Ухвала суду № 84975459, 16.10.2019, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 236/844/18

1-кп/219/924/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2019 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області

у складі судді Хомченко Л.І

секретар Халаджи А.В.

за участю прокурора Пічунова К.С.

потерпілого ОСОБА_1

захисників Винник З.Г., Бєляєва В.О., Грецького В.Г.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянув у відкритому підготовчому судому засіданні у залі суду у м. Бахмут кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст.190 ч.2 ,27 ч.4,15 ч.2,369 ч.3 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор в підготовчому судовому засіданні просив постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає. Не заперечував проти задоволення клопотання захисника Грецького В.Г про виклик та допит у якості свідків по даному кримінальному провадженню : ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 Прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисників Грецького В.Г. ,та Бєляєва В.О про повернення обвинувального акту прокурору тому ,що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для повернення обвинувального акту не вбачає.

Потерпілий ОСОБА_1 підтримав позицію прокурора щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду та щодо клопотання захисника Грецького В.Г. про виклик свідків .У задоволенні клопотань сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору заперечував .

Захисник Грецький В.Г. у судовому засіданні заперечував проти призначення обвинувального акту до розгляду ,просив повернути обвинувальний акт прокурору посилаючись на те ,що:

у відповідності до п.З ч.З ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.

Згідно із п. 13 ч.1 ст.З КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом. Із системного аналізу норма КПК України вбачається, що до порядку, умов, підстав складення обвинувального акту і його змісту встановлена низка вимог. Складення обвинувального акту здійснюється виключно після виконання сторонами, в тому числі прокурором, слідчим, вимог ст. 290 КПК України.

Його клієнт ОСОБА_2 є адвокатом, повноваження якого посвідчені відповідно до свідоцтва № 4750, виданого 26.10.2016 року Радою адвокатів Донецької області, шо визнається сторонами.

Стаття 131-2 Конституції України визначає, шо для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується (ст. 59 Конституції України на момент подій квітня 2016 року і ст. 131-2 Конституції України на час письмового повідомлення про підозру).

У ст. 5 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокатура є незалежною від органів державної владі ,їх посадових та службових осіб: держава створює незалежні умови для діяльності адвокатури і забезпечує дотримання гарантій адвокатської діяльності.

Відповідно до п.7 ч.І ст. 40 КПК України особливий порядок кримінального провадження застосовується стосовно адвоката. Згідно п.1 ч.1 ст. 481 КПК України письмове повідомлення про підозру адвокату здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень.

Аналогічна вимога закону міститься в п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що повідомлення про підозру адвоката може бути здійснено виключно заступником Генерального прокурора.

20 жовтня 2017 року заступником Генерального прокурора - Головним військовим прокурором Матіосом Анатолієм ОСОБА_9 по даному кримінальному провадженню винесено та підписано письмове повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. З ст. 369-2 КК України.

В подальшому, 05 березня 2018 року заступником Генерального прокурора - Головним військовим прокурором Матіосом Анатолієм ОСОБА_9 складено , винесено та підписано письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру.

В самому в обох випадках в повідомленнях про підозру від 20.10.2017 року та від 05.03.2018 року визначено, що вручення в порядку ст. 278 КПК України письмового повідомлення про підозру, вручення пам`ятки про процесуальні права та обов`язки підозрюваного та роз`яснення прав і обов`язків підозрюваного доручено старшому групи прокурорів першому заступнику військового прокурора сил антитерористичної операції ОСОБА_10 .

В той же день. 20.10.2017 року та 05.03.2018 року старшим групи прокурорів - першим заступником військового прокурора сил антитерористичної операції ОСОБА_10 вищевказане повідомлення про підозру вручено ОСОБА_2 .

Щодо процесу здійснення письмової підозри адвокату, варто звернути увагу на позицію п`яти суддів Великої палати Верховного суду, висловленої в спільній Окремій думці на постанову від 8 листопада 2018 року в справі № 800/536/17.

Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого та/або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Право підозрюваного «знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють» (пункт 1 частини третьої статті 42 КПК) кореспондує обов`язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст.

Повідомлення про підозру - один з найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.

Цим актом у кримінальному провадженні вперше формуються та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Викладена в письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності в кримінальному провадженні, і в такий спосіб з`являються можливості для підозрюваного впливати на наступне формулювання обвинувачення.

Сформульована підозра встановлює межі, в рамках яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник отримують можливість цілеспрямовано реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають шодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених статтею 42 КПК. Загальний порядок повідомлення про підозру передбачений главою 22 КПК, яка має назву «Повідомлення про підозру» та складається з таких статей: «Випадки повідомлення про підозру» (стаття 276): «Зміст письмового повідомлення про підозру» (стаття 277); «Вручення письмового повідомлення про підозру» (стаття 278). Тож законодавець пов`язує процесуальну діяльність із повідомлення про підозру з сукупністю процесуальних дій слідчого та/або прокурора, зміст яких полягає у встановленні юридичних і фактичних підстав для повідомлення про підозру (стаття 276 КІІК), складанні письмового процесуального документа (повідомлення про підозру) (стаття 277 КІІК) та його врученні особі (стаття 278 КПК).

Наведені три етапи не вичерпують зміст діяльності під час повідомлення особі про підозру, бо системне тлумачення норм КПК вказує

також на те, що крім названих дій , під час процесуальної діяльності, пов`язаної зі здійсненням повідомлення про підозру, слідчий та/або прокурор зобов`язані встановити точне місцезнаходження особи та саму особу, якій має бути вручено повідомлення про підозру; роз`яснити права підозрюваному, що є невід`ємним обов`язковим етапом процедури повідомлення про підозру. Причому на прохання підозрюваного після повідомлення про його права слідчий, прокурор зобов`язані детально роз`яснити кожне із вказаних прав (частини друга, третя статті 276 КПК).

Варто зауважити, що право знати та розуміти, в чому особа підозрюється (обвинувачується), є одним із складових елементів визначеного в статті 6 Конвенції права на справедливий суд.

За результатами аналізу правових норм КПК потрібно розмежовувати: а) підозру як припущення про вчинення особою кримінально караного діяння; б) письмове повідомлення про підозру як процесуальне рішення; в) повідомлення про підозру як комплекс процесуальних дій який включає в себе складання та вручення повідомлення про підозру, роз`яснення процесуальних прав підозрюваного, суті підозри, внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. При цьому законодавець на нормативному рівні щодо процесуального порядку повідомлення про підозру вживає терміни «складання», «вручення» та «здійснення» повідомлення про підозру.

Письмове повідомлення про підозру не може набути в процесуальному аспекті якості дійсності, реальності тільки внаслідок створення, складання та погодження нього певними уповноваженими суб`єктами кримінального процесу. Сам факт складання письмового тексту повідомлення про підозру без його безпосереднього вручення відповідною особою не може бути розцінений як виконання нею усього комплексу дій, що охоплюють поняття «здійснити повідомлення про підозру».

Відповідно до статті 277 КПК письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором і має містити, крім іншого, прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення, та підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Проаналізувавши зміст цПК етапи, можна зайвий раз переконатися у системному характері дій з повідомлення про підозру. Посада прокурора, який здійснює повідомлення, повинна бути зазначена у ньому процесуальному документі. Той прокурор, який склав повідомлення або його погодив, повинен довести процедуру повідомлення до логічного завершення - сповістити про своє обґрунтоване припущення про вчинення кримінального правопорушення певну особу.

Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 КПК. Отже, у КПК закріплений єдиний процесуальний прядок повідомлення про підозру будь-якій особі, проте існує категорія осіб, щодо яких процесуальна форма їх повідомлення про підозру ускладняється, тобто запроваджуються додаткові, порівняно із главою 22 КПК, гарантії, що надаються державою.

Правова природа таких гарантій полягає в тому, що вони не можуть розглядатися як особисті привілеї, а навпаки - мають публічно-правове призначення та служать засобом захисту від необґрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності, політичної репресії, примусового усунення від виконання своїх посадових або професійних обов`язків.

Відповідно до гарантій незалежності адвоката, згідно п.1 ч.І ст. 481 КПК України, п. 13 ч. 1ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» письмове повідомлення про підозру адвокату мало бути здійснене заступником Генерального прокурора України Матіосом A.B. Натомість, вручення підозри адвокату було передоручене старшому групи прокурорів - першому заступнику військового прокурора сил анітерористичної операції Вдовиченком Віталієм ОСОБА_11 , про що зазначено в тексті підозри. Врешті решт, саме старший групи прокурорів вручив письмове повідомлення про підозру адвокату Бєілку О.С..

Що стосується можливості надання прокурором вищого рівня доручення прокурору нижчого рівня вручити адвокату повідомлення про підозру, то звертає увагу на наступне.

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із системного аналізу норм КПК України вбачається, що заступнику Генерального прокурора не надано прав у конкретному кримінальному провадженні надавати доручення іншим прокурорам.

Здійснення повідомлення про підозру особам, вказаним у главі 37 КІІК (у тому числі і адвокату), не входить до кола повноважень прокурора прокуратури, і не може бути йому доручене.

Враховуючи важливість акту повідомлення особі про підозру, а також беручи до уваги правило вирішення конкуренції загальної (п.4 ч.2 ст. 36 КПК) та спеціальної норм (п. З ч.І ст. 481 КПК) керівник регіональної прокуратури, заступник Генерального прокурора України не вправі давати доручення про здійснення письмового повідомлення про підозру адвокату іншим службовим особам. Це виняткове повноваження заступника Генерального прокурора України.

Вищезазначені норми права є імперативними й абсолютно визначеними. Вони чітко і категорично вказують поведінку суб`єктів суспільних відносин і не підлягають розширеному тлумаченню. Таке врегулювання не залишає особі, яка застосовує ці норми, можливостей для розсуду, а їх неправильне тлумачення призвело до того, що письмове повідомлення про підозру адвокату у вчиненні кримінального правопорушення здійснено суб`єктом, який не передбачений статтею 481 КПК.

Законодавець, наділяючи процесуальними повноваженнями заступника Генерального прокурора України щодо здійснення повідомлення про підозру адвокату, передбачив додаткові правові гарантії щодо притягнення до кримінальної відповідальності адвокатів.

Підозрюваною особа стає з моменту вручення їй повідомлення про підозру. Повідомлення про підозру адвокату мав підписати і вручити саме заступник Генерального прокурора України. Вручення повідомлення про підозру старшим групи прокурорів є врученням його неналежною (неуповноваженою ) особою і не має своїм наслідком залучення адвоката до участі в кримінальному провадженні як підозрюваного. Це загальний принциповий підхід до реалізації підвищеного ступеня процесуальної гарантії від необґрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності адвоката, адже виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Припис п.1 ч.1 ст. 481 КПК України є додатковою гарантією незалежності адвокатів, їхньої професійної діяльності, оскільки забезпечує ефективне виконання ними функцій правничої допомоги шляхом установлення ускладненого порядку кримінального переслідування. Такий порядок передбачає запровадження додаткових заходів захисту від можливого використання незаконних методів, спрямованих на перешкоджання професійній діяльності адвокатів.

Через недотримання стороною обвинувачення вимог ст. 481 КПК України повідомлення про підозру адвокату Бєліку О.С. здійснено неповноважною особою.

І це мас правові наслідки - така особа не вважається притягнутою до кримінальної відповідальності. На що вказує і практика Європейського суду з прав людини. Зокрема, у пункті 46 рішення від 27 лютого 1980 року № 6903/75 зазначається, що «для цілей частини першої статті 6 Конвенції «звинувачення» може бути визначене як офіційне повідомлення, надане індивіду компетентним суб`єктом про те, що така особа підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення».

Із вищенаведеного вбачається, шо його клієнт фактично не набув статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, оскільки повідомлення про підозру вручено йому не уповноваженою службовою особою, а саме старшім групи прокурорів - першим заступником військового прокурора сил антитерористичної операції Вдовиченком Віталієм Олександровичем, замість заступника Генерального прокурора - Головним військовим прокурором Матіосом Анатолієм ОСОБА_9 ,яким складено таку, що унеможливлювало подальше складання , і затвердження та передачу обвинувального акту до суду . Тому обвинувальний акт не відповідає вимогам діючого законодавства України і має бути повернутий прокурору. Клопотання захисника Бєляєв В.О про повернення обвинувального акту прокурору підтримав .Також підтримав своє клопотання щодо про виклик та допит у якості свідка по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст.190 ч.2 ,27 ч.4,15 ч.2,369 ч.3 КК України : ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Захисник Бєляєв В.О. заперечував проти призначення обвинувального акту до розгляду посилаючись на те ,що Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити:

1.виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор

вважає встановленими;

2.правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на

положення закону і статті (частини статей) закону України про кримінальну

відповідальність.

3.формулювання обвинувачення.

Вказуючи на встановлення певних обставин під час проведення досудового розслідування, прокурором вказано не сумісну правову кваліфікацію кримінальних правопорушень(ч.2 ст.190 КК України –заволодіння чужим майном шляхом обману, ч.4 ст.27,ч.2 ст.15,ч.З ст. 369.ККУкраїни закінчений замах шляхом підбурювання на надання неправомірної вигоди з посиланням на положення закону і статті (частини статей) закону України про кримінальну

відповідальність від якого має захищатись ОСОБА_2 під час розгляду судом обвинувального акту та справи в цілому.

Стороні обвинувачення необхідно визначитись обвинувачений згідно ч.2 ст. 190 КК України - заволодів чужим майном шляхом обману чи згідно.ч.4 ст.27,ч.2 ст.15,ч.З ст. 369 КК України - вчинив закінчений замах шляхом підбурювання та надання неправомірної вигоди, тому що неможливо одночасно обманути в тому, що віднесе неправомірну вигоду та бажати надати неправомірну вигоду.

За таких обставин, прокурором фактично порушено передбачене п. 1 ч. 3 ст. 42 КГІК України право ОСОБА_2 знати у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують(обвинувачення є не зрозумілим та є не сумісним: ч.2 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману, ч.4 ст.27,ч.2 ст. 15,ч.З ст. 369 КК України - закінчений замах шляхом підбурювання на надання неправомірної вигоди).

В той час коли саме потерпілий своїми діями виходячи з обвинувального акту та матеріалів кримінального провадження провокував ОСОБА_2 до вчинення злочину передбаченого ч.З ст. 369 КК України.

Вважає за необхідне звернути увагу суду на позицію законодавця, яким чітко вказано, що формулювання обвинувачення та виклад встановлених обставин з їх правовою кваліфікацією не є тотожними поняттями.

Більше того необхідність зазначення в обвинувальному акті згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України:

1. Викладу фактичних обставин кримінального правопорушення.

2. Правової кваліфікацій кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України.

З .Та окремо формулювання обвинувачення.

Що ще раз вказує на особливу роль цих відомостей( вказаних окремо) у обвинувальному акті.

Таким чином, у обвинувальному акті у кримінальному провадженні ЄРДР № 42017051110000093 від 21.07.2017 року не міститься формулювання обвинувачення, що позбавляє можливості його розгляду судом.

Поняття фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та формулювання обвинувачення сторона обвинувачення вважає тотожними, про що свідчить текст обвинувального акту, який майже повністю, РЕЧЕННЯ В РЕЧЕННЯ дублює один одне фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та формулювання обвинувачення.

Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо .

Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання складу злочину, об`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

За таких обставин, за вказаним обвинувальним актом, Бєлік О ОСОБА_12 С ОСОБА_12 має статус не обвинуваченого, а підозрюваного, так як відповідно до положень ст. 277 КПК України вказане становлять зміст повідомлення про підозру, а не обвинувального акту.

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред`явленого обвинувачення, що безперечно порушує право особи на захист.

Як зазначає цього приводу в своїй практиці Європейський Суд з прав людини: «Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір шодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

В судових рішеннях Європейського Суду з прав людини, які стосуються формулювання обвинувачення зазначено:

-в рішенні від 26.06.2008 року у справі «Ващєнко проти України»: «обвинувачення» для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)»;

-в рішенні від 25.07.2000, у справі «Маттоціа проти Італії»: «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «в» ч. З ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення»;

-в рішенні від 09.10.2008 року, у справі «Абрамян проти Росії»: «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення». В цьому ж рішенні суд нагадав, що положення підпункту «а» п. З ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову

кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Обвинувачення має бути викладено чітко і конкретно. В ньому має бути виписана як об`єктивна так і суб`єктивна сторона злочину, а також об`єкт злочину на який постягався ОСОБА_2 своїми діями.

Також у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення.

Вважає за необхідне звернути увагу суду на те, що законодавцем чітко вказано на необхідність зазначення саме назви процесуальної дії ,а не певного процесуального документа, а також на необхідність вказувати саме час проведення процесуальної дії, а не лише дату.

Таким чином порушуються ст. 8 КУ -в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Стаття 19 КУ - органи державної влади їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи прокуратури та суду не мають права звинувачувати та судити людину ,якщо заздалегідь відомо , що склади злочинів за ч.2 ст.190.ККУкраїни— заволодіння чужим майном шляхом обману, ч.4 ст.27,ч.2ст.15,ч.Зст.369 КК України - закінчений замах шляхом підбурювання на надання неправомірної

вигоди є не сумісними з юридичної точки зору. Клопотання захисника Грецького В.Г. про повернення обвинувального акту підтримав , щодо виклику свідків вважає передчасним.

Захисник Винник ОСОБА_13 .Г заперечувала проти призначення обвинувального акту до розгляду ,підтримала клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору. Клопотання захисника Грецького В.Г. щодо виклику свідків вважає передчасним.

Обвинувачений підтримав позицію захисників щодо повернення обвинувального акту прокурору ,клопотання про виклик свідків просив задовольнити .

Вислухавши учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстав для його повернення немає.

Кримінальне провадження підсудне Артемівському міськрайонному суду Донецької області. Підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України та закриття кримінального провадження, не встановлено.

Таким чином, в наявності достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

Клопотання захисника Грецького В.Г. про виклик та допит у якості свідка по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст.190 ч.2 ,27 ч.4,15 ч.2,369 ч.3 КК України : ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 для підтвердження обставин які мають суттєве значення для з`ясування обставин за даним кримінальним провадженням слід задовольнити так як клопотання є обґрунтованим.

У задоволенні клопотань захисника Бєляєва В.О. та Грецького В.Г. про повернення обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст.190 ч.2 ,27 ч.4,15 ч.2,369 ч.3 КК України прокурору відмовити тому,що обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстав для його повернення немає. Обставини викладені захисниками в клопотаннях , як підстави про повернення обвинувального акту прокурору , не відповідають вимогам КПК України.

Керуючись ст 314 КПК України

УХВАЛИВ:

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст.190 ч.2 ,27 ч.4,15 ч.2,369 ч.3 КК України призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.10.2019 року на 13-00 годину в яке викликати прокурора , потерпілого ,захисників ,обвинуваченого, свідків .

Клопотання захисника Грецького В.Г. про виклик та допит у якості свідка по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст.190 ч.2 ,27 ч.4,15 ч.2,369 ч.3 КК України : ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 задовольнити.

У задоволенні клопотання захисника Бєляєва В.О. про повернення обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст.190 ч.2 ,27 ч.4,15 ч.2,369 ч.3 КК України прокурору відмовити.

У задоволенні клопотання захисника Грецького В.Г. про повернення обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст.190 ч.2 ,27 ч.4,15 ч.2,369 ч.3 КК України прокурору відмовити.

У повному обсязі ухвала буде проголошена 15.10.2019 року о 16-00 годині.

У повному обсязі ухвала проголошена 15.10.2019 року.

Суддя Л.І.Хомченко

Суддя Л.І.Хомченко