Рішення № 84984408, 16.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Вн. №27/553

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 жовтня 2019 року № 640/18037/18

За позовом ОСОБА_1

До Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

Про зобов`язання вчинити дії

Суддя О.В.Головань

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 01.01.2015 року по 31.04.2018 року з урахуванням показника 134,7 % індексу інфляції.

Ухвалою суду від 07.11.2018 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку письмового провадження згідно ст. 263 КАС України.

17.01.2019 року відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з 2010 року отримувала пенсію за вислугу років, а з 18.06.2012 року вона прийнята на консульський облік в Посольстві України у Федеративній Республіці Німеччина у зв`язку з постійним проживанням.

З січня 2015 року їй припинено виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон.

28.07.2015 року позивачка звернулась до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва із письмовою заявою про поновлення раніше призначеної пенсії за вислугу років, посилалась на рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року.

06.08.2015 року листом № 293/21/Д-256 відповідач по суті відмовив їй в поновленні пенсії за вислугу років.

ОСОБА_1 зверталася до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними дії відповідача щодо припинення їй виплати пенсії за вислугу років та визнання протиправними дій відповідача щодо вимог про відшкодуванню позивачу переплати пенсії в сумі 36 147,89 грн. за період з 01.03.2012 року по 31.12.2014 року та зобов`язання відповідача нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 раніше призначену пенсію за вислугу років з моменту припинення.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 27.01.2017 року у справі №752/14617/15-а позов задоволено частково: визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії за вислугу років та зобов`язано Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 раніше призначену пенсію за вислугу років з моменту припинення. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 р. судове рішення залишене без змін.

20.07.2018 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про надання інформації щодо здійснення виплати пенсії на виконання рішення суду за період з 01.01.2015 року.

Листом від 07.08.2018 року № 54989/02/С-4360 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про те, що постанову суду виконано, виплачено пенсію за період з 01.05.2015 року по 31.04.2018 року в розмірі 38754,98 грн. проте без проведення компенсації втрати частини доходів.

Позивач - ОСОБА_1 вважає протиправним дії відповідача щодо не виплати компенсації втрати частини пенсії з посиланням на ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закон "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві - проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивачу на виконання постанови Голосіївського районного суду м Києва від 27.01.2017 року по справі №752/14617/15-а (№ провадження 2-а-752/3/17) було поновлено раніше призначену пенсію за вислугою років та виплачено різницю призначеної пенсії.

Оскільки сума сплаченої пенсії на виконання судового рішення носить одноразовий характер, то вона не підпадає під визначення доходів, передбаченого Законом України "Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ від 19.10.2000 р. та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159.

За загальним правилом ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 р. передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Згідно із ст. 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-III).

Відповідно до п. 1 Порядку №159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За змістом п. 2, 3 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

У п. 4 Порядку №159 закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Водночас, первинною умовою нарахування компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати є наявність вини відповідача.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 27.01.2017 року за зверненням позивача визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії за вислугу років та зобов`язано Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 раніше призначену пенсію за вислугу років з моменту припинення.

Тобто, судовим рішенням встановлено факт протиправності дій відповідача щодо припинення виплати пенсії.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Окремо суд зазначає, що рішення Конституційного Суду України у справі №25-рп/2009 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV, прийнято 07.10.2009 р., і станом на час припинення позивачці виплати пенсії у січні 2015 р. відповідач очевидно знав про вказане рішення.

З врахуванням вказаного наявність вини відповідача у порушенні термінів виплати пенсії позивачці з січня 2015 р. є доведено.

Суд не може погодитися з твердженням відповідача, що в даному випадку мова йде про одноразову виплату всієї суми пенсії, тому мова йде про одноразовий платіж, оскільки пенсія за визначенням є періодичним платежем незалежно від порядку виплати.

Наведене у Законі № 2050-ІІІ та Порядку №159 нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону №1058-IV, ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Водночас, суд зазначає, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 19 грудня 2011 року (справа № 6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17), від 10 квітня 2019 року (справа № 686/13725/17).

Відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За приписами п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Як вбачається з матеріалів справи 19.07.2018 року Державною службою статистики України на запит позивача, було надано інформацію про те, що індекс інфляції за період із серпня 2015 року по лютий 2018 включно становив 134,7%.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В даному випадку суд вважає за необхідне для ефективного захисту прав, свобод, інтересів вийти за межі позовних вимог і визнати відповідні дії відповідача протиправними.

На підставі вищевикладеного, ст. 9, 241-246, 255, 257-263, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка виразилася у ненарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з 01.01.2015 року по 31.04.2018 року з урахуванням показника 134,7% індексу інфляції.

3. Зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код 42098368) нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 01.01.2015 року по 31.04.2018 року з урахуванням показника 134,7 % індексу інфляції.

4. Присудити до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 704, 8 грн. сплаченого судового збору.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 16.10.19 р.