Рішення № 84989380, 18.09.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9435/18

Провадження № 2/369/557/19

РІШЕННЯ

Іменем України

18.09.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.

секретаря Середенко Б.С.

за участі позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Державного нотаріуса Києво-Святошинської державної нотаріальної контори Київської області Головного територіального управління юстиції у Київській області Міністерства юстиції України Панікар В.М., треті особи: ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Боярської міської Ради Києво-Святошинського району, Київської області, про визнання дій державного нотаріуса неправомірною та встановлення права на спадщину за законом, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2018 року позивач звернувсь до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 та мають неповнолітніх дітей. Проживали вони в АДРЕСА_1 з 2003 року. А з 1997 року в будинку проживали лише ОСОБА_4 та його мати ОСОБА_5 . В даному будинку був також зареєстрований його брат ОСОБА_6 , але останній там ніколи не проживав, за своєю матір`ю не доглядав, навіть не спілкувався. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на 13/25 часток вищевказаного житлового будинку. Її чоловік спадщину після смерті своєї матері прийняв, але постановою нотаріуса йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Підставою для такої відмови вказано, що спадщину також прийняв і брат ОСОБА_6 шляхом постійного проживання та реєстрацією з матір`ю за однією адресою на час відкриття спадщини. Вважає таку відмову неправомірною, оскільки брат ніколи не проживав разом з ОСОБА_5 , заяви про прийняття спадщини не подавав до нотаріуса, не ніс витрати на утримання спадкового майна, тому не може вважатись таким, що прийняв спадщину. Вказала, що вона також вживала заходи щодо пошуку ОСОБА_6 , які виявились безрезультатними.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 відкрилась спадщина на 13/25 частин житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 . За життя її чоловік склав заповіт, яким все майно заповідав доньці - ОСОБА_2 . Оскільки за життя чоловік не встиг отримати свідоцтво про право на спадщину, тому оформити спадкові права в нотаріальній конторі є неможливим. Вважає, що порушені права своєї малолітньої дитини.

Просила суд визнати дії державного нотаріуса щодо відмови ОСОБА_4 у видачі йому свідоцтва про право на спадщину на 13/25 частин житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 ; встановити юридичний факт про право ОСОБА_4 на спадщину за законом на 13/25 частин житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .

При розгляді справи ОСОБА_1 подала уточнення позовних вимог. При вирішенні справи просила врахувати та захистити права її малолітніх дітей та у разі необхідності захисту прав своїх дітей не заперечувала щодо виходу за межі позовних вимог. Остаточно просила суд визнати дії нотаріуса неправомірними щодо посвідчення прийняття спадщини ОСОБА_6 шляхом постійного проживання з ОСОБА_5 ; визнати дії державного нотаріуса щодо відмови ОСОБА_4 у видачі йому свідоцтва про право на спадщину на 13/25 частин житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 ; визнати право власності за ОСОБА_2 на 13/25 частин житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала. Просила суд задовольнити позов та захистити права малолітніх дітей. При розгляді справи позивач вказувала, що недієздатний ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на пожиттєвий строк в державному спеціалізованому закладі у Білоцерківському будику-інтернаті ( м. Біла Церква, вул. Турчанінова, 27А) на повному державному утриманні, про що йдеться у рішенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2018 року про визнання його недієздатним з шестимісячного віку та встановлення опіки над вказаною особою.

У судове засідання державний нотаріус Києво-Святошинської державної нотаріальної контори Київської області Головного територіального управління юстиції у Київській області Міністерства юстиції України Панікар В.М. не з"явилась. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

У судове засідання представник виконавчого комітету Боярської міської Ради Києво-Святошинського району Київської області не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судове засідання третя особа ОСОБА_3 та його законний представник не з`явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що на підставі договору міни квартири на будинок ОСОБА_5 була власником будинку АДРЕСА_1 .

13 грудня 2002 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 укладено договір дарування 12/25 частин будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_5 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області.

ОСОБА_5 була матір`ю ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

За ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого ст.1270 ЦК України він не заявив відмову від неї.

Ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом отримують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга отримує право спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

У першу чергу право на спадкування за законом мають право діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Ст. 1268 ЦК України надано право спадкоємцю за заповітом чи за законом прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як зазначалось вище, спадкоємцями першої черги до майна померлої ОСОБА_5 є її діти. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину, судом не встановлено.

З матеріалів спадкової справи до майна померлої ОСОБА_5 №611/ 2015 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини після смерті матері звернувся ОСОБА_4 . Інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини або відмови від прийняття спадщини не звертались.

Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (Глава 13. Відмова у вчиненні нотаріальної дії) нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом. Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 зазначеного Закону. Нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

У постанові про відмову зазначаються: дата винесення постанови; прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса; прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи; про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання); причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство; порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства.

Нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Постановою державного нотаріуса Києво-Святошинської районної нотаріальної контори Київської області від 08 грудня 2015 року відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 13/25 часток житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель та АДРЕСА_1 .

При цьому нотаріус вказав, що спадщину прийняли два сини померлої - ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Також судом встановлено, що ОСОБА_5 з 11 лютого 1997 року до дня смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею були зареєстровані на день її смерті: ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , що підтверджено довідкою відділу реєстрації місця проживання громадян та формування і ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області №1158 від 27 вересня 2018 року.

Факт спільного проживання на час смерті ОСОБА_5 та її сина ОСОБА_4 підтверджений і копією паспорту з відміткою про місце реєстрації проживання особи, місцем проживання його дружини, малолітньої дитини, довідкою №1696 від 26 березня 2008 року, №2038 від 04 червня 2013 року, актом про фактичне місце проживання депутата виконавчого комітету міської ради. Матеріали справи не містять доказів того, що вищевказані особи проживали не за зареєстрованим місцем проживання. На підставі викладеного суд приходить до висновку, що єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину і за законом, і за заповітом є син померлої - ОСОБА_4 .

Суд критично оцінює посилання нотаріуса щодо прийняття спадщини ОСОБА_6 . Так, з матеріалів справи встановлено, що за адресою проживання спадкодавця постійно проживали ОСОБА_4 разом з дружиною ОСОБА_1 та малолітньою дитиною ОСОБА_8 -Іоаною, 2007 року народження, що підтверджено поясненнями позивача, численними актами депутата Боярської міської ради. При цьому жодних згадок щодо фактичного проживання ОСОБА_6 Також з листа Управління карного розшуку ГУ НП в м.Києві від 18 січня 2018 року встановлено, що за зверненням ОСОБА_1 щодо встановлення місця знаходження ОСОБА_6 проведена перевірка та за всіма наявними обліками достовірно встановити місце знаходження ОСОБА_6 не надалось можливості. З огляду на надані сторонами докази, враховуючи, що ст.1268 ЦК України визначає факт прийняття спадщини саме спільним проживанням, а не спільною реєстрацією місця проживання, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання неправомірною відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_4 на 13/25 частин житлового будинку та встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 , виданого виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області.

За життя ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений 08 грудня 2015 року державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області, яким все своє майно заповідав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

12 жовтня 2017 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у виконавчому комітеті Боярської міської ради Києво-Святошинського району. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 мають спільних дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Також ОСОБА_4 має сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2018 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано недієздатним з шестимісячного віку; встановлення опіки та призначення опікуном ОСОБА_7

На час смерті ОСОБА_4 , у випадку відсутності заповіту, спадкоємцями першої черги були б: дружина ОСОБА_1 , діти: ОСОБА_9 -Іоана, 2007 року народження, ОСОБА_10 , 2018 року народження, ОСОБА_11 , 1998 року народження, ОСОБА_10 , 1995 року народження.

З матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_4 №24/2018 року встановлено, що із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_1 в інтересах доньки ОСОБА_2 , 2007 року народження. Інших заяв про прийняття спадщини матеріали спадкової справи не містять.

Постановою державного нотаріуса Києво-Святошинської районної нотаріальної контори Київської області від 12 лютого 2019 року відмовлено ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до вищевказаного Порядку право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття. Заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі. Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка. Ця відмітка скріплюється підписом нотаріуса.

Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Не допускається приймати заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї або заяви про їх відкликання, складені від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей.

Неповнолітня особа має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника.

Заяву від імені малолітньої особи або недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо не було подано заяву про відмову від прийняття спадщини з дотриманням вимог, встановлених законодавством.

Приймаючи від спадкоємців заяву про прийняття спадщини або про відмову від її прийняття, нотаріус зобов`язаний роз`яснити спадкоємцям їх право на відкликання такої заяви протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України.

Заява про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття підлягає реєстрації у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ у день надходження. У разі надходження такого документа поштою він підлягає також реєстрації у Журналі реєстрації вхідних документів.

Усі наступні заяви (додаткові, від інших спадкоємців, кредиторів) також реєструються у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ під самостійними номерами та в хронологічному порядку.

На всіх заявах зазначаються дата і час їх надходження та номер спадкової справи.

Встановлено, що після смерті ОСОБА_4 у встановлений строк до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини будь-які інші особи, крім позивача, не звертались. Це стосується як спадкоємців за заповітом, так і спадкоємців за законом. Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, судом не встановлено. На переконання суду, у разі наявності заповіту -спадкоємець, який має право на обов`язкову частку у спадщині, мав у встановлені терміни подати заяву про прийняття спадщини, або рішення суду про надання додаткового строку для прийняття спадщини, або подати документи, які підтверджували спільне проживання з померлим та прийняття спадщини, а рішення суду про визнання особи недієздатною прийнято після шестимісячного строку та на поданій суду копії рішення відсутня відмітка про набрання ним законної сили. За таких обставин, суд приходить до висновку, що нотаріус у відповідності до вимог закону прийшов до висновку про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), оскільки є заповіт, тому позовні вимоги в частині визнання права власності за ОСОБА_13 -Іоаною слід задоволити частково. При цьому, суд враховує обов`язкову частку у спадковому майні, яка належить малолітньому ОСОБА_12 , 2018 року народження (обов`язкова частка становить 1/10 частина).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову .

Керуючись ст.ст. 1223, 1268, 1269, 1270, 1223, 1261-1265 ЦК України та ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Державного нотаріуса Києво-Святошинської державної нотаріальної контори Київської області Головного територіального управління юстиції у Київській області Міністерства юстиції України Панікар В.М., треті особи: ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Боярської міської Ради Києво-Святошинського району, Київської області, про визнання дій державного нотаріуса неправомірною та встановлення права на спадщину за законом - задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_13 - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на 10/25 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , право власності на 3/25 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Інформація про позивача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Інформація про позивача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлений 25 вересня 2019 року.

Суддя Н.С. Пінкевич