Рішення № 84997103, 17.10.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження №2/235/1269/19

Справа №235/3288/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 жовтня 2019 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого - судді Величко О.В.

при секретарі - Григор`євої С.В.

за участю позивача ОСОБА_1

за участю представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Покровськ цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Синг.Авто» про визнання договору купівлі-продажу недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Синг.Авто» про визнання договору купівлі-продажу недійсним. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 16.04.2019 року він уклав з відповідачем по справі попередній договір № 2345, відповідно до п. 1.1 якого сторони, він та відповідач зобов`язались укласти договір купівлі-продажу транспортного засобу. Згідно п. 1.2 Договору від 16.04.2019 року відповідач зобов`язався придбати у третіх осіб для відчуження йому транспортний засіб марки ВАЗ моделі Largus 2015 року випуску..

Згідно п. 1.5 Договору сторони зобов`язувались укласти основний договір 16.04.2019 року за умови виконання п. 2.1 цього Попереднього договору, а саме за умови перерахування ним на поточний рахунок продавця грошових коштів в розмірі 81000 грн. Вказаний пункт містить умову про те, що в разі, якщо на зазначену дату майно не буде придабно продавцем з метою його відчуження покупцеві, то сторони визначили, що основний договір буде укладено на 5 день після придбання продавцем майна…». Кінцевим терміном укладення Основного договору визначено 16.04.2019 року.

Згідно вищезазначених умов відповідачем було встановлено його обов`язок як умову виконання ним договору, сплатити грошові кошти в розмірі 81000 грн. при укладенні попереднього договору, при цьому в попередньому договорі не визначається строк придбання ним майна для подальшої передачі у його власність.

Вказані умови договору є, за його думкою несправедливими, та, користуючись ст.ст. 215,216 ЦК України, Законом України « Про захист прав споживача» просить визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу від 16.04.2019 року № 2345, укладений ним, позивачем ОСОБА_3 з відповідачем ТОВ «Сингл.Авто», стягнути з відповідача на його користь 81000 грн, та понесені судові витрати.

В судовому засіданні позивач, представник позивача адвокат Варцаба О.Д. підтримали позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача ТОВ «Сингл.Авто» в судове засідання не з`явився, про день і час слухання справи повідомлявся належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив, не надав відзив на позовну заяву.

Суд на підставі ст. 280 ЦПК України ухвалює заочне рішення по справі, оскільки представник відповідача двічі не з`явився в судове засідання , не повідомив про причини своєї неявки, не надав відзив на позовну заяву, а позивач, представник позивача не заперечують проти ухвалення заочного рішення по справі.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 16.04.2019 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Сингл.Авто» укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № 2345, відповідно до п. 1.1. якого сторони зобов`язались у встановлений строк укласти Договір купівлі-продажу транспортного засобу на умовах, встановлених у цьому попередньому договорі.

Відповідно до п. 2.5 Договору сторони зобов`язуються укласти Основний договір 16.04.2019 року за умови повного виконання п. 2.1 Попереднього договору.

Якщо на зазначену вище дату майно не буде придбано продавцем з метою його відчуження покупцеві, то сторони визначили, що Основний договір буде укладено на 5 ( п`ятий) день після придбання продавцем майна, про що останній зобов`язується повідомити покупця у письмовому вигляді із заначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення Основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення Основного договору сторони визначили 16 квітня 2019 року.

Згідно п. 1.6 Договору істотні умови Основного договору: продавець зобов`язується передати майно у власність Покупця, а покупець зобов`язується прийняти майно та оплатити його вартість у сукупності 81000 грн. Право власності на майно переходить Покупцю з моменту сплати повної вартості майна, зазначеної вище, на підставі Основного договору. Майно передається покупцю з моменту сплати повної вартості майна, зазначеної в попередньому договорі, після укладення Основного договору, якщо сторони не домовляться про інше при укладенні Основного договору.

Згідно п. 2.1 Договоріу на підтвердження дійсних намірів сторін на укладення Основного договору в момент укладення Попереднього договору Покупець перераховує на поточний рахунок продавця грошові кошти в розмірі 81000 грн., а продавець своїим підписом під цим попереднім договором підтверджує отримання таких коштів.

Відповідно до п.п. 3.1,3.2 Договору зазначена сума розцінюється як аванс за Основним договором, а при оформленні Основного договору вартість майна, що підлягає сплаті покупцем, буде зменшена на суму, сплачену за цим попереднім договором згідно п. 1.6. За домовленістю сторін сума сплаченого авансу п. 2.1 може дорівнювати вартості майна п. 1.6.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем 16.04.2019 року було внесено 81000 грн. на користь відповідача в рахунок вартості майна, заначеного в п.п.1.6,, 2.1 Договору, що підтверджено квитанцією № 032810110 ( а.с. 5).

Згідно із ч.1,3 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Окрім того, нормами згаданого закону передбачено, що сторона, яка ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами попереднього договору виник спір щодо можливості укладення основного договору в майбутньому Позиція позивача свідчить про те, що він не бажає його укладати. Він пропонував відповідачу розрівати попередній договір, але відповідач не погодився ( а.с. 6).

Судом встановлено, що укладення основного договору між сторонами в майбутньому неможливо, оскільки позивач втратив довіру до відповідача, наполягає на поверненні сплачених ним коштів.

Позовні вимоги договору купівлі-продажу транспортного засобу обґрунтовані тим, що попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу містить умови з відкладними обставинами, які суперечать положенням ст. 635 ЦК України, а тому відповідно до статей 203,215 ЦК України, є недійсними.

Верховний Суд в Постанові від 06.03.2018 року по справі № 760/10884/15ц вказав, що тлумачення статей 16,203, 215 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійним необхідним є: по-перше , пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; по-друге, наявність підстав для оспорення правочину; по-третє, встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Зі змісту п. 1.5 Договору вбачається, що вказаною умовою встановлено можливість відповідача в односторонньому порядку визначати строк виконання договору: повідомлення про дату укладення основного договору при умові придбання продавцем транспортного засобу з метою відчуження його покупцеві.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п`ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону – умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Згідно п. 3.1 Договору зміна, доповнення та розірвання попереднього договору допускається за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Покупець має право вимагати від продавця повернення коштів у встановлений законодавством термін лише в разі відмови покупця від підписання акту прийому-передачі ( п. 2.5 Договору).

Зі змісту договору випливає порушення принципу добросовісності положень договору,оскльіки внесення покупцем авансового платежу і не визначення конкретної дати укладення основного договору істотно обмежують права покупця , призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін умови договору .

Таким чином, умови договору в частині зазначення відкладних обставин замість визначення в ньому конкретного строку укладення основного договору, суттєво обмежують права позивача як споживача та звужують обов`язки відповідача, що , свою чергу тягне за собою виключення його відповідальності за невиконання або неналежне виконання обов`язків щодо передачі товару.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про несправедливі відносно споживача умови спірного попереднього договору купівлі-продажу та наявність, у зв`язку з цим підстав для визнання його недійсним відповідно до вимог ст.ст. 203,215 ЦК України та Закону України « Про захист прав споживачів».

Зважаючи на той факт, що 16.04.2019 року на рахунок відповідача позивачем сплачено 81000 грн. на виконання попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу, який визнано судом недійсним, необхідно застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з відповідача на користь позивача 81000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.203,215,635 ЦК України, З-ну України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268,273, 283 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Синг.Авто» про визнання договору купівлі-продажу недійсним задовольнити.

Визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу від 16.04.2019 року № 2345, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Синг.Авто»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Синг.Авто» ЄДРПОУ 42844935, місцезнаходження: м. Кам`янське Дніпропетровської області, вул.. Соборна, 14, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 грошові кошти в розмірі 81000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Синг.Авто» ЄДРПОУ 42844935, місцезнаходження: м. Кам`янське Дніпропетровської області, вул.. Соборна, 14, на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 17.10.2019 року.

Суддя: