Рішення № 84982844, 17.10.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 жовтня 2019 року Справа № 280/4094/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до: Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б, код ЄДРПОУ 20490012)

про: визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

23.08.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

– визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні розрахунку пенсії за віком з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

– зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016, 2017 та 2018 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, починаючи з 05.05.2019, з урахуванням сум фактично проведених виплат.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що з 02.11.2004 по 04.05.2019 йому виплачувалась пенсія за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі – Закон України від 09.04.1992 № 2262-XII). З 05.05.2019 позивач набув право на пенсію за віком у відповідності до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV) та, відповідно, звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком. Проте, відповідачем позивача було фактично переведено з пенсії за вислугою років на пенсію за віком. У липні 2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку пенсії з 05.09.2019 з урахуванням вимог Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, однак листом від 08.08.2019 № 9/Б-1 відповідач відмовив у здійсненні перерахунку з аналогічних підстав.

Позивач вважає, що відповідач повинен був призначити позивачу пенсію з моменту виникнення права на неї, а саме з 05.05.2019, із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016, 2017 та 2018 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, оскільки у даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не перерахунок вже призначеної пенсії за нормами Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV. З огляду на викладені обставини, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 28.08.2019 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), позивачу було надано 5-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Позивач усунув недоліки позовної заяви у визначений судом строк.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.09.2019 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання з повідомленням сторін на 10.10.2019.

26.09.2019 до суду надійшов відзив, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вимоги позивача щодо призначення пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення, з урахуванням положення, що тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016-2018 роки - є незаконними, оскільки позивачу вперше вже було призначено пенсію за вислугу років. Позивач обрав призначення пенсії за вислугу років, тому перехід на пенсію за віком є переведенням з одного виду пенсії на інший. Представник відповідача також зауважив, що переведення з одного виду пенсії на інший фактично є зміною виду пенсії. При цьому, пенсійне законодавство не містить застереження щодо переведення з одного виду пенсії на інший вид лише в межах одного закону. З огляду на викладені обставини, представник позивача просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

01.10.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим нормативно-правовим актом, на інший. Тому, лише в такому випадку показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV. Також, позивач зауважив, що до спірних правовідносин не застосовуються приписи ч. 3 ст. 45 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, згідно з якою при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватись заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Отже, позивач стверджує, що стосовно нього здійснено протиправні дії щодо нарахування розміру пенсії, порушено порядок та норми закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з розглядом даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали і з`ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача зареєстровано як юридичну особу – орган державної влади 27.06.2002.

Позивач з 02.11.2004 перебуває на пенсійному обліку у зв`язку з призначенням пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII. Після отримання права на пенсію за вислугу років позивач продовжував працювати та отримувати заробітну плату, з якої сплачувались страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.10-13).

04.06.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення/перерахунок пенсії (а.с.14).

У зв`язку з поданням відповідачем заяви про призначення/перерахунок пенсії від 04.06.2019 відповідачем було здійснено перерахунок щодо переведення з пенсії за вислугу років згідно з Законом України від 09.04.1992 № 2262-XII на пенсію за віком згідно з Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV.

25.07.2019 позивач подав відповідачу заяву, в якій просив провести розрахунок державної пенсії позивача з 05.05.2019 з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV та виплачених сум (а.с.15).

Листом від 08.08.2019 № 7/Б-1 відповідач поінформував позивача, що його переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком згідно з заявою позивача від 04.06.2019. Також, відповідачем було зазначено, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватись заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії (а.с.16). Також, відповідач зазначив, що якщо позивач не згоден з наданою відповіддю, останній має право звернутись до органів вищого керівництва або до суду.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у проведенні розрахунку пенсії за віком з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, суд виходить із такого.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Абзацами 1 та 2 ч. 3 ст. 45 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За приписами ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

В постанові від 29.11.2016 по справі №133/476/15-а Верховним Судом України висловлена наступна правова позиція:

«Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV».

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.02.2018 по справі № 310/3774/17 та від 14.09.2018 по справі №127/18159/17.

З наведених правових позицій вбачається, що відсутні правові підстави для застосування ч. 3 ст. 45 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV у разі зміни виду пенсії за вислугою років, призначеної за Законом України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію за віком, визначену Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV, оскільки ці нормативно-правові акти визначають різні підстави та порядок призначення пенсії, зокрема Законом №1058-ІV не передбачений такий вид пенсії як – за вислугою років.

При цьому у постанові від 14.09.2018 у справі №127/18159/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов наступного правового висновку:

«Отже, у випадку, коли особі було призначено пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років”.

Суд зазначає, що у справі №127/18159/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, виходячи з обставин справи, застосував Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV у редакції, яка була чинною в 2017 році (на дату звернення позивача за тією справою до відповідного органу Пенсійного фонду України).

За приписами абз. 4 ч. 4 ст. 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Судом встановлено, що позивач 04.06.2019 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії (а.с.14), після чого відповідач здійснив перерахунок щодо переведення з пенсії за вислугу років згідно з Законом України від 09.04.1992 № 2262-XII на пенсію за віком згідно з Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV. У липні 2019 року позивач подав відповідачу заяву, в якій просив провести розрахунок державної пенсії позивача з 05.05.2019 з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV та виплачених сум (а.с.15). Листом від 08.08.2019 № 7/Б-1 відповідач поінформував позивача, що його переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком згідно з заявою позивача від 04.06.2019. (а.с.16).

У контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що до 05.05.2019 позивачу не призначалась пенсія за Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV, а відтак, положення абз. 4 ч. 4 ст. 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV до спірних правовідносин не можуть бути застосовані.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідач протиправно перевів позивача з пенсії за вислугою років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV.

Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп – заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс – середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;

Ск – сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );

К – страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Відповідно до абз. 2 п. 4.4 розділу XV Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016-2018 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Таким чином, оскільки позивач до 2019 року не був пенсіонером у розумінні Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, відповідач в даному випадку мав призначити позивачу пенсію, а не перевести з одного виду пенсії на інший, та відповідно при призначенні пенсії застосувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислену як середній показник за 2016-2018 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги стосовно визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у проведенні розрахунку пенсії за віком з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV є обґрунтованими, а відтак, позов у цій частині підлягає задоволенню.

Оцінюючи наявність правових підстав для зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016, 2017 та 2018 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, починаючи з 05.05.2019, з урахуванням сум фактично проведених виплат, суд виходить із такого.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду

Отже, суд, із урахуванням обставин, встановлених під час надання правової оцінки попередніх позовних вимог, з метою захисту майнових прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, вважає за необхідне зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016, 2017 та 2018 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, починаючи з 05.05.2019, з урахуванням сум фактично проведених виплат.

Таким чином, на переконання суду, дані позовні вимоги є обґрунтованими, а відтак, в цій частині позов також підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем, на переконання суду, доведено протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу у проведенні розрахунку пенсії за віком з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV.

У свою чергу, відповідач не надав суду достатніх та переконливих доказів, які б спростовували правову позицію позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При звернення до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні розрахунку пенсії за віком з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016, 2017 та 2018 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, починаючи з 05.05.2019, з урахуванням сум фактично проведених виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі та підписано 17 жовтня 2019 року.

Суддя І.В. Садовий