Рішення № 84984894, 04.10.2019, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/3672/18

Провадження № 2/209/55/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2019 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Байбари Г.А.,

за участі секретаря Міханько К.В.,

позивача ОСОБА_1 , та її представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янське Дніпропетровської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб Адміністрації Дніпровського району м. Кам`янське, Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позову позивач зазначила, що згідно з рішенням виконавчого комітету Заводської районної ради м. Дніпродзержинська від 18.08.1999 року № 215 нею було отримано право на зайняття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Вона отримала ордер № 95 від 14.09.1999 року на це житлове приміщення. З 15.02.2000 року в квартирі АДРЕСА_2 був зареєстрований її колишній чоловік - відповідач ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу, з березня 2018 року відповідач в квартирі не проживав, в ній відсутні його особисті речі, витрат по утриманню квартири він не несе, комунальні послуги не сплачує, будь-яких дій для збереження свого права на проживання за місцем реєстрації не вчиняє. На даний час його місце знаходження та проживання їй невідоме. З цих підстав вважає, що відповідач втратив право користування спірним житловим приміщенням, оскільки добровільно залишив своє житло і не проживає в квартирі більше шести місяців.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності не заявив та не подав відзив на позовну заяву.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися. Від представника Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради - Московського О.Г. та заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради, голови адміністрації Дніпровського району Кам`янської міської ради - Гаркуші В.В. до суду надійшли заяви з клопотаннями про розгляд справи за їх відсутності.

Виходячи з наведеного, відповідно до ч. 3. ст. 211, п.1 ч.3 ст. 223, ч.1, ст. 280, ст. 281 ЦПК України, зі згоди позивача та її представника, суд ухвалив розглянути справу за відсутності представників третіх осіб та відповідача, на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.

Позивач ОСОБА_1 у вступному слові стисло виклала зміст та підстави позовних вимог щодо предмету позову та надала пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. Крім того, пояснила суду, що відповідач її колишній чоловік, з яким вони в 2000 році отримали квартиру АДРЕСА_2 на сім`ю з трьох чоловік, на неї, чоловіка і дочку ОСОБА_4 . З травня 2015 року чоловік не мешкає в квартирі, поїхав до Росії в Сибір, де у нього є родичі. З того часу їй не відомо про його місцезнаходження. Коли дочка навчалася у м. Києві в 2015-2018 роках їй потрібно було виписатися з квартири, але тепер дочка не може зареєструватися в квартирі без згоди батька. Також, реєстрація відповідача змушує їх сплачувати додаткові комунальні послуги, якими він не користується.

Представник позивача ОСОБА_2 у вступному слові позов підтримувала та пояснила суду, що відповідач є її батьком, який весь час вів аморальний спосіб життя та не брав участі у її вихованні, не сплачував аліменти. З весни 2015 року відповідач не мешкає в квартирі АДРЕСА_2 , бо виїхав до Росії у Сибір, де у нього є родичі. З 2015 року вона його більше не бачила та він до них не приїжджав. Відповідач повідомив їй у 2015 році по телефону, що добрався до Росії, але більше з того часу він їй не дзвонив.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, пояснення свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , встановивши фактичні обставини, зміст спірних правовідносин та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що позивач та відповідач знаходились в зареєстрованому шлюбі до 19 жовтня 2005 року, від якого мають дочку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, актовий запис № 354 від 19.10.2005 року (а.с. 13), копіями паспортів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 5-6, 15).

Рішенням виконавчого комітету Заводської районної ради від 18.08.1999 року № 215 позивачу ОСОБА_1 на сім`ю з трьох чоловік була виділена квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі якого їй було видано ордер на право зайняття вказаного житлового приміщення № 95 від 14.09.1999 року (а.с. 7).

З 15 лютого 2000 року позивачка та відповідач зареєстровані у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 .

Також у цій квартирі була зареєстрована дочка сторін ОСОБА_2 , яка 27 серпня 2015 року знялася з реєстраційного обліку по квартирі на період навчання, що підтверджується копією особового рахунку на квартиру (а.с. 9) та довідкою про склад сім`ї від 12.10.2018 року, виданою ТОВ «ЄРЦ КП» (а.с. 8).

З березня 2018 року до теперішнього часу відповідач ОСОБА_3 у спірній квартирі не мешкає, що підтверджується актом про непроживання від 16 жовтня 2018 року, який складений на підставі свідчень мешканців квартири АДРЕСА_3 ( ОСОБА_7 ) та квартири АДРЕСА_4 ( ОСОБА_8 ) АДРЕСА_5 АДРЕСА_6 , та затверджений директором КП КМР «УКОЖФ» (а.с. 10), та актом про непроживання від 17.10.2018 року (а.с. 11), складеним мешканцями будинку АДРЕСА_6 які проживають у квартирах № АДРЕСА_7 ( ОСОБА_9 ), АДРЕСА_3 ( ОСОБА_10 ), АДРЕСА_8 НОМЕР_2 ( ОСОБА_11 ), АДРЕСА_4 ( ОСОБА_12 ), АДРЕСА_6 ( ОСОБА_13 ).

Те, що відповідач не проживає у спірній квартирі більше, ніж шість місяців підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , яка надала показання про те, що вона мешкає поруч з будинком позивачки у квартирі АДРЕСА_9 . Знає сім`ю позивачки, з якою в неї дружні стосунки. До 2015 року в квартирі по АДРЕСА_1 мешкали позивачка, відповідач та їх дочка, а в теперішній час у квартирі проживають позивачка, її дочка ОСОБА_14 та хлопець дочки. Де мешкає відповідач, їй невідомо. Зі слів ОСОБА_1 , відповідач виїхав до Росії та з нею не спілкується з 2015 року. У сторін давно були погані стосунки, відповідач бив свою дружину, а потім вони розірвали шлюб. Перешкоди відповідачу в проживанні не здійснювались.

Також, факт непроживання відповідача в спірній квартирі з 2015 року до теперішнього часу підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , який надав показання про те, що він останні два роки періодично мешкає з донькою позивачки - ОСОБА_15 в квартирі АДРЕСА_2 . Вперше він прийшов до спірної квартири, де мешкала ОСОБА_16 10 серпня 2015 року, і відповідача там ніколи не бачив, де він проживає, не знає, але йому відомо що відповідач не спілкується з позивачкою та своєю дочкою ОСОБА_17 . Речі відповідача у квартирі відсутні, перешкод у проживанні йому ніхто не чинив.

В заявленому позові та в судовому засіданні позивач та її представник стверджували, що вони не чинили перешкоди відповідачу в проживанні у квартирі АДРЕСА_2 , і він у свою чергу не виявляв бажання проживати за місцем реєстрації після свого виїзду до Росії у 2015 році. Він не сплачував комунальні послуги, не цікавився квартирою, до квартири не повертався та з ними не спілкувався.

Як вбачається із листа Дніпровського ВП Кам`янського відділу ГУНП МВС України, за вих. № 46.2/12-12.083 від 24.10.2018 року (а.с. 12), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не звертався до Дніпровського ВП з приводу перешкод у проживанні в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира або інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, реєстрацією є внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, а якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутньої особи може бути продовжено наймодавцем, а у разі спору – судом.

Згідно з ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач ОСОБА_3 відсутній в спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин, а тому його належить визнати такими, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом у спірній квартирі, є підставою для зняття його з реєстрації, що відноситься до компетенції Відділу реєстрації (зняття з реєстрації) фізичних осіб адміністрації Дніпровського району Кам`янської міської ради.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 141, 259, 263-265, 280 - 282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб Адміністрації Дніпровського району м. Кам`янське, Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , 704, 80 грн. сплаченого судового збору.

Повне судове рішення складено 16 жовтня 2019 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач може оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення або позивачем та іншими учасниками справи апеляційної скарги, якщо заяву та апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.А. Байбара.