Рішення № 84983980, 17.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2019 р. № 520/7480/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 8) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

1. Визнати дії Відповідача виражені у відмові здійснити перерахунок ОСОБА_1 заробітної плати (грошового забезпечення) за участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно нормативних документів по оплаті праці у зоні відчуження (ЧАЕС) - неправомірними.

2. Зобов`язати Відповідача здійснити перерахунок ОСОБА_1 заробітної плати (грошового забезпечення) за участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно нормативних документів по оплаті праці у зоні відчуження , а саме: На підставі заяви ОСОБА_1 , архівних матеріалів (Картки заліку місця та тривалості роботи на об`єктах та території Чорнобильської АЕС, а також в ЗО - кілометровій зоні за лютий, березень 1987 г.), видати наказ про перерахунок, зробити перерахунок заробітної плати (грошового утримання) за лютий, березень 1987 р. - місяці роботи в зоні ЧАЕС, згідно розпорядження Ради Міністрів СРСР «Про оплату праці військовослужбовців - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» від 23.05.86 р. № 1031 рс, інших нормативних актів про оплату праці в зоні відчуження, наказів МВС СРСР від 26.05.1986 року № 0149, та від 30.06.1986 року №0189, вказівки УПО МВС УРСР від 31.03.1987 №3/7/382 «О компенсации работникам сводного отряда противопожарной службы за постоянное пребывание в г.Чернобыль в резерве в состоянии боевой готовности», на підставі постанови КМУ від 23.11.2011р. № 1210 п.7, листа Мінпраці, Мінчорнобиля і Мінфіну України від 29.10.92р. № 09-3751, у порядку передбаченому роз`ясненням Мінпраці та соцполітики України від 13.04.2001р. №03-3/1652-018-2 розділ 2. Внести дані перерахунку до особової картки. Надати довідку встановленого зразка для пред`явлення до органів пенсійного фонду України, та лист до ПФУ про визнання раніше виданої довідки недійсною.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані дії відповідача є незаконними, оскільки вони порушують право позивача на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 02.08.2019 року було відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах чинного законодавства України.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , проходив службу в органах державної пожежної охорони в період з 14.12.1985, відповідно до наказу № 62 від 28.09.1974 року по 09.01.1998 року, відповідно до наказу № 1 о/с від 09.01.1998 року на посаді пожежного.

З 12 лютого по 16 травня 1987 року знаходився у відрядженні по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією посвідчення про відрядження № 129.

Після повернення з відрядження, Управлінням пожежної охорони УВС Харківського облвиконкому позивачу була нарахована заробітна плата (грошове забезпечення).

Також судом встановлено, що згідно довідки УДПО УМВС України у Харківській області № 181 від 02.06.1998 року позивачу було нараховано пенсію.

В позовній заяві позивачем зазначено, що в січні 2019 йому стало відомо, що про деякі накази МВС СРСР по оплаті праці в зоні Чорнобильської АЕС, відповідно до яких позивач вважає, що його робота була оплачена невірно, без врахування деяких нормативних актів про оплату праці учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та наказів МВС виданих на виконання цих актів, які раніше були засекречені та розсекречені лише у 2004 р. а накази Харківського УВС розсекречено у 2013 р., у зв`язку з чим позивач вважає, що довідка від 02.06.1998 р. № 181, не відповідає діючому законодавству, а саме: невірно розрахований збережений заробіток, не нарахована доплата за роботу у вихідні дні , невірно нарахована оплата в зоні ЧАЕС - не подвоєно посадовий оклад, не приведена годинна ставка до 6-ти годинного робочого дня, не нарахована доплата за роботу у вихідні дні, доплата за роботу у понаднормовий час, доплата за бойовий резерв.

З огляду на вищевикладене 11.02.2019 року позивач звернувся до Головного управління ДСНС України у Харківській області, яке є правонаступником Управління пожежної охорони УВС Харківського облвиконкому з заявою про проведення перерахунку та видачі довідки для надання її до органів пенсійного фонду посилаючись на те, що військовослужбовці у питаннях видачі довідки стосовно грошового забезпечення керуються тими самими нормативними актами як і працівники, посилаючись на вимоги трудового законодавства та положення постанови розпорядження Ради міністрів СРСР від 17.05.1986 р. № 964 рс, постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 р. № 665-195 «Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, установ, організацій, які виконували роботи пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» (постанова РМ УРСР та Української республіканської ради професійних союзів від 10.06.1986 р. № 207-7), що було урегульовано розпорядженням Ради міністрів СРСР від 23.05.2986 р. № 1031 та наказом МВС СРСР від 26.05.1986 р. № 1049.

Листом відповідача від 25.02.2019 року позивачу було відмовило в задоволенню заяви про проведення перерахунку та видачі ОСОБА_1 довідки для надання її до органів пенсійного фонду.

Позивач вважаючи зазначену відмову неправомірною та такою, що порушу4є його права на пенсійне забезпечення, звернувся за їх захистом до суду.

Суд надаючи оцінку спірним правовідносинам зазначає наступне.

Постанова Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986 року №153/10-43 зазначає, що видана на підставі постанови від 07.05.1986 року №524-156. Одночасно в МВС СРСР, де проходив службу позивач, на виконання постанови від 07.05.1986 року №524-156 було видано наказ МВС СРСР від 11.05.1986 року № 0130 і вони є підставою оплати доби перебування в зоні ЧАЕС.

Наказом міністерства соціальної політики України від 03.09.2012 року №536 було затверджено форму довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за работу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках. Даний документ є єдиним як для працівників які отримували заробітну плату за работу в зоні відчуження так і для осіб рядового і начальницького складу які отримували грошове забезпечення за несення служби в зоні відчуження в 1986-1990 роках, відповідно до якої у стовпчику 4 враховується як годинна тарифна ставка оплати праці вільнонайманих працівників які виконували робот з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС так і денна тарифна ставка оплати 1 календарного дня несення служби тим особам які отримували грошове забезпечення відповідно до положень про ці органи.

Відповідно до п.40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 23.10.1973 року №778:

«п.40 Внутренний распорядок в органах внутренних дел устанавливается исходя из действующего законодательства, с учетом особенностей деятельности различных служб и подразделений в порядке определяемом Министром внутренних дел СССР.

Для лиц рядового и начальствующего состава устанавливается ненормированное рабочее время.

При сменной работе или непрерывном дежурстве устанавливается одинаковая днем и ночью продолжительность рабочего времени.

В случае необходимости лица рядового и начальствующего состава обязаны нести службу в дни еженедельного отдыха и праздничные дни.

При зтом взамен неиспользованных дней еженедельного ОСОБА_2 и праздничньїх ОСОБА_3 им предоставляются другие вьіходньїе дни.» (Мова оригіналу).

Наказом МВС СРСР №0152 від 27.05.1986 року було оголошено постанову Держкомпраці №153/10-43, з якого вбачається що вказана постанова застосовувалася для військовозобовязаних, призваних на збори (працівників МВС СРСР), і лише щодо додаткової відпустки, що також підтверджується вказівкою МВС СРСР від 30.05.1986 року №35с по застосуванню, у тому числі наказу №0152 і наказом МВС СРСР №0130.

Суд зазначає, що позивач отримував грошове забезпечення, а не заробітну плату та його служба у надурочний і нічний час, у вихідні і святкові дні за нормами Кодексу законів про працю Української РСР та інших законодавчих і нормативно-правових актів з трудового законодавства не оплачувалася.

Відповідно до листа Мінсоцполітики від 07.07.2012 року №7375/0/14-12/20 «Про оплату праці (грошове забезпечення) в зоні відчуження 1986-1990 роках» години постійного перебування у 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС працівників протипожежної служби у резерві у стані бойової готовності, незважаючи на фактично проведену додаткову оплату, не вважаються роботою (виконанням службових обов`язків) в зоні відчуження.

На час виникнення спірних правовідносин нарахування і виплата позивачу грошового утримання регулювалася Положенням про грошове утримання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 19 березня 1984 року №090.

Оплата праці працівників підприємств, розташованих в зоні ЧАЕС, які виконували роботу пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, проводилась в розмірах, передбачених Розпорядженням РМ СРСР від 17.05.1986 року №964, у відповідних зонах небезпеки в 5,4,3-кратному розмірі.

Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, проводилась відповідно до абзацу 4 п. 1 Постанови РМ СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 року №665-195 (абз.4 п.п.1 п.1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 року №207/7) у відповідних зонах небезпеки в 4,3,2-кратному розмірі (із врахуванням 100% тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем місцем роботи. Пунктами 4 та 5 Постанов Ради Міністрів Української СРС від 10.06.1986 року №2077 та Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 05.06.1986 року №665-195, робітникам підприємств, оргонізацій, які виконують роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, установлювалася додоткова оплата праці за роботу у нічний час в розмірі 35% часової тарифної ставки за кожен час роботи в нічний час та максимальний розмір премії 60% тарифної ставки та залучати робітників на роботу в вихідні та святкові дні з оплатою праці в подвійному розмірі.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 07.07.2012 року №7975/0/14-12/20 «Про оплату праці (грошове забезпечення) в зоні відчуження 1986-1990 роках», норми Кодексу законів про працю Української РСР на працівників органів внутрішніх справ не поширюється, в тому числі й щодо режиму робочого часу та додаткової оплати за роботу у вихідні, святкові і неробочі дні, надурочні і нічні години не оплачувалися.

Суд зазначає, що на момент проходження служби в органах внутрішніх справ діяв наказ Міністерства внутрішніх справ СРСР від 19 березня 1984 року №090 «Про затвердження Положення про грошове утримання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ».

Пунктом 5 цього Положення передбачалася виплата грошового забезпечення за не повний місяць, де розмір виплат за кожний календарний день визнається шляхом поділу суми грошового забезпечення, належного за повний календарний місяць, на кількість календарних днів у цьому місяці.

Для осіб рядового і начальницького складу ОВС, до яких належав позивач, порядок обчислення пенсій по інвалідності, пов`язаної із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС визначено розпорядженням КМУ від 04.04.2001 року №125-р «Про порядок обчислення пенсій працівникам органів внутрішніх справ та військовослужбовцям внутрішніх військ МВС, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і стали інвалідами внаслідок променевої хвороби» і встановлено порядок обчислення грошового утримання.

Згідно вказаного Розпорядження пенсія призначається із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчуження за фактично відпрацьований час, який обчислюється у наступному порядку: «сума грошового утримання, що складається з посадового окладу за спеціальними званнями, у кратних розмірах в одному з календарних місяців роботи 1987 року ділиться на кількість фактично відпрацьованих днів у цьому місяці. Заробіток за один день збільшується на розмір премії, що була виплачена за безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у цьому місяці і множиться на 30 календарних днів. До одержаного умовного місячного заробітку додається надбавка за вислугу років».

З аналізу викладеного суд зазначає, що довідка для призначення пенсії згідно вимог закону може надаватися лише із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчуження за фактично відпрацьований час, що обчислюється згідно вищевказаного порядку (за відпрацьовані календарні дні) і вказаних складових грошового утримання (тобто без урахування виплати за час перебування у резерві в стані бойової готовності і із премії, що була виплачена безпосередньо за участь ЛНА на ЧАЕС, а не визначена система оплати праці).

Як було судом встановлено, 11.02.2019 року позивач звернувся до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Харківській області з заявою про видачу наказу про перерахунок заробітної плати (грошового забезпечення), здійснення перерахунку та видачі довідки та копії наказу для надання до органів Пенсійного фонду України, у зв`язку з тим, що оплата праці ОСОБА_1 на думку позивача була проведена без урахування деяких спеціальних нормативних актів по оплаті праці) наказ МВС СРСР від 19.03.1984 року №090 п.12, п.15., наказ МВС СРСР від 26.05.1986 року №0149 п.1, наказ МВС СРСР від 30.06.1986 року №0189п.3).

Відповідач листом № 020-890/700 від 25.02.2019 року відмовив позивачу у здійсненні перерахунку грошового забезпечення та видачі іншої довідки, обґрунтовуючи відмову відсутністю підстав для перерахунку грошового утримання за час роботи в зоні ЧАЕС на підставі того, що довідка від 02.06.1998 року № 181 видана ОСОБА_1 згідно наказу МВС СРСР від 11.05.1986 р. № 0130, від 26.05.1986 р. № 149, від 30.06.1986 р. № 0189, позивач одержував грошове забезпечення, виплату якого регулювало Положення про грошове утримання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 19.03.1984 р. № 090.

Суд зазначає, що позивач посилається на ст.54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХП (далі - Закон) та постанову КМУ від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст.54 Закону пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, затверджено постановою КМУ від 23.11.2011 року №1210 ( далі - Порядок обчислення пенсій) не містить правових норм, щодо порядку обрахування грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які були відкомандировані для виконання службових обов`язків на роботі в зону ЧАЕС.

На час виникнення спірних правовідносин нарахування і виплата позивачу грошового утримання регулювалася Положенням про грошове утримання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 19 березня 1984 року №090.

Таким чином суд дійшов висновку, що позивачу правомірно було надано довідку виключно на підставі первинних бухгалтерських документів на підставі даних щодо розміру посадового окладу за спеціальним званням, у кратному розмірі в одному з календарних місяців роботи 1987 році який ділиться на кількість фактично відпрацьованих днів у цьому місяці згідно розпорядження КМУ від 04.04.2001 року №125-р «Про порядок обчислення пенсій працівникам органів внутрішніх справ та військовослужбовцям внутрішніх військ МВС, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і стали інвалідами внаслідок променевої хвороби».

Оплата праці працівників підприємств, розташованих в зоні ЧАЕС, які виконували роботи пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, проводилась в розмірах, передбачених Розпорядженням РМ СРСР від 17.05.1986 року №964, у відповідних зонах небезпеки в 5,4,3-кратному розмірі.

З моменту аварії на ЧАЕС оплату праці особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ СРСР регулювала Постанова від 07.05.1986 року №524-156, абз.2 п.1 якої зобов`язував виплачувати таким особам посадові оклади за спеціальними званнями в подвійному розмірі.

З 23.05.1986 року Розпорядженням №1031-рс на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ були розповсюджені порядок і розміри оплати праці, що передбачались Розпорядженням № 964-рс від 17.05.1986 року для робітників і службовців (5,4,3-кратний розмір тарифної ставки (посадового окладу) за роботу в 3-й, 2-й або 1-й зонах небезпеки відповідно). В разі, якщо відрядженим особам за основним місцем роботи зберігали грошове забезпечення, то показник кратності для розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження стає менше на одиницю.

Згідно з пунктом 1 постанови Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань та Секретаріату ВЦПРС від 7 травня 1986 року №153/10-43 працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на чорнобильській АЕС, премії, винагороди і заохочення нараховуються відповідно до діючих положень.

З аналізу викладеного суд дійшов висновку, що викладене не розповсюджується на осіб рядового і начальницького складу.

Таким чином суд зазначає, що положенням про грошове утримання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженого наказом МВС СРСР від 19.03.1984 року №090 не передбачалося преміювання осіб рядового і начальницького складу, а також виплати в вихідні, святкові та нічний час.

Відповідно до п.12 Положення про грошове утримання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 19 березня 1984 року № 090 винагорода понаднормову роботу, а також додаткова винагорода за роботу у дні відпочинку та святкові дні не виплачувалась, за винятком особливих випадків, передбаченими наказами МВС СРСР на підставі спеціальних рішень Уряду СРСР.

Крім того, відповідно до п.40 Положення про проходження служби рядового і начальницького складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 23.10.1973 року №778 для осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ встановлюється ненормований робочий час.

При зміні роботі або безперервному чергуванні встановлюється однакова вдень і вночі тривалість робочого часу. В разі необхідності особи рядового і начальницького складу зобов`язані нести службу в дні щотижневого відпочинку і святкові дні. При цьому взамін невикористаних днів щотижневого відпочинку і святкові днів їм надаються інші вихідні дні.

Також суд зазначає, що підстави для застосування позивачу подвійного розміру посадового окладу та окладу за спеціальне звання, при обрахуванні грошового утримання позивачу відсутні у зв`язку з наступним.

Відповідно до п. 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС від 07.05.1986 р. № 524-156 (оголошена наказом МВС СРСР № 0130) було встановлено виплачувати у подвійному розмірі посадові оклади та оклади за спеціальним званням особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які виконують службові обов`язки в зоні Чорнобильської АЕС (30-ти кілометрова зона).

З 17.05.1986 р. зону ЧАЕС було поділено на зони небезпеки і відповідно до розпорядження Ради Міністрів СРСР № 964 рс дозволено керівникам міністерств проводити оплату робітникам у виключних випадках у кратних розмірах за зонами небезпеки.

З 23 травня 1986 року розпорядженням Ради Міністрів СРСР № 1031 рс розповсюджено на начальницькі і рядовий склад органів внутрішніх справ порядок і розміри підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням № 964 рс, які оголошено до виконання наказом МВС СРСР № 0149, та зазначено, що при цьому грошове забезпечення виплачується з посадових окладів та окладів за спеціальне званням, без подвоєння.

Позивач розпочав виконання обов`язків на ЧАЕС після застосування вищевказаних розпоряджень № 964рс та № 1031 рс, а отже для його грошового утримання застосовано коефіцієнт кратності, а не подвоєння посадового окладу і окладу за спеціальне званням, як у 30-ти км. Зоні Чорнобильської АЕС.

Також, пунктом 1 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 05.06.1986 р. № 665-195 оголошено про застосування розпорядження Ради Міністрів СРСР № 964 рс від 17.05.1986 р. та зазначено, що оплата праці проводиться в 1 зоні небезпеки у 2-х кратному розмірі, понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (посадового окладу).

Згідно п. 1 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 05.06.1986 № 665-195, підпункту 1 п. 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7, вказано: «Предоставить право руководителям министерств и ведомоств... производить оплату труда ... в соотвествии с зонами опасности, в раз мерах, предусмотренньїх постановленим Совета Министров СССР от 17.05.1986 г № 964 рс. Оплата труда работников, занятых на работах в третьей, второй и первой зоне опасноти производиться соответственно в четырех-, трех, и двухкратном размерах сверх среднемесячной заработной платы, исходя из тарифной ставки (оклада), установленного по основному месту работы».

Таким чином суд зазначає, що при застосуванні позивачу кратності оплати за зонами небезпеки одночасно не могло застосовуватися по п.1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС від 07.05.1986 р. № 524-156 підвищення оплати у 2 рази у 30-ти кілометровій зоні.

Наказами МВС СРСР від 11.05.1986 р. № 0130 та від 26.0.5.1986 р. № 0149 із змінами, внесеними наказом від 30.06.1986 р. № 0189, від 10.10.1986 р. № 0281 нарахування премій особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, крім одноразової винагороди тим, які отримали гранично допустиму дозу опромінення, не передбачалося, у зв`язку із відсутності такого виду виплати згідно умов виплати грошового утримання, Положенням про грошове утримання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, завтредженого наказом МВС СРСР від 19.03.1984 р. № 090.

Підстави для використання позивачу нарахування денного грошового утримання за 6 годин, а не за 8 годин роботи щодобово, відсутні у зв`язку з наступним.

Відповідно до п. 5 Положення про грошове утримання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженого наказом МВС СРСР від 19.03.1984 року № 090, середньоденне грошове забезпечення визначаєтсья з посадового окладу, окладу за спеціальне звання та надбавки за вислугу років поділені на кількість днів відповідного місяця, отже до розрахунку не приймаються відпрацьовані години.

Відповідно до довідки виданої Позивачу в зоні ЧАЕС, оплачувалася доба, а не година роботи у зоні забезпечення на ЧАЕС.

Такими чином, Відповідач не має підстав для розрахунку грошового забезпечення з 8-ми годинного чи 6-ти годинного робочого дня, а лише за добу.

Суд зазначає, що наказами МВС СРСР від 11.05.1986 р. № 0130 та від 26.05.1986 р. № 0149 із змінами, внесеними наказом МВС СРСР від 30.06.1986 р. № 0189 на які саме посилаєтсья в своєму позові позивач як на підставу проведення перерахунку та видачі довідки погодинної оплати роботи в зоні ЧАЕС не передбачено.

Щодо посилання позивача на постанову Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 р. № 207-7, суд зазначає, що на осіб рядового і начальницького складу внутрішніх справ вона розповсюджувалася лише в частині виплати добових, безкоштовного харчування та проживання і розрахунку вислуги років, що надає право на пенсію.

Відповідно до Положення про грошове забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що діяли в 1986 р. розрахункова денна тарифна ставка для оплати праці і, зокрема, для оплати праці за роботу в зоні відчуження розраховувалися шляхом ділення місячного окладу, а для осіб офіцерського і начальницького складу також і окладів за військове або спеціальне звання на кількість календарних днів за відповідний місяць роботи в зоні відчуження.

Таким чином суд дійшов висновку, що будь-якого іншого способу розрахунку середньоденної тарифної ставки для осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ іншими законодавчими нормативними актами не передбачено.

Оскільки, розпорядженнями Ради Міністрів РСР від 17.05.1986 р. № 964 та від 23.05.1986 р. № 0131 рс введено кратність оплати за зонами небезпеки з розрахунку одинарних посадових окладів (окладів за спеціальним званням для офіцерського і начальницького складу), п.1 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 05.06.1986 р. № 665-195, п.1 постанови Ради Міністірв УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 р. № 207-7, наказами МВС СРСР від 26.05.1986 р. № 0149 із змінами, внесеними наказом МВС СРСР від 30.06.1986 р. № 0189 щодо оголошення цих постанов до виконання, вказівки МВС СРСР від 30.05.1986 р. № 35 с в МВС СРСР не було передбачено для осіб рядового складу органів внутрішніх справ обрахування кратності оплати за зонами небезпеки із подвійного посадового окладу і окладу за спеціальне звання.

З аналізу викладеного суд дійшов висновку, що в довідці позивача про роботу в зоні ЧАЕС відсутні відомості про виконання робіт, що давали б підставу для застосування до позивача п. 3 наказу МВС СРСР від 30.061986 р. № 0189.

Згідно з пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 8) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.