Рішення № 84973699, 03.10.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.10.2019 Справа №607/11560/19

м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Грицай К.М.

за участю секретаря судового засідання Стус К.І.,

учасників справи: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Мирончик ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Агробізнес» про стягнення коштів на відшкодування витрат на поховання,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» (далі – ТОВ «Агробізнес») про стягнення коштів на відшкодування витрат на поховання. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 20.08.2013 року на ділянці автодороги поблизу с. Порохня Волочиського району Хмельницької області відбулось ДТП у якому загинула його дружина ОСОБА_4 . За результатами розгляду кримінальної справи винним визнано водія автомобіля «МАЗ», дії якого перебували в прямому причинно-наслідковому зв`язку із смертю його дружини. 21 березня 2016 року позивач звернувся до ТОВ «Агробізнес» щодо відшкодування витрат на поховання в сумі 3904 згідно товарного чеку №247 від 20.08.2019 року, 355 грн. згідно договору-замовлення № 825 від 21 серпня 2019 року, 27000 грн. згідно накладної № 76, 3625,53 грн. згідно фіскального чеку №4307 від 28.09.2013 р. та відповідач частково визнав майнові претензії, проте, на повторне звернення 2 квітня 2019 року не виплатив жодних коштів. Просить стягнути з відповідача кошти на відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином, що складається із суми витрат на поховання з урахуванням інфляційних втрат, яка станом на 18 червня 2019 року становить 82894 гривні 49 копійок на підставі розрахунку інфляції за вказаний період, а саме: 1) витрати на встановлення пам`ятника, зазначені в накладній №76 та квитанції №76 до прибуткового касового ордеру від 6 серпня 2014 року, на суму 27 000 гривень, придбаного та встановленого ФОП ОСОБА_5 - за період із 06.08.2014 р. до 18.06.2019 р. складає 35 999 гривень 37 копійок., що в загальній сумі становить 62999 гривень 37 копійок; 2) витрати на труну, покривало, хрест і інше зазначені в товарному чеку №247 від 20 серпня 2013 року в сумі 3904 гривні закуплені у ФОП ОСОБА_6 - за період із 21.08.2013 р. до 18.06.2019 р. складає 6412 гривень 18 копійок, що в загальній сумі становить 10316 гривень 18 копійок; 3) поминальний обід по чеку від 28 вересня 2013 року №4307 на суму 3625 гривень 35 копійок за період із 28.09.2013 р. до 18.06.2019 р. складає 5953 гривні 94 копійки, що в загальній сумі становить 9578 гривень 94 копійки.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов та уточнення до позовної заяви задовольнити. Крім того, обґрунтовуючи підставність та обґрунтованість заявленого позову, посилається на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 08.02.2018 року при розгляді справи №662/928/15-ц (провадження №61-1760св18). Проти заявленого клопотання про застосування строку позовної давності заперечив, пояснивши, що спір стосується відшкодування шкоди, завданої смертю, тому позовна давність не застосовується.

Представник відповідача Мирончик Ю.В ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовної заяви та просила відмовити у повному обсязі. Підтримала відзив поданий на позовну заяву, у якому вказано, що вимоги позивача не є безспірними, грошові зобов`язання не підтвердженні судовим рішенням, строк їх виконання не встановлений, вина Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» у знеціненні коштів з серпня 2014 року відсутня, оскільки Позивач із документами, які підтверджують понесення таких витрат звернувся лише 2 квітня 2019 року, у процесі розгляду кримінального провадження вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди, хоча такі і були вже понесені, не заявляв. В той же час, відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4, а стягнення збитків у вигляді інфляції призведе до подвійної відповідальності. 3 огляду на вищенаведене вважають, що вимоги про стягнення інфляційних втрат від знецінення коштів є незаконними та безпідставними, та не підлягають задоволенню. Щодо заявлених позивачем вимог про відшкодування витрат на проведення поминального обіду згідно чеку від 28 вересня 2013 року №4307 у сумі 3625,94 грн. вважають, що витрати, понесені на організацію поминального обіду 28 вересня 2013 року, не відносяться до витрат з поховання, а тому не визнаються Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробізнес», посилаючись на ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу». Зі змісту норм матеріального права випливає, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три року, тому просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з про пуском строків позовної давності.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 вересня 2014 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.286 КК України, який 20 серпня 2013 року в 4 год. 25 хв., керуючи технічно – справним автомобілем «МАЗ», р.н. НОМЕР_1 з причепом марки ОДАЗ 83001, р.н. НОМЕР_2 , рухаючись по сухій асфальтованій проїзній автодорозі сполученням Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам`янка зі сторони м.Хмельницький в напрямку м. Волочиськ Хмельницької області, на 209 км + 500 м, поблизу с. Порохня Волочиського району, порушив вимоги п.п. 1.2.; 1.3.; 1.5.; 2.3.б; 10.1. та 1.1. розділу 34 - Дорожня розмітка Правил дорожнього руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, перетнув горизонтальну дорожню розмітку 1.1. (вузька суцільна лінія), яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, виїхав на призначений для зустрічного руху бік дороги, де скоїв зіткнення з автомобілем VolkswagenLT 35, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_9 Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «VolkswagenLT 35», номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_9 , а також пасажири вказаного автомобіля ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці події.

Позивач ОСОБА_3 є чоловіком загиблої ОСОБА_4 та визнаний потерпілим у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обовязковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У зв`язку із смертю дружини позивача - ОСОБА_4 , останній зазнав матеріальної шкоди внаслідок вчинення злочину ОСОБА_8 , що встановлено судом у кримінальному провадженні та не підлягає доказуванню в ході розгляду цивільної справи.

Як встановлено судом і підтверджено представником відповідача ТОВ «Агробізнес» Мирончик Ю.В. в судовому засіданні, а тому не потребує доказування, що ОСОБА_8 на момент скоєння ДТП перебував з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» у трудових відносинах.

Частинами 1 і 2 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Із положень частини 1 та 2 ст. 1166 ЦК України слідує, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Стаття 1187 ЦК України відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, пов`язану з використанням транспортних засобів. Як встановлено у частині другій цієї статті, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 5 статті 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Оскільки ОСОБА_8 , який був працівником ТОВ «Агробізнес», визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_4 , тому саме ТОВ «Агробізнес» покладається відповідальність за завдану шкоду.

Згідно змісту позовної заяви, позивач ОСОБА_3 поніс матеріальні витрати внаслідок злочину, що складаються з витрат на поховання в сумі 3904,00 грн. згідно товарного чеку №247 від 20.08.2019 року, витрати на встановлення пам`ятника в сумі 27000,00 грн. згідно накладної № 76 та , витрати на поминальний обід в сумі 3625,53 грн. згідно фіскального чеку №4307 від 28.09.2013 р.

Відповідач ТОВ «Агробізнес» у листі від 18.04.2019 року, адресованому ОСОБА_3 частково визнав майнові претензії, зокрема, в сумі 27000 грн. та 3904 грн., проте, на повторне звернення від 2 квітня 2019 року не виплатив жодних коштів та витрати залишились не відшкодованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Як передбачено ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштуваннята утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству; предмети ритуальної належності - це вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної ніші); ритуальні послуги - послуги, пов`язані з організацією поховання та облаштування місця поховання.

З огляду на вищезазначені положення закону, витрати на поминальний обід та придбання в зв`язку із цим продуктів харчування не є витратами на поховання померлого, а тому відшкодуванню не підлягають.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення понесених ним витрат на поховання в сумі 3904,00 грн. є підставними та підлягають до задоволення, поряд з тим, позовні вимоги про стягнення витрат на поминальний обід в сумі 3625 грн. 53 коп. задоволенню не підлягають.

Що стосується відшкодування витрат на виготовлення та спорудження надгробного пам`ятника, то суд приходить до наступного висновку.

Із квитанції до прибуткового касового ордера № 76 від 06 серпня 2014 року вбачається, що ОСОБА_3 сплатив ФОП ОСОБА_17 за виготовлення та монтаж надгробного пам`ятника 27000 грн. 00 коп.

Відповідно до роз`яснень, даних у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», витрати на виготовлення пам`ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичноївартості, але не вище граничної вартості стандартних пам`ятників і огорож в даній місцевості.

Згідно листа ТОВ «Агробізнес» від 18 квітня 2016 року, керівництвом ТОВ «Агробізнес» було прийняте рішення щодо відшкодування витрат в сумі 27000 грн. за умови надання копії свідоцтва платника ПДВ ФОП ОСОБА_17 .

У відзиві на позовну заяву не було спростовано визнання відповідачем понесених позивачем витрат на виготовлення та монтаж надгробного пам`ятника в сумі 27000 грн. 00 коп., представник відповідача у відзиві вказував як на підставу відмови у позові лише на пропущений позивачем строк позовної давності.

Таким чином, відповідачем було визнано та не оспорювал ась сума таких витрат, крім того, відповідачем жодних доказів на спростування відомостей у накладній та квитанції до прибуткового касового ордера № 76 від 06 серпня 2014 року щодо вартості пам`ятника надано не було, а тому сума понесених витрат береться судом до уваги, виходячи з їх фактичної вартості.

Згідно з частиною другою статті 1192 ЦПК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При цьому, частиною третьою вказаної статті передбачено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Главою 13 «Речі. Майно» ЦК України передбачено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (стаття 190).

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (стаття 179 ЦК України).

У цій же Главі ЦК України міститься норма статті 192 «Гроші (грошові кошти)», частиною першою якої передбачено, що законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Вказане свідчить, що гроші (грошові кошти) є різновидом майна.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 5 липня 2017 року № 6 - 1032 цс17.

Опираючись на позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 08.02.2018 року при розгляді справи №662/928/15-ц (провадження №61-1760св18), суд вважає, що з урахуванням положень статей 22 та 190 ЦК України під шкодою, що завдана майну позивача ОСОБА_3 у вказаній справі необхідно розуміти шкоду, яка полягає у втраті купівельної спроможності грошей в умовах інфляції, оскільки гроші, які позивач сплатив згідно товарного чека № 247 від 20 серпня 2013 року та квитанції № 76 від 06 серпня 2014 року з моменту їх сплати і на час вирішення спору судом при рівній номінальній вартості мають різну купівельну спроможність.

Звернувшись до суду із зазначеним позовом, позивач ОСОБА_3 обґрунтовує мотивованість вимоги про відшкодування матеріальної шкоди відповідно до статті 1192 ЦК України, тим, що реальна вартість витрачених грошових коштів, з часу їх понесення до моменту звернення з позовом у 2019 році, значно зменшилась, а також він був позбавлений протягом тривалого часу права розпорядження належними йому грошовими коштами.

Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон) визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно статті 1 Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Відповідно до статті 3 Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При цьому, іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв`язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено.

Враховуючи положення частини третьої статті 22 ЦК України, якою закріплено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, а також аналізуючи зміст частини другої статті 1192 ЦК України «реальна вартість втраченого майна на момент розгляду справи», необхідно дійти висновку про те, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду (грошові кошти), завдану їхнім працівником з урахуванням установленого індексу інфляції. Частиною другою цієї статті передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, а іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв`язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено. Вказане підтверджується і позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 08.02.2018 року при розгляді справи №662/928/15-ц (провадження №61-1760св18).

З урахуванням наведеного, суд вважає, що купівельна спроможність коштів позивача з моменту їх сплати 20 серпня 2013 року та 06 серпня 2014 року у зв`язку з вчиненням працівником ТОВ «Агробізнес» злочину до моменту звернення до суду із зазначеним позовом (у травні 2019 року) значно зменшилась.

Відтак, завдані позивачу ОСОБА_3 збитки є його втратами, які за розміром є більшими, ніж сума понесених витрат, оскільки купівельна вартість цих коштів зменшилась. З огляду на викладене, у даній справі обсяг збитку ОСОБА_3 необхідно визначити з урахуванням установленого індексу інфляції. Зважаючи на положення статті 41 Конституції України, статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, статей 22, 1192 ЦК України у ОСОБА_3 є законні сподівання на відшкодування шкоди, яку йому було завдано.

Зважаючи на це, суд вважає наявними підстави для застосування частини другої статті 1192 ЦК України до спірних правовідносин.

Так, із наданого позивачем розрахунку інфляції витрати на встановлення пам`ятника, зазначені в накладній №76 та квитанції №76 до прибуткового касового ордеру від 6 серпня 2014 року, на суму 27 000 гривень, придбаного та встановленого ФОП ОСОБА_5 - за період із 06.08.2014 р. до 18.06.2019 р. складає 35999 гривень 37 копійок, що в загальній сумі становить 62999 гривень 37 копійок; 2) витрати на труну, покривало, хрест і інше зазначені в товарному чеку №247 від 20 серпня 2013 року в сумі 3904 гривні закуплені у ФОП ОСОБА_6 - за період із 21.08.2013 р. до 18.06.2019 р. складає 6412 гривень 18 копійок, що в загальній сумі становить 10316 гривень 18 копійок.

Наданий позивачем ОСОБА_3 суду розрахунок розміру збитків, що підлягають відшкодуванню, на підставі статті 1192 ЦК України, не є очевидно невідповідним розміру збитків, який обчислюється з урахуванням вимог Закону, тому береться судом до уваги.

А тому, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення кошти на відшкодування шкоди, завданої злочином з урахуванням інфляційних втрат на загальну суму 73315 гривень 55 копійок.

Вирішуючи заяву представника відповідача про застосування строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Поряд з тим, пунктом 3) частини 1 статті 268 ЦПК України визначено, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію.

А тому, покликання сторони відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду суд вважає хибними та з цих самих підстав суд відмовляє в задоволені заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності.

За таких обставин, оскільки протиправними діями працівника відповідача ТОВ «Агробізнес» ОСОБА_8 під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків позивачу ОСОБА_3 завдано майнової шкоди у сумі 73315 гривень 55 копійок, вимоги останнього про відшкодування такої є законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим, з відповідача на користь позивача слід стягнути 73315 гривень 55 копійок на відшкодування майнової шкоди, відмовивши у задоволенні решти позовних вимог.

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат. Оскільки позов задоволено в частково, а позивач був звільнений від сплати судового збору за подання позову на підставі п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача на користь держави підлягає до сплати судовий збір в розмірі 1921 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 22, 190, 192, 197, 265, 268, 1166, 1172, 1187, 1192, 1200, 1201 ЦК України, ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. ст. 1,3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» (місцезнаходження: с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, код за ЄДРПОУ 30915832) про стягнення коштів на відшкодування матеріальної шкоди– задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» (місцезнаходження: с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, код за ЄДРПОУ 30915832)на користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) кошти на відшкодування матеріальної шкоди (із врахуванням індексу інфляції) в сумі 73315 (сімдесят три триста п`ятнадцять) гривень 55 копійок.

Стягнути з ТОВ «Агробізнес» (місцезнаходження: с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, код за ЄДРПОУ 30915832)в дохід державного бюджету 1921 гривню 00 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ).

Відповідач: ТОВ «Агробізнес» (місцезнаходження: с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, код за ЄДРПОУ 30915832).

Повне рішення суду складене та підписане суддею 08 жовтня 2019 року.

Головуючий суддяК. М. Грицай