Рішення № 85003139, 16.10.2019, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/388/19

Провадження № 2/480/482/19

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

16 жовтня 2019 року Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю секретаря судового засідання Трифонової І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

встановив:

Позивач звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що вона та її доньки є власниками житлового будинку АДРЕСА_1 . У вказаному будинку зареєстрований, але не проживає відповідач ОСОБА_2 , який є колишнім чоловіком позивачки. Посилаючись на вищевикладене, а саме на те, що реєстрація відповідача у житловому будинку позивача, перешкоджає в повній мірі розпоряджатися своєю власністю, позивач просить суд визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися,однак з наданої заяви представника позивача вбачається,що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Розгляд справи просить провести без їх з позивачем участі.

Відповідач ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явився. Про дату та час слухання справи був повідомлений вчасно шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України; відзив не подавав.

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, зазначених у рішенні у справі «Вячеслав Корчагін проти Росії» № 12307/16 - учасник справи, що повідомлявся за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, ухилявся від отримання судової повістки, тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і представник позивача не заперечує проти порядку заочного розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

Відповідно до повідомлення КП ММБТІ № 2520 від 17.09.2019року, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 -1/3 частина, ОСОБА_4 - 1/3 частина та ОСОБА_1 -1/3 частина на підставі договору міни від 21.05.2003 року № 1072,посвідченого Лактіоновою С.А.,приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області та зареєстрованого в КП ММБТІ 29.07.2003 року за № 235А.

Відповідно до копії з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 1112922 від 29.07.2003року, позивач ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є власниками житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.19)

Відповідно до довідки №282-02-18-19 від 22.02.2019року Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з Актом про фактичне не проживання від 25.06.2019року, складеним та підписаним соціальним працівником ОСОБА_5 та працівником сільської ради Гайдаєнко М., відповідач – ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому за вказаною адресою фактично не проживає з 21.01.2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти, щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Верховний Суд України в постанові від 16.11.2016 у справі № 6-709цс16 вказав на те, що положення ст. ст. 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї, а положення ст. 405 ЦК України, ст. ст. 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім`ї власника без поважних причин понад один рік.

Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Статтями 150, 156 Житлового кодексу України (далі – ЖК України) передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сім`ї власника належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 ЖК України (дружина (чоловік), їх діти і батьки). Членами сім`ї може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником житла і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування житловим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст. 162 ЖК України.

З огляду на те, що наявність реєстрації відповідача у житловому будинку, який на праві приватної власності належить позивачу, створює позивачеві перешкоду у повній мірі розпоряджатися будинком, суд вважає, що право власності позивача підлягає захисту, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. За таких обставин, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подання до суду позовної заяви позивачем був сплачений судовий збір у сумі 768,40 грн, що підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81,ст. ст. 258, 259, 264, 265, 280 - 282 Цивільного процесуального кодексу України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою,що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Варкута Промишленого району ,Республіка Комі РФ ;зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;пасорт серія НОМЕР_1 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням – житловим будинком АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Варкута Промишленого району ,Республіка Комі РФ ;зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;пасорт серія НОМЕР_1 ;РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ,уродженки с.Осінове, Зеленодольського району,Татарстан;зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,серія та номер паспорту НОМЕР_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 грн.40коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя М. М. Войнарівський

16.10.2019