Ухвала суду № 84986471, 11.10.2019, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/1346/17

Провадження № 1-кс/216/3341/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2019 року м. Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Слідчий суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В.,

за участю секретаря судового засідання Балі А.І.,

представника скаржника Морозова Є.Є.,

прокурора Курічова Є.П.,

розглянувши у судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з клопотанням про скасування арешту майна в межах кримінального провадження № 12016040230000811 від 18.11.2016.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області суду від 28 квітня 2017 року (справа №216/1346/17, провадження №11-сс/774/376/17) на підставі клопотання слідчого СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області Остапенко К.Ю. в межах кримінального провадження № 12016040230000811 від 18.11.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.227 КК України, було накладено арешт на майно, яке було вилучено, опечатано 22 березня 2017 року в процесі проведення обшуку за місцем розташування нафтобази АЗС «НТС» (ПП «Нафтатранссервіс») за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с.Лозуватка, станція Грековата, 5.

ОСОБА_1 зазначає про те, що є власником майна, яке було вилучено, опечатано 22 березня 2017 року в процесі проведення обшуку за місцем розташування нафтобази АЗС «НТС» (ПП «Нафтатранссервіс») за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с.Лозуватка, станція Грековата, 5, а саме: дизельного палива загальною кількістю 59110 кубів.

Вважає, що в даному кримінальному провадженні на даний час відпала потреба в арешті майна, накладеного ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області суду від 28 квітня 2017 року (справа №216/1346/17, провадження №11-сс/774/376/17), а подальший арешт вказаного майна може спричинити неправомірне втручання держави в мирне володіння майном, що буде порушенням ст. 1 першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є неприпустимим.

У зв`язку з викладеним, просить суд скасувати арешт, який був накладений відповідно до ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області суду від 28 квітня 2017 року (справа №216/1346/17, провадження №11-сс/774/376/17) на підставі клопотання слідчого СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області Остапенко К.Ю. в межах кримінального провадження № 12016040230000811 від 18.11.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.227 КК України, на майно, яке було вилучено, опечатано 22 березня 2017 року в процесі проведення обшуку за місцем розташування нафтобази АЗС «НТС» (ПП «Нафтатранссервіс») за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с.Лозуватка, станція Грековата, 5.

Представник скаржника Морозов Є.Є. у судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Прокурор Курічов Є.П. в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.

Суд, дослідивши клопотання та матеріали, що представлені в обґрунтування клопотання, прийшов до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Також, згідно ст.1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.1 ст.170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів.

Згідно з положеннями ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

31) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно до абз.2 п. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Судом встановлено, що ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області суду від 28 квітня 2017 року (справа №216/1346/17, провадження №11-сс/774/376/17) на підставі клопотання слідчого СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області Остапенко К.Ю. в межах кримінального провадження № 12016040230000811 від 18.11.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.227 КК України, було накладено арешт на майно, яке було вилучено, опечатано 22 березня 2017 року в процесі проведення обшуку за місцем розташування нафтобази АЗС «НТС» (ПП «Нафтатранссервіс») за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с.Лозуватка, станція Грековата, 5, а саме: дизельне паливо загальною кількістю 59110 кубів, зразки дизельного палива в кількості 12 банок, об`ємом по 3 літри кожна.

Як вбачається з тексту даної ухвали, накладення арешту на вищезазначене майно було обумовлено тим, що об`єктивна сторона розслідуваного кримінального правопорушення полягає у тому, що посадові особи ПП «Нафтатранссервіс» через реалізацію недоброякісного дизельного палива під час заправки, завдали збитку ОСОБА_2 , сума яких встановлюється, вчинивши тим самим кримінальне правопорушення, передбачене ст.227 КК України.

Наявними матеріалами встановлено, що в ході досудового розслідування проведено лабораторне дослідження за зразками вилученого дизельного палива, за місцем розташування нафтобази АЗС «НТС» (ПП «Нафтатранссервіс») за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с.Лозуватка, станція Грековата, 5, за результатами якого згідно до паспорту якості «14120901/17-0001/03/1468 від 23 березня 2017 року (проба №1055) встановлено, що вміст сірки у наданих на дослідження зразках перевищує у понад 20 разів допустимий вміст сірки у пальному (Євро 5), яке дозволено до реалізації, що в свою чергу є грубим порушенням ДСТУ 7688:2015 і технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, а отже таке паливо заборонене для обігу на території України.

В даному випадку саме дизельне паливо, яке було вилучено в ході обшуку за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с.Лозуватка, станція Грековата, 5 , буде знаряддям вчинення кримінального правопорушення, тобто в повній мірі відповідає вимогам ст.98 КПК України та може бути використане як доказ факту умисного введення в обіг небезпечної продукції, що не відповідає вимогам щодо безпечності продукції, встановленими нормативно-правовими актами, посадовими особами ПП «Нафтатранссервіс».

У зв`язку з тим, що доказове значення для даного кримінального провадження мають факти реалізації паливно-мастильних матеріалів, паливо, якість якого піддається сумніву і яке потребує додаткового експертного дослідження, за висновками якого останнє може бути визначене, як речовий доказ у кримінальному провадженні.

Разом з тим, однією із загальних засад кримінального провадження, визначених п.21 ч.1 ст.7 КПК України, є розумність строків. Відповідно до ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Відповідно до позиції ЄСПЛ, у кримінальних справах «розумний строк», про який йдеться у ч. 1 ст. 6, може починати відлік не тільки з моменту висунення офіційного обвинувачення. Це може відбутися раніше, ніж справа потрапить до суду (справа «Девеєр проти Бельгії» від 27.02.1980 р.); з дня, коли виписано ордер на арешт; з дати, коли зацікавлену особу було офіційно повідомлено, що проти неї порушено кримінальну справу; з дати, коли було почато досудове слідство (справи «Вемхов проти ФРН» від 25.06.1968 р., «Ноймастер проти Австрії» від 27.06.1968 р., «Рингейзен проти Австрії» від 16.07.1971 р.).

Слідчим СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області Остапенком К.Ю. було надано документи про здійснені в межах кримінального провадження № 12016040230000811 від 18.11.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.227 КК України, слідчі (розшукові) дії, з яких слідує порушення розумних строків досудового розслідування. Так, станом на початок серпня 2019 року, строк досудового розслідування кримінального провадження становить майже 3 роки. Разом з тим, майно заявника було вилучено та опечатано 22 березня 2017 року, тобто понад 2 роки тому.

ОСОБА_1 згідно наданих суду документів, а саме: договору купівлі-продажу від 21 березня 2017 року, акту приймання - передачі від 21.03.2017 року та видаткової накладної від 21.03.2017 року є власником вказаного дизельного палива.

Згідно п. 11 ДСТУ 7688:2015 Паливо дизельне Євро. Технічні умови (прийнято та надано чинності наказом ДП «УкрНДНЦ» від 28.05.2015 №45), гарантійний термін зберігання дизельного палива - 1 рік від дати його виготовлення.

26 липня 2019 року представником ОСОБА_1 адвокатом Морозовим Є.Є. було подано клопотання про долучення доказів, а саме копії договору поставки нафтопродуктів, копії додаткової угоди, копії видаткової накладної, копії рахунку на оплату та інших документів з метою підтвердження законності походження та дати виготовлення дизельного палива, на яке накладено арешт ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області суду від 28 квітня 2017 року (справа №216/1346/17, провадження №11-сс/774/376/17).

З огляду на той факт, що за результатами співставлення копій договору поставки нафтопродуктів, додаткової угоди та інших документів, вимог ДСТУ 7688:2015, слід дійти до висновку про закінчення гарантійного терміну зберігання дизельного палива, можливість в подальшому проведення будь-яких експертиз в межах кримінального провадження № 12016040230000811 від 18.11.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.227 КК України, є сумнівною.

Також, згідно п. 2 розділу 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування запобіжних заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014, відносно осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Слідчим не надано доказів того, що в даному кримінальному провадженні повідомлена підозра ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави подальшого застосовування такого заходу забезпечення як арешту майна.

Окрім того, відповідно до п. 6 розділу 2.6 зазначеного вище Узагальнення, метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому слід пам`ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов`язана навести підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов`язаний навести ці підстави у рішенні.

Враховуючи зазначену мету арешту майна, суд має встановити, чи передбачає санкція статті покарання у вигляді конфіскації та чи було заявлено цивільний позов.

Разом з тим, судом встановлено, що на даний момент ані конфіскації майна, ані цивільного позову у даній справі немає, у зв`язку з чим мета арешту майна у такому разі у подальшому відсутня.

Окрім того, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, має бути співмірною з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або ж, якщо метою арешту майна є забезпечення конфіскації, то вартість арештованого майна має узгоджуватись із санкцією статті, яка передбачає покарання за злочин, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа.

Так, по даній справі належні правові підстави для подальшого арешту майна відсутні; доказів, які вказують на вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення слідчим не надано; розмір завданої шкоди не визначався та не чим не підтверджується, цивільні позови із обґрунтованим розрахунком позовних вимог відсутні.

Крім того, відповідно до норм постанови КМУ від 01.08.2013р. №927 «Про затвердження Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив», існують також декілька видів дизельного пального, в залежності від періоду та температури, а саме: дизельне паливо арктичне - дизельне паливо, що використовується при температурі повітря нижче ніж мінус 20 °С; дизельне паливо зимове - дизельне паливо, що використовується при температурі повітря від 5 °С до мінус 20 °С; дизельне паливо літнє - дизельне паливо, що використовується при температурі повітря не нижче ніж 5 °С.

У зв`язку з цим, очевидно, що такий розподіл передбачає погіршення певних характеристик пального, в залежності від температури зовнішнього середовища, а відтак у майна, на яке накладено арешт існує обмежений строк зберігання та придатності, що також має значення для правильного вирішення клопотання.

Зважаючи на це, а також враховуючи невеликий строк придатності дизельного палива можна стверджувати, що наразі будь-яке надмірне втручання й подальше обмеження законних прав ОСОБА_1 призведе до цілковитого й невідворотного псування паливо - мастильних матеріалів, які арештовані, що не допускається у відповідності до усталеної практики Європейського Суду з Прав Людини.

Так, Європейський суд з прав людини своїми рішеннями неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява №31107/96, п.58, ECHR 1999-П). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series A N 296-A, п.42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп.49-62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп.69 і 73, Series A N 52). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення маж засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.Також, у своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції» та «Смирнов проти України»).

Також, у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Натомість, подальший арешт на майно ОСОБА_1 може спричинити неправомірне втручання держави в мирне володіння майном.

Статтею 7 КПК України визначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; недоторканність права власності; розумність строків.

Європейський Суд з прав людини у справі «Свято-Михайлівської парафії проти України» (заява №77703/01) від 14 червня 2007 року в пункті 128 рішення зазначив, що «…в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією ( 995_004). Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання…»

З огляду на наведене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна.

Керуючись ст. 174, , 370, 372 КПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна, - задовольнити.

Скасувати арешт, який був накладений відповідно до ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області суду від 28 квітня 2017 року (справа №216/1346/17, провадження №11-сс/774/376/17) на підставі клопотання слідчого СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області Остапенко К.Ю. в межах кримінального провадження № 12016040230000811 від 18.11.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.227 КК України, на майно, яке було вилучено, опечатано 22 березня 2017 року в процесі проведення обшуку за місцем розташування нафтобази АЗС «НТС» (ПП «Нафтатранссервіс») за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с.Лозуватка, станція Грековата, 5, а саме: дизельне паливо загальною кількістю 59110 кубів яке зберігається на нафтобазі ПП «Нафтатранссервіс» за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с.Лозуватка, станція Грековата, 5, зразки дизельного палива в кількості 12 банок, об`ємом по 3 літри кожна.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений та оголошений 15 жовтня 2019 року о 15-15 годині.

Слідчий суддя: М.В. Бутенко