Рішення № 84982609, 17.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3090/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання Белінського Г.В.

представника позивача Чабан О.О. за довіреністю,

відповідач не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання привести самочинний об`єкт будівництва у відповідність до технічного паспорта,-

І. Суть спору:

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просило:

1. Зобов`язати ОСОБА_1 привести самочинно збудований об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 у відповідність до технічного паспорта від 04.06.2015 року, виготовленого ПП «Діжен».

ІІ. Аргументи сторін

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Позивач на підставі наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/162ДАБК від 02.07.2018 р. та зверненням фізичної особи про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства, провів позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході проведеної перевірки встановлено, що ОСОБА_1 самочинно збудував прибудову (літ. «б1», яка складається з приміщень « 1-1» та « 1-1а», загальною площею 14,9 кв.м відповідно до наданого технічного паспорту) до житлового будинку лі. АДРЕСА_1 за АДРЕСА_2 : АДРЕСА_1 та експлуатує самочинно реконструйований житловий будинок (літ. «Б») не введений до експлуатації відповідно до вимог чинного містобудівного законодавства.

Звернення Управління до суду із адміністративним позовом обумовлено тим, що відповідач не виконав вимоги припису Управління №691/18 від 06.11.2018 р. а саме не оформлено документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 чим порушено п.п. «а» п.3 ч.3 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.п. 3 п.11 Постанови Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011 р. «Про затвердження порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю».

12.06.2019 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами загального позовного провадження.

04.07.2019 р. ухвалою занесеною до протоколу судового засідання продовжено підготовче провадження до 90 днів.

23.09.2019 р. ухвалою занесеною до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та продовжено розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримала та просила задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач у судове засідання не з`явився про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.

Відповідач не надав до суду у встановлений строк відзив на адміністративний позов.

Заслухавши вступне слово представника позивача справи, з`ясувавши обставини на які вона посилаються як на підставу своїх вимог, та дослідивши письмові докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином

ІІІ. Обставини, встановлені судом

Так, суд встановив, що на підставі наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/162ДАБК від 02.07.2018 р. та зверненням фізичної особи про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства, провів позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13-14).

Під час виїзду на місце, враховуючи надані та пред`явленні документи, встановлено, що власником 1/20 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 являється відповідач.

Під час перевірки відповідач надав наступні документи: свідоцтво про право на спадщину №25 від 26.01.2017 р., посвідчене ОСОБА_2 С.Л. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу; витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №46554109 від 26.01.2017 р.; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 78965507 від 26.01.2017 р.; ухвала іменем України від 11.02.2008 р. по справі №2-829/08; технічний паспорт інвентаризації нерухомого майна станом на 06.07.2017 р., виданий КП «БТІ» ОМР; паспорт громадянина України, серія та номер НОМЕР_1 ; довідка про присвоєння ідентифікаційного номера.

В ході проведеної перевірки встановлено, що відповідач самочинно збудував прибудову (літ. «б1», яка складається з приміщень « 1-1» та « 1-1а», загальною площею 14,9 кв.м відповідно до наданого технічного паспорту) до житлового будинку лі. АДРЕСА_1 за АДРЕСА_2 : АДРЕСА_1 . Наявна фотофіксація об`єкта. Факт самочинного будівництва також підтверджується технічним паспортом від 04.06.2015 р. виготовленого ПП «ДІЖЕН».

Позивач за результатами перевірки склав:

-акт, складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт за №001452 (а.с.16-37);

-протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ч.4 та ч. 8 ст.96 КУпАП (а.с.43-48);

-припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил (а.с.38-42).

20.11.2018 р. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а також заяву відповідача про щире каяття (а.с.44) позивач виніс постанову №818/18 по справі про адміністративне правопорушення, якою відповідач визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.8 ст.96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.

Відповідач сплатив, накладене постановою №818/18 адміністративне стягнення у повному обсязі, що підтверджується копією квитанції №28 від 08.12.2018 р. (а.с.83).

На підставі наказу Управління №01-13/1ДАБК від 02.01.2019 р. (а.с.84) та необхідності перевірки виконання вимог припису Управління №691/18 від 06.11.2018 р., проведено позапланову перевірку вказаного припису.

Під час перевірки встановлено, що відповідач не виконав вимоги припису Управління №691/18 від 06.11.2018 р., а саме не оформив документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 чим порушено п.п. «а» п.3 ч.3 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.п. 3 п.11 Постанови Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011 р. «Про затвердження порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю».

За результатами позапланової перевірки 27.02.2019 р. позивач склав наступні матеріали :

-акт, складений за результатами проведеного планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності №000340 (а.с.86-104);

-протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ч.1 ст.188-42 КУпАП (а.с.105-109).

Позивач розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення 12.03.2019 р. виніс постанову №169/19 по справі про адміністративне правопорушення, якою визнав відповідача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188-42 КУпАП та накладено адміністративне стягнення (а.с.112-116).

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

ІV Джерела права та висновки суду.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 №687-XIV будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17.02.2011 (далі по тексту - Закон № 3038-VI).

Як встановлено частиною 1 статті 26 Закону № 3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що раво на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону № 3038-VI проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Згідно з частиною 1 статті 29 Закону № 3038-VI основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Частиною 5 статті 29 Закону № 3038-VI передбачено, що містобудівні умови та обмеження містять: 1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта; 2) інформацію про замовника; 3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; 4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах; 5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони); 9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Згідно з частиною 10 статті 29 Закону № 3038-VI завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об`єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень.

Відповідно до частини 1 статті 30 технічні умови - це комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об`єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам щодо водопостачання (з урахуванням потреб забезпечення пожежогасіння), тепло-, електро- і газопостачання, водовідведення, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод та телекомунікації.

Частиною 1 статті 31 Закону № 3038-VI передбачено, що проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону № 3038-VI щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України замовник має право виконувати будівельні роботи після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.2 ст.36 Закону № 3038-VI виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.

Відповідно до п.5 Постанови Кабінету Міністрів України за №466 будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт – щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта.

Суд встановив, що за період перевірки, документи які підтверджують право власності або користування земельною ділянкою, документи які дають право на виконання будівельних робіт та документи, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта відповідач не надав.

Позивач зазначив, що згідно з даними єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутні відомості стосовно реєстрації документів, які дають право на виконання будівельних робіт та документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 76.

Частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За змістом частин 2-5 цієї ж статті особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до п.3.15 ДБН В.1.2-14-2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ» експлуатація будівлі (споруди) - використання об`єкта за функціональним призначенням (з проведенням необхідних заходів щодо збереження стану конструкцій), за якого він здатен виконувати задані функції зберігаючи значення параметрів, встановлені вимогами технічної документації.

Згідно з ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №461 експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Відповідно до частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Наведеним положенням кореспондують приписи статті 38 Закону № 3038-VI, відповідно до частини 1 якої у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Суд зазначає, що перевіркою зафіксовано, що самочинно реконструйована частина житлового будинку (літ. «Б» відповідно до наданого технічного паспорту) по АДРЕСА_1 експлуатується відповідачем для проживання.

Таким чином, відповідач експлуатує самочинно реконструйований житловий будинок (літ. «Б» відповідно до наданого технічного паспорту) за адресою: АДРЕСА_1 не ведений до експлуатації відповідно до вимог чинного містобудівного законодавства, чим порушено ч.8 ст.39 Закону № 3038-VI та п.12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №461.

За наведених обставин суд робить висновок, що під час розгляду справи позивач подав всі докази, що свідчать про здійснення відповідачем самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: свідоцтво про право на спадщину №25 від 26.01.2017 р., посвідчене ОСОБА_2 С.Л. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу; витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №46554109 від 26.01.2017 р.; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 78965507 від 26.01.2017 р.; ухвала іменем України від 11.02.2008 р. по справі №2-829/08; технічний паспорт інвентаризації нерухомого майна станом на 06.07.2017 р., виданий КП «БТІ» ОМР; паспорт громадянина України, серія та номер НОМЕР_1 ; довідка про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с.56-82).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі встановлених фактів, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд робить висновок, що адміністративний позов належить до задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.77, 244-246 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Зобов`язати ОСОБА_1 привести самочинно збудований об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 у відповідність до технічного паспорта від 04.06.2015 року, виготовленого ПП «Діжен».

3. Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частинурішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення`КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

4. Позивач–Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, адреса вул. Черняховського,6 м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 40199728.

Відповідач – ОСОБА_1 адреса, АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 17 жовтня 2019 року.

Суддя О.Я. Бойко

.