Рішення № 84952857, 16.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 жовтня 2019 року № 826/14520/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до 1. Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, 2. Державного підприємства «Сетам»треті особи:1. ОСОБА_2 , 2. Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»про визнання протиправними та скасування постанов, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач 1), Державного підприємства «Сетам» (далі - відповідач 2), за участю третіх осіб: ОСОБА_2 (далі - третя особа 1, ОСОБА_2 ), публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - третя особа 2, ПАТ КБ «ПриватБанк»), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача 1 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №46090404 від 20.01.2015;

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача 1 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №36206266 від 28.01.2013;

- визнати протиправними дії відповідача 1 щодо передачі на реалізацію арештованого майна, а саме нежитлових приміщень №№1, 2 (групи приміщень №9) (в літері А), загальною площею 87,20 кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати відповідача 2 зняти з реалізації нежилі приміщення №№1, 2 (групи приміщень №9) (в літері А), загальною площею 87,20 кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1 в рамках виконавчого провадження №48520116.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за іпотечним договором №784-НП від 04.08.2005 є іпотекодержателем приміщень №№1, 2 (групи приміщень №9) (в літері А), загальною площею 87,20 кв. м., що розташовані в АДРЕСА_1 .

05.11.2017 позивачу стало відомо, що вказане приміщення виставлено на електронні торги Державним підприємством «Сетам» в рамках виконавчого провадження 48520116 як предмет іпотеки за договором іпотеки №833 від 15.11.2007 за заявкою відповідача 1.

Позивач вважає, що відповідач 1 незаконно наклав арешт на нежиле приміщення №№1, 2 (групи приміщень №9 (в літері А) загальною площею 87,20 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках виконавчих проваджень №46090404, №36206266, та відповідно незаконно передав їх на реалізацію в рамках виконавчого провадження №48520116.

Такі дії відповідача позивач вважає протиправними і такими, що суперечать законодавству щодо захисту права приватної власності, оскільки він не є стороною у жодному виконавчому провадженні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2017 відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У попередньому судовому засіданні, призначеному на 20.03.2018, судом постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначено справу до судовому розгляду.

В подальшому, за згодою представників сторін суд ухвалив про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши думку представників сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

04.08.2005 між Акціонерним комерційним банком «Аркада» та ОСОБА_2 укладений договір про іпотечний кредит №784-НП, відповідно до якого Банк надає Позичальнику кредитні кошти у сумі 277 695 гривень, для інвестування в житлове будівництво згідно Договору про участь у Фонді фінансування будівництва №784-НП від 15.07.2005 на строк до 01.08.2012.

Також, 04.08.2005 між Акціонерним комерційним банком «Аркада», як Іпотекодержателем, та ОСОБА_2 , як Іпотекодавцем, укладено іпотечний договір №784-НП, відповідно до якого предметом іпотеки є майнові права на нежитлове приміщення (далі - приміщення), будівництво якого не завершено, а також саме приміщення, що буде збудоване.

Після завершення ТОВ «Фірма «Девелопер» будівництва приміщення за Договором про участь у Фонді фінансування будівництва №784-НП від 15.07.2005, останнє передало ОСОБА_2 нежитлове приміщення №9, загальною площею 87,2 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 оформив право власності на нежилі приміщення №№1, 2 (групи приміщень №9), загальною площею 87,20 кв. м., що розташовані в АДРЕСА_1 ), що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 03.10.2007.

В подальшому, на підставі договору факторингу №1-11/2013 від 14.11.2013 та договору про відступлення прав за іпотечними договорами №2-11/2013 від 15.11.2013 Акціонерний комерційний банк «Аркада» (Первісний іпотекодержатель) відступив право вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_2 за кредитним договором №784-НП від 04.08.2005 та передав право вимоги за іпотечним договором №784-НП від 04.08.2005 товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДРІМ ФІНАНС» Новий іпотекодержатель).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДРІМ ФІНАНС» (Первісний кредитор) уступив право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №784-НП від 04.08.2005 ОСОБА_1 (Новий Кредитор).

18.11.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДРІМ ФІНАНС» (Первісний Кредитор) та ОСОБА_1 укладений договір про відступлення прав за Іпотечним договором №784-НП від 04.08.2005 за реєстровим №3274у.

Однак, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що нежитлові приміщення №№1, 2 (група приміщень №9) (в літ. А), загальною площею - 87,20 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 1,2 перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриваБанк» згідно з Договором іпотеки 833 від 15.11.2007.

Крім того, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Деснянським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві постановою від 28.01.2013 ВП №36206266 накладено арешт на майно боржника та постановою від 20.01.2015 ВП №46090404 накладено арешт на майно боржника, а саме: нежитлові приміщення №№1, 2 (групи приміщень №9) (в літері А), загальною площею 87,20 кв. м., що розташовані в АДРЕСА_1 .

Згідно даних скрін-шоту з офіційного веб-сайту ДП «СЕТАМ» (www.setam.net.ua) в рамках зведеного виконавчого провадження №48520116 призначено електронні торги з реалізації майна - нежитлові приміщення №№1, 2 (групи приміщень №9) (в літері А), загальною площею 87,20 кв. м., що розташовані в АДРЕСА_1 , початок торгів - 16.11.2017, реєстраційний номер лоту 244207. Оголошення про проведення таких торгів оприлюднено на офіційному веб-сайті ДП «СЕТАМ» 17.10.2017.

Не погоджуючись із вказаними постановами про арешт майна та вважаючи протиправними дії відповідача щодо передачі на реалізацію арештованого майна, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження» (чинного на дату виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону №606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці.

Згідно зі статтею 11 Закону №606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом.

Пунктом 5 частини 3 вказаної статті Закону передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Статтею 32 Закону №606-ХІV передбачено, що Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону №606-ХІV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя (ч.1 ст.54 Закону №606).

Арешт і вилучення майна боржника врегульований статтею 57 Закону України № 606-ХІV, відповідно до положень якої арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

За правилами статті 56 Закону №606-ХІV на майно, яке перебуває в іпотеці та не входить до Переліку видів майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами (додаток до цього Закону), допускається звернення стягнення на майно, яке полягає, зокрема, в його арешті та примусовій реалізації.

Виходячи з положень зазначених норм, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішень і може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до частини першої статті 62 Закону №606-XIV реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, що полягали у передачі на реалізацію арештованого майна, а саме нежитлових приміщень №№1, 2 (групи приміщень №9) (в літері А), загальною площею 87,20 кв. м., що розташовані в АДРЕСА_1 , яке перебуває в іпотеці у позивача.

Водночас, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що нежитлові приміщення №№1, 2 (групи приміщень №9) (в літері А), загальною площею - 87,20 кв. м., що знаходяться за адресою; АДРЕСА_1 , приміщення 1,2 перебувають в іпотеці Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриваБанк» згідно з договором іпотеки №833 від 15.11.2007.

Крім того, згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником даного майна зазначено ОСОБА_2 (боржник у виконавчому провадженні).

Суд враховує, що стаття 60 Закону №606-XIV є спеціальною нормою, в якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно особи. У разі виникнення зазначеної спірної ситуації належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту.

Законом №606-XIV обумовлено випадки, підстави й порядок зняття арешту з майна. Так, у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження (конкретні випадки визначені в частинах 1 - 4 вказаної статті) арешт із майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Водночас, положення вказаного закону встановлюють особливий порядок здійснення захисту прав іпотекодержателя на переважне задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки шляхом звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

При вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях державного виконавця порушень слід виходити із загальних норм Закону України «Про виконавче провадження», а тому посилання позивача на наявність у спірних правовідносинах порушення установленого Законом України «Про іпотеку» пріоритету права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки є передчасним.

Позивач у позові посилається на те, що враховуючи вимоги Закону України «Про іпотеку» в першу чергу за рахунок предмета іпотеки нежитлового приміщення повинні бути задоволені вимоги позивача, а вже потім ПАТ КБ «ПриватБанк».

В свою чергу, відповідач пояснив, що на виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження №48520116, в межах якого, у тому числі здійснюється примусове виконання виконавчого листа №754/13419/16-ц, виданого 03.02.2017 Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 160 450,30 грн. та судові витрати в розмірі 1604,50 грн.

Тобто державним виконавцем 02.10.2017 правомірно, а саме у відповідності до вимог чинного законодавства України передано до Державного підприємства «Сетам» предмет іпотеки: нежилі приміщення №1 та №2 (група приміщень М9) (в літері А), загальною площею 87,20 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно протоколу №297212 проведення електронних торгів 16.11.2017 треті електронні торги з реалізації предмету іпотеки: нежилі приміщення №1 та №2 (група приміщень №9) (в літері А), загальною площею 87,20 кв. м, що розташовані за адресою; АДРЕСА_1 , не відбулися у зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів.

Таким чином, вказане майно знято з реалізації у зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів.

Водночас, як зазначив відповідач, ОСОБА_1 не заявила про своє бажання залишити за собою нереалізоване на електронних торгах майно у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладене, а також дослідивши наявні матеріали у справі, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду того, що оскаржувані постанови порушують її права, як іпотекодержателя.

У зв`язку з цим суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська