Рішення № 84984211, 16.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року м. Київ №826/5052/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянув-ши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністра-тивну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі,

в с т а н о в и в:

У березні 2018р. позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання постанови Київського апеляцій-ного адміністративного суду від 132.04.2017 у справі №826/13270/16 з 13.04.2017 по 23.03.2018 включно, обґрунтовуючи позов тим, що жодних заходів щодо поновлення позивача на посаді станом на час звернення до суду відповідачем не вжито.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому він просить відмовити у його задоволе-нні з тих підстав, що посада, на яку позивача слід поновити відповідно до вказаної постанови суду у діючому штатному розписі ДФС не існує, а від запропонованих інших вакантних посад позивач відмовляється, про що зазначено у тій же постанові, тому виконати це рішення та поновити ОСОБА_1 у структурі ДФС не видається можливим. Водночас оскільки рішення суду про поновлення позивача на посаді не виконано відповідачем з незалежних від нього причин, представник вважає, що підстави для стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду на користь позивача відсутні.

Представником позивача подано клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, в якому серед іншого зазначено, що відповідач не доводив до відома позивача інформації про наявність об`єктивних перешкод для виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі. Також зазначено про те, що станом на 08.05.2018 посади, не передбачені діючим штатним розписом, в апараті відповідача обіймала 91 особа, що, на його думку, підтверджується листом ДФС від 08.05.2018. Крім цього, зазначив, що в разі відсут-ності посади, яку обіймала позивач до звільнення, відповідач зобов`язаний був запропону-вати їй іншу посаду відповідно до її кваліфікації, а в разі незгоди працівника на іншу роботу, роботодавець зобов`язаний виконати судове рішення, здійснивши відповідні зміни в організаційній структурі. В обґрунтування наведеної позиції до суду надано копії наказів про поновлення на підставі рішень суду інших працівників ДФС.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив такі обставини і відповідні їм правовідносини.

Наказом ДФС від 25.07.2016 №2723-о позивача звільнено з посади головного держав-ного інспектора відділу митно-логістичної інфраструктури Департаменту розвитку митної справи ДФС за п. 1 ст. 40 КЗпП України, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну служ-бу" у зв`язку із зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності ДФС.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 у справі №826/13270/16, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 07.02.2019, задоволе-но адміністративний позов ОСОБА_1 :

- скасовано наказ ДФС №2723-о від 25.07.2016 "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновлено ОСОБА_1 на службі на посаді головного державного інспектора відділу митно-логістичної інфраструктури Департаменту розвитку митної справи ДФС;

- стягнуто з ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.07.2016 по 13.04.2017 в розмірі 82496,49 грн.;

- стягнуто з ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.07.2016 по 29.07.2016 в розмірі 1576,84 грн.

19 квітня 2017р. Київським апеляційним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №826/13270/16 у частині поновлення ОСОБА_1

Спірні правовідносини виникли у сфері проходження публічної служби і стосуються стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі.

Згідно із ст. 235 КЗпП України (в редакції, чинній станом на 13.04.2017) у разі звіль-нення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (ч. 1).

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (ч. 7).

Згідно із ст. 236 КЗпП України (в чинній редакції) у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Тобто, як вбачається, згідно з вказаною нормою проводиться виплата заробітної плати за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини робото-давця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 16.02.2018 у справі №807/2713/13-а.

Згідно з ч. 1 ст. 255 КАС України (в редакції, чинній станом на 13.04.2017) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Відповідно до ч. 2 ст. 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Частиною 4 ст. 257 КАС України встановлено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на 13.04.2017) примусове виконання рішень покладається на органи державної вико-навчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Отже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в т.ч. постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зокрема, зазначений обов`язок не залежить від того, подала особа, яку поновлено на роботі, заяву чи виконавчий лист. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 25.04.2019 у справі №826/5002/16.

Згідно з п. 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Доказів прийняття відповідачем наказу про поновлення позивача на посаді відповіда-чем до суду не подано, про наявність такого доказу - суду не повідомлено, клопотань про витребування доказів - не заявлено.

Водночас, надані позивачем копії листів ДФС від 30.06.2017 (а.с. 17), від 13.07.2017 (а.с. 19), від 27.02.2018 (а.с. 23) вказують про те, що рішення суду у частині поновлення позивача на посаду відповідачем не виконано.

Таким чином, відповідачем не доведено факт виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді.

Доказів, які б свідчили про наявність причини, що об`єктивно унеможливлювали вико-нання рішення суду про поновлення позивача на посаді, відповідачем до суду не подано.

Посилання відповідача на відсутність у штаті ДФС посади, на яку необхідно поновити позивача, і додані до відзиву копії листів Департаменту кадрової політики та роботи з персо-налом від 04.05.2017 та від 19.12.2017 (а.с. 51, 54), службової записки директора Регулярно-правового департаменту від 19.05.2017 (а.с. 52, 53), у яких стверджується про дану обста-вину, що ускладнює виконання рішення суду, і пропонується звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду в частині поновлення позивача на рівнозначній вакантній посаді у іншому структурному підрозділі ДФС, не доводять поваж-ність причин невиконання відповідачем рішення суду і в повній мірі спростовуються поясненнями представника позивача у клопотанні про приєднання доказів та наданими ним доказами, зокрема: копією листа ДФС від 08.05.2018 (а.с. 62), згідно з яким 91 особа займає посади в апараті ДФС, які не передбачені діючим штатним розписом; копією листа ДФС від 05.02.2018 і додатками до нього (а.с. 63-74), в яких зазначається перелік рівнозначних посад станом на 02.10.2017 і 11.12.2017, які були вакантними (тимчасово вільними або виконання обов`язків, за якими покладено на інших осіб у зв`язку з не призначенням на такі посади осіб на конкурсній основі або в порядку переведення з іншої рівнозначної посади). При цьому не спростованими відповідачем залишилися і твердження представника позивача про те, що рівнозначна посада позивачу не пропонувалася відповідачем.

Надані відповідачем з відзивом докази виконання рішення суду в частині виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу і за час затримки розрахунку при звільненні (а.с. 45-50) не є належними доказами у справі, оскільки не стосуються суті спору і предмету доказування, тому згідно з ч. 4 ст. 73 КАС України не беруться судом до розгляду.

Таким чином, заперечення відповідача у відзиві і надані ним докази не доводять поважність причин невиконання рішення суду.

Зважаючи на вказані обставини, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про допущення відповідачем затримки виконання постанови Київського апеляційного адмініс-тративного суду від 13.04.2017 у справі №826/13270/16 у частині поновлення позивача на посаді у період з 14.04.2017 по 23.03.2018 та про наявність передбачених ст. 236 КЗпП України підстав для виплати позивачу середнього заробітку за час такої затримки.

Водночас, суд не включає у період затримки виконання рішення суду 13.04.2017, оскільки згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 у справі №826/13270/16 цей день входить у період вимушеного прогулу, за який на користь позивача стягнуто середній заробіток. Суд зауважує позивачу про те, що у позовній заяві нею помилково зазначено дату вказаної постанови суду - "12.04.2017", внаслідок чого проведено некоректний розрахунок середнього заробітку.

У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зазначається про те, що задовольняючи позовні вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Вирішуючи питання про розмір середнього заробітку, який слід виплатити позивачу, суд зважає на те, що наведений позивачем розрахунок у розмірі 135770,54 грн. відповідачем не заперечувався і не оспорювався.

Також, як зазначив суд вище, 13.04.2017 у період затримки не враховується.

Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 №11535/0/14-16/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік" кількість робочих днів у квітні 2017р. становить 19 днів, у травні 2017р. - 20 днів, у червні 2017р. - 20 днів, у липні 2017р. - 21 день, у серпні 2017р. - 22 дні, у вересні 2017р. - 21 день, у жовтні 2017р. - 21 день, у листопаді 2017р. - 22 дні, у грудні 2017р. - 21 день.

Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 19.10.2017 №224/0/103-17/214 "Про надання роз`яснення" видавати такий лист з нормою робочого часу на 2018 рік не планується.

Водночас, враховуючи встановлений у ДФС 5-денний робочий тиждень з двома вихід-ними днями в суботу та неділю при однаковій тривалості часу роботи за день впродовж робочого тижня та відповідним зменшенням тривалості роботи напередодні святкових та неробочих днів, а також враховуючи оновлений розрахунок тривалості робочого часу на 2018р. (з урахуванням нового святкового дня 25 грудня (Різдво Христове) та скасуванням святкового дня 2 травня (День міжнародної солідарності трудящих), опублікований у офіційному виданні ДФС "Вісник" від 06.10.2017 №37(941) (http://www.visnuk.com.ua/uk/publication/100005916-rozrakhunok-normi-trivalosti-robochogo-chasu-na-2018-rik?issue=5614) судом встановлено, що кількість робочих днів у січні 2018р. становить 21 день, у лютому 2018р. - 20 днів, у березні 2018р. - 21 день.

Таким чином, період затримки становить 235 днів, у т.ч. з 14.04.2017 по 31.12.2017 - 178 днів, з 01.01.2018 по 23.03.2018 - 57 днів.

Як встановлено у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 та згідно з довідкою №1172 від 08.09.2016 середньоденна заробітна плата позива-ча у 2016р. становила 394,21 грн. Згідно з наказом ДФС №34 від 25.01.2017 посадовий оклад за посадою, яку обіймала позивач, з 01.01.2017 збільшено до 5900 грн., а середньоденна заробітна плата позивача у період з 01.01.2017 по 13.04.2017 становила 540,07 грн.

Отже, середній заробіток позивача за період затримки виконання рішення суду з 14.04.2017 по 31.12.2017 становить 96132,46 грн. (540,07 грн. х 178 днів).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 №24 "Про впорядку-вання структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2018 році" (Схема посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2018р.) з 01.01.2018 посадовий оклад головного спеціаліста державного органу, юрисдикція якого поширюється на всю територію України (тобто і головного державного інспектора відділу митно-логістич-ної інфраструктури Департаменту розвитку митної справи ДФС) встановлено на рівні 7500 грн.

Водночас згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №292 "Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році" (Схема посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів) посадовий оклад позивача до звільнення у 2016р. становив 4308 грн.

Пунктом 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постано-вою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100) передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Коефіцієнт такого підвищення розраховується шляхом ділення посадового окладу (тарифної ставки), встановленого працівникові після підвищення, на посадовий оклад (тарифну ставку), який був у працівника до підвищення.

Таким чином, коефіцієнт підвищення посадового окладу позивача у 2018р. рівний 1,74 (7500 грн./4308 грн.), у зв`язку з чим середньоденний заробіток за посадою позивача у 2018р. становив 685,93 грн. (394,21 грн.х1,74).

Отже, середній заробіток позивача за період затримки виконання рішення суду з 01.01.2018 по 23.03.2018, становить 39098,01 грн. (685,93 грн. х 57 днів).

Зважаючи на викладене, загальний розмірі середнього заробітку за час затримки вико-нання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 у справі №826/13270/16 за період з 14.04.2017 по 23.03.2018 (включно), який підлягає виплаті на користь позивача, становить 135230,47 грн., у зв`язку з чим суд дійшов висновку про обґрун-тованість позову і наявність законних підстав для його задоволення у цій частині.

Водночас, позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за затримку виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 у справі №826/13270/16 за 13.04.2017 суд вважає необґрунтованим і не вбачає законних підстав для його задоволення у цій частині.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 90, 241-246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Задовольнити частково адміністративний позов.

2. Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 у справі №826/13270/16 за період з 14.04.2017 по 23.03.2018 (включно) у розмірі 135230,47 грн. (сто тридцять п`ять тисяч двісті тридцять грн. 47 коп.) (без врахування утриманих податків та інших обов`язкових платежів).

3. Відмовити у задоволенні позову в іншій частині.

Позивач: ОСОБА_1 ;

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: Державна фіскальна служба України;

Львівська площа, 8, м. Київ, 04655, код ЄДРПОУ 39292197.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.

Суддя Д.А. Костенко