Рішення № 84983018, 16.10.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

16 жовтня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4140/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати бездіяльність Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області протиправною, щодо не призначення, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії у зв`язку з втратою годувальника;

- зобов`язати Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити призначення, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у червні 2019 року подано документи на розгляд до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Позивач отримала рішення про відмову в призначенні пенсії за № 3493/03-18 від 26 червня 2019 року, аргументоване тим, що на підставі довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, місце перебування непрацездатного члена сім`ї та померлого годувальника зареєстровано за різними адресами.

З посиланням на норми Закону № 1058-ІV позивач вважає, що даним рішенням відповідач порушив її права.

30 вересня 2019 року відповідачем через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) подано відзив на позовну заяву (арк. спр. 21-23, 39-40), в якому зазначено, що позивач звернувся 21 червня 2019 року до відповідача із заявою про призначення пенсії.

Пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був необхідній йому для призначення пенсії по інвалідності, а у випадку смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», незалежно від тривалості страхового стажу.

Відповідно до чинного законодавства, особі, котра має право одночасно на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначають лише один із них за її вибором. При цьому особа за власним бажанням може змінити вид пенсії.

Беручи до уваги положення частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», підпункту 9 пункту 2.3. пункту 2.11 розділу 11 Порядку № 22-1, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім`ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно з вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

З огляду на вищезазначене, факт перебування непрацездатного члена сім`ї, який є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території, на утриманні померлого годувальника підтверджується довідками, виданими згідно з Порядком № 509, що засвідчують перебування непрацездатного члена сім`ї та померлого годувальника на обліку за однією адресою, як внутрішньо переміщених осіб.

На підставі наданих позивачем довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, місце перебування непрацездатного члена сім`ї та померлого годувальника на обліку зареєстровано за різними адресами. Таким чином, відсутні підстави для призначення пенсії.

Також, згідно довідок ВПО, копії яких додані до макетів пенсійних справ позивача та ОСОБА_2 , з 20 лютого 2017 року (довідка ВПО від 20.02.2017 № 499) позивач змінив адресу фактичного місця проживання/перебування з спільного адреса (згідно довідок ВПО від 11.11.2014 № 920000499 та № 920000498) " АДРЕСА_4” на “ АДРЕСА_3 ". ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 змінив адресу фактичного місця проживання/перебування (довідка ВПО від 19.06.2017 № 498) з " АДРЕСА_4 АДРЕСА_3 . Позивач 12 квітня 2018 року змінив адресу фактичного місця проживання/перебування (довідка ВПО від 12.04.2018 № 499) з " АДРЕСА_3 АДРЕСА_3 ".

Тобто, у позивача та ОСОБА_2 згідно довідок ВПО з 20 лютого 2017 року відсутній факт спільного проживання/перебування непрацездатного члена сім`ї, який є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території, на утриманні померлого годувальника. З огляду на вищенаведене, відповідач вважає позовні вимоги позивача необгрунтованими та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою 23 вересня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (арк. спр. 1-2).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце тимчасового перебування внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_5 , пенсіонер, внутрішньо переміщена особа, що підтверджено документами: паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Слов`яносербським РВ УМВС України в Луганській області 27 червня 1997 року (арк. спр. 6, 26, 43-44), карткою платника податків (арк. спр. 7, 45), довідкою від 12 квітня 2018 року № 499 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 8, 27, 46), пенсійним посвідченням серії НОМЕР_11 від 12.08.2003 (арк. спр. 9).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 18 червня 2019 року серії НОМЕР_5 (арк. спр. 11, 28, 48), був чоловіком позивачки, що підтверджується копією свідоцтвом про одруження від 14 вересня 1970 року серії НОМЕР_6 (арк. спр. 12, 47).

Згідно з копією паспорта серії НОМЕР_7 , виданого Слов`яносербським РВ УМВС України в Луганській області 27 червня 1997 року (арк. спр. 13) ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мав статус пенсіонера та внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою від 19 червня 2017 року № 498 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 15, 50), посвідченням серії НОМЕР_8 від 29.04.2003 (арк. спр. 16).

21 червня 2019 року ОСОБА_1 , звернулась до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника, додавши до неї документи: копію паспорта серії НОМЕР_2 , копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків НОМЕР_1 , копію довідки від 12 квітня 2018 року № 499 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, копію свідоцтва про шлюб НОМЕР_6 , копію свідоцтва про смерть НОМЕР_5 померлого чоловіка ОСОБА_2 , копію реєстраційного номера облікової картки платника податків на ОСОБА_2 , копію довідки від 19 червня 2017 року № 498 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 , копію атестата № НОМЕР_12 ОСОБА_2 , копію військового квитка № НОМЕР_9 ОСОБА_2 , трудову книжку НОМЕР_10 ОСОБА_2 (арк. спр. 24-25, 41-42).

Рішенням Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області № 3493/03-18 від 26 червня 2019 року відмовлено в призначені пенсії у разі втрати годувальника (арк. спр. 10, 31-32, 56).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною першою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За змістом частини першої статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Згідно з абзацом 1 частини третьої статті 36 Закону № 1058-IV члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

З системного аналізу статті 36 Закону № 1058-IV вбачається, що перелік непрацездатних членів сім`ї, яким може бути призначена пенсія у зв`язку із втратою годувальника є вичерпним.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Як встановлено судом, позивач звернулась до відповідача із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника.

Частиною третьою ст. 45 Закону № 1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» передбачено, зокрема, що призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509.

Абзацом третім пункту першого постанови № 637 від 05.11.2014 встановлено, що під час звернення внутрішньо переміщеної особи із заявою про призначення, відновлення чи продовження виплати пенсії та документом, що посвідчує особу, територіальні органи Пенсійного фонду України ідентифікують особу заявника, фіксують місце і час її звернення, порівнюють отримані дані з даними, що обробляються в базах даних Пенсійного фонду України, з урахуванням даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб у порядку, який затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики.

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I "Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії" Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Пунктом 2.3 розділу II "Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший" Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Також відповідно до Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника надаються інші документи, зазначені у підпунктах 1-11 пункту 2.3 розділу II "Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший". Зокрема, документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи); свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; довідка про склад сім`ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником (за наявності); свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт внесення до цього реєстру інформації про безвісне зникнення особи, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, отримана в порядку, передбаченому статтею 15 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти"; документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; документи про місце проживання (реєстрації); документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

В заяві від 21 червня 2019 року, зареєстрована відповідачем за № 177, зазначено перелік доданих документів для здійснення переведення позивача з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника. Відсутність переліку документів, яких не недостатньо для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника в заяві, свідчить про те, що відповідачем надано оцінку поданим позивачем документам, та щодо їх достатності для переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

З огляду на вказане суд вважає посилання відповідача на підпункт 9 пункту 2.3, пункт 2.11 розділу ІІ Порядку № 22-1 безпідставними.

Суд зазначає, що п.п. 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління встановлено, що управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

В матеріалах справи відсутні відомості, що відповідач скористався зазначеним правом при вирішенні питання про призначення пенсії позивачу.

Твердження відповідача, що в довідках про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, місце перебування непрацездатного члена сім`ї та померлого годувальника на обліку зареєстровано за різними адресами, суд відхиляє оскільки жоден Закон не визначає такої вимоги при призначені пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Судом встановлено, що позивач та її чоловік до дня смерті останнього перебували у шлюбі та були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 .

Абзацом першим частини другої, частиною четвертою статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Суд зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України подружжя утворюється тільки на підставі шлюбу - добровільного сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Згідно зі ст. 36 Сімейного кодексу України саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Члени сім`ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (абзац шістнадцятий частини першої статті 1 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII "Про запобігання корупції").

Відповідно до частини другої статті 64 Житлового Кодексу Української РСР до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

Позивачем на підтвердження шлюбу надано копію свідоцтва про шлюб.

Відповідно до свідоцтва про смерть місцем смерті ОСОБА_2 є селище Лозівський, Слов`яносербський район, Луганська область (арк. спр. 45).

З огляду на вищевикладене та досліджені письмові докази, судом встановлено, що ОСОБА_1 є членом сім`ї, яка проживала разом зі своїм чоловіком пенсіонером ОСОБА_2 на день його смерті, оскільки останній помер за місцем їх спільного проживання у селищі Лозівський, Слов`яносербського району, Луганської області.

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 12 квітня 2018 року № 499, відповідно до якої ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа проживає за адресою: АДРЕСА_3 , та довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19 червня 2017 року № 498, відповідно до якої ОСОБА_2 як внутрішньо переміщена особа проживав за адресою: АДРЕСА_3 , не спростовують встановлених судом обставин, що ОСОБА_1 є членом сім`ї, яка проживала разом з пенсіонером ОСОБА_2 на день його смерті.

Оскільки ОСОБА_1 є членом сім`ї, яка проживала разом з пенсіонером ОСОБА_2 на день його смерті, досягла пенсійного віку, а тому є непрацездатним членом сім`ї ОСОБА_2 , відповідач безпідставно відмовив позивачу у переведенні її з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем протиправного рішення від 26.06.2019 №3493/03-18 про відмову в призначенні пенсії в разі втрати годувальника згідно статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 .

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:

- визнати протиправним та скасувати рішення Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 26.06.2019 № 3493/03-18 про відмову в призначенні пенсії у разі втрати годувальника згідно статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 , та зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 21.06.2019 зареєстрована за № 177, з урахуванням висновків суду.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Що стосується вимог позивача щодо визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання відповідача здійснити призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, суд зазначає таке.

Статтею 58 № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов до висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника згідно Закону № 1058-IV, з урахуванням висновку суду.

Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв`язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію позивачу, висловлено Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72694515).

Крім того, суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні.

Однак, питання перебування ОСОБА_1 на утриманні у ОСОБА_2 відповідачем взагалі не розглядалось, оскільки в оскаржуваному рішенні не наведено даних про розмір пенсії заявниці та її померлого чоловіка, оцінка цим обставинам відповідачем не надана.

Отже, при новому розгляді заяви ОСОБА_1 від 21.06.2019 питання перебування заявниці на утриманні повинно бути з`ясоване та відображене у рішенні управління.

З огляду на викладене, позовні вимоги належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн, що підтверджено квитанцією № 0.0.1465764347.1 від 16 вересня 2019 року. (арк.спр. 3).

Як вже вище вказано, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню внаслідок обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

Відповідно, обрання неналежного способу захисту порушених прав фактично не змінює тієї обставини, що вимоги позивача є правомірними.

Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 768,40 грн стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 26.06.2019 № 3493/03-18 про відмову в призначенні пенсії в разі втрати годувальника.

Зобов`язати Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (92801, вул. Центральна, 77, смт. Біловодськ, Луганська область, ЄДРПОУ 41247269) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , фактично мешкає: АДРЕСА_5 ) про призначення пенсії в разі втрати годувальника від 21 червня 2019 року, зареєстрована за № 177, з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (92801, вул. Центральна, 77, смт. Біловодськ, Луганська область, ЄДРПОУ 41247269) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована: АДРЕСА_1 , фактично мешкає: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривні 40 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива