Рішення № 84983935, 17.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2019 р. № 646/4724/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

за участю секретаря судового засідання – Чайкіної Н.Е.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

третьої особи - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - Гасанової Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до старшого державного виконавця Лаптікова Г.В. Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ?янському та Слобідському районах м. Харкова (м. Харків, м. Захисників України, 7/8, 7 поверх), треті особи: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) про визнання дій незаконними, скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова з вищевказаним позовом, в якому просив визнати дії державного виконавця Лаптікова Г.В. Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ?янському та Слобідському районах м. Харкова про відкриття виконавчого провадження за реєстраційним номером 57990847 незаконними; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.01.2019, винесеної на підставі виконавчого листа № 2-985/09, виданого 15.06.2009 Червонозаводським районним судом м. Харкова; скасувати постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3400 грн. від 06.03.2019 за невиконання рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.04.2009.

Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12.07.2019 адміністративну справу було передано за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2019 головуючим по справі визначено суддю Єгупенка В.В.

Ухвалою судді від 12.08.2019 було прийнято до розгляду адміністративний позов, відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні позивач та третя особа ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_4 до судового засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Заслухавши пояснення позивача, третьої особи та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, суд дійшов наступного.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2009 року було відновлено порушене право ОСОБА_4 на користування квартирою АДРЕСА_3 . Зобов`язано ОСОБА_1 усунути захаращення кухні та житлової кімнати, площею 16,6 кв. м, забезпечивши ОСОБА_4 умови для користування вказаними приміщеннями відповідно до їх функціонального призначення.

На виконання зазначеного рішення суду Червонозаводським районним судом м. Харкова 15 червня 2009 року було видано виконавчий лист № 2-985/09.

Постановою старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ?янському та Слобідському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 04.01.2019 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-985/09, виданого 15.06.2009 Червонозаводським районним судом м. Харкова. Боржнику надано 10 робочих днів для виконання вказаного рішення суду.

06 березня 2019 року старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ?янському та Слобідському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області було винесено постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 у розмірі 3400 грн. на користь держави за невиконання рішення Червонозаводського районного суду. Зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Не погоджуючись із вищевказаними постановами відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист № 2-985/09 було видано Червонозаводським районним судом м. Харкова на виконання рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2009 (справа № 2-985/09), яке набрало законної сили.

Відповідно до ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) державний виконавець відкриває виконавче провадження на

підставі виконавчого документа: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) в інших передбачених законом випадках.

Згідно ст.13 ЗУ «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що виконавчий лист № 2-985/09 від 15.06.2009 вже перебував на виконанні у державного виконавця та 10 травня 2017 року було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до положень зазначеної норми права (в редакції від 17.02.2017), виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Згідно ч.1 ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч.2 ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Частиною 5 статті 12 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Таким чином, строк пред`явлення виконавчого листа № 2-985/09 до виконання встановлюється з дня його повернення, а саме з 10 травня 2017 року та в даному випадку не є пропущеним.

Ухвалюючи постанову про відкриття виконавчого провадження від 04 січня 2019 року державний виконавець керувався положеннями ст.ст.3, 4, 24, 25, 26, 27 ЗУ «Про виконавче провадження».

З матеріалів виконавчого провадження № 57990847 вбачається, що 08 лютого 2019 року сторонам виконавчого провадження направлено повідомлення про проведення державним виконавцем 20.02.2019 об 11:00 годині за адресою: АДРЕСА_1 виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-985/09, виданого 15.06.2009 Червонозаводським районним судом м. Харкова.

З акту, складеного 20 лютого 2019 року вбачається, що виходом державного виконавця за адресою, вказаною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 , в присутності стягувача ОСОБА_4 було встановлено, що ОСОБА_1 за вказаною адресою не з`явився. Потрапити до кімнати площею 16,6 кв. метрів виявилось неможливо, оскільки двері до вказаної кімнати були зачинені.

20 лютого 2019 року державним виконавцем винесено постанову про накладання штрафу ВП № 57990847 та сторонам виконавчого провадження повторно направлено повідомлення про проведення державним виконавцем виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-985/09, виданого 15.06.2009 Червонозаводським районним судом м. Харкова 06.03.2019 об 11:00 годині за адресою: АДРЕСА_1 .

06 березня 2019 року державним виконавцем було складено акт, в якому зазначено, що двері до кімнати площею 16,6 кв. метрів за зазначеною адресою виявились зачинені, перевірити виконання рішення суду виявилось неможливо.

06 березня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про накладання штрафу.

07 березня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

15 березня 2019 року державним виконавцем до Основ`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Харківській області направлено подання про вчинене кримінального правопорушення в порядку ч. 2 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 75 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З аналізу вказаних норм можна дійти висновку про те, що Законом України «Про виконавче провадження» (Закон № 1404-VІІІ) встановлено відповідальність боржника за невиконання судового рішення без поважних причин.

При виконанні рішень суду зобов`язального характеру у разі невиконання боржником такого рішення державний виконавець повинен: а) застосувати до боржника штрафні санкції у розмірах, визначених ст. 75 цього Закону (вперше та повторно); б) направити повідомлення до органу досудового розслідування про вчинення боржником кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України; в) звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

З вищенаведеного видно, що підставою для накладення на боржника штрафу є встановлений державним виконавцем факт невиконання без поважних причин рішення, яким боржника зобов`язано особисто вчинити певні дії.

Поряд з цим, згідно з приписами статей 63, 75 Закону № 1404-VІІІ визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме відсутність поважних причин, що зумовили невиконання рішення суду у встановлені строки.

Поважними в розумінні норм Закону № 1404-VІІІ можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його волевиявлення. Вирішення цього спору потребує перевірки рішення державного виконавця в контексті оцінки ним повідомлених боржником у виконавчому провадженні обставин як таких, що зумовили невиконання рішення суду без поважних причин.

З матеріалів справи вбачається, що в межах відкритого виконавчого провадження № 57990847 державним виконавцем були вчинені дії, направлені на примусове виконання рішення суду в рамках ЗУ «Про виконавче провадження».

В свою чергу, боржником не вчинено дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Доказів на підтвердження поважності обставин, що перешкоджали проведенню виконавчих дій, які були підставою для відкладення проведення виконавчих дій, позивачем не надано.

За правилами ч.1 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Згідно ч.5 ст.19 ЗУ "Про виконавче провадження" боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження виконання ОСОБА_1 вимог рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2009 року за виконавчим листом № 2-985/09, зокрема, усунення захаращення кухні та житлової кімнати, площею 16,6 кв. метрів, забезпечивши ОСОБА_4 умови для користування вказаними приміщеннями відповідно до їх функціонального призначення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач під час винесення спірних постанов діяв на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, тому такі рішення є правомірними.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.5-10, 72, 73, 74, 77, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 268-271, 287, 382 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до старшого державного виконавця Лаптікова Г.В. Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ?янському та Слобідському районах м. Харкова (м. Харків, м. Захисників України, 7/8, 7 поверх), треті особи: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) про визнання дій незаконними, скасування постанов – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Єгупенко