Вирок № 84963309, 16.10.2019, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Провадження № 1-кп/643/632/19

Справа № 643/14399/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2019

16 жовтня 2019 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Сугачової О.О.,

за участю секретаря Абсалямової А.Р.,

прокурора Шкоркіної І.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018220470003916, внесеного до ЄРДР від 11.07.2018, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого офіційно, неодруженого, раніше судимого 18.11.2011 Московським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, згідно ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік; 03.04.2013 Московським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 186, ст.71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільненого 09.02.2016 за відбуттям строку покарання, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 26.06.2018 приблизно о 02:30, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, разом з ОСОБА_2 знаходились у приміщенні загальної кухні, розташованої на третьому поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де вживали спиртні напої та спілкувалися. Під час бесіди ОСОБА_1 став питати у ОСОБА_2 за свою електродриль, які останній нібито повинен йому повернути і не повертає, у зв`язку з чим між ними виникла раптова сварка, під час якої у ОСОБА_1 на цьому ґрунті виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2.

Далі, у цей же день, приблизно о 02:30, ОСОБА_1 , діючи ситуативно та протиправно, реалізуючи раптово виниклий умисел, спрямований на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 на ґрунті виниклої сварки, з особистих неприязних відносин, маючи можливість передбачати настання суспільно-небезпечних наслідків та маючи бажання діяти саме таким чином, наніс удар рукою по голові потерпілого ОСОБА_2 від якого він упав на підлогу, а ОСОБА_1 , продовжуючи свої протиправні наміри наніс близько 5-6 ударів ногою по тулубу та руці ОСОБА_2 , чим заподіяв останньому наступні тілесні ушкодження: закриту травму живота у вигляді двомоментного розриву селезінки, що ускладнилась розвитком внутрішньочеревної кровотечі (гемоперітоніум 2 ст.), з подальшим проведенням оперативного втручання у вигляді спленектомії (видалення селезінки), які за ознакою небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень; закриту травму лівого передпліччя у вигляді переломудіафузу лівої ліктьової кістки у середній третині, яке відноситься до ушкоджень середнього ступеню тяжкості; синці та садна на обличчі, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Після втручання сторонніх осіб, бійку було припинено і ОСОБА_2 самостійно покинув приміщення кухні.

ОСОБА_1 в судовому засіданні повністю визнав свою провину, позовні вимоги, не заперечував фактичних обставин обвинувачення і його доказів, у

зв`язку з чим суд, переконавшись у добровільно обраній позиції обвинуваченого, у відповідності до правил ч. 3 ст. 349 КПК України, з погодженням усіх учасників судового процесу, визнав не доцільним досліджування доказів по справі.

Від потерпілого надійшла заява про слухання справи за його відсутністю.

В судовому засіданні ОСОБА_1 по суті висунутого обвинувачення пояснив, що з потерпілим знайомі з місць позбавлення волі. За рік до вищевказаних подій, ОСОБА_2 взяв у користування електродриль, яку тривалий час не повертав, не зважаючи на вимоги ОСОБА_1 26.06.2018 ОСОБА_1 зайшов до ОСОБА_2 та запропонував вжити спиртні напої. Спілкувалися, вживаючи спиртні напої у ОСОБА_1 за місцем мешкання, на кухні. В ході проведення часу, ОСОБА_1 знову звернувся до ОСОБА_2 з вимогою про повернення електродрилі, на що останній в черговий раз висунув нову причину неповернення. Такі дії розлютили ОСОБА_1 та він наніс потерпілому удар рукою в область голови, від чого останній впав на підлогу, а ОСОБА_1 продовжував наносити удари ногою по тулубу. У вчиненому щиро покаявся, зазначивши, що з потерпілим продовжує спілкуватися. Цивільний позов ОСОБА_2 та прокурора визнає у повному обсязі.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

При обранні виду та розміру покарання, суд приймає до уваги ступень суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, що відноситься до категорії тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, судимість не знято та не погашено у встановленому законом порядку, офіційно не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, характеризується з місця позбавлення волі та за місцем мешкання задовільно, у вчиненому щиро покаявся.

Аналізуючи вищевикладене, суд вважає за можливе призначити покарання у межах санкції статі, за якою ОСОБА_1 притягається до кримінальної відповідальності, не позбавляє останнього свободи, застосувавши ст.ст. 75, 76 КК України, оскільки суд прийшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття у скоєному.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Позовні вимоги прокурора в інтересах держави про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 в розмірі 3484,39грн., суд задовольняє у повному обсязі, як доведені.

Далі, потерпілим заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого матеріальну шкоду у розмірі 6067,88грн. та моральну шкоду у розмірі 100000грн., вимоги якого суд задовольняє частково на підставі доведеності, виходячи із такого.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, що потерпілий від умисних дій ОСОБА_1 отримав травми, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок чого перебував на стаціонарному лікуванні, на що витрачав грошові кошти на придбання лікарських засобів, що підтверджено медичною документацією, фіскальними чеками на загальну суму 6067,88грн., що суд вважає доведеним та належним чином підтвердженим.

Далі, відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Абзацом першим п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 з подальшими змінами та доповненнями, визначеного, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в

чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Частина друга ст. 23 ЦК України визначає, що моральна шкода полягає у фізичному болю, стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самою, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у принижені честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає від характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивача, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин (п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди від 31.03.1995 № 4).

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, обов`язок доведення якої покладається, згідно ч.1 ст. 92 КПК України, на потерпілого.

Потерпілий просить стягнути з обвинуваченого моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 100000грн, при цьому, жодним доказом такі вимоги не підтверджено, а тому суд відмовляє у задоволені вимог цивільного позову щодо стягнення з обвинуваченого моральної шкоди.

По справі судові витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 91, 369-371, 373, 374 КПК України, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, суд, - з а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до правил ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного судом покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки, зобов`язавши ОСОБА_1 відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради ( р/р 31412544020002, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37999649, код призначення платежу 24060300) витрати на лікування потерпілого ОСОБА_2 в розмірі 3484 (три тисячі чотириста вісімдесят чотири)грн., 39 коп.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду в розмірі 6067 (шість тисяч шістдесят сім)грн., 88 коп.

В іншої частині позовних вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим в строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії судового рішення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення засудженому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя О.О. Сугачова