Рішення № 84965067, 10.10.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1772/19

Провадження № 2/487/1308/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

10.10.2019 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участю секретаря судового засідання Полінкевич К.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю

В С Т А Н О В И В:

06.03.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Миколаївської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовуванні тим, що починаючи з 1960 року позивач та її мати ОСОБА_2 проживають за адресою: АДРЕСА_1 . У 1974 році позивач звернулась до Виконкому Заводської районної Ради депутатів трудящих м. Миколаєва із заявою про надання їй зазначеної квартири. На що позивача повідомлено, що квартира закріплена за нею. За змістом вказаної відповіді позивач вважала, що квартира передана їй у приватну власність, тому користувалася квартирою як своєю власністю, продовжувала відкрито володіти квартирою, безперервно проживаючи у ній, сплачувала за комунальні послуги, проводила ремонтні роботи. Наприкінці 2018 року при зверненні до нотаріальної контори з наміром заповісти спірну квартиру, позивач дізналася, що не є власницею даної квартири. Позивач вважає, що на даний час існують усі підстави для визнання за нею права власності на квартиру за набувальною давністю. На підставі викладеного позивач просила позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання позивач не з`явилася, надала до суду заяву, в якій просила справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, проти заочного рішення не заперечувала.

В судове засідання представник відповідача повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, судові повістки направлялись відповідачу за місцезнаходженням. Представник відповідача про причини неявки в судові засідання суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності та відзиву на позов до суду не подав.

Положеннями ст. 280 ЦПК України передбачається,що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1)відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3)відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд визнав можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, враховуючи те, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин, відзиву до суду не подав та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дослідженими письмовими доказами по справі встановлено, що з 19.10.1971 року позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту позивача серії НОМЕР_1 та актом про проживання від 19.02.2019 року, скріпленим печаткою ТОВ «Миколаївдімсервіс».

Із довідки ЖЕД ПП «Шалгіс» від 21.08.2008 року, вбачається, що ОСОБА_1 1951 року народження, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Факт володіння і користування квартирою позивачем також підтверджується технічним паспортом на квартиру. Крім того, згідно наданих позивачем розрахункових книжок, ОСОБА_1 сплачуються комунальні платежі за квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України) (п. 9 Постанови).

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344ЦКпоширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови)

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") (п. 14 Постанови).

Отже, враховуючи, що позивач добросовісно володіє квартирою АДРЕСА_1 понад 45 років продовжує відкрито, безперервно проживати у спірній квартирі, суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на спірну квартиру за набувальною давністю.

Керуючись ст.ст. 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 203,215, 229,230,233,344 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом,що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення суду може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Миколаївська міська рада, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, ЄДРПОУ 26565573.

Суддя В.О. Гаврасієнко