Ухвала суду № 84980541, 09.10.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/16897/19

Провадження № 1-кс/522/17397/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2019 року місто Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси - Попревич В.М.,

секретар судового засідання – Шараєва О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника власника майна ОСОБА_1 адвоката Красінської О.В. у кримінальному провадженні № 12014160500008975, про скасування арешту майна, -

Учасники процесу:

адвокат – Красінська О.В.,

В С Т А Н О В И В:

Представник власника майна ОСОБА_1 - адвокат Красінська О.В. звернулась до слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси із клопотанням про скасування арешту, мотивуючи наступним.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №22014000000000515 від 19.11.2014 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, було частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Дячука Ю.В., погоджене із старшим прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки, Державної митної служби та Державної прикордонної служби України Генеральної прокуратури України Пересадою О.С., про накладення арешту на майно та накладено арешт у тому числі й на квартиру, загальною площею 45,8 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , в забезпечення кредитного договору № 69/1-12 від 23.02.2012 року укладеним між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_1 .

Вказане клопотання мотивував тим, що в провадженні Головного слідчого управління Служби безпеки України, перебували матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22014000000000515 від 19.11.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 209 КК України.

Як стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень, в подальшому кримінальні провадження № 4214160000000485 та № 22014000000000515 об`єднані в провадження № 12014160500008975 та вищевказані матеріали досудового розслідування передані до Приморського ВП ГУНП в Одеській області й на даний час досудове розслідування здійснюється СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області.

Так, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (копії додаються), уклала з ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО» кредитний договір № 69/1-12 від 23.02.2012 року та іпотечний договір № 374 від 23.02.2012 року. Предметом іпотечного договору № 374 від 23.02.2012 року вказано квартиру АДРЕСА_2 .

Вказана квартира належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна з реєстровим № 4298 від 21.12.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В. К.

В подальшому між ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ПЛЮС» укладено договір відступлення прав вимоги за іпотечними договорами та договорами застави від 17.11.2015 року посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюком В. К., реєстровий № 2115, за яким ТОВ «ФК «ФАКТОР ПЛЮС» набуло статусу іпотекодержателя в тому числі на майно ОСОБА_1 , а саме квартиру АДРЕСА_2 .

Між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ПЛЮС» та ТОВ «АЛЬЯНС ФІНАНС» укладено договір відступлення прав вимоги за іпотечними договорами та договорами застави від 25.11.2015 року посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К., реєстровий № 2225, за яким ТОВ «АЛЬЯНС ФІНАНС» набуло статусу іпотекодержателя в тому числі на майно ОСОБА_1 , а саме квартиру АДРЕСА_2 .

Далі, між ТОВ «АЛЬЯНС ФІНАНС» та ТОВ «ІН-ФАКТОР» укладено договір відступлення прав вимоги за іпотечними договорами від 23.08.2016 року посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л., реєстровий № 3053, за яким ТОВ «ІН-ФАКТОР» набуло статусу іпотекодержателя в тому числі на майно ОСОБА_1 , а саме квартиру АДРЕСА_2 .

Далі, між ТОВ «ІН-ФАКТОР» та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) укладено договір відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 15.09.2016 року посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Осінцевою В. М., з реєстровим № 1432, за яким ОСОБА_2 набув статусу іпотекодержателя за іпотечним договором № 374 від 23.02.2012 року та основним кредитним договором № 69/1-12 від 23.02.2012 року.

Однак, ОСОБА_1 на сьогоднішній день все ще є власницею квартири АДРЕСА_2 , та як законний власник має право на вільне користування та розпорядження своїм майном.

Не перевіривши в повному обсязі, які саме активи ПАТ «АБ «Порто-Франко» було передано у заставу НБУ, слідчим суддею задоволено клопотання слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Дячука Ю.В., накладено арешт в тому числі на майно належне ОСОБА_1 , а саме квартиру АДРЕСА_2 .

Як було з`ясовано під час розгляду Приморським районним судом м. Одеси цивільної справи № 522/12359/18 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «АБ «Порто-Франко» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «АБ «Порто-Франко», ТОВ «Фактор Плюс», ТОВ «Альянс Фінанс», ТОВ «Ін-Фактор», ОСОБА_2 , треті особи: ПН ОМНО Задорожнюк В. К., ПН ОМНО Осінцева В. М, ПН ОСОБА_3 , про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги за іпотечним договором, кредитний договір № 69/1-12 від 23.02.2012 року укладений між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_1 , забезпечений квартирою АДРЕСА_2 , не передавався у заставу до НБУ.

Крім того, в клопотанні слідчого про арешт майна жодним чином не доведено, що квартира належна ОСОБА_1 є об`єктом кримінально протиправних дій, набута кримінально-протиправним шляхом або отримана внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог кримінального процесуального кодексу ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, на підставі вище викладеного та просить скасувати арешт з майна, оскільки створені умови тягнуть за собою порушення прав та законних інтересів власника майна, що суперечить положенням ст. 41 Конституції України.

Представник заявника у судовому засіданні вимоги клопотання підтримала та просила задовольнити.

Прокурор в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши клопотання, заслухавши думку заявника, та дослідивши надані матеріали, слідчий суддя прийшов до висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Згідно із ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст.170 КПК України встановлено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Згідно із ч.ч.6, 7 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ст. 13 Конституції України «держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).

Відповідно до ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У провадженні СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області, знаходиться об`єднане досудове розслідування кримінального провадження № 12014160500008975.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.02.2015 року по справі №761/2817/15-к, в рамках кримінального провадження № 22014000000000515 від 19.11.2014 року накладено арешт, в тому числі на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 45,8 кв.м.

ОСОБА_1 , уклала з ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО» кредитний договір № 69/1-12 від 23.02.2012 року та іпотечний договір № 374 від 23.02.2012 року. Предметом іпотечного договору № 374 від 23.02.2012 року вказано квартиру АДРЕСА_2 .

Вказана квартира належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна з реєстровим № 4298 від 21.12.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В. К.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року N 3477- IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року)

Також, стаття 1 Першого протоколу, спрямована на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи , спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський проти Польші» від 22.06.2004 року).

Відповідно до п. 1 Листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від 05.04.2013 року № 223-558/0/4-13, вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчі судді зобов`язані сумлінно і принципово здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, діяти у межах і відповідно до вимог закону; перевіряти наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, з`ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається автор клопотання, без застосування цих заходів ; зважати, що незалежно від визначеного процесуальним законом суб`єкта ініціювання застосування заходів забезпечення обов`язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (ч. 3 ст. 132 КПК) покладається на слідчого та/або прокурора.

З урахуванням вище наведеного, слідчий суддя приходить до висновку, що справді, за вказаних у клопотанні обставин, та того факту, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, яка не мала стосунку до вчиненого кримінального правопорушення, обмеження її права власності є недопустимим, скасування арешту майна, в даному разі, не буде перешкоджати проведенню досудового розслідування, яке в порушення розумних строків триває понад п`ять років. Слідчий суддя переконаний, що за такий тривалий строк, орган досудового розслідування повинен був вжити всіх необхідних дій задля належного фіксування доказів та встановлення усіх обставин вчиненого діяння. Подальше обмеження права власності є недопустимим, а тому у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна відпала потреба.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 170-174, 372 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання представника власника майна ОСОБА_1 - адвоката Красінської О.В., про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12014160500008975 - задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.02.2015 року по справі №761/2817/15-к, в рамках кримінального провадження № 22014000000000515 від 19.11.2014 року на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 45,8 кв.м, що належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Попревич В.М.

09.10.2019