Рішення № 85000412, 17.10.2019, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/3539/19

Провадження № 2/311/1102/2019

17.10.2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2019 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Задорожка Д.А.

за участі секретаря судового засідання Листопад В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зняття арешту з нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В :

В позові ОСОБА_2 зазначив, що відповідно до акту на право приватної власності на землю, йому на праві власності належить земельна ділянка (пай) розміром 6,78 га, розташована на території Малобілозерської сільської ради Василівського р-ну Запорізької області.

На сьогодні позивач забажав розпорядитися своєю нерухомістю шляхом укладення договору оренди, однак під час підготовки документів було з`ясовано, що на вищевказану земельну ділянку накладено арешт.

Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 06.03.2019 вбачається, що арешт нерухомого майна (архівний запис) реєстраційний номер обтяження 24282747, зареєстровано 03.01.2018 реєстратором Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Запорізької області Куроєд О.О. на підставі постанови про арешт майна №50267063 від 29.12.2017, об`єктом зазначено все нерухоме майно.

На звернення позивача до Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Запорізької області позивачу було повідомлено, що відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, 29.12.2017 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.7 ч.1.ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв`язку із закінченням передбаченого законом строку для даного виду стягнень (стягнення аліментів на неповнолітніх дітей).

На час закінчення провадження діти досягли повноліття. Незважаючи на заяви дітей (відповідачів) позивачу було відмовлено в знятті арешту та рекомендовано звернутися до суду з позовом про зняття арешту з майна.

Згідно рішення Василівського районного суду від 24.10.2008, з позивача дійсно були стягнені аліменти на утримання дітей: сина - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, за позовом опікуна дітей - ОСОБА_4 .

Позивач вказує, що діти, на утримання яких з нього були стягнуті аліменти, на теперішній час досягли повноліття та не мають до позивача жодних претензій зі сплати заборгованості з аліментів в зв`язку з її відсутністю.

ОСОБА_2 вважає, що арешт його майна перешкоджає йому в користуванні належним їй майном, а тому просив суд зняти арешт з всього нерухомого майна, невизначеного майна, що належить йому.

В судове засідання позивач не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача - Василівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомлено, про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено своєчасно та належним чином.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, проте в матеріалах справи є заява від неї про розгляд справи за її відсутності та про визнання позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомлено, про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено своєчасно та належним чином.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1,2 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-ЗП №044423, позивач є власником нерухомого майна у вигляді земельної ділянки розміром 6,78 га, розташованої на території Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.4).

Згідно рішення Василівського районного суду від 24.10.2008, з позивача були стягнені аліменти на утримання дітей: сина - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, за позовом опікуна дітей - ОСОБА_4 (а.с. 10).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо від 06 березня 2019 року, на майно позивача накладено арешт нерухомого майна (архівний запис) реєстраційний номер обтяження 24282747, зареєстровано 03.01.2018 реєстратором Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Запорізької області Куроєд О.О. на підставі постанови про арешт майна №50267063 від 29.12.2017, об`єктом зазначено все нерухоме майно.

Згідно повідомлення Василівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області від 15 березня 2019 року №5917, 06 лютого 2009 року державним виконавцем відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 29 грудня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.

Згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень, 29 грудня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.7 ч. 1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з закінченням передбаченого законом строку для даного виду стягнення (а.с.8-9)

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що на теперішній час на виконанні Василівського районного відділу ДВС ГУТУЮ в Запорізькій області відсутнє виконавче провадження відносно позивача ОСОБА_2 , а діти, на утримання яких з позивача були стягнуті аліменти, на теперішній час досягли повноліття та не мають до позивача жодних претензій зі сплати заборгованості з аліментів в зв`язку з її відсутністю, що не заперечувалося відповідачами, а отже, на думку суду, перестали існувати підстави для арешту майна позивача.

Враховуючи конституційний принцип непорушності права власності особи, суд приходить до висновку, що права позивача існуванням арешту на належне їй на праві власності майно порушені, а тому підлягають судовому захисту шляхом зняття арешту з вищевказаного рухомого майна.

Керуючись ст.ст. 280-282 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зняття арешту з нерухомого майна, задовольнити.

Зобов`язати Василівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області зняти арешт з всього нерухомого майна, невизначеного майна, належного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований державним реєстратором Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Куроєд Оленою Олексіївною на підставі постанови про арешт майна №50267063 виданий 29 грудня 2017 року Василівським районним ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області, номер запису про обтяження 24282747 від 03 січня 2018 року).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області (згідно п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІI Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області Д.А. Задорожко