Рішення № 84991712, 04.10.2019, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №527/1812/16-ц

Провадження №2/547/27/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2019 року смт.Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Совєтової І.І.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Семенівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Глобинської міської ради Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Глобинської міської ради Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 50000 грн. 00 коп.. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 28.08.2015 року на веб-ресурсі Глобинської міської ради Полтавської області (http://globyne-rada.gov.ua) було розміщено статтю під назвою «Буря в склянці води, або коли емоції не зовсім доречні», в якій частина інформації стосовно позивача не відповідала дійсності, була недостовірною і такою, що порушувала його право на повагу до честі, гідності та ділової репутації, оскільки позивач, будучи публічною особою, в цей час перебував на посаді заступника голови Глобинської районної державної адміністрації, займався громадською діяльністю як член громадської організації «Громадський рух «За розвиток і процвітання Глобинщини» та балотувався в 2015 році на посаду міського голови м.Глобине. Так, недостовірною і неправдивою є інформація, яка міститься у вказаній статті про те, що позивач: 1) «…дозволив собі вчиняти порушення законності, які як державний службовець, та і взагалі, як громадянин, не мав права робити, розпочавши передвиборну агітацію з фальсифікації та перекручень певних фактів», оскільки подібних дій позивач не допускав; 2) «…забув про заповідь ст.40 Закону України «Про корупцію», що державні службовці зобов’язані при виконанні своїх службових повноважень дотримуватися політичної нейтральності, уникати демонстрації у будь-якому вигляді власних політичних переконань або поглядів, не використовувати службові повноваження в інтересах політичних партій чи їх осередків або окремих політиків», оскільки позивач не порушував принцип нейтральності державного службовця та не міг порушувати норму закону «Про корупцію», якого не існує у законодавчій системі України; 3) «…в порушення інших Законів, зокрема ст.8 Закону України «Про рекламу» став використовувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України у рекламі свого громадського руху, що забороняється робити. Така ж заборона передбачена і ст.18 Закону України «Про об’єднання громадян», яка забороняє політичним партіям мати символіку, яка відтворює державні символи України. А саме такі зображення державних символів були розміщені на агітаційній палатці цієї громадської організації, батуті та навіть прикріплені до державних прапорців, які роздавали від імені цієї громадської організації з прізвищем та іменем державного діяча Володимира Молодчина. Як особа, що перебуває на такій посаді, яка покликана сприяти виконанню законів та Конституції України в районі, сама ж їх відверто і прилюдно безсоромно порушує? Однак, і цього разу на сесії ради в присутності депутатів ОСОБА_4 Молодчин так і не визнав не правильності своїх дій та порядку вирішення суспільно-важливих проблем», оскільки позивач не вчиняв порушень вищевказаних норм законодавчих актів. З огляду на викладене, прохав суд визнати недостовірною зазначену вище інформацію, розміщену (опубліковану) в мережі Інтернет на веб-ресурсі Глобинської міської ради Полтавської області в статті « ІНФОРМАЦІЯ_1 в склянці води, або коли емоції не зовсім доречні» та зобов’язати відповідача спростувати дану інформацію шляхом розміщення (опублікування) в мережі Інтернет, а саме: на веб-ресурсі Глобинської міської ради Полтавської області ( ОСОБА_5 -gromada.gov.ua), з урахуванням її уточнення під час підготовчого провадження, повідомлення про ухвалене судове рішення по даній цивільній справі, включаючи публікацію резолютивної частини даного судового рішення. Крім того, опублікована відповідачем стаття містить образливі висловлювання на адресу позивача, а саме: 1) «Як на свої роки дуже зарано дістався крісла заступника голови районної державної адміністрації» 2) «… з якогось дива зголосився бути лідером громадського руху. Раніше теж були якісь такі месії-шарлатани, які щоб заробити собі статки, ким себе тільки не оголошували, аби довірливих людей надурити та відібрати в них кошти і майно. Цей же в такий спосіб хоче дорватись до влади. Та якої ще влади потрібно, якщо вибачте пан, чи державний службовець - друга за посадою особа в районі. Керуй. Так ні щось не так. Можливо, «клепиків» чи пак глузду не вистачає, чи керівного хисту»; 3) «…Володя Молодчин…»; 4) «…використовує свою посаду не для вирішення проблем Глобинщини, не на користь громади, а для здобуття власного дешевого популізму…». Оскільки поширення вказаної недостовірної інформації про позивача відбулось через образливі висловлювання на його адресу, що були виражені в брутальній, принизливій та непристойній формі, що ганьблять його честь, гідність та ділову репутацію, прохав суд стягнути з відповідача завдану такими діями моральну шкоду в розмірі 50000 грн. 00 коп..

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та прохав суд їх задоволити. Додатково пояснив, що з опублікованої відповідачем статті вбачаються факти порушення його особистих немайнових прав, спаплюження його імені, оскільки не має жодного доказу вчинення ним незаконних дій, а тому вживані в статті висловлювання не можуть бути оціночними судженнями. Веб-портал міської ради є офіційним ресурсом і там має бути розміщена лише правдива інформація. Відповідач поширив через свій сайт інформацію саме про позивача, хоча з приводу дій інших осіб не допускав таких публікацій, що свідчить про його упереджене ставлення до позивача. Крім того, позивачу згідно висновку МСЕК протипоказані психо-емоційні навантаження, а тому перенесені ним у зв’язку з цим хвилювання, є підставою для стягнення з відповідача моральної шкоди у визначеному розмірі. Крім того, з приводу цих подій йому довелось писати пояснюючі записки на ім’я керівництва Глобинської районної державної адміністрації. Також зазначив про те, що постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 12.05.2016 року визнано неправомірними дії Глобинської міської ради в частині прийняття рішення про його протиправну поведінку та скасовано зазначене рішення, а тому вказана обставина не підлягає доказуванню. З приводу позовної вимоги про опублікування відповідачем на своєму веб-ресурсі повідомлення про ухвалене судове рішення та його резолютивної частини, зазначив про те, що вказана вимога безпосередньо пов’язана з позовною вимогою про визнання інформації недостовірною і стосується випадку задоволення її судом. Підтвердив, що і на даний час є членом громадської організації «Громадський рух «За розвиток і процвітання Глобинщини», а також те, що після опублікування статті продовжував перебувати на посаді заступника голови Глобинської районної державної адміністрації до 26.04.2017 року.

В судовому засіданні представник відповідача заперечила проти задоволення позову з огляду на те, що в опублікованій на сайті Глобинської міської ради статті під назвою «Буря в склянці води, або коли емоції не зовсім доречні» містилась оцінка дій позивача не як громадянина, а як посадової особи - заступника голови Глобинської районної державної адміністрації, що мали місце під час роботи чергової сесії міської ради 27.08.2015 року. Зокрема, вказана стаття стосувалась висловлених позивачем на черговій 57 сесії ІV скликання Глобинської міської ради при розгляді питання щодо можливості функціонування в м.Глобине будинку ветеранів доводів про не бажання міської ради та її депутатів вирішувати проблеми ветеранів, зокрема, відкрити такий заклад та взяти його на бюджетне утримання міської ради, які були відмінними від офіційної позиції присутнього на сесії ради голови районної державної адміністрації ОСОБА_6 В. щодо необхідності пошуку шляхів відкриття закладу для ветеранів та узгодження цього питання з обласною державною адміністрацією, оскільки подібні заклади утворюються за відповідним рішенням обласних державних адміністрацій і фінансуються з обласного бюджету, а тому повноваженнями щодо відкриття і фінансування такого закладу ні міська, ні районна рада не наділені. З огляду на викладене, висловлювання позивача були оцінені депутатами ради як звичайний передвиборчий піар, а його поведінка отримала оціночні судження в критично-полемічній публікації « ОСОБА_7 в склянці води, або коли емоції не зовсім доречні». З урахуванням того, що відповідно до Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема, критика, оцінка дій, висловлювання з використанням гіпербол, алегорій, сатири, та які відповідно не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недостовірною та спростування, як такої, зазначеної в статті інформації, не підлягають до задоволенню. Крім того, позивачем не було доведено жодним доказом заподіяння йому моральної шкоди у зазначеному в позовній заяві розмірі та того, яким саме чином опублікована стаття вплинула на його репутацію, оскільки позивач продовжив працювати на зайнятій посаді та приймав участь у виборчій кампанії на посаду міського голови м.Глобине, а тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди також не підлягає задоволенню. Разом з тим, зазначаючи в позовній заяві про те, що він є державним службовцем районного керівного рівня, громадським діячем - членом громадської організації та політичним діячем - учасником виборчого процесу, позивач повинен був розуміти, що межа допустимої критики політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Додатково зазначила про те, що автором статті є ОСОБА_3 , який діяв на підставі укладеного з відповідачем договору про здійснення публікацій інформаційного характеру та заповнення сайту Глобинської міської ради.

В судовому засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 заперечив проти задоволення позову з огляду на його безпідставність та викладення в розміщеній на веб-ресурсі Глобинської міської ради Полтавської області в статті «Буря в склянці води, або коли емоції не зовсім доречні» саме оціночних суджень дій та висловлювань позивача, як посадової особи, що мали місце на сесії Глобинської міської ради під час обговорення питань функціонування будинку ветеранів. Жодних доказів того, що вжиті у вказаній статті порівняння, гіперболи та висловлювання у формі сатири, є такими, що принижують честь та гідність позивача або ганьблять його ділову репутацію, в тому числі, висновку лінгвістичної експертизи, останнім суду надано не було. Не доведеною є також обставина заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок опублікування вказаної статті, зокрема, в чому саме вона полягала, а посилання позивача на психолого-емоційне навантаження, перенесене у зв’язку з публікацією вказаної статті не заслуговує на увагу, оскільки за характером посади, яку позивач обіймав на той час - заступника голови районної державної адміністрації, його робота постійно була пов’язана з такими емоційними навантаженнями. Пред’явлений ОСОБА_1 позов оцінює як переслідування за критику його дій. Підтвердив, що є автором статті « ІНФОРМАЦІЯ_1 в склянці води, або коли емоції не зовсім доречні» та здійснив її розміщення на сайті Глобинської міської ради відповідно до укладеного з відповідачем договору цивільно-правового характеру. Не зазначив свого авторства, оскільки на той час статті розміщувались на сайті без відомостей про їх автора. Не вбачає жодних порушень законодавства в зв’язку з розміщенням на сайті Глобинської міської ради вказаної статті, оскільки міська рада є представницьким органом територіальної громади і стаття була розміщена в іформаційному розділі, а не в розділі для інформації офіційного характеру. Крім того, на сайті міської ради розміщувались і інші статті інформаційного характеру, зокрема, щодо діяльності комунального підприємства.

На виконання вимог п.2 ч.3 ст.265 (Цивільного процесуального кодексу України - далі ЦПК України) суд зазначає заяви та клопотання, що подавались під час судового розгляду справи.

Ухвалою суду 08.02.2018 року, постановленою відповідно положень ч.5 ст.259 ЦПК України (без виходу до нарадчої кімнати, суддя Харченко В.Ф.) задоволено заяву представника відповідача про залучення до участі у справі третьої особи ОСОБА_3 (а.с.103, 106-107 Том 1).

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 на дату виникнення спірних правовідносин перебував на посаді першого заступника голови Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області (а.с.10 Том 1).

Як вбачається з інформаційного бюлетеню громадської організації «Громадський рух «За розвиток і процвітання Глобинщини» позивач по справі був членом даної громадської організації, що було безпосередньо підтверджено позивачем і під час судового розгляду справи (а.с.147-147а Том 1).

Відповідно до договору №292 про надання інформаційних послуг, укладеного 03.08.2015 року між Глобинською міською радою в особі голови ОСОБА_8 («Замовник») та гр-ном ОСОБА_3 («Виконавець»), предметом договору є підготовка та розміщення у засобах масової інформації аналітичної інформації, статей, оголошень, тощо з метою інформування населення територіальної громади про діяльність Замовника; підготовка текстів виступів міського голови; розміщення на офіційному веб-сайті Замовника матеріалів, що підлягають оприлюдненню; організація та проведення зборів, зустрічей з представниками громадськості, засобів масової інформації; виконання інших замовлень. Строк дії договору до 31.12.2016 року (а.с.232-234 Том 1).

28.08.2015 року в мережі Інтернет на веб-ресурсі Глобинської міської ради Полтавської області (http://globyne-rada.gov.ua) була розміщена стаття «Буря в склянці води, або коли емоції не зовсім доречні» в якій зазначено наступне (мовою оригіналу):

абзац 1 «В четвер, 27 серпня 2015 року, в залі для засідань міської ради відбулася чергова 57 сесія Глобинської міської ради. Особливістю цієї сесії міської ради було те, що на зібрання депутатів міської ради для участі в роботі сесії прибули голова Глобинської районної державної адміністрації ОСОБА_9 , перший заступник голови Глобинської районної державної адміністрації Молодчин В.П ОСОБА_10 , заступник районного військового комісара ОСОБА_11 , начальник управління праці та соціального захисту населення Глобинської районної державної адміністрації ОСОБА_12 , начальник територіального центру Галущенко М ОСОБА_10 Т ОСОБА_10 , голова районної організації ветеранів, депутат Глобинської районної ради Мошляк ОСОБА_13 та представники ветеранської організації району ОСОБА_14 та ОСОБА_15 »;

абзац 2 «Поява таких поважних і шанованих людей була пов’язана з тим, що першим питанням повістки денної було розгляд звернення голови Глобинської районної організації ветеранів ОСОБА_16 щодо передачі в оренду колишнього будинку ветеранів, що розміщується за адресою: АДРЕСА_1 . Розгляд цього питання був пов’язаний з заходами по відкриттю будинка ветеранів в м.Глобине. Розглядаючи це питання, Глобинський міський голова зауважив, що на сьогодні задовольнити звернення не має можливості, бо у відповідності до частини 7 статті 8 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» забороняється проводити відчуження, передачу в оренду (користування), заставу (іпотеку), лізинг, концесію, оперативне управління об’єктів комунальної власності територіальних громад, що об’єдналися, з дня набрання чинності рішення про утворення об’єднаної територіальної громади...об’єднання громад в Глобинську міську об`єднану територіальну громаду відбулося згідно рішення Полтавської обласної ради від 13 серпня 2015 року»;

абзац 4 «Однак така відповідь відразу ж була використана як привід для звинувачень депутатів Глобинської міської ради в небажанні розглядати питання відкриття будинку ветеранів та утримання його за рахунок бюджету міської ради. Дещо емоційний виступ голови районної ветеранської організації Івана Мошляка, можна було зрозуміти, він неодноразово звертався в районні інстанції, на сесію районної ради з проханням сприяти у відкритті будинку ветеранів, однак всі інстанції дружньо кивають в бік міської ради і, як кажуть, віз і нині там…»;

абзац 6 «Дещо більш врівноваженим був виступ голови Глобинської районної державної адміністрації ОСОБА_17 Вакуленко… Що стосується створення будинку ветеранів в м.Глобине, то він закликав морально підтримати такий захід, а також, що необхідно вирішувати питання утримання такого закладу за рахунок співфінансування його з бюджетів міської та районної рад. В тім, як конкретно вирішити це питання з його уст так і не прозвучало. Мовляв, думайте Ви»;

абзац 7 «Потім напросився на слово і ще один державний службовець, друга людина в районі за посадою - перший заступник голови Глобинської районної державної адміністрації Володимир Молодчин. Цей виступаючий став обвинувачувати міську раду, депутатів в тому, що вони умисне закрили будинок ветеранів, а майно, що було розікрали»;

абзац 8 «Те що міська рада не мала відношення до громадської організації «Соціальний захист», яка управляла і майном, і коштами будинку ветеранів, та не приймала рішення про припинення її діяльності й закриття будинку ветеранів, його не цікавило. В ході подальшого виступу ОСОБА_18 Молодчина депутатам стало зрозуміло, що його взагалі то не цікавить питання конкретного вирішення проблем відкриття та функціонування в м.Глобине будинку ветеранів…»;

абзац 9 «Міський голова ОСОБА_19 запитав у ОСОБА_18 Молодчина, як він, державний службовець такого рангу в районі, не прийшов, не порадився з міським головою з приводу вирішення тих чи інших проблем, не звернувся до сесії міської ради, так як мав на це право, і не тільки як посадова особа, а як і кожен житель міської ради, а дозволив собі вчиняти порушення законності, які як державний службовець, та і взагалі, як громадянин не мав права робити, розпочавши передвиборну агітації з фальсифікацій та перекручень певних фактів»;

абзац 10 «Тут, слід зауважити, що у ОСОБА_20 , як першого заступника голови Глобинської районної державної адміністрації достатньо повноважень, щоб будь-яке питання вирішити законним шляхом, хоча б і ту ж проблему будинку ветеранів. Здавалось, що тобі треба, молодий, розумний здібний. Як на свої роки, життєвий досвід та здобутки дуже зарано дістався крісла заступника голови районної державної адміністрації. Здається, що ще треба. Твори добро в ім’я громади та людей глобинських. Адже для цього в тебе є всі важелі державного посадовця. Однак ні, з якогось дива зголосився бути лідером громадського руху. Раніше теж були якісь такі месії-шарлатани, які щоб заробити собі статки, ким себе тільки не оголошували, аби довірливих людей надурити та відібрати в них кошти і майно. Цей же в такий спосіб хоче дорватись до влади. Та якої ще влади потрібно, якщо вибачте пан, чи державний службовець - друга за посадою особа в районі. Керуй. Так ні щось не так. Можливо, «клепиків» чи пак глузду не вистачає, чи керівного хисту»;

абзац 11 «До речі за глузду. Не знаємо, куди дивляться там особи, які повинні наглядати за законністю, де ті органи, що борються з корупцією, якщо ОСОБА_21 забув про заповідь статті 40 Закону України «Про корупцію», що державні службовці зобов’язані при виконанні своїх службових повноважень дотримуватися політичної нейтральності, уникати демонстрації у будь-якому вигляді власних політичних переконань або поглядів, не використовувати службові повноваження в інтересах політичних партій чи їх осередків або окремих політиків»;

абзац 12 «Уникнув. Та так уникнув, що в порушення інших Законів, зокрема ст.8 Закону України «Про рекламу» став використовувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України у рекламі своєї громадського руху, що забороняється робити. Така ж заборона передбачена і ст.18 Закону України «Про об’єднання громадян» яка забороняє політичним партіям мати символіку, яка відтворює державні символи України. А саме такі зображення державних символів були розміщені на агітаційній палатці цієї громадської організації, батуті та навіть прикріплені до державних прапорців, які роздавали від імені цієї громадської організації глобинцям з прізвищем та іменем державного діяча Володимира Молодчина»;

абзац 13 «Як особа, що перебуває на такій посаді, яка покликана сприяти виконанню законів та Конституції України в нашому району, сама ж їх відверто і прилюдно безсоромно порушує?»;

абзац 14 «Однак, і цього разу на сесії ради в присутності депутатів рада ОСОБА_4 Молодчин так і не визнав не правильності своїх дій та порядку вирішення суспільно-важливих проблем»;

абзац 15 «Тоді вже присутнім депутатам ради остаточно стало зрозуміло, що для нього не потрібно, щоб ця проблема з будинком ветеранів була вирішена, йому вона потрібна для власного дешевого піару»;

абзац 17 «По закінченню розгляду цього питання присутні гості залишили зал засідань. Депутати ж переконавшись, що ОСОБА_22 , використовує свою посаду не для вирішення проблем Глобинщини, не на користь громади, а для здобуття власного дешевого популізму, проголосували за пропозицію депутата ОСОБА_23 про направлення відповідних звернень, щодо «діяльності» цього державного службовця до керівників державних адміністрацій району та області, а також правоохоронних органів» (а.с.8-9 Том 1).

Обставини щодо змісту статті, дати її опублікування та розміщення на веб-сайті Глобинської міської ради, сторонами під час судового розгляду визнавались, а тому, відповідно до положень ч.1 ст.82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Відповідно до постанови Глобинської міської виборчої комісії №5 від 29.09.2015 року затверджено подання самовисуванців кандидатів на посаду голови Глобинської міської об’єднаної територіальної громади, в тому числі, і позивача ОСОБА_1 (а.с.150 Том 1).

Постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 12.05.2016 року визнано неправомірними дії Глобинської міської ради в частині прийняття рішення від 27.08.2015 року за №531 «Про протиправну поведінку першого заступника голови Глобинської райдержадміністрації Молодчина ОСОБА_24 », визнано неправомірним та скасовано вказане рішення. При цьому з описової частини постанови суду вбачається, що вказаним рішенням Глобинської міської ради було зобов’язано Глобинського міського голову ОСОБА_8 . направити звернення до голови Полтавської обласної державної адміністрації Головка В.А. та голови Глобинської районної державної адміністрації ОСОБА_9 про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 ; зобов’язано Глобинського міського голову ОСОБА_8 . направити звернення до правоохоронних органів для проведення перевірки та притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (а.с.25-26 Том 1).

Присутні в судовому засіданні позивач та представник відповідача підтвердили відсутність оскарження даної постанови в апеляційному порядку.

Вчинення позивачем ОСОБА_1 будь-яких протиправних дій, підтверджених судовим рішенням, яке набрало законної сили, під час судового розгляду справи встановлено не було.

Виконуючи приписи ч.1 ст.264, ч.4 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та даючи мотивовану оцінку аргументам, наведеним учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, а також доказам, якими вони підтверджуються, зазначаючи норми права, які були застосовані судом та мотиви їх застосування, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно зі ст.68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

За змістом ст.29 Закону України «Про інформацію» суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається, крім іншого, інформація, яка забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов’язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

З огляду на викладене, суспільство має право на отримання інформації, яка надає йому можливість здійснити її оцінку самостійно на основі всієї сукупності фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації, а особливо тих, що розповсюджуються лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями.

З урахуванням необхідності громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців та публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики і оцінки поведінки є більш ширшими, ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.

Таким чином, публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі й у грубій формі, прискіпливої уваги і підвищеної зацікавленості суспільства до його діяльності та/або особистого життя тощо, адже обираючи кар’єру публічної особи вони свідомо погодились на таку увагу.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, обов’язковому визначенню підлягає характер такої інформації та з’ясовування того, чи є така інформація фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених під час судового розгляду фактичних обставин справи.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, за своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов’язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації.

Правильність думки чи оцінки тієї чи іншої особи може бути предметом думки, оцінки інших осіб, але не предметом повноважень судової влади. Вони можуть оспорюватись у порядку полеміки, у тому числі й у друкованому засобі, по радіо чи в телепередачі або іншим адекватним способом.

На підставі викладеного, з урахуванням положень ст.277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зокрема, п.46 рішення «Лінгенс проти Австрії» від 08.07.1986 року, заява №12/1984/84/131), особливо якщо такі висловлювання стосуються публічної особи або посадової особи рівня суспільного значення, діяльність якої представляє суспільний інтерес. У цьому випадку публічні діячі повинні бути відкритими для критики з боку своїх опонентів.

Ч.1 ст.201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ст.297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі ст.299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Згідно роз`яснень, викладених в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

З урахуванням викладеного, позивач повинен довести не лише факт поширення відповідачем інформації, але й те, що внаслідок цього були порушені його особисті немайнової права.

Відповідно до положень Резолюції №1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція) публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (далі - Закону) місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Згідно ст.13 Закону до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; соціально-економічного розвитку відповідних територій; бюджету, фінансів та обліку; управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики; промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв`язку; науки, освіти, культури, охорони здоров`я, фізкультури і спорту, сім`ї, жінок, молоді та дітей; використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля; зовнішньоекономічної діяльності; оборонної роботи та мобілізаційної підготовки; соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробітної плати. Перший заступник та заступники голів місцевих державних адміністрацій виконують обов`язки, визначені головами відповідних державних адміністрацій, і несуть персональну відповідальність за стан справ на дорученій їм ділянці роботи (ч.1 ст.10 Закону ). Відповідно до ч.1 ст.47 Закону фінансове забезпечення місцевих державних адміністрацій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. З урахуванням викладеного, судом встановлено, що на дату розміщення на офіційному сайті відповідача статті «Буря в склянці води, або коли емоції не зовсім доречні» (28.08.2015 року), позивач по справі ОСОБА_1 був публічною особою, оскільки обіймав публічну посаду - першого заступника голови Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області та здійснював громадську діяльність як член громадської організації «Громадський рух «За розвиток і процвітання Глобинщини», а, отже, межа допустимої критики та обсяги поширеної інформації щодо нього були значно ширшими, оскільки позивач безпосередньо відігравав важливу роль у діяльності місцевого органу виконавчої влади та вирішенні питань, віднесених до його повноважень, внаслідок чого безпосередні дії позивача становили суспільний інтерес.

Оскільки позивач по справі був публічною особою на час виникнення спірних правовідносин, судом при вирішенні спору, крім положень Резолюції, враховуються також положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12.04.2004 року, що відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 29 листопада 2017 року у справі №6-639цс17 та постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі №756/363/16-ц.

Так, у ст.ст.3, 4, 6 вказаної Декларації зазначається про те, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи або органу державної влади є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Зазначені особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

З урахуванням наведених положень, Верховний Суд у постанові від 03 квітня 2019 року в справі №127/24530/16-ц дійшов висновку про відмову в задоволенні позову голови районної ради про захист честі, гідності, ділової репутації та компенсацію моральної шкоди у зв’язку з опублікуванням інформації, яка, на його думку, зображає його як особу, яка порушує закон, моральні принципи та загальновизнані правила співжиття.

Відповідно до положень ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до п.п.45, 47, 55 рішення Європейського суду з прав людини від 02.06.2016 року, ухваленого у справі «ТОВ «Інститут економічних реформ» проти України» (заява №61561/08), розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, Суд зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес. Крім того, у даному рішенні суд вказує на відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями, оскільки існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції. При цьому, щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань, оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів.

У справі « ОСОБА_25 і Кіслов проти Росії» (п.37 рішення від 31.07.2007 року, заява №25968/02) Європейський суд з прав людини зазначає, що свобода вираження являє собою одну з найважливіших основ демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу. Відповідно до частини другої статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вона стосується не лише «інформації» або «ідей», які сприймаються схвально або вважаються необразливими, або не викликають інтересу, алей тих, що ображають, шокують або непокоять. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та свободи поглядів, без яких не існує «демократичного суспільства».

З урахуванням наведених вище норм національного законодавства та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, суд приходить до висновку про те, що розміщена на сайті Глобинської міської ради Полтавської області інформація у вигляді опублікованої статті «Буря в склянці води, або коли емоції не зовсім доречні», яка лише в частині стосувалась позивача по справі ОСОБА_1 , відображала критичну оцінку її автором тієї ситуації, яка склалася під час розгляду на сесії Глобинської міської ради питання про функціонування будинку ветеранів в м.Глобине, мотивів поведінки позивача та допущених ним висловлювань під час обговорення даного питання, а також оцінку його дій та компетентності як посадової особи місцевого органу виконавчої влади та члена громадської організації.

Вказані висловлювання не носять характер образ (хоча і висловлені в агресивній формі), а є критичними по відношенню до причетної до даної обставини людини - позивача у справі, та є вираженням погляду автора статті на вказані події.

Такий висновок суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 06 березня 2019 року у справі №545/3721/15-ц та постанові від 11 лютого 2019 року у справі №725/5585/16-ц.

При цьому оціночні судження третьої особи ОСОБА_3 , як автора статті, щодо використання позивачем своєї посади не для вирішення проблем Глобинщини, не на користь громади, а для здобуття власного дешевого популізму грунтувалися на його особистому трактуванні даної інформації, отриманої з іншого джерела - від депутатів Глобинської міської ради за результатами розгляду зазначеного вище питання, а оціночні судження щодо порушення позивачем законності, які він як державний службовець, та і взагалі, як громадянин, не мав права робити, розпочавши передвиборну агітацію з фальсифікацій та перекручень певних фактів, - грунтувалися на його особистому трактуванні даної інформації, отриманої з іншого джерела - від голови Глобинської міської ради ОСОБА_26 С. під час сесії ради.

Крім того, у вказаній статті були поширені оціночні судження з урахуванням стилістики викладеної в ній інформації, що притаманні розмовному стилю (широке використання загальновживаних слів; експресивність та емоційне забарвлення мовлення (абзац 7... Отакої. Нарешті приїхали...; абзац 16... що ж вона говорить, чи вона віддає звіт своїм словам... Це вже ж не смішно, це дуже сумно..., як раніше говорили - ні в тин ні в ворота); вживання вставних слів та звертань (абзац 4...як кажуть, віз і нині там...; абзац 6...Мовляв, думайте Ви...; абзац 10...Здавалось, що тобі треба...Керуй. Так ні щось не так...); застосованих мовних оборотів та відсутністю посилань на конкретні факти (абзац 9...дозволив собі вчиняти порушення законнності...розпочавши передвиборну агітації з фальсифікацій та перекручень певних фактів...; абзац 11...забув про заповідь статті 40 Закону України "Про корупцію", що державні службовці зобов’язані при виконанні своїх службових повноважень дотримуватися політичної нейтральності, уникати демонстрації у будь-якому вигляді власних політичних переконань або поглядів, не використовувати службові повноваження в інтересах політичних партій чи їх осередків або окремих політиків (відсутнє стверджувальне посилання на конкретні факти таких порушень); абзац 12 ...став використовувати зображення Державного Герба України, Державного прапора України у рекламі своєї громадського руху, що забороняється робити... А саме такі зображення державних символів були розміщені на агітаційній палатці цієї громадської організації, батуті та навіть прикріплені до державних прапорців, які роздавали від імені цієї організації глобинцям з прізвищем та іменем державного діяча Володимира Молодчина (відсутня назва самої громадської організації з посиланням на конкретні дати та осіб, які здійснювали вказані дії); абзац 13... Як особа, що перебуває на такій посаді, яка покликана сприяти виконанню законів та Конституції України в нашому району, сама ж їх відверто і прилюдно безсоромно порушує?... (відсутні стверджувальні посилання на конкретні факти); абзац 18... Тепер справа будинку ветеранів зрушилась з мертвої крапки...), що повністю узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини.

З огляду на викладене, вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненою і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється Конвенцією (рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року в справі «Українська Прес-Група» проти України», заява №72713/01).

Право на власне тлумачення обставин справи є виявом реалізації конституційного права на свободу думки, свободу слова та вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Таким чином, викладена в статті інформація є вираженням суб’єктивної думки третьої особи ОСОБА_3 , як її автора, фактично коментарем тієї ситуації, яка склалась навколо створення будинку ветеранів в м.Глобине та ролі посадових осіб у її вирішенні з наданням відповідної оцінки їх діям, тобто є не твердженням про факти, а є оцінкою отриманої інформації та власними висновками від цієї інформації. Такі висновки не можуть бути ані спростовані, ані підтверджені, а тому не можуть бути предметом спору. Натомість поширення таких висновків на сайті відповідача повинно оцінюватись з точки зору суспільно відповідальної поведінки будь-якої особи перед суспільством, а аналіз таких висновків повинен здійснюватися суспільством на основі усієї інформації отриманої з різних джерел.

Отже, стаття, в якій містилось повідомлення про хід та результати обговорення питання, що мало суспільний інтерес, та були відтворені висловлювання інших осіб, незалежно від того, були вони змінені, чи ні, є одним із способів інформування громадськості (рішення Європейського Суду з прав людини від 15 липня 2010 року у справі «Газета «Україна-центр» проти України», заява №16695/04).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр; представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ч.2 ст.2 Закону).

Місцеве самоврядування в Україні здійснюється, крім іншого, на принципі колегіальності (ст.4 Закону).

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

З огляду на викладене, розміщення на веб-сайті Глобинської міської ради статті «Буря в склянці води, або коли емоції не зовсім доречні» стосується інформування громадськості - жителів м.Глобине, як територіальної громади, про діяльність ради, зокрема, про хід обговорення суспільно-важливого питання, пов’язаного зі створенням в м.Глобине будинку ветеранів, та позиції з цього приводу посадових осіб даного органу місцевого самоврядування, органу виконавчої влади та депутатів.

При цьому опублікування вказаної статті на офіційному сайті відповідача не може оцінюватись як порушення ним вимог діючого законодавства щодо заборони оприлюднення інформації саме в такій формі та з використанням такого ресурсу, оскільки під час судового розгляду позивачем не було наведено посилання на жодний нормативно-правовий акт, положеннями якого були б встановлені вимоги до змісту та стилістики викладу інформації, яка не носить офіційного характеру, та заборони її розміщення на сайті органу місцевого самоврядування.

Разом з тим, міська рада, представляючи інтереси територіальної громади міста, не позбавлена права на інформування населення - жителів м.Глобине про свою діяльність, висвітлюючи при цьому спірні питання та надаючи оцінку дій посадових осіб як міської ради, так і місцевого органу виконавчої влади.

При цьому судом приймається до уваги, що інформація, поширена на сайті відповідача стосується виключно професійної та громадської діяльності позивача, а не його приватного життя, а тому враховуючи публічний статус позивача та те, що поширена інформація стосувалася його публічної діяльності та мала суспільний інтерес, позивач повинен бути терпимим до публічної критики, межа якої є ширшою від критики пересічних осіб.

Крім того, позивач, будучи посадовою особою, не довів, що опублікована на сайті відповідача у наведеному контексті інформація є твердженням про факти, а не оціночним судженням; не довів того, що оспорена ним інформація порушувала його особисті немайнові права, або завдала шкоди його особистим немайновим благам, або призвела до звільнення позивача із займаної посади внаслідок її поширення, як і не надав доказів того, що метою опублікування 28.08.2015 року статті « ОСОБА_7 в склянці води, або коли емоції не зовсім доречні» було саме намагання опорочити його честь, гідність та ділову репутацію.

При цьому твердження позивача про те, що після участі у сесії Глобинської міської ради та опублікування вказаної вище статті йому довелось писати пояснювальні записки на ім’я керівництва, не приймаються судом до уваги за відсутності підтвердження ним даної обставини відповідними дозами.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що оціночні судження не підлягають спростуванню, а їх правдивість не доводиться, позовна вимога ОСОБА_1 щодо визнання недостовірною інформації, викладеної в абзацах 9, 11, 12, 13 та 14 статті « ОСОБА_7 в склянці води, або коли емоції не зовсім доречні» не підлягає задоволенню.

Також судом, з урахуванням положень ст.77 ЦПК України (належність доказів), не приймаються до уваги, як такі, що мають значення для вирішення даної справи, обставини, встановлені в постанові Глобинського районного суду Полтавської області від 12.05.2016 року про визнання неправомірними дій Глобинської міської ради в частині прийняття рішення від 27.08.2016 року №531 «Про протиправну поведінку першого заступника голови Глобинської райдержадміністрації Молодчина В.П ОСОБА_10 », визнання вказаного рішення неправомірним та його скасування, оскільки в даній постанові судом була надана оцінка виключно прийняттю Глобинською міською радою оспорюваного рішення поза межами наданих їй повноважень, а питання про опублікування відповідної статті на сайті Глобинської міської ради за результатами проведення 57 сесії 6-го скликання цієї ради та недостовірності викладеної в ній інформації, не було предметом судового розгляду.

Враховуючи те, що друга позовна вимога ОСОБА_1 про зобов’язання Глобинської міської ради Полтавської області спростувати дану інформацію шляхом розміщення (опублікування) в мережі Інтернет, а саме: на веб-ресурсі Глобинської міської ради Полтавської області повідомлення про ухвалене судове рішення по даній цивільній справі, включаючи публікацію резолютивної частини судового рішення, безпосередньо пов’язана з позовною вимогою про визнання недостовірною такої інформації, у задоволенні якої судом було відмовлено, позов в цій частині також не підлягає до задоволення.

При цьому відмовляючи в позові в частині визнання недостовірною інформації та зобов’язання відповідача її спростувати, суд також приймає до уваги, що позивач, вважаючи викладені в статті оціночні судження або думки такими, що принижують його гідність, честь чи ділову репутацію, вправі скористатися наданим йому законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Натомість з обставин справи та її матеріалів не випливає, що позивач намагався скористатись таким правом, чи саме таке його право було порушене відповідачем.

Такий висновок відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 24 жовтня 2018 року в справі №161/4052/16-ц.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 завданої йому моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн., суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч.1, п.4 ч.2, ч.3 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно роз’яснень п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду. Натомість вказуючи в позовній заяві про образливі висловлювання, які містить розміщена 28.08.2015 року на сайті Глобинської міської ради стаття «Буря в склянці води, або коли емоції не зовсім доречні», позивач не надводить жодного доказу того, в чому саме полягало приниження його честі, гідності та ділової репутації, та яке із перерахованих ним в позовній заяві висловлювань було викладене в брутальній, або принизливій чи непристойній формі та якого немайнового блага безпосердньо стосується - честі, гідності чи ділової репутації.

Наведене позивачем висловлювання «Можливо, «клепиків» чи пак глузду не вистачає, чи керівного хисту» - є оціночним судженням, оскільки автор статті, застосувавши ввідне слово «можливо», надав загальну оцінку поведінці позивача, тобто він припускає певну інформацію, а не стверджує її. Отже, поширена в такий спосіб інформація не може бути перевірена на відповідність фактичним даним, а вказана фраза є вираженням суб’єктивної думки і поглядів автора, його характеристики та оцінки можливим діям позивача, що не носить характеру однозначного твердження.

Такий висновок суду відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом в постанові від 11 липня 2019 року у справі №757/29455/16-ц, та має враховуватись судом при виборі і застсоування норм права.

При цьому в цій же статті йде мова про позивача, як молодого, розумного та здібного (абзац 10).

Зазначене в статті ім’я та по батькові позивача - « ОСОБА_27 Молодчин» також не може бути оцінено як образливе, оскільки зазначене прізвище позивача « ОСОБА_28 » відповідає його прізвищу згідно записів у паспорті громадянина України та службовому посвідченні, а ім’я - «Володя» не може бути образливим чи таким, що принижує честь і гідність позивача, оскільки є зменшеною формою чоловічого особового імені « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Наведене позивачем висловлювання «Як на свої роки дуже зарано дістався крісла заступника голови районної державної адміністрації...» процитоване позивачем вибірково, адже в статті зазначено про те, що позивач «Як на свої роки, життєвий досвід та здобутки дуже зарано дістався крісла заступника голови районної державної адміністрації...», що є оціночним судженням, яке відображає думку автора з приводу того, яким критеріям має відповідати посадова особа державного органу.

Вжитий у статті вислів «здобуття власного дешевого популізму» є судженням автора з інших слів - депутатів, тобто є, фактично, цитуванням виступів депутатів під час сесії Глобинської міської ради.

Наведений у статті вислів «Раніше теж були якісь такі месії-шарлатани, які, щоб заробити собі статки, ким себе тільки не оголошували, аби довіриливих людей надурити та відібрати в них кошти і майно...» стосується минулого часу, має знеособлений виклад, а вислів ...«Цей же в такий спосіб хоче дорватися до влади» містить критичну оцінку мети участі позивача у громадському русі.

При цьому судом не приймаються до уваги наведені позивачем на підтвердження заподіяної йому моральної шкоди доводи щодо протипоказань йому психоемоційних навантажень згідно медичного висновку, та те, що через опублікування вказаної статті йому довелось пережити емоційні хвилювання, оскільки друга група інвалідності була встановлена позивачу з 05.07.2016 року, а додана позивачем до позовної заяви довідка медико-соціальної комісії, за якою позивачу дозволена праця без важких фізичних та психоемоційних навантажень, датована 13.07.2016 року, тобто значно пізніше в часі, від дати розміщення на сайті відповідача вказаної статті (а.с.11).

За вказаних обставин суд приходить до висновку про недоведеність позивачем належними та допустими доказами обставини заподіяння йому моральної шкоди саме внаслідок приниження його честі, гідності та ділової репутації, а тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для втручання у право відповідача на поширення інформації, яка хоч і містить некоректні висловлювання, але не підлягає спростуванню, а, отже, і відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, які, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, та будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності, а публічні особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати, складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору відповідно до положень п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Інших судових витрат, понесених сторонами, які б були пов’язані з розглядом справи, судом не встановлено.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України, судом не здійснюється розподіл судових витрат між сторонами по справі.

Керуючись ст.ст.2, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Глобинської міської ради Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України судом не здійснюється розподіл судових витрат між сторонами по справі.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання, вказана в позовній заяві: АДРЕСА_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Глобинська міська рада Полтавської області, місцезнаходження: вул.Центральна, буд.№285 м.Глобине Полтавської області, поштовий індекс 39000, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 22547673.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана до Полтавського апеляційного суду або через Семенівський районний суд Полтавської області.

Повне рішення суду складено 15 жовтня 2019 року.

Головуючий С.Ю.Атаманова