Рішення № 84959418, 02.10.2019, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/2797/19

Провадження № 2/191/713/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Твердохліб А.В.

за участю секретаря - Яришевої Н.В.

згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до територіальної громади в особі Синельниківської міської ради Дніпропетровської області про визнання права приватної власності на квартиру,-

ВСТАНОВИВ:

26.07.2019 року позивачі звернулися до суду із позовною заявою до територіальної громади в особі Синельниківської міської ради Дніпропетровської області про визнання права приватної власності на квартиру, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 06 вересня 1975 року, шлюб був зареєстрований районним відділом ЗАГС м. Синельникове Дніпропетровської області, актовий запис № 283. За час шлюбу подружжя отримало квартиру АДРЕСА_1 , але вищезазначена квартира була оформлена тільки на ім`я ОСОБА_1 , який отримав 16 лютого 1995 року свідоцтво на право особистої власності, видане виконавчим комітетом Синельниківської міської ради та зареєстроване Синельниківським міжміським бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 54 за реєстровим № 60. Згідно розпорядження Синельниківського міського голови № 31-р від 16 лютого 2016 року «Про перейменування вулиць та провулків у АДРЕСА_1. Зазначена квартира хоча і оформлена тільки на ОСОБА_1 , є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки якої не визначені, але відповідно до ст. 28 Кодексу про шлюб та сім`ю України є рівними, тому становить Ѕ кожному. Дійсна вартість квартири складає 78218 (сімдесят вісім тисяч двісті вісімнадцять) гривень, згідно довідки КП «СМБТІ» № 804 від 05.07.2019 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, після її смерті відкрилась спадщина на Ѕ частку вищезазначеної квартири. Заповіту ОСОБА_3 не залишила, спадкоємцями першої черги в порядку спадкування за законом є позивачі по справі - ОСОБА_1 , як чоловік та ОСОБА_2 , як син спадкодавця. Спадщину після смерті ОСОБА_3 . позивачі прийняли відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР 1963 року, так як фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, оскільки постійно проживали та були зареєстровані разом із спадкодавцем, що підтверджується довідкою № 0483, виданої 30.05.2019 року Житлово - будівельним кооперативом № 4. Тобто кожен з них успадкував по ј частки вищезазначеної квартири. 09 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Першої синельниківської державної нотаріальної контори з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_3 , але нотаріус відмовив у його видачі, так як «необхідно виділити зі спільної сумісної в спільну часткову власність», що підтверджується постановою державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

В зв`язку із викладеним, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посилаючись на ст. ст. 526, 529, 549 ЦК Української РСР 1963 року, керуючись ст. 174-176 ЦПК України, просить суд:

- визнати, що частка померлої ОСОБА_3 у справі спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 становила - Ѕ.

- визнати за ОСОБА_1 на Ѕ частку квартири, як частку у спільному сумісному майні подружжя;

- ј частку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати за ОСОБА_2 на ј частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

Позивачі в судове засідання не з`явилися, однак до його початку надали заяву про розгляд справи за їх відсутністю. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак до його початку надав заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги визнає та не заперечував проти їх задоволення.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані письмові докази, та оцінивши їх в сукупності, дійшов наступного висновку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді Ѕ частки вищезазначеної квартири, яка належить на праві особистої власності на жилий будинок ОСОБА_1 , який отримав 16 лютого 1995 року свідоцтво на право особистої власності, видане виконавчим комітетом Синельниківської міської ради та зареєстроване Синельниківським міжміським бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 54 за реєстровим № 60.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та позивачі спадщину прийняли фактично, у зв`язку з чим суд застосовує норми чинного на той час законодавства, а саме норми ЦК Української РСР 1963 року.

Частиною 1, 2 ст.524 ЦК Української РСР 1963 року передбачено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно ст. 526 ЦК Української РСР 1963 року місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місце знаходження майна або його основної частини.

Статтею 527 ЦК Української РСР 1963 року передбачено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Відповідно до довідки виданої ЖБК № 4 від 30.05.2019 року за вих. № 0483, померла ОСОБА_3 , проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 02 серпня 1990 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , також з нею проживали та були зареєстровані чоловік - ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 , з 02 серпня 1990 року по теперішній час.

Згідно ст. 529 ЦК УРСР (1963 року), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Момент відкриття спадщини міститься в правилі ст. 525 цього Кодексу, а саме моментом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР (1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

За змістом розділу VІІ вказаного Кодексу, прийняття спадщини - це акт, який поширюється на всі об`єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.

Відповідно до ст. 550 ЦК УРСР (1963 року), якщо спадкоємець в установлений ст. 549 цього Кодексу строк вступив в управління або володіння спадковим майном чи його частиною, суд з цих підстав вирішує питання не про продовження пропущеного строку, а про визнання права на спадкове майно (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 24.06.1983 року (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, позивачі фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки на момент смерті спадкодавця вони постійно проживали з нею за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювали догляд за квартирою.

Відповідно до ст.41 Конституції України, ч. 1 ст.319, ч. 1 ст.321 ЦК України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав, є зокрема, визнання права. Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05,2008 року , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Проте відповідно до ст.. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, повністю підтверджені документально, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що ОСОБА_2 не сплатив судовий збір, тому, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь держави судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп.

На підставі викладеного та 24-527, 529, 534, 548-550 ЦК УРСР (1963 року), керуючись ст. ст. 12, 13, 77, 78, 206, 259, 263, 264 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Вимоги позивача задовольнити.

Визначити, що частка померлої ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 становила - Ѕ .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 :

-на Ѕ частку квартири, як частку у спільному сумісному майні подружжя;

-ј частки в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер ОКПП - НОМЕР_3 , право приватної власності на ј частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер ОКПП - НОМЕР_3 на користь держави в особі: отримувач коштів УК у м. Синельниковому/м. Син, ЄДРПОУ 37916468, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача : UА778999980000031216206004034, Код класифікації доходів бюджету: 22030106,судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя: А. В. Твердохліб