Ухвала суду № 84961144, 11.10.2019, Вовчанський районний суд Харківської області

Справа № 617/1659/19

Провадження № 2/617/668/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2019 року Вовчанський районний суд Харківської області у складі судді

Глоби М.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Вовчанської міської ради Харківської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною позовною заявою. Просила визнати протиправною бездіяльність Вовчанської міської ради щодо неприйняття рішення за її заявою від 10 квітня 2019 року про продаж земельної ділянки з кадастровим номером 6321610100:00:002:0670 площею 0,1 га, яка розташована в межах Вовчанської міської ради Харківської області за адресою: Харківська обл., м. Вовчанськ, вул. Рубіжанське шосе, 1-г; зобов`язати Вовчанську міську раду розглянути її заяву від 10 квітня 2019 року про продаж земельної ділянки з кадастровим номером 6321610100:00:002:0670 площею 0,1 га, яка розташована в межах Вовчанської міської ради Харківської області за адресою: Харківська обл., м. Вовчанськ, вул. Рубіжанське шосе, 1-г, з урахуванням приписів ст. 128 ЗК України; стягнути з Вовчанської міської ради на її користь понесені судові витрати.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суд звертає увагу на таке.

Право на звернення в суд не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспрюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду, повинна його (цього порядку) дотримуватися (рішення «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з «питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Правосуддя України здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ по спорах відповідно до процесуального законодавства України. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

За змістом положень ст. 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого смоврядування відповідно до їх повноважень, визначених ст. 122 ЗК України, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставі та в порядку, встановлених ЗК України (ч. 1 ст. 127 ЗК України).

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови. Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки (ч. ч. 2-3, 6 ст. 128 ЗК України).

Конституційний Суд України у рішенні від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 143 Конституції України, п. «а», «б», «в», «г» ст. 12 ЗК України, п. 1 ч. 1 ст. 17КАС України вирішив, що: положення п. «а», «б», «в», «г» ст. 12 ЗК України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень; положення п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно зі ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Тобто, якщо особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

У справі, яка розглядається, позивач звернулася до суду з позовом на захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки на підставі цивільно-правового договору. Їі право не реалізоване внаслідок бездіяльності відповідача – Вовчанської міської ради Харківської області, яка, перед усім, полягає у неприйнятті рішення про продаж земельної ділянки через не набрання відповідної кількості голосів депутатів при голосуванні на сесії.

Крім того, суд має зазначити, що питання щодо судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульовано ст. 382 КАС України. Так, відповідно до частин 1, 2 зазначеної статті суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Із матеріалів даного позову суд вбачає невиконання рішення Харківського окружного суду. Ініціювання судового контролю щодо виконання суб`єктом владних повноважень рішення суду може здійснюватися в будь-який час після його оголошення, при цьому нова адміністративна справа судом не порушується (судовий контроль ст. 382-383 КАС України).

Таким чином, наявності існуючого речового права позивача або інших осіб на спірну, з точки зору позивача, земельну ділянку судом не встановлено, спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Зазначений висновок є аналогічним висновкам Великої Палати Верховного Суду викладені у подібних справах, зокрема у постановах: від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 820/4149/17.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд роз`яснює заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Сплачений позивачем судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп. може бути повернутий при відмові у відкритті провадження у справі відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» лише за клопотанням особи, яка його сплатила.

На підставі викладеного та керуючись, п. 1 ч. 1 ст. 186, ст. 260 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір», суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за цивільним позовом ОСОБА_1 до Вовчанської міської ради Харківської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що заявлені ним вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Вовчанський районний суд Харківської області протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: