Рішення № 84962034, 11.10.2019, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/3577/19

провадження №2/619/1355/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

11 жовтня 2019 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.за участюсекретаря судового засіданняМолотко А.В.

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу про стягнення грошової компенсації.

Стислий виклад позиції позивача.

06 вересня 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути грошову компенсації вартості Ѕ частини автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» 2007 року випуску білого кольору кузов № НОМЕР_1 р/н НОМЕР_2 у сумі 84775,00 грн та грошову компенсації вартості Ѕ частини причепа «ЛЕВ 183121» 2014 року випуску р/н НОМЕР_3 у сумі 3400,00 грн, а всього грошову компенсацію в розмірі 88175,00 грн. В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначила, що 24.01.2019 рішенням Дергачівського районного суду Харківської області визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, набутим за час шлюбу, автомобіль марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» 2007 року випуску білого кольору кузов № НОМЕР_1 р/н НОМЕР_2 , а також причеп «ЛЕВ 183121 » 2014 року випуску р/н НОМЕР_3 , визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за кожним визнано право власності на Ѕ частину вказаного майна. ОСОБА_2 навмисно перешкоджає користуватись спільним майном подружжя при цьому приховуючи від неї місце знаходження спірного, спільного майна подружжя, чим порушує її право охоронювані інтереси та завдає значної шкоди, у зв`язку з чим вона звернулась з заявою до Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області (ЖЕО №1242 від 06.02.2019).

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 09 вересня 2019 року позовну заяву було залишено без руху.

10 вересня 2019 року представником позивача усунені недоліки позовної заяви.

17 вересня 2019 після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, призначено перше судове засідання на 10 год 00 хв 11 жовтня 2019 року. Направлено відповідачеві копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачеві подати до суду відзив на позов в строк до 07 жовтня 2019 року. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив у строк до 08 жовтня 2019 року. Запропоновано відповідачу подати до суду в строк до 09 жовтня 2019 року заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

Представником ОСОБА_5 - ОСОБА_6 подано заяву про забезпечення позову.

17 вересня 2019 року заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову задоволено частково. В порядку забезпечення позову заборонено відчуження та/або передавання в заставу, або інше обтяження рухомого майна, а саме: автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» р/н НОМЕР_2 білого кольору 2007 року випуску кузов № НОМЕР_1 ; причепа «ЛЕВ 183121 » р/н НОМЕР_3 , 2014 року випуску. В іншій частині клопотання відмовлено.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 отримав 26 вересня 2019 року копію позовної заяви з додатками, ухвалу про відкриття провадження та судову повістку.

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

З урахуванням викладеного, вважається, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У судове засідання ОСОБА_3 не з`явилася, подала до суду заяву, в якій просила справу розглядати у її відсутність, у разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечувала проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання та не подав відзив, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, то відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22.12.2017 (справа № 643/8695/17 провадження № 2/645/2674/17), розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , зареєстрований 11 листопада 2011 року виконавчим комітетом Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, актовий запис № 109.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 24.01.2019 (справа № 643/8695/17 провадження № 2/619/63/19) визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, набутим за час шлюбу, автомобіль марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» 2007 року випуску білого кольору кузов № НОМЕР_1 р/н НОМЕР_2 , а також причеп «ЛЕВ 183121 » 2014 року випуску р/н НОМЕР_3 , визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за кожним визнано право власності на Ѕ частину вказаного майна.

Згідно звіту про середню ринкову вартість майна від 16.04.2018 №17-04-18, середня ринкова вартість причепа «ЛЕВ 183121» р/н НОМЕР_3 становить 6800,00 грн.

Згідно звіту про середню ринкову вартість майна від 16.04.2018 №16-04-18, середня ринкова вартість автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» р/н НОМЕР_2 становить 169 550,00 грн.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

У силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Відповідно до статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Верховний Суд України у постанові від 15 травня 2013 року, ухваленій у справі № 6-37цс13, зазначав, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналіз конструкції норм статей 364 та 365 ЦК України свідчить, що положення статті 365 ЦК України регулюють випадки, коли позивач, співвласник майна, домагається позбавлення права власності на частку майна інших співвласників, відповідачів у справі.

Випадки, коли співвласник майна має намір припинити права стосовно належної йому частки у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації вартості належної йому частки та визнання за останніми права власності на все майно регулюються іншим правилом - статтею 364 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

У постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у

справі № 6-4цс14 зроблено висновок, що при вирішенні справи необхідно було враховувати і загальні засади цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) щодо справедливості, добросовісності та розумності з врахуванням прав та інтересів усіх співвласників. При цьому суду необхідно було ретельно вивчити обставини справи з метою з`ясування, чи не зловживає позивач, який бажає виділу частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні та чи реалізація цього права не порушить прав інших осіб, які не мають змоги сплатити співвласнику грошову компенсацію вартості його частки.

У постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі

№ 6-2925цс15 зроблено висновок, що з врахуванням закріплених в пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі у справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Таким чином, суд має встановити: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав від інших співвласників грошову або іншу матеріальну компенсації вартості його частки, припиняється з дня її отримання.

Аналіз зазначеної правової норми дає підстави для висновку, що у разі надання співвласником згоди на припинення його права на частку у спільній частковій власності з одержанням від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, ризик невиплати такої грошової компенсації несе саме співвласник, який заявив вимогу про припинення його права на частку у майні.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року (справа № 623/5351/15-ц провадження № 61-7570св18).

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості сплати грошової компенсації вартості частки позивача.

З огляду на вказане та наведені вище положення закону суд дійшов висновку, що у відповідача є можливість сплатити позивачу грошову компенсацію Ѕ частини у праві власності на спірний автомобіль та причеп.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року.

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника, та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Судом встановлено, що відповідно до рішення суду ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» р/н НОМЕР_2 та причепу «ЛЕВ 183121» р/н НОМЕР_3 , за кожним визнано право власності на Ѕ частину вказаного майна.

Відповідно до довідок суб`єкта оціночної діяльності вартість автомобіля складає 169 550,00 грн, а вартість причепу - 6800,00 грн.

Автомобіль та причеп є неподільною річчю, спільне користування вказаним майном неможливе через неприязні стосунки між сторонами після розірвання шлюбу, жодна із сторін не має можливості ним користуватися.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 364 ЦК України право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

У наведеному контексті суд дійшов висновку про можливість задоволення позову та відповідно до приписів абз. 3 ч. 2 ст. 364 ЦК України вирішення питання про припинення права власності позивача на Ѕ частину спірного майна.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до абз.1 ч.6 ст.259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Згідно п.15.5 ч.1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354, пунктами 8, 15.5 ч.1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_8 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 грошову компенсації вартості Ѕ частини автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» 2007 року випуску білого кольору кузов № НОМЕР_1 р/н НОМЕР_2 у сумі 84 775,00 грн та грошову компенсації вартості Ѕ частини причепа «ЛЕВ 183121» 2014 року випуску р/н НОМЕР_3 у сумі 3400,00 грн, а всього грошову компенсацію в розмірі 88 175,00 грн.

З дня отримання грошової компенсації припинити право власності ОСОБА_8 на Ѕ частину автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» 2007 року випуску білого кольору кузов № НОМЕР_1 р/н НОМЕР_2 .

З дня отримання грошової компенсації припинити право власності ОСОБА_8 на Ѕ частину причепа «ЛЕВ 183121» 2014 року випуску р/н НОМЕР_3 .

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Повне судове рішення складено 16 жовтня 2019 року.

Суддя Є. А. Болибок