Рішення № 84979327, 03.10.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1543/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Концерн Авек та Ко", м. Харків до Харківської міської ради, м. Харків, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент реєстрації Харківської міської ради, м. Харків про визнання поновленим договору, визнання додаткової угоди укладеною.за участю представників сторін:

позивача - Мица Ю.В., адвокат;

відповідача - Ворожбянов А.М., довіреність № 08-21/1/2-19 від 02.01.2019;

третьої особи - Серпутько А. С., довіреність № 3616/0/50-19 від 23.08.2019.

ВСТАНОВИВ:

24.05.2019 Приватне акціонерне товариство "Концерн Авек та Ко", Харків (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (відповідач), в якому просить:

1. Визнати Договір оренди землі від 05.12.2011 (державна реєстрація від 17 січня 2012 р. № 631010004000290), укладений між Харківської міською радою та ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" стосовно оренди земельної ділянки загальною площею 1,5213 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , просп АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 ВЛКСМ), кадастровий номер земельної ділянки: 6310136600:09:001:0082, поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.

2. Визнати укладеною між Харківської міською радою та ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди землі від 05.12.2011 (державна реєстрація від 17 січня 2012 р. № 631010004000290) у редакції, запропонованій позивачем.

3. Відновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію іншого речового права з номером запису 697405 від 02.04.2013 р., підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 05.12.2011, видавник: Харківська міська рада Харківської області; акт встановлення меж земельної ділянки на місцевості, серія та номер: 284/11, виданий 03.10.2011, видавник: Управління Держкомзему у місті Харків; додаткова угода до договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 27.12.2012, видавник: Харківська міська рада Харківської області; додаткова угода до договору оренди землі зареєстрованого 17.01.2012р. № 631010004000290 у Управлінні Держомзему у місті Харків в Державному реєстрі земель, серія та номер: б/н, виданий 30.04.2014, видавник: Харківська міська рада Харківської області; додаткова угода до договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 22.12.2014, видавник: Харківська міська рада Харківської області; додаткова угода №2 до договору оренди землі, зареєстрованого 17.01.2012 N0631010004000290 в Управлінні Держкомзему у м. Харків в Державному реєстрі земель (номер запису про інше речове право N0697405 від 02.04.2013р.), серія та номер: б/н, виданий 12.07.2016, видавник: Харківська міська рада Харківської області.

Ухвалою господарського суду від 03.06.2019 відкрито провадження та призначено справу № 922/1543/19 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 24.06.2019 о 10:30 год.

08.07.2019 відповідачем, через канцелярію суду, надано відзив на позов (вх. № 16344), в якому проти позову заперечує у повному обсязі та наголошує, що притягнення керівництва ПАТ “Концерн АВЕК та Ко” до адміністративної відповідальності за порушення у сфері містобудівної діяльності, зокрема, за самовільне будівництво об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці (кадастровий номер 6310136600:09:001:0082) площею 1,5213 га по просп. АДРЕСА_2 у м. Харкові, свідчить, на думку відповідача, про порушення умов договору оренди землі від 17.01.2012 № 631010004000290, зокрема, п. 17 щодо заборони самовільної забудови земельної ділянки, свідчить про неналежне виконання орендарем (ПАТ “Концерн АВЕК та Ко”) умов спірного договору оренди землі, що у свою чергу унеможливлює його поновлення на підставі статті 33 Закону України “Про оренду землі”. Крім того, за твердженням відповідача, сплата орендних платежів за користування земельною ділянкою, після закінчення дії договору, на що посилається у позові позивач, не може бути розцінена, як згода орендодавця на пролонгацію договору оренди, оскільки орендар сплачував кошти за фактичне користування майном, а здійснення позивачем відповідних орендних платежів, не є підставою для продовження договору, термін дії якого закінчився. Окрім цього, відповідача вважає, що оскільки позивач не звертався до відповідача з вимогою про укладення додаткової угоди до договору оренди землі на виконання ч.ч. 6-8 ст. 33 Закону України “Про оренду землі”, яка в обов`язковому порядку має бути укладена у місячний строк, охоронювані законом право та інтерес позивача з боку відповідача на даний час не порушені, а відтак, вказаний позов є передчасним та необґрунтованим. Відповідач зазначає, що припинення права оренди в Державному реєстрі прав проведено за заявою власника земельної ділянки – Харківської міської ради. Припинення права оренди земельної ділянки проведено на підставі документів, які свідчать про припинення спірного договору оренди землі від 17.01.2012 № 631010004000290. Отже, як вказує відповідач, для відновлення запису про право оренди № 697405 в Державному реєстрі речових прав відсутні правові підстави та технічні можливості. Всі ці обставини, на думку відповідача, є підставою для відмови в задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду від 08.07.2019 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент реєстрації Харківської міської ради, м. Харків. Продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 03 вересня 2019 року. Відкладено підготовче засідання на 27.08.2019 об 11:00 год.

15.07.2019 представником позивача надано до суду відповідь на відзив (вх. № 17137).

02.09.2019 представником відповідача надано додаткові докази, в обґрунтування заперечень на позов (вх. № 20839).

Ухвалою господарського суду від 02.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/4146/17 до судового розгляду по суті на 03.09.2019 о 10:30 год.

У судових засіданнях 03.09.2019, 17.09.2019, 24.09.2019, 30.09.2019 оголошувалась перерва, в порядку ст. 216 ГПК України.

У судовому засіданні 03.10.2019 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні 03.10.2019 проти позову заперечували, з підстав, викладених у відзиві на позов.

В ході розгляду даної справи, господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники позивача, відповідача та третьої особи погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано учасниками судового процесу, у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 03.10.2019, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 05 грудня 2011 року, між Харківською міською радою (відповідач, орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "Концерн Авек та Ко" (позивач, орендар), на підставі рішення 38 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 25.11.2009 №282/09 “Про поновлення юридичним та фізичним особам права оренди земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель та споруд” укладено договір оренди землі (договір), за умовами якого орендодавець передав в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 1,5213 га, що знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Ювілейний (колишній АДРЕСА_4 . П`ятдесятиріччя ВЛКСМ), кадастровий номер земельної ділянки: 6310136600:09:001:0082.

Вказаний договір зареєстровано в Управлінні Держкомзему у м. Харків в Державному реєстрі земель 17.01.2012 № 631010004000290.

Відповідно до п. 8 договору, договір укладено строком до 31.12.2012. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар повинен за 90 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію листом-повідомленням.

27 грудня 2012 року між сторонами була укладена додаткова угода до договору, за умовами якої термін дії договору оренди землі продовжено до 01.09.2013.

30 квітня 2014 року між сторонами була укладена додаткова угода до договору, за умовами якої термін дії договору оренди землі продовжено до 01.09.2014.

22 грудня 2014 року між сторонами була укладена додаткова угода до договору, за умовами якої термін дії договору оренди землі продовжено до 01.08.2015.

12 липня 2016 року між сторонами була укладена додаткова угода до договору, за умовами якої термін дії договору оренди землі продовжено до 01.10.2018. Пункт 8 договору викладено у наступній редакції:

"8. Договір укладено строком до 01.10.2018. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію листом-повідомленням."

Як вказує позивач, після 01.10.2018 він фактично продовжив користуватися земельною ділянкою за договором та сплачувати плату за користування земельною ділянкою, без заперечень відповідача. До цього часу жодних листів-повідомлень про заперечення у поновленні договору оренди землі відповідно до чинного законодавства на адресу позивача, відповідач не надсилав.

Натомість, як зазначає позивач у позові, 26.03.2019 Департаментом земельних відносин Виконавчого комітету Харківської міської ради на його адресу був надісланий лист №2102/0/225-19 від 26.03.2019 щодо необхідності підписання актів приймання-передачу (повернення) земельної ділянки до земель запасу міста.

02.04.2019 за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, позивачу стало відомо, що було виключено запис номер 697405 про право оренди земельної ділянки земельна ділянка загальною площею 1,5213 га, у тому числі: під забудовою 0,6987 га, інших угідь 0,8226 га, відповідно до договору оренди землі від 05 грудня 2011 року, укладеного між Харківською міською радою та ПрАТ "Концерн Авек та Ко" із додатками до нього.

На думку позивача, у правовідносинах, що склалися між орендарем та орендодавцем існує констатація факту автоматичного продовження договору оренди землі на той самий рік та на тих самих умовах в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Натомість, як зазначає позивач у позовній заяві, всупереч наведеної правової норми відповідачем були здійснені дії щодо припинення договірних правовідносин та виключено запис номер 697405 про право оренди земельної ділянки, яка належить йому на праві оренди.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом про продовження договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша ст. 14 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки, відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

Договір набирає чинності, з моменту його укладення (ч. 2 ст. 631 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, Законом України “Про оренду землі”, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (згідно із частиною першою статті 2 Закону про оренду землі). Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1ст. 6 Закону України “Про оренду землі”).

За змістом ч.2 ст.792 ЗК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України “Про оренду землі” визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 Закону України “Про оренду землі” передбачено поновлення договору оренди землі в наступному порядку.

По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі, його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі, орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

- власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

- уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Отже, ст. 33 Закону України “Про оренду землі” регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк (1), як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1 - 5 цієї норми), (2) так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі N 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі N 594/376/17-ц. та постановах Верховного суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 29.11.2018 у справах №№ 920/752/17, 920/737/17,920/747/17,920/751/17,920/746/17.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у ч.ч. 1-5 і ч. 6 ст. 33 Закону України “Про оренду землі” не пов`язані одна з іншою.

Ч. 6 ст. 33 Закону України “Про оренду землі” врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: (1) користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і (2) відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як “мовчазну згоду” орендодавця на пролонгацію договору).

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк.

Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки.

Тобто, договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

З наведеного слідує, що за даних обставин, що склались між сторонами, орендар мав право звернутися із вимогою про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк, оскільки зміна умов договору стосовно строку дії оренди положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі" не передбачена, зміна умов договору і поновлення договору - це різні конструкції правовідносин, котрі регулюються відмінними нормами права.

Правовідносини щодо зміни умов договору задля приведення його норм у відповідність законодавству або у зв`язку з іншою істотною зміною обставин, унормовано приписами ст. 652 ЦК України, ст. 30 Закону України "Про оренду землі".

Як на правову підставу поновлення дії спірного договору оренди землі, позивач посилається на ст. 33 Закону України "Про оренду землі", яка визначає правові підстави поновлення договору оренди землі та фактично об`єднує два випадки пролонгації такого договору.

Так, ч.ч.1 - 5 ст.33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). При цьому, він зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Ч. 6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами 8, 9 ст.33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Таким чином, поновлення договору оренди землі в судовому порядку, в передбачений нормами ч.ч.6 - 10 ст.33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає не тільки встановлення судом юридично значимих умов, що свідчать про продовження орендних правовідносин (як-то користування земельною ділянкою поза межами строку договору без заперечення орендодавця протягом наступного місяця), а й необхідності укладення додаткової угоди у місячний строк додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави орендних прав і обов`язків.

В заявленому позові, позивач вказував на наявність визначених законодавчими приписами підстав для поновлення договору оренди землі за наступними підставами - фактичне користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди, а також протягом одного місяця після закінчення строку договору відсутній лист-повідомлення відповідача про заперечення у поновленні договору оренди землі, у зв`язку з чим, вимога позивача ґрунтується на ч. 6 ст.33 Закону України “Про оренду землі”. Поновлення договору, на підставі ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" відбувається на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Ч. 7 цієї статті передбачено, що керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

На підставі ч. 8 ст. 33 даного закону додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Частиною 11 статті 33 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Проте, судом встановлено та не спростовано матеріалами справи, що позивачем (орендарем) не вчиненні будь-які дії відповідно до вимог ч.ч.6,8 ст.33 Закону України «Про оренду землі» після закінчення договору оренди, з метою його поновлення в добровільному сторонами або судовому порядку, з обов`язковим укладання сторонами у місячний строк в силу закону, як єдиної підстави продовження орендних прав та обов`язків (фактичний склад), при цьому право оренди на той самий строк (новий) підлягає обов`язковій реєстрації, на підставі укладеної додаткової угоди про поновлення договору, оскільки в силу положень ст. 125 ЗК України, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас, суд зазначає, що конструкція ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачає можливість укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Застосування цього механізму є можливим у разі, якщо обидві сторони погоджуються з тим, що існуючий раніше між ними договір продовжує існувати на тих же умовах і на той же період, без будь-яких змін його умов.

Натомість, якщо сторони договору не досягли такої мовчазної згоди, а висловлюють пропозиції щодо нових істотних умов, йдеться фактично про нову угоду, здійснення якої має відбутися за загальною процедурою укладання договорів і шляхом оформлення додаткового договору.

Більш того, суд зауважує, рішенням 26 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 17.04.2019 № 1554/19 затверджено Положення про оренду землі в м. Харкові (далі - Положення).

Відповідно до п. 3.1. розділу III Положення визначено, що зміна умов договору оренди землі оформляється додатковою угодою до такого договору, містить відомості про зміну його умов та є невід`ємною частиною такого договору.

Якщо землекористувач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку такого договору листа-повідомлення міської ради про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється з урахуванням висновків постійно діючої комісії про можливість укладення додаткової угоди без прийняття рішення міською радою про поновлення такого договору, шляхом підписання такої угоди міським головою та орендарем (п. 3.2. Положення).

У п. 3.3. Положення визначено, що Постійно діюча комісія у випадках, визначених цим Положенням, розглядає питання та приймає рішення рекомендувати міському голові підписати додаткову угоду до договору оренди землі без винесення цього питання на розгляд сесії міської ради.

Відповідно до п. 3.13. Положення, для розгляду постійно діючою комісією питання щодо укладення додаткової угоди проект додаткової угоди має бути підписаний землекористувачем, якщо укладення є ініціативою такої особи, або може бути попередньо підписаний землекористувачем земельної ділянки у випадку, коли внесення змін та доповнень до договору оренди землі ініціює Харківська міська рада.

Підписана міським головою додаткова угода підлягає державній реєстрації для внесення змін до речового права на земельну ділянку.

З приводу зазначеного, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до Харківської міської ради з клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки, з доказами направлення на адресу відповідача проекту додаткової угоди.

Позивачем також до матеріалів справи не надано доказів розгляду Постійно діючою комісією питання щодо укладення додаткової угоди з висновками щодо рекомендування міському голові підписати додаткову угоду до договору оренди землі або відмови в наданні відповідної рекомендації, оскільки останній не звертався до відповідача з вимогою про укладення додаткової угоди до договору оренди землі.

Відповідно до п. 4.5. Положення, якщо орендар належним чином користувався земельною ділянкою, Департамент земельних відносин направляє повідомлення орендарю про необхідність в межах строків встановлених законодавством, звернутися до Харківської міської ради із заявою про поновлення договору оренди, до якої додає проект підписаної додаткової угоди.

Отже, суд вважає хибними посилання позивача у зволіканні відповідачем в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі та підписанні її з боку відповідача міським головою в законодавчо визначені строки в силу ч.ч.6-11 Закону України «Про оренду землі», що може бути оскаржено в суді.

Відповідно до п. 17 договору оренди землі, забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

Також, відповідно до п. 7 договору оренди землі, будь-яке будівництво, реконструкція існуючих будівель на наданій у користування земельній ділянці та зміна цільового використання цієї земельної ділянки без відповідного дозволу, передбаченого законодавством, не допускається.

Як свідчать матеріали справи, згідно Акту від 01.06.2017 № 419-А перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, складеного Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради перевіркою з виїздом на місцевість сумісно з представниками КП “Харківське міське БТІ” та інженером експертом ТОВ “ТАНКРІАБУД” встановлено, що на земельній ділянці – кадастровий номер 6310136600:09:001:0082, яка надана в оренду ПАТ “Концерн АВЕК та Ко” площею 1,5213 га розташовано цілком або частково сорок дев`ять торговельних павільйонів, на які відсутні відомості про державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, орієнтовно їх площа складає 7354,5 м.кв.

Згідно висновку про ступень капітальності вказаних нежитлових будівель, за формальними ознаками конструктивних рішень, конструкцій та матеріалів на підставі принципу суперпозицій обстежувані споруди торгівельного павільйону відносяться до ІІІ-ої групи будівель – капітальні, терміном гарантійної експлуатації до 125 років.

Суд зауважує, що документів, що посвідчують право на виконання будівельних робіт або прийняття вказаних об`єктів до експлуатації в ході перевірки ПАТ “Концерн АВЕК та Ко”, не представлено.

Таким чином, вищевказані 49 нежитлових будівель, які цілком або частково розташовані на земельній ділянці, з кадастровим номером 6310136600:09:001:0082 самовільно побудовані, що є порушенням п. 3 ч. 1 ст. 34, ч. 1 ст. 37 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та абз. 4 п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 та ч. 2, 3 ст. Закону України “Про архітектурну діяльність”.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради 01.06.2017 ПАТ “Концерн АВЕК та Ко” винесено Припис № 419-Пр про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, державних стандартів і правил з вимогою усунути допущене порушення у термін до 01.09.2017.

Згідно АКТу № 800/875-А, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, вимоги Припису не виконані.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради 25.10.2017 складено Протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності за невиконання обов`язкового до виконання вищезазначеного Припису.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради 25.10.2017 видано Припис № 800/875-Пр за невиконання Припису № 419-Пр від 01.06.2017 з вимогою усунути допущене порушення до 25.12.2017.

Постановою № 37/3451/0/250-17-П від 30.10.2017 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ПАТ “Концерн АВЕК та Ко” визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 2 п. 1 ч. 6 ст. 2 та ч. 9 ст. 2 Закону України “Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності” та накладено штраф у сумі 50520,00 грн.

Крім того, згідно акту обстеження земельної ділянки від 14.03.2019 № 369/19, складеного головним спеціалістом відділу обстеження земельних ділянок Департаменту територіального контролю Харківської міської ради обстеженням на місцевості, встановлено, що земельна ділянка (кадастровий номер 6310136600:09:001:0082) площею 1,5213 га по просп АДРЕСА_2 м. Харкові використовується для експлуатації та обслуговування об`єктів торгівельного призначення (ринок).

Разом з цим, згідно додаткових відомостей акту обстеження, на земельній ділянці знаходяться об`єкти самовільного будівництва, що є порушенням п. 17 договору оренди землі від 17.01.2012 № 631010004000290, строк дії якого скінчився.

Право користування земельною ділянкою в установленому порядку не поновлено.

Актом від 27.05.2019 № 362-А Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради встановлено невиконання ПАТ “Концерн АВЕК та Ко” обов`язкового до виконання Припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 800/875-Пр-У від 25.10.2017, виданого Інспекцією ДАБК Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.

За вказане правопорушення Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради 24.05.2019 складено Протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 05.06.2019 № 100/1293/0/250-19-П визнано винним ПАТ “Концерн АВЕК та Ко” у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 2 п. 1 ч. 6 ст. 2 Закону України “Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності” та накладено штраф у сумі 28815,00 грн.

Суд зауважує, що всі ці обставини свідчать про порушення ПАТ “Концерн АВЕК та Ко” у сфері містобудівної діяльності, зокрема, самовільне будівництво об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці (кадастровий номер 6310136600:09:001:0082) площею 1,5213 га по просп. Ювілейному у м. Харкові, свідчить про порушення умов договору оренди землі від 17.01.2012 № 631010004000290, зокрема, п. 17 щодо заборони самовільної забудови земельної ділянки, свідчить про неналежне виконання орендарем (ПАТ “Концерн АВЕК та Ко”) умов спірного договору оренди землі.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач обрав механізм поновлення договору оренди, визначений ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати, як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема, у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Натомість, належне виконання орендарем умов договору оренди, спростовується вищезазначеними доказами та матеріалами перевірок, починаючи з 2017 року, наявних у справі.

При цьому, суд наголошує, позивач був обізнаний про відсутність волевиявлення орендодавця, щодо продовження договірних орендних правовідносини, позивач звернувся до суду з позовом лише у травні 2019, майже, ніж через 7 місяців після його припинення (який припинив дію з 01.10.2018).

Крім того, підпунктом л) пункту 31 Договору сторони погодили, що неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим Договором.

Отже, сплата орендних платежів за користування земельною ділянкою після закінчення дії договору, не може бути розцінена, як згода орендодавця на пролонгацію договору оренди, оскільки орендар сплачував кошти за фактичне користування майном, а здійснення позивачем відповідних орендних платежів не є підставою для продовження договору, термін дії якого закінчився.

Водночас суд зазначає, що у контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк.

Тобто, орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах.

При прийнятті рішення, суд враховує правові позиції щодо підстав для поновлення договору оренди земельної ділянки, викладені Верховним Судом України у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц та судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 10.09.2018 № 920/739/17.

Ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, з урахування приписів ст. 4 ГПК України, наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч.1 ст. 16 ЦК України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому, застосування конкретного способу захисту цивільного права, залежить, як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Ч. 2 ст. 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Отже визначені наведеними нормами ГПК України права, що належать тільки позивачу, певним чином визначають диспозитивність господарського процесу. Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

Суд звертається до правової позиції, висловленої в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі 922/1249/17.

Згідно зі ст. 14 ГПК України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді, як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

Суд звертається до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15.

Формулюючи викладені вище висновки, суд враховує mutatis mutandis висновки Верховного Суду, які він послідовно надає стосовно принципу диспозитивності у господарському судочинстві (постанови Верхового Суду від 08.05.2018 у справі 922/1249/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15).

У цій справі суд встановив, що предметом спору, а відповідно і об`єктом захисту за позовними вимогами, стало право орендаря (позивача) на поновлення Договору - договору оренди земельної ділянки - в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Позивач наполягав на існуванні підстав для поновлення договору оренди та визнання додаткової угоди укладеною про його поновлення на умовах, визначених договором.

Натомість, викладаючи вимоги до відповідача, позивач самостійно вніс зміни в редакцію пунктів 1,2,3,4 договору оренди землі з урахуванням, укладених між сторонами додаткових угод до нього, тим самими, змінивши їх редакцію, зокрема:

- п.1 замість редакції договору «предмет договору» – виклав у редакції: «Поновити договір оренди землі від 05 грудня 2011 р. (зареєстрованого 17 січня 2012 р. за № 631010004000290 у Управлінні Держкомзему у м. Харків в Державному реєстрі земель, номер запису про інше речове право №697405 від 12.04.2013 року) строком до 19.12.2020 р.»,

- п. 2,3,4 замість редакції договору «об`єкт договору» – виклав у редакції: «п.2. Всі інші умови вищезгаданого договору не обумовлені даною угодою, залишаються незмінними», «п.3. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди від 05 грудня 2006 р. (зареєстрованого 17 січня 2012 р. за № 631010004000290 у Управлінні Держкомзему у м. Харків в Державному реєстрі земель, номер запису про інше речове право №697405 від 02.04.2013 року),

- «п. 4. Додаткова угода укладена у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у "Орендодавця", другий - у "Орендаря", третій у компетентному органі, що проводить державну реєстрацію речових прав.

«Орендодавець» «Орендар»

Харківська міська рада ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ

1003, м. Харків, «КОНЦЕРН АВЕК ТА КО»

м-н Конституції, 7

61002, м. Харків, вул. Сумська, 70

код ЄДРПОУ: 04059243 код ЄДРПОУ: 22649344

_____ ________»

Отже, суд дійшов висновку, що позивач, хоча і послався, як на підставу позову на порядок поновлення договору оренди землі, передбачений ч. 6 ст. 33 Закону, однак послідовно наполягав на своєму праві на поновлення Договору саме на інших умовах, а відповідно і на порушенні відповідачем такого права, на чому засновані підстави позову та чому відповідає предмет позову про визнання укладеною Додаткової угоди до Договору про його поновлення.

Водночас, відповідно до ст. 19. Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Цей конституційний припис у справі, що розглядається, не дозволяє суду дійти висновку, що відповідач, відмовляючи чи зволікаючи з укладенням додаткової угоди про продовження або поновлення Договору, який первинно було укладено в іншій редакції, порушив цим права позивача, оскільки відповідач не мав обов`язку прийняти ці нові умови.

Дійшовши цього висновку, суд зазначає про відсутність підстав вважати, що у позивача виникло право на позов, у зв`язку із стверджуваними позивачем порушеннями з боку відповідача ч. 6 ст. 33 Закону.

Разом з тим, конструкція норми ч. 6 статті 33 Закону створює підстави для правомірних очікувань сторони договору оренди землі на його поновлення на той самий строк і на тих самих умовах.

Тому очевидно, що за існування фактичного складу, передбаченого у частині 6 статті 33 Закону, сторона договору оренди землі має право на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах. Сторона договору за звичайних обставин є обізнаною про його умови, тому реалізація зазначеного права не утруднене їх з`ясуванням.

Водночас, якщо сторона договору вимагає поновлення договору оренди на інших умовах, це за приписами ч. 6 ст. 33 Закону не створює для іншої сторони договору обов`язку прийняти ці умови та укласти відповідну додаткову угоду або запропонувати у відповідь інші умови. Відповідно відмову задовольнити цю вимогу або зволікання з її розглядом не можна вважати порушенням прав сторони договору, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону.

Суд, дійшовши викладеного вище висновку, враховує, що протягом всього розгляду справи у суді у своїх письмових заявах до суду позивач наполягав на існуванні підстав для поновлення договору та про визнання укладеною Додаткової угоди про поновлення Договору, саме в редакції запропонованої ним .

Отже, заявлення орендарем у порядку, передбаченому ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди про поновлення договору на умовах інших ніж ті, які сторони визначили у договорі оренди, не створює для іншої сторони договору обов`язку прийняти ці умови та укласти відповідну додаткову угоду або запропонувати у відповідь інші умови, а отже і унеможливлює задоволення такої вимоги у судовому порядку".

Щодо відновлення запису про державну реєстрацію договору оренди землі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно суд зазначає наступне.

вимога позивача щодо відновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно “первинного” запису про державну реєстрацію речового права оренди за вказаним договором є похідною вимогою позовної заяви від першої та другої

У процедурі державної реєстрації реєстратор прав керується нормами спеціального закону у сфері реєстрації – Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, затвердженим постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127.

Відповідно до преамбули та положень статті 1 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав) – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст.ст. 3, 18 ЗУ “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та п. 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Згідно ч. 4 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Підставами виникнення права оренди (запис № 697405) були договір оренди землі від 17.01.2012 та додаткові угоди до договору, зокрема, від 12.07.2016.

Припинення права оренди (на відновленні якого наполягає позивач) в Державному реєстрі прав проведено за заявою власника земельної ділянки – Харківської міської ради (відповідача).

Припинення права оренди земельної ділянки проведено на підставі документів, які свідчать про припинення спірного договору оренди землі від 17.01.2012.

Відповідно до ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 45 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 4 ГПК України передбачає право відповідних осіб звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Натомість, позивач звертаючись до суду з відповідним позовом, пред`явив вимоги до відповідача – Харківської міської ради щодо відновлення запису про державну реєстрацію договору оренди землі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, хоча, відповідні функції покладені на Департамент реєстрації Харківської міської ради, яка є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Враховуючи викладене, зазначена вимога позивача є такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 11 ГПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення договору оренди земельної ділянки за встановлених судом обставин, і як наслідок, для задоволення позову.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати (5763,00 грн. судового збору, сплаченого позивачем за подання даної позовної заяви), в порядку ст.129 ГПК України, покладаються на позивача Приватне акціонерне товариство "Концерн Авек та Ко" .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 70, код ЄДРПОУ 22649344);

Відповідач - Харківська міська рада (61003, м. Харків, пл. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243);

Третя особа - Департамент реєстрації Харківської міської ради (61003, м. Харків, пл. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 40214227).

Повне рішення складено 15.10.2019

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/1543/19