Рішення № 84984455, 17.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 жовтня 2019 року № 640/21146/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області

за участю третьої особи: військова частина 3057 Національної гвардії України

про визнання протиправним та скасування постанови,-

Суд прийняв до уваги таке:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області, в якому просить суд:

визнати бездіяльність Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області та зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у сумі 137800,00 (сто тридцять сім тисяч вісімсот) гривень 00 коп.;

стягнути з Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області моральну шкоду у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 коп.;

стягнути з Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги протиправністю бездіяльності відповідача щодо не призначення та не виплати йому одноразової грошової допомоги.

Відповідач проти позову заперечував, з підстав викладених в письмовому відзиві. Вказував, що відповідно до Порядку № 850 позивачу необхідно звертатися з заявою про отримання допомоги до Національної гвардії України, враховуючи, що його було звільнено наказом командира ВЧ 3057 Національної гвардії України № 163 від 01.08.2016.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2019 відкрито спрощене позовне провадження.

Як слідує з позовної заяви, 19.01.2017 позивач, звернувся до відповідача з заявою про отримання одноразової грошової допомоги разом з відповідним пакетом документів, на що отримав відповідь від 06.04.2017 №242/09/29/1-17 в якій відповідач повідомив позивача про необхідність звернення з вказаною заявою до Національної гвардії України.

Вважаючи таку, на думку позивача, бездіяльність щодо не призначення йому одноразової грошової допомоги протиправною, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглянувши всебічно та повно матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив.

Наказом ГУ МВС у м. Києві № 375 о/с від 13.05.2014 ОСОБА_1 призначений до органів внутрішніх справ на посаду міліціонера.

Наказом Головного управління № 432 о/с рядового ОСОБА_1 призначено на посаду міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «АЗОВ» ГУ МВС України в Київській області.

Згідно Акту розслідування нещасного випадку, що стався 02.08.2014 від 20.03.2015 міліціонер батальйону «АЗОВ» ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_1 є потерпілим від бойових дій в зоні АТО 02.08.2014.

06.03.2015 складено Висновок службового розслідування за фактом отриманих тілесних ушкоджень міліціонером ППСМОП «АЗОВ» ГУ рядовим міліції ОСОБА_1 , згідно якого встановлено, що тілесні ушкодження отримані 02.08.2014 колишнім міліціонером ППСМОП «АЗОВ» ГУ МВС України в Київській області рядовим міліції ОСОБА_1 отримані ним під час проходження служби в ОВС в зоні АТО, при виконанні службових обов`язків, пов`язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю.

14.07.2015 ОСОБА_1 отримав свідоцтво про хворобу № 158/НГ/А/С/Зв згідно якого вказано діагноз і постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (поранення, контузія, травма, каліцтво): поранення, наслідки 02.08.2014 так, пов`язані з виконанням службових обов`язків та пов`язане з проходженням служби в ОВС.

12.10.2015 ОСОБА_1 отримав Довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, відповідно до якої позивач втратив професійної працездатність на 25 %.

Наказом командира ВЧ 3057 Національної гвардії України від 01.08.2016 №49 о/с ОСОБА_1 звільнений з військової служби в запас.

19.01.2017 позивач звернувся до ГУ МВС України в Київській області з заявою та доданими документами для отримання виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення часткової втрати працездатності без установлення інвалідності.

06.04.2017 Листом за підписом голови Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_1 повідомлено, що останньому слід звернутися з відповідною заявою до Національної гвардії України, враховуючи що його було звільнено наказом командира ВЧ 3057 Національної гвардії України.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про міліцію» (втратив чинність 7 листопада 2015 року) передбачено, що у разі отримання працівником міліції поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому розмір одноразової грошової допомоги не повинен бути меншим за 20-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб, та більшим за 100-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

Закон України «Про міліцію» втратив чинність 07.11.2015 в зв`язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до абзацу 3 пункту 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію" передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Оскільки позивачу встановлено втрату працездатності 25 %, пов`язану з проходженням служби в органах внутрішніх справ, він має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції № 850, тобто за останнім місцем служби в органах внутрішніх справ.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 806/845/16 (К/9901/10764/18).

Як слідує з матеріалів справи, наказом командира ВЧ 3057 Національної гвардії України № 49 о/с від 01.08.2016 солдат ОСОБА_1 звільнений відповідно до ст. 26 ч. 6 п «г» Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в запас без права носіння військової форми одягу з наданням щорічної основної відпуски за 2015 рік терміном на 29 календарних днів з 01.08 по 29.08 2016 з постановкою на військовий облік до Подільського РВК м. Києва, з 29.08.2016.

Тобто, останнім місцем служби ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ є військове формування Національної гвардії України.

Зі змісту листа ГУ МВС України в Київській області № 242/09/29/1-17 від 06.04.2017, вбачається, що ОСОБА_1 надано відповідь згідно якої йому повідомлено, що останній має звернутися з заявою про отримання одноразової грошової допомоги до Національної гвардії України, за останнім місцем несення служби в ОВС.

Відтак, враховуючи вище наведені приписи Порядку № 850, суд дійшов висновку, що відповідач надаючи ОСОБА_1 відповідь № 242/09/29/1-17 від 06.04.2017 діяв в межах, в спосіб та в порядку визначеному законодавством.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання бездіяльності відповідача протиправною яка, згідно змісту позовної заяви, полягала у не призначенні позивачу одноразової грошової допомоги є необґрунтованою та відповідно такою, яка не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виплатити одноразову грошову допомогу, суд вказує, що вона є похідною від першої, в задоволенні якої відмовлено. Відтак, вказана вимога також підлягає залишенню без задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд вказує, що моральна шкода стягується у разі встановлення протиправних дій/бездіяльності відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між цими діями/бездіяльністю та спричиненими для позивача негативними наслідками. Враховуючи, що суд встановив відсутність протиправної бездіяльності/дій відповідача, вказана вимога не підлягає задоволенню.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно зі ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати в тому числі витрати на правову допомогу не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій