Ухвала суду № 84983171, 17.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні адміністративного позову

"17" жовтня 2019 р. № 01-07/49/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» про забезпечення позову до подання позовної заяви, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду 16.10.2019 року надійшла заява ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» про забезпечення позовної заяви до її подання, в якій заявник просить суд зупинити дію Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №1831 від 17.09.2019 року «Про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС».

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, заявник зазначає, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі- НАЦФІНКОМПОСЛУГ) було здійснено плановий захід державного нагляду, за результатами якого складено акт від 26.07.2019 року №1135/16-4/1, на підставі якого до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» застосовано захід впливу, а саме прийнято Розпорядження від 06.08.2019 року №1472 «Про усунення порушень ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» ліцензійних умов». Вказаним розпорядженням НАЦФІНКОМПОСЛУГ зобов`язало ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» у термін до 05.09.2019 року включно усунути порушення, встановлені пунктом 1 розділу «Опис виявлених порушень вимог законодавства» акта, та повідомити НАЦФІНКОМПОСЛУГ про їх усунення. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» направило НАЦФІНКОМПОСЛУГ лист від 03.09.2019 року №01-09/19 з додатками, але НАЦФІНКОМПОСЛУГ прийшла до висновку, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» не виконало Розпорядження №1472, про що НАЦФІНКОМПОСЛУГ було складено акт від 12.09.2019 року про невиконання ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» зазначеного Розпорядження. На підставі даного акту було прийнято Розпорядження №1831 від 17.09.2019 року «Про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС», яке набуває чинності 18.10.2019 року.

В заяві про забезпечення позову заявник, стверджуючи про наявність обставин, які свідчать про необхідність вжиття заходів для забезпечення позову, зазначає, що приймаючи вказані Розпорядження НАЦФІНКОМПОСЛУГ не дотримані вимоги щодо застосування заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, оскільки не здійснювався розгляд справи про правопорушення відносно ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС».

Заявник зазначає, що вважає неправомірними дії та розпорядження НАЦФІНКОМПОСЛУГ, оскільки ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» не повідомлялось про розгляд справи про правопорушення, в Розпорядженні №1472 не конкретизовано, яким чином ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» повинно усунути порушення законодавства, НАЦФІНКОМПОСЛУГ надала мінімальний строк для його виконання, а в розділі акта «Опис негативних наслідків» не зазначено, в чому полягають виявлені порушення.

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» зазначає, що до суду буде подана позовна заява, предметом якої буде визнання протиправним та скасування Розпоряджень НАЦФІНКОМПОСЛУГ від 06.08.2019 року №1472 та від 17.09.2019 року №1831.

Також, в обґрунтування необхідності забезпечення позову ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС», посилаючись на норми ст.150 КАС України, зазначає, що наявні ознаки очевидної протиправності Розпоряджень НАЦФІНКОМПОСЛУГ, а також, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, оскільки фактична реалізація Розпорядження №1831 від 17.09.2019 року за час розгляду справи призведе до того, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» повинна буде призупинити свою фінансову діяльність.

Суд зазначає, що згідно частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

З огляду на те, що заявником в заяві про забезпечення позову надані всі письмові пояснення в обґрунтування цієї заяви та, враховуючи, що відповідно до положень статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України виклик особи, яка подала заяву про забезпечення позову є правом суду, суд приходить до висновку про розгляд заяви ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» в порядку письмового провадження.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Розглянувши зазначену заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з наступного.

Вирішуючи по суті зазначену заяву, суд зазначає, що правовідносини з приводу забезпечення адміністративного позову унормовані приписами Глави 10 КАС України.

Відповідно до ч.4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Суд зазначає, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

При цьому, розв`язуючи клопотання про забезпечення позову, суд не має права вирішувати наперед ті питання, які стосуються суті заявлених вимог, тобто входити до оцінки обставин, які є предметом доказування по справі.

Суддя зазначає, що зміст заявленого клопотання, не дозволяє судді дійти до переконливого висновку про існування в даному випадку передбачених ст. 150 КАС України підстав для забезпечення позову, оскільки доводів на підтвердження існування у спірних правовідносинах таких обставин (окрім самого лише твердження про необхідність забезпечити позов).

Так, у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Необхідно зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

Питання відповідності закону оскарженого рішення владного суб`єкта підлягає з`ясуванню виключно під час розв`язання спору по суті.

При розв`язанні заяви по суті, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Крім того, судом встановлено, що ліцензія ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» на час розгляду заяви про забезпечення позову залишається чинною і дозволяє підприємству здійснювати ліцензійну господарську діяльність, Розпорядження НАЦФІНКОМПОСЛУГ №1831 від 17.09.2019 року «Про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» набуває чинності з 18 жовтня 2019 року. Тобто заявник просить суд зупинити дію рішення суб`єкта владних повноважень, яке на даний час не набуло чинності.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов. Повторним порушенням ліцензіатом ліцензійних умов вважається вчинення ним протягом двох років з дня видання органом ліцензування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов нового порушення хоча б однієї з вимог ліцензійних умов, щодо якої видавалося таке розпорядження.

Згідно ч.8 ст.16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» рішення про анулювання ліцензії, прийняте з підстав, передбачених пунктами 4-9 частини другої цієї статті, набирає чинності через тридцять календарних днів з дня його прийняття.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що звернення ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» з заявою про забезпечення позову до її подання шляхом зупинення дії Розпорядження НАЦФІНКОМПОСЛУГ №1831 від 17.09.2019 року «Про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» є передчасним, зважаючи на те, що дія ліцензії на час розгляду заяви про забезпечення позову є чинною, що підтверджується матеріалами заяви.

Крім того, суд враховує посилання заявника на те, що 26.07.2019 року НАЦФІНКОМПОСЛУГ було проведено плановий захід державного нагляду ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» та Розпорядженням НАЦФІНКОМПОСЛУГ від 06.08.2019 року №1472 «Про усунення порушень ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» ліцензійних умов» було вирішено зобов`язати ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» усунути порушення, виявлені в ході перевірки.

Суд зазначає, що на час розгляду судом заяви про забезпечення позову відсутні рішення суду про протиправність рішень або дій НАЦФІНКОМПОСЛУГ за наслідками проведеної перевірки та виявлених порушень, що в свою чергу свідчить про відсутність ознак очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Суд вважає, що заявником не доведено неможливість захисту прав позивача без вжиття таких заходів, а також не доведено, що для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Суд зазначає, що всі наведені представником заявника в заяві про забезпечення позовної заяви до її подання аргументи, підлягають судовому дослідженню під час розгляду справи по суті, після звернення позивача до суду з позовною заявою, а тому не є достатніми та переконливими для висновку суду про наявність очевидної протиправності оскаржуваних рішень та застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд наголошує, що забезпечення позову має місце, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заявником не доведено наявність перешкод для відновлення відповідного правового становища після ухвалення судового рішення.

Судом встановлено, що заявником не надано достатніх доказів на підтвердження обставин зазначених у ч.2 ст.150 КАС України для забезпечення даного адміністративного позову.

Виходячи із завдання адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заявником не наведено обґрунтованих підстав, що вказували б на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та можливість істотного ускладнення виконання рішення суду або ефективного захисту чи поновлення порушених прав або інтересів останнього, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, представником позивача не надано доказів щодо існування достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів по забезпеченню позову може привести до несприятливих наслідків для прав позивача, у разі постановлення на його користь судового рішення.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Суд зазначає, що законність або протиправність Розпорядження НАЦФІНКОМПОСЛУГ №1831 від 17.09.2019 року «Про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС», дію якого просить зупинити заявник, може бути встановлено лише під час розгляду справи по суті, у зв`язку із чим, твердження позивача щодо очевидної протиправності оскаржуваних рішень є передчасним.

Суд зазначає, що зупинивши дію спірного Розпорядження, суд вирішить по суті дану справу до винесення рішення у справі та без належного судового розгляду, що суперечить вимогам Кодексу адміністративного судочинства України. Обраний заявником захід забезпечення позову, фактично за своїм змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті. Водночас, зазначене не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, через що у задоволенні заяви ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» про забезпечення адміністративного позову належить відмовити.

За правовою позицією, викладеною у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, „з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення постанови в адміністративній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Тобто, застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду, а не його обов`язком, яке він реалізує залежно від обставин справи.

Таким чином, перевіривши зазначені в заяві позивача про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та з`ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, які уже містяться у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заяви та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки вимоги щодо забезпечення позову є передчасними та без розгляду справи по суті з встановленням усіх фактичних обставин справи та дослідженням доказів, що мають значення для вирішення даної справи, неможливо в даному випадку забезпечити позов.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 150, 154, ст. 248, ст. 256, ст. 293, ст. 294, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» про забезпечення позову до подання позовної заяви від 16.10.2019 року про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви - залишити без задоволення.

Копію даної ухвали направити особі, яка звернулась із заявою.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та підлягає негайному виконанню, проте, може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд

Повний текст ухвали складено 17 жовтня 2019 року.

Суддя Шляхова О.М.