Рішення № 84972364, 03.10.2019, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/4500/19

Провадження №2/442/1243/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2019 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Крамара О.В.

з участю секретаря - Лютик Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Рембуд» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними, -

встановив:

24.06.2019, позивач звернувся в суд із вказаним вище позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що ВАТ «Рембуд» був власником спірного нерухомого майна, а саме восьми нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

Постановою державного виконавця ВДВС Дрогобицького міського управління юстиції від 27.07.2012 року було відкрито виконавче провадження №33626234, де боржником є ВАТ «Рембуд», та було накладено арешт на все майно ВАТ «Рембуд».

06 жовтня 2014 року відбулися електронні торги у межах вищевказаного виконавчого провадження, відповідно до Протоколу №5702, переможцем торгів визначено Фізичну особу-підприємця Андрусіва Богдана Васильовича.

30 жовтня 2014 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

ВАТ «Рембуд» звернулося до господарського суду Львівської області про визнання недійсними прилюдних торгів, акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Позов було задоволено. Постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2015р. касаційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_4 залишено без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2015р. та рішення господарського суду Львівської області від 17.12.2014р. у справі №914/3912/14 залишено без змін (визнано недійсними прилюдні торги, визнано недійсним Акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки (майно ВАТ Рембуд) від 20.10.2014 року; визнано недійсним Свідоцтво про придбання нерухомого майна (майно ВАТ Рембуд) з прилюдних торгів).

Під час розгляду справи про визнання торгів недійсними у господарських судах, за позовом ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, на підставі ухвали Дрогобицького міськрайонного суду було затверджено мирову угоду, визнано за ОСОБА_3 право власності на майно ВАТ Рембуд. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 04.10.2017 р., вказану ухвалу скасовано.

Господарським судом була накладена заборона на відчуження майна ВАТ «Рембуд», рішенням Дрогобицького міськрайонного суду у Львівській області у справі № 442/7250/15-ц за позовом ОСОБА_6 про визнання права власності та скасування заборони у вчинені реєстраційних дій, визнано за ОСОБА_3 право власності на майно (ВАТ Рембуд) та скасовано заборону. Рішенням апеляційного суду Львівської області від 22.11.2017 року, дане рішення Дрогобицького міськрайонного суду скасовано.

Отримавши вищевказане рішення суду ОСОБА_6 у лютому 2016 звернувся із позовом про поділ спільного майна подружжя із своєю дружиною ОСОБА_7 . Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 24.02.2016 року було задоволено позов - визнано ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по Ѕ частці на майно (ВАТ Рембуд). Дане рішення скасоване Постановою Апеляційного суду Львівської області від 23.05.2018р.

Згодом майно ВАТ «Рембуд», на підставі договорів купівлі-продажу від 06.04.2016 року відчужувалося ОСОБА_9 та ОСОБА_7 ОСОБА_1 Ѕ частка спірного майна.

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 27.03.2016 року були укладені договора купівлі-продажу Ѕ частки спірного майна.

Право власності на майно, яке було предметом вищезазначених договорів, було зареєстроване на продавців на підставі рішень Дрогобицького міськрайонного суду, які в подальшому були скасовані, тобто продавці не були законними власниками відчужуваного майна та не мали права відчужувати дане майно, оскільки воно не належало їм, з огляду на це в них виникла необхідність звернутися з даним позовом в суд.

26.06.2019 року направлено запит до Відділу АДР Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо реєстрації місця проживання відповідачів, що містяться в картотеці реєстраційного обліку.

11.07.2019 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

29.07.2019 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

19.09.2019 року, розгляд справи відкладено на 03.10.2019 року.

Представник позивача ОСОБА_10 Ю. в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві, просить позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_11 заперечив щодо задоволення позову з підстав викладених у додаткових поясненнях, які є при матеріалах справи.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися. Сторони не наполягали на її участі.

Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до закону № 175/97-ЕР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право безпосередньо звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Матеріалами справи встановлено, що ВАТ «Рембуд» був власником нерухомого майна, а саме восьми нежитлових приміщень: адміністративного корпусу, літ. «А-2», загальною площею 712,4 кв.м.; деревообробного цеху, літ. «Б-1», загальною площею 1217,6 кв.м.; лісопильного відділення, літ «В-1», загальною площею 209,2 кв.м.; будівлі складу, літ «Д-1», загальною площею 44,6 кв.м.; будівлі ремонтної майстерні із з/бетонним цехом, літ «Ж-1», загальною площею 1401,9 кв.м.; будівлі гаражу, літ «Е-1», загальною площею 687,4 кв.м.; будівлі складу, літ «Є-1», загальною площею 247,6 кв.м.; будівлі складу, літ «Г-1», загальною площею 353,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою державного виконавця ВДВС Дрогобицького міського управління юстиції від 27.07.2012 року, відкрито виконавче провадження №33626234, де боржником є ВАТ «Рембуд», та було накладено арешт на все майно ВАТ «Рембуд».

06 жовтня 2014 року відбулися електронні торги у межах вищевказаного виконавчого провадження, відповідно до Протоколу №5702, переможцем торгів визначено Фізичну особу-підприємця Андрусіва Богдана Васильовича. 30 жовтня 2014 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.12.2014р. у справі №914/3912/14, яке набрало законної сили, визнано недійсними прилюдні торги, визнано недійсним Акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки (майно ВАТ Рембуд) від 20.10.2014 року; визнано недійсним Свідоцтво про придбання нерухомого майна (майно ВАТ Рембуд) з прилюдних торгів).

Згідно ч.1 ст. 216 ЦКУ «Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину».

На час розгляду справи про визнання торгів недійсними у господарських судах, ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду затверджено мирову угоду, а саме визнано за ОСОБА_3 право власності на майно ВАТ Рембуд. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 04.10.2017р., вказану ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду скасовано, оскільки беззаперечно порушуються права ВАТ «Рембуд».

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06.11.2015 року у справі № 442/7250/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа державний реєстратор Львівського міського управління юстиції Гриб О.Б. про визнання права власності та скасування заборони у вчинені реєстраційних дій, визнано за ОСОБА_3 право власності на майно (ВАТ Рембуд) та скасовано заборону Господарського суду на відчуження майна ВАТ «Рембуд». Рішенням апеляційного суду Львівської області від 22.11.2017 року, дане рішення Дрогобицького міськрайонного суду скасовано.

Отримавши Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06.11.2015 року, ОСОБА_3 у лютому 2016 звернувся в суд із позовом про поділ спільного майна подружжя із своєю дружиною ОСОБА_2 ..

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 24.02.2016 року позов задоволено та визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по Ѕ частці на майно (ВАТ Рембуд).

06.04.1016 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу спірне майно відчужили - ОСОБА_1 .

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 24.02.2016 року Постановою Апеляційного суду Львівської області від 23.05.2018р. – скасовано.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Верховний Суд України розглядаючи справу№6-605цс16 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та визнання права власності на квартиру висловив свою правову позицію.

«Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв`язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Системний аналіз наведених вимог законодавства та зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що право власності на майно, яке було предметом вищезазначених договорів, було зареєстроване на продавців на підставі рішень Дрогобицького міськрайонного суду, які в подальшому були скасовані, тобто продавці не були законними власниками відчужуваного майна та не мали права відчужувати дане майно, оскільки воно не належало їм, з огляду на це позов підставний та підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів слід стягнути в користь позивача понесені ним витрати по оплаті судового збору 13852,05 грн. (12891,55грн. + 960,50грн.).

Керуючись ст..ст. 4, 5, 12, 13, 80, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задоволити.

Визнати недійсними договора укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 а саме:

договір купівлі-продажу від 06.04.2016р. 1/2 частки адміністративного корпусу (літ. «А-2»), загальною площею 712,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

договір купівлі-продажу від 06.04.2016р. 1/2 частку деревообробного цеху (літ. «Б-1»), загальною площею 1217,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

договір купівлі-продажу від 06.04.2016р. 1/2 частку лісопильного відділення (літ. «В-1»), загальною площею 209,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

договір купівлі-продажу від 07.04.2016р. 1/2 частку будівлі складу («Д-1»), загальною площею 44,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

договір купівлі-продажу від 07.04.2016р. 1/2 частку будівлі ремонтної майстерні із з/бетонним цехом (літ. «Ж-1»), загальною площею 1401,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

договір купівлі-продажу від 07.04.2016р. 1/2 частку будівлі гаражу (літ. «Е- 1»), загальною площею 687,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

договір купівлі-продажу від 06.04.2016р. 1/2 частку будівлі складу (літ. «Є- 1»), загальною площею 247,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

договір купівлі-продажу, від 07.04.2016р. 1/2 частку будівлі складу (літ. «Г- 1»), загальною площею 353,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати недійсними договора укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а саме:

договір купівлі-продажу від 27.03.2016р. 1/2 частки адміністративного корпусу (літ. «А-2»), загальною площею 712,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

договір купівлі-продажу від 27.03.2016р. 1/2 частку деревообробного цеху (літ. «Б-1»), загальною площею 1217,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

договір купівлі-продажу від 27.03.2016р. 1/2 частку лісопильного відділення (літ. «В-1»), загальною площею 209,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

договір купівлі-продажу від 27.03.2016р. 1/2 частку будівлі складу («Д-1»), загальною площею 44,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

договір купівлі-продажу від 27.03.2016р. 1/2 частку будівлі ремонтної майстерні із з/бетонним цехом (літ. «Ж-1»), загальною площею 1401,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

договір купівлі-продажу від 27.03.2016р. 1/2 частку будівлі гаражу (літ. «Е- 1»), загальною площею 687,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

договір купівлі-продажу від 27.03.2016р. 1/2 частку будівлі складу (літ. «Є- 1»), загальною площею 247,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

договір купівлі-продажу від 27.03.2016р. 1/2 частку будівлі складу (літ. «Г- 1»), загальною площею 353,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь Відкритого акціонерного товариства «Рембуд» сплачений ними судовий збір в сумі 13852 (тринадцять тисяч вісімсот п`ятдесят дві) грн. 05 коп..

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено 09.10.2019 року.

Суддя О.В. Крамар