Рішення № 84983078, 17.10.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

17 жовтня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3772/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі – відповідач, ГУ ДФС у Луганській області), у якому позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф 943-17 від 20.05.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.06.2019 позивач засобами поштової кореспонденції отримала вимогу про сплату боргу № Ф 943-17 від 20.05.2019, якою зобов`язано сплатити виниклу заборгованість з єдиного соціального внеску у сумі 44 667,38 грн. Не погодившись з даною вимогою, позивач оскаржила її до Державної фіскальної служби України, однак рішенням від 29.07.2019 № 36079/6/99-99-11-05-02-25 позивачу відмовлено у задоволенні скарги.

Позивач вважає вимогу № Ф 943-17 від 20.05.2019 незаконною, протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки у відповідності до розпорядження Кабінету міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р, м. Рубіжне (Рубіжанська міська рада) віднесено до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

У відповідності до п. 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарній днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Таким чином до закінчення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей стягнення єдиного внеску є передчасним і незаконним, а отже вимога № Ф-943-17 від 20.05.2019, видана передчасно та є незаконною.

Ухвалою суду від 29.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк.спр. 1-2).

Ухвалою суду від 19.09.2019 позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження у справі запропоновано позивачеві надати заяву про поновлення строку звернення до суду (арк. спр. 41-42).

15.10.2019 позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 15.10.2019 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду; поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовом до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії; продовжено розгляд справи № 360/3772/19 (арк.спр. 48-49).

19.09.2019 за вх. № 48048/2019 від представника позивача надійшов відзив на позовну заяву (арк.спр. 27-28), у якому останній заперечував проти позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади.

Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Згідно із частиною дванадцятою статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 визначено, що своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом сума єдиного внеску є недоїмкою.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953, затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 2, 3, 4 розділу УІ Інструкції визначено, що сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Якщо платник має на кінець місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску - фіскальний орган (орган доходів і зборів) надсилає платнику вимогу про сплату недоїмки. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Так, сума боргу по ФОП ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_1 у розмірі 44 667,38 грн складається з: сальдо у розмірі 10 970,78 грн. (погашено в порядку календарної черговості 1709 грн), яке станом на 01.10.2013 було передано УПФУ у м. Рубіжному, 1194,03 грн, III квартал 2013 року, 1218,67 грн - IV квартал 2013 року, щоквартально по 1267,95 грн за І квартал 2014 року - II квартал 2015 року, 1323,47 грн - III квартал 2015 року, 1434,51 грн IV квартал 2015 року, 606,32 грн - І квартал 2016 року, 990 грн - IV квартал 2016 року, 8448,00 грн - за 2017, 9828,72 грн - за 2018, 2754,18 грн - І квартал 2019 року.

Отже, станом на 30.04.2019 фізична особа-підприємець мала заборгованість зі сплати єдиного внеску, у зв`язку з чим ГУ ДФС у Луганській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.2019 № Ф-943-17 на суму заборгованості 44 667,38 грн, яку направлено позивачу.

Відповідач зазначає, що доповнення розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 пунктом 9-4 щодо звільнення певного кола платників внеску від виконання обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України №2464, втратили чинність згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом №911. Відповідач вважає, що у даному випадку існує законодавча неточність, що виникла внаслідок внесення зміни до закону про внесення змін до нього, замість внесення змін до оригінального закону. Так, п. 28 розділу І Закону України від 28.12.2015 N 911 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 1 січня 2016 року, виключено п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України від 02.09.2014 №1669 "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", яким вносились зміни до Закону України від 08.07.2010 N 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в частині доповнення розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" п.9.3, який з часом вважається пунктом 9.4, яким свого часу надавались пільги з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.

З метою усунення такої законодавчої неточності в частині виключення п. 9.4 із розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зареєстровано проект Закону України №6019 від 03.02.2017 р. «Про внесення зміни до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Метою внесених змін було позбавлення пільг з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.

Таким чином недодержання в даному випадку правил законодавчої техніки при внесенні змін до Закону, не може бути єдиною підставою для звільнення платників єдиного внеску від його сплати та відповідно визнання протиправними та скасування вимог контролюючого органу.

За таких обставин, враховуючи, що недоїмка у позивача виникла частково до 14.04.2014 та в подальшому до І кварталу 2019 року, позивач повинна сплатити нарахований внесок у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , 10.03.2016 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради, № запису 2 390 000 0000 006978, перебуває на податковому обліку в Рубіжанській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Луганській області як платник єдиного внеску з 14.03.2016, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.10.2019 № 1005858503 (арк. спр. 50-51).

Згідно з даними інтегрованої картки позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 станом на 19.04.2019 обліковувалась недоїмка по сплаті єдиного внеску 44 667,38 грн, яка складається з: сальдо у розмірі 10 970,78 грн (погашено в порядку календарної черговості 1709 грн), яке станом на 01.10.2013 було передано УПФУ у м. Рубіжному, 1194,03 грн, III квартал 2013 року, 1218,67 грн - IV квартал 2013 року, щоквартально по 1267,95 грн за І квартал 2014 року - II квартал 2015 року, 1323,47 грн - III квартал 2015 року, 1434,51 грн IV квартал 2015 року, 606,32 грн - І квартал 2016 року, 990 грн - IV квартал 2016 року, 8448,00 грн - за 2017, 9828,72 грн - за 2018, 2754,18 грн - І квартал 2019 року) (арк. спр. 29-35).

ГУ ДФС у Луганській області 16.05.2019 сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.2019 № Ф-943-17, в якій зазначено, що сума боргу позивача становить 44667,38 грн, у тому числі, недоїмка – 44667,38 грн (арк. спр. 9,36).

Вказана вимога направлена позивачу рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_1 , та отримана особисто 11.06.2019 (арк. спр. 36).

24.06.2019 позивач направила скаргу на податкову вимогу № Ф-943-17 від 20.05.2019 до Державної фіскальної служби (арк. спр. 12).

Рішенням ДФС від 29.07.2019 спірну вимогу залишено без змін. Зазначене рішення отримано позивачем 01.08.2019 (арк. спр. 10-11).

21.06.2019 позивач звернулася до ГУ ДФС у Луганській області із заявою, у якій просила звільнити її від сплати ЄСВ на період з 14.04.2014 до закінчення АТО згідно діючого законодавства (арк. спр. 14).

16.07.2019 ГУ ДФС у Луганській області на адресу позивача направлено лист № ФОП-4081/112-32-51-06, в якому зазначено, що з 01.01.2016 законодавством про єдиний внесок не передбачено особливих умов щодо виконання зобов`язань платниками єдиного внеску, які перебувають або перебували на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО (арк.спр. 15-16).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п`ята);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин – 2014-2019 роки, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464-VI необхідно застосовувати з урахуванням пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (далі – Закон № 1669-VII) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669-VII перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” та від 02 грудня 2015 року № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено місто Рубіжне та місто Сєвєродонецьк.

З огляду на вищевикладене судом встановлено, що на час формування спірних вимог про сплату боргу, позивач перебував на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції. Відповідно, позивач є суб`єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період, починаючи з 14 квітня 2014 року, до закінчення антитерористичної операції.

Суд зауважує, що на час розгляду та вирішення даної справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався. Відповідно, у розумінні статті 1 Закону № 1669-VII проведення антитерористичної операції триває.

Оскільки вимога про сплату боргу (недоїмки) охоплює період, в якому позивач звільнена від виконання обов`язків платника єдиного внеску, суд дійшов висновку, що за цей період орган доходів і зборів не має повноважень формувати та направляти позивачу таку вимогу за період з 14.04.2014.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 812/505/17.

Крім того, слід зазначити, що спірна вимога органом доходів і зборів прийнята на підставі статті 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, як вже вищевказано, позивач на період проведення антитерористичної операції звільнена від обов`язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період її звільнення від виконання обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

Твердження відповідача про відсутність у позивача сертифіката Торгово-промислової плати, що підтверджує настання для позивача обставин непереборної сили (форс-мажору), як на підставу для відмови у задоволенні вимог позивача, суд вважає необґрунтованими та відхиляє, оскільки пунктом 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, який є спеціальною нормою у даних правовідносинах, надання такого сертифікату не вимагається.

Судом також встановлено, що позивачем засобами поштового зв`язку подано до Рубіжанської ДПІ ГУ ДФС у Луганській області заяву про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску від 21.06.2019, яку одержано контролюючим органом 21.06.2019 та надано відповідь листом від 16.07.2019 № ФОП-4081/112-32-51-06 (арк. спр. 14-16).

З огляду на зазначене, судом встановлено, що позивачем дотримано всіх необхідних умов для звільнення від обов`язків платника єдиного внеску на період антитерористичної операції, розпочатої згідно з Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

З вищеописаних доказів судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.2019 № Ф-943-17 охоплює період, в якому позивач звільнена від виконання обов`язків платника єдиного внеску, а саме за період І-IV квартали 2014 року, 2015, І-ІV квартали 2016 року, 2017, 2018, І квартал 2019 року. Відповідно, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.08.2019 № Ф-Ф-441-У на суму недоїмки 28856,88 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Також суд зауважує, що недоїмка позивача по сплаті єдиного соціального внеску, що виникла за І квартал 2014 року, охоплюється періодом проведення антитерористичної операції та, відповідно дією пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, з огляду на таке.

Як вже вищевказано, відповідно до пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платники єдиного внеску звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, до яких, серед іншого, віднесений й обов`язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати єдиний внесок.

У свою чергу, за приписами частини восьмою статті 9 Закону № 2464-VI платник зобов`язаний сплатити єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Тобто, обов`язок по сплаті єдиного внеску, нарахованого за І квартал 2014 року, мав бути виконаний позивачем до 20 квітня 2014 року. Проте, через початок проведення антитерористичної операції з 14 квітня 2014 року, цей обов`язок позивача відповідно до пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI відтермінований до закінчення антитерористичної операції та, відповідно, на час формування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) ще не настав.

В іншій частині спірна вимога охоплює період, в якому позивач не звільнялася від виконання обов`язків платника єдиного внеску у період з 30.09.2013 по 13.04.2014.

Згідно з даними інтегрованої картки платника податків сума боргу позивача за період з 30.09.2013 по 30.04.2014 складала 11674,48 грн, у тому числі: передана від УПФУ в м. Рубіжне Луганської області заборгованість у сумі 9261,78 грн, за ІІІ квартал 2013 року – 1194,03 грн, IV квартал 2013 року – 1218,67 грн.

Тобто залишок заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску, що облікований за позивачем до 14 квітня 2014 року та включений до спірної вимоги, складає 11674,48 грн.

Таким чином, вимога про сплату боргу від 20.05.2019 № Ф-943-17 є частково протиправною та підлягає скасуванню в частині визначення позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску в загальному розмірі 32992,90 грн, а саме - за період І квартал 2014 року – 1267,95 грн, ІІ квартал 2014 року – І квартал 2019 року в сумі 31724,95 грн, а саме: за ІІ квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн, за ІІІ квартал 2014 року - 1267,95 грн, за ІV квартал 2014 року - 1267,95 грн, за І квартал 2015 року - 1267,95 грн, за ІІ квартал 2015 року - 1267,95 грн, ІІІ квартал 2015 року у сумі 1323,47 грн, за ІV квартал 2015 року – 1434,51 грн, за І квартал 2016 року – 606,32 грн, за ІV квартал 2016 року – 990,00 грн, за І квартал 2017 року – 2112,00 грн, за ІІ квартал 2017 року – 2112,00 грн, за ІІІ квартал 2017 року – 2112,00 грн, за ІV квартал 2017 року – 2112,00 грн, за І квартал 2018 року – 2457,18 грн, за ІІ квартал 2018 року – 2457,18 грн, за ІІІ квартал 2018 року – 2457,18 грн, за ІV квартал 2018 року – 2457,18 грн, за І квартал 2019 року – 2754,18 грн

В іншій частині вимога про сплату боргу у повній мірі відповідає законодавству, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Суд вважає, що факт подання позивачем заяви про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску, навіть й після винесення оскаржуваного рішення, але протягом визначеного законодавством строку на подання такої заяви, має бути врахований при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн (арк. спр. 3).

Судом встановлено, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню (на суму 32992,90 грн), що становить 73,86 % від ціни позову, відповідно, в цій частині судові витрати присуджуються позивачу, що складає 565,54 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Луганській області (код за ЄДРПОУ 39591445, місцезнаходження юридичної особи: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72) про визнання протиправною та скасування вимоги від 20 травня 2019 року № Ф-943-17 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Луганській області від 20 травня 2019 року № Ф-943-17 в частині зобов`язання ОСОБА_1 сплатити заборгованість з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з І кварталу 2014 року по І квартал 2019 року у сумі 32992,90 грн (тридцять дві тисячі дев`ятсот дев`яносто дві гривні 90 коп.)

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області судові витрати зі сплаті судового збору у розмірі 565,54 грн (п`ятсот шістдесят п`ять гривень 54 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Г. Секірська