Рішення № 84952252, 16.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 жовтня 2019 року № 640/6659/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГромадської ради доброчесності провизнання протиправним та скасування висновку від 17 березня 2019 року,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Громадської ради доброчесності (далі - ГРД, відповідач) у якому просить визнати протиправним та скасувати висновок Громадської ради доброчесності про невідповідність судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджених Громадською радою доброчесності 17 березня 2019 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість підстав для визнання його таким, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, викладених ГРД в спірному висновку, оскільки декларування його чоловіком у 2016 році доходів їх доньки ОСОБА_2 є технічною помилкою, так як у 2016 році їх доньці було 16 років, вона навчалась у школі, а тому доходів не отримувала. Також, позивач зазначив про помилковість внесення ним у пункт 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації за 2016 рік отримання доходів від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за реалізацію квартири, оскільки така квартира була фактично реалізована у 2015 році, що підтверджується деклараціями за 2015 рік. Щодо інших підстав, викладених у спірному висновку, позивач зазначив, що вони за своєю сутністю наведені з метою будь - якими засобами знайти підставу для негативної оцінки позивача, що свідчить про подвійні стандарти само ідентифікації, подвійні стандарти самооцінки та протагоністсько - центровану мораль, оцінка чого, на його думку, не відноситься до повноважень та завдань відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня її вручення йому надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, або заяву про визнання позову.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, заперечень по суті заявлених позовних вимог не навів.

Відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

17 березня 2019 року ГРД затверджено висновок про невідповідність судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.

У вказаному висновку зазначено, що проаналізувавши інформацію про суддю Дарницького районного суду м. Києва, ГРД виявила дані, які дають підстави для висновку про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики:

1. Суддя безпідставно не задекларувала своєчасно своє майно чи члена сім`ї, що є ліквідним активом, дохід, або значно занизила його обсяг і (або) вартість, або безпідставно не подав інформацію для декларування членом сім`ї (підпункт 4.6 пункту 4 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики, затвердженим рішенням ГРД від 11 січня 2019 року).

1.1.відповідно до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої чоловіком судді Щасним Едуардом Володимировичем, суддя не надала йому інформацію про джерело, вид та розмір доходу, отриманого нею у 2016 році (вказано помітку «член сім`ї не надав інформацію»). Відповідно до абзацу 1 пункту 6 Роз`яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 серпня 2016 року №3 (зі змінами), помітка у відповідних полях електронної форми декларації «член сім`ї не надав інформацію» обирається у тому випадку, коли член сім`ї суб`єкта декларування відмовив йому у наданні всієї або частини інформації, що повинна бути відображена в декларації. Факт ненадання своєму чоловікові інформації для відображення її у декларації за 2016 рік є незрозумілим ще й з огляду на те, що у щорічній декларації судді за 2016 рік цей дохід відображений, а подана вона була 20 березня 2017 року, за вісім днів до подання декларації чоловіком судді.

1.2 відповідно до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої чоловіком ОСОБА_5 , дочка судді, ОСОБА_2 , отримала у звітному періоді дохід (джерело доходу: ОСОБА_2 , вид і розмір доходу невідомий, оскільки у відповідних полях електронної форми декларації вказано помітку - «член сім`ї не надав інформацію»). Водночас, у щорічній декларації судді за 2016 рік жодного доходу дочки не відображено, хоча ОСОБА_2 зазначена як член сім`ї судді.

2. Суддя або пов`язана з ним особа отримала майно, дохід або вигоду, легальність походження яких, на думку розсудливого спостерігача, викликає обґрунтовані сумніви (підпункт 4.10 пункту 4 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики, затвердженим рішенням ГРД від 11 січня 2019 року).

Відповідно до декларації судді за 2014 рік, на праві власності їй належить дві квартири у м. Києві - 49,7 кв.м. та 61,1 кв.м. та земельна ділянка, загальною площею 0,25 га. Також їй належить право користування на квартиру у м. Києві, загальною площею 93,58 кв.м. Членам сім`ї судді на праві власності належить будинок у селі Петропавлівське Бориспільського району Київської області, загальною площею 350 кв.м. та дві земельні ділянки: 0,25 га та 0,15 га. У 2015, 2016 та 2017 роках суддею задекларовано ці ж об`єкти нерухомого майна.

Водночас, згідно з даними декларації за 2016 рік, суддя та її чоловік отримали дохід від відчуження нерухомого майна у вигляді чотирьох платежів по 167 833, 00 грн. кожний від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Легальність отримання зазначеного доходу у 2016 році викликає обґрунтовані сумніви та потребує пояснень.

На підставі викладених фактів ГРД зробила оцінку про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики.

Додаткового, у спірному висновку додатково зазначено інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але має бути оцінена у сукупності з іншими обставинами, які характеризують суддю та можуть свідчити про невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики, а саме:

1. У щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік суддя вказала, що її чоловіку на праві власності належить гараж, загальною площею 32,5 кв.м. (дата набуття права - з 14 січня 2009 року). Проте у декларації про майно, доходи, витрати та зобовязання фінансового характеру за 2014 рік суддя задекларувала гараж, загальною площе. 24 кв.м., а не 32,5 кв.м. (рядок 33 «Гаражі» пункту Б «Майно, що перебуває у власності, оренді чи на іншому праві користування членів сім?ї декларанта» Розділу ІІ «Відомості про нерухоме майно»). Таким чином, суддя допустила розбіжності у відомостях, поданих у майнових деклараціях за 2014 та 2015 роки.

2. У щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік суддя вказала, що її чоловіку на праві власності належить причіп «Фермер» (дата набуття права - 21 квітня 2010 року) Проте такий тип транспортного засобу як причіп у декларації за 2014 рік відсутній (рядок 44 «Інші засоби» пункт Б «Транспортні засоби, що перебувають у власності, в оренді чи на іншому праві користування членів сім`ї декларанта» Розділу ІІІ «Відомості про транспортні засоби»). Відповідно до положень Закону України «Про автомобільний транспорт» причіп - це транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем, а отже його також необхідно було вказувати у Розділі ІІІ «Відомості про транспортні засоби» декларації за 2014 рік. Таким чином, суддя не задекларувала майно члена сім?ї.

3. У декларації про майно, доходи, витрати та зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік суддя вказала загальну суму доходу членів сім`ї у розмірі 188 821, 00 грн. (рядок 5). Водночас, до загального доходу чомусь не включено 110 000, 00 грн. страхових виплат, які були отримані членами сім?ї у звітному періоду (рядок 15 пункту А «Одержані (нараховані) з усіх джерел в Україні» Розділу І «Загальні відомості»).

4. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (додаток 1), 12 лютого 2015 року суддя здійснила повне відчуження квартири у АДРЕСА_1 , загальною площею 67 кв.м. Оскільки квартира такої площі не відображалась у декларації судді за 2014 рік, зазначене потребує пояснень.

5. Відповідно до інформації, розміщеної в мережі Інтернет (розслідування «PROSUD» від 16 січня 2018 року) на фото ймовірного будинку, який належить на праві власності чоловіку судді, на подвір`ї знаходяться два катери, проте жодної інформації про них у деклараціях судді чи членів її сім`ї немає.

6. Попри те, що суддя декларує право користування будинком під Києвом, який належить її чоловіку, а також має у власності 2 квартири у м. Києві, вона та члени її сім?ї продовжують користуватися службовою квартирою у м. Києві.

Незгода позивача із зазначеним висновком ГРД зумовила його звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.

Частиною 1 статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що у разі, якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила невідповідність кандидата на посаду суддів критеріям доброчесності та професійної етики, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

Отже, затвердження щодо позивача негативного висновку Громадською радою доброчесності створило для нього негативні наслідки у вигляді суттєвого ускладнення процедури подальшої участі в конкурсі.

Висновок Громадської ради доброчесності (за його наявності) повинен міститися в суддівському досьє (пункт 16 частини 4 статті 85 цього ж Закону).

З наведеного вбачається, що відповідач бере участь у процесі формування суддівського корпусу та його рішення безпосередньо впливають на суддівську кар`єру.

Таким чином, діяльність відповідача відповідає ознакам владної управлінської діяльності.

Відповідно до статті пунктів 7, 9 частини 1 статті 4, частини 3 статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем зазначено в позовній заяві відповідачем Громадську раду доброчесності. Відсутність у Громадської ради доброчесності статусу юридичної особи не є перешкодою для її участі в адміністративному процесі, як відповідача, що випливає положень частини 3 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справ щодо оскарження суддями рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, оцінюючи рішення адміністративних судів про визнання протиправними та скасування висновків Ради, не висловлювалась про відсутність повноважень у судів розглядати такі спори (наприклад, постанови від 20 вересня 2019 року у справі №800/311/17, від 25 квітня 2018 року у справі №800/249/17).

Відповідно до частини 6 статті 87 Закону №1402-VIII Громадська рада доброчесності:

1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді);

2) надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді);

3) надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє;

4) делегує уповноваженого представника для участі у засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді);

5) має право створити інформаційний портал для збору інформації щодо професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 3 Регламенту Громадської ради доброчесності, схваленого рішенням Громадської ради доброчесності №1/2016 від 23 листопада 2016 року (далі - Регламент ГРД), члени Ради поділяють такі цінності як гідність, справедливість, права людини, доброчесність, повага до незалежності суддів і керуються ними у своїй діяльності. Рада та її члени здійснюють свою діяльність на засадах добросовісності, безсторонності, прозорості, рівноправності членів, політичної нейтральності.

Частиною 1 статті 12 Регламенту ГРД передбачено, що Рада здійснює свою діяльність у чотирьох колегіях, до кожної з яких входить п`ять членів Ради.

Згідно з пунктами 3 та 4 частини 2 статті 12 Регламенту ГРД колегія Ради:

- організовує збір, перевірку та аналіз інформації щодо судді (кандидата на посаду судді) членами Ради, які входять до колегії;

- приймає рішення про надання Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформації щодо судді (кандидата на посаду судді);

- приймає, за наявності відповідних підстав, висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та (або) доброчесності і передає його зборам Ради для затвердження.

У відповідності до частини 1 статті 18 Регламенту ГРД за результатами перевірки та (або) аналізу інформації щодо судді (кандидата на посаду судді) Рада колегією або зборами за відсутності підстав для прийняття (затвердження висновку) може прийняти рішення про надання Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформації щодо доброчесності та (або) етичності поведінки судді.

За приписами частин 1 та 2 статті 12 Регламенту ГРД у рішенні наводяться посилання на джерела інформації, а в разі необхідності самі джерела додаються до рішення (частина третя); за результатами аналізу та перевірки інформації щодо судді (кандидата на посаду судді) Рада колегією приймає вмотивований висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, якщо визнає: 1) достовірною інформацію, яка є достатньою для такого висновку; або 2) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію доброчесності чи професійної етики, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади. Негативна репутація судді або кандидата на посаду судді, недобросовісність можуть згадуватися у висновку, якщо твердження про це обґрунтовується відповідними обставинами.

У висновку наводяться посилання на джерела інформації, а в разі необхідності самі джерела додаються до висновку.

Згідно зі статтею 19 Регламенту ГРД за результатами аналізу та перевірки інформації щодо судді (кандидата на посаду судді) Рада колегією приймає вмотивований висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, якщо визнає:

1) достовірною інформацію, яка є достатньою для такого висновку; або

2) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію доброчесності чи професійної етики, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади.

Негативна репутація судді або кандидата на посаду судді, недобросовісність можуть згадуватися у висновку, якщо твердження про це обґрунтовується відповідними обставинами.

У висновку наводяться посилання на джерела інформації, а в разі необхідності самі джерела додаються до висновку.

Згідно з пунктами 43 та 46 розділу III Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03 листопада 2016 року №143/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 лютого 2018 року №20/зп-18) за наявності відповідних підстав Громадська рада доброчесності надає Комісії вмотивований висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності або іншу інформації стосовно судді (кандидата на посаду судді), які надаються та розглядаються Комісією у порядку, встановленому Регламентом Комісії.

Інформація, яка містилися у висновку, за наявності достатніх підстав береться до уваги Комісією під час визначення оцінок за відповідні критерії. Комісія не надає оцінку судовим рішенням, відображеним у відповідному висновку або інформації, за відсутності посилання на рішення компетентного органу про притягнення судді (кандидата на посаду судді) до передбаченої законом відповідальності або встановлення факту порушення суддею (кандидатом на посаду судді) вимог законодавства.

Таким чином, на думку суду, зміст наведених положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, а також Регламенту ГРД дає підстави дійти висновку, що рішення із зазначенням негативної інформації про суддю, висновок про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики можуть затверджуватись лише за наявності на це підстав.

Висновок про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики повинен бути вмотивований, затверджуватись за результатами аналізу та перевірки інформації щодо судді, яка є достовірною та достатньою для обґрунтованого висновку. При цьому сумніви членів Ради щодо відповідності судді критеріям доброчесності чи професійної етики мають бути обґрунтовані.

В свою чергу, рішення про надання Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформації щодо доброчесності та (або) етичності поведінки судді може бути затверджене за наявності такої інформації та за результатами її аналізу.

Згідно з пунктами 1, 2, 3 та 4 частини 2 статті 20 Регламенту ГРД з метою збору інформації про суддю (кандидата на посаду судді) член Ради:

1) організовує пошук інформації на інформаційному порталі Ради, в інших джерелах в Інтернеті;

2) організовує пошук інформації у кореспонденції Ради;

3) організовує пошук інформації у відкритих державних реєстрах;

4) здійснює інші дії відповідно до рекомендованого алгоритму збору, перевірки та аналізу інформації про суддю (кандидата на посаду судді), а також додаткові дії, які вважає необхідними.

Частиною 1 статті 21 Регламенту ГРД встановлено, що перевірка інформації про суддю (кандидатів на посаду судді) проводиться з метою оцінки її достовірності. Така оцінка здійснюється відповідно до внутрішнього переконання члена Ради.

Згідно з пунктами 1 - 6 частини 2 статті 21 Регламенту ГРД, з метою перевірки інформації про суддю (кандидата на посаду судді) член Ради:

1) з`ясовує і оцінює надійність джерела інформації;

2) порівнює інформацію з різних джерел;

3) робить необхідні запити на доступ до публічної інформації;

4) звертається за консультаціями до осіб, які можуть надати експертну допомогу;

5) звертається за додатковою інформацією до очевидців;

6) здійснює інші дії відповідно до рекомендованого алгоритму збору, перевірки та аналізу інформації про суддю (кандидата на посаду судді), а також інші дії, які вважає необхідними.

У відповідності до пунктів 1, 2 та 3 частини 4 статті 21 Регламенту ГРД під час аналізу інформації про суддю (кандидата на посаду судді) член Ради, зокрема:

1) оцінює інформацію під кутом зору критеріїв доброчесності та професійної етики;

2) відкидає інформацію, яка є вочевидь недостовірною, або якщо її джерела не викликають довіру;

3) визначає зміст проекту рішення або висновку.

Зі спірного висновку вбачається, що Радою проаналізовано декларації судді та її чоловіка за 2016 рік та зазначено про те, що суддя Щасна Т.В. не надала своєму чоловіку інформацію про джерело, вид та розмір доходу, отриманого нею у 2016 року (вказано помітку «член сім?ї не надав інформацію»), чим порушила підпункт 4.6 пункту 4 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики, затвердженим рішенням ГРД від 11 вересня 2019 року.

У відповідності до підпункту 4.6 пункту 4 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики суддя (кандидат на посаду судді) безпідставно не задекларував своєчасно своє майно чи члена сім`ї, що є ліквідним активом, дохід, або значно занизив його обсяг і (або) вартість, або безпідставно не подав інформацію для декларування членом сім`ї.

ОСОБА_1 посилалась на те, що зазначення її чоловіком у декларації за 2016 рік інформації про ненадання нею відомостей щодо джерела, виду та розміру доходу, отриманого нею у 2016 року шляхом проставлення помітки «член сім?ї не надав інформацію» є технічною помилкою, оскільки така інформація нею надавалась.

Крім того, у самому висновку Радою зазначено, що факт ненадання своєму чоловікові інформації для відображення її у декларації за 2016 рік є незрозумілим ще й з огляду на те, що у щорічній декларації судді за 2016 рік цей дохід відображений,а подана вона була 20 березня 2017 року, тобто за вісім днів до подання декларації чоловіком судді ОСОБА_6.

Відповідно до пункту 6 Роз`яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 серпня 2016 року № 3 (у редакції від 02 лютого 2018 року № 118) якщо член сім`ї суб`єкта декларування відмовив йому у наданні всієї або частини інформації, що повинна бути відображена в декларації, і при цьому самому суб`єкту декларування ця інформація не відома, він обирає у відповідних полях електронної форми декларації помітку «Член сім`ї не надав інформації». Якщо член сім`ї відмовився надати таку інформацію, але ця інформація відома 11 суб`єкту декларування або може бути ним отримана з офіційних джерел (наприклад, правовстановлюючі документи, відповідні державні реєстри), то суб`єкт декларування повинен відобразити у декларації всю відому йому інформацію. Якщо члену сім`ї відповідна інформація не відома і вона не може бути ним отримана із офіційних джерел (наприклад, правовстановлюючі документи, відповідні державні реєстри), то у відповідних полях електронної форми декларації слід обрати помітку «Не відомо» (якщо така помітка доступна у відповідному полі згідно з Технічними вимогами до полів форми декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що затверджуються Національним агентством).

Суд зазначає, що інформація про джерело, вид та розмір доходу, отриманого суддею у 2016 році була опублікована у відкритому джерелі (у мережі Інтернет) 20 березня 2017 року.

Причини невикористання чоловіком судді такої інформації при заповненні та поданні своєї декларації про майновий стан за 2016 рік суду не відомі та Радою у висновку не зазначені.

Крім того, не зазначення чоловіком судді інформації про її доходи у своїй декларації, у той час коли у декларації судді такі доходи зазначені, не може свідчити про її відмову від надання такої інформації члену сім`ї.

Також, у спірному висновку зазначено, що у відповідності до декларації за 2016 рік, поданої чоловіком судді ОСОБА_6., дочка судді Щасна О.Е. отримала у звітному періоді дохід, джерелом якого є ОСОБА_2 , вид і розмір доходу невідомий, оскільки у відповідних полях електронної форми декларації вказано помітку «член сім?ї не надав інформацію». Водночас, у щорічній декларації судді за 2016 рік жодного доходу дочки не відображено, хоча ОСОБА_2 зазначені як член сім`ї судді.

Вказані факти, на думку Ради, також свідчать про порушення позивачем підпункту 4.6 пункту 4 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики, затвердженим рішенням ГРД від 11 вересня 2019 року.

Позивач, заперечуючи проти таких доводів Ради посилається на те, що зазначення ОСОБА_5 у декларації за 2016 рік відомостей про доходи доньки - ОСОБА_2 також є технічною помилкою, оскільки у 2016 році донька була неповнолітньою та навчалась у школі, а тому жодних доходів отримувати не могла.

Суд зазначає, що у матеріалах справи міститься свідоцтво про народження доньки позивача - ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 , виданого 21 квітня 2000 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві.

Згідно з інформацією, що міститься у вказаному свідоцтві ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, у звітному періоді - у 2016 році ОСОБА_2 було 16 років.

Крім того, у декларації ОСОБА_5 джерелом отримання доходу ОСОБА_2 зазначена ОСОБА_2 , тобто донька позивача отримала дохід від самої себе.

Вказані обставини, на думку суду, свідчать про помилкове зазначення ОСОБА_2 у декларації про майновий стан за 2016 рік доходів доньки ОСОБА_2 , що виключає можливість свідомого ухилення позивача від зазначення у декларації за 2016 рік доходів своєї 16 - річної доньки.

Також, у висновку ГРД від 17 березня 2019 року, зазначено, що згідно з даними декларації за 2016 рік суддя та її чоловік отримали дохід від відчуження нерухомого майна у вигляді чотирьох платежів по 167 833, 00 грн. кожний від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , легальність отримання зазначеного доходу у 2016 році викликає сумніви та потребує пояснення.

На думку Ради вказані факти свідчать про порушення позивачем підпункту 4.10 пункту 4 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики, затвердженим рішенням ГРД від 11 вересня 2019 року.

У відповідності до підпункту 4.10 пункту 4 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики суддя (кандидат на посаду судді) або пов`язана з ним особа отримали майно, дохід або вигоду, легальність походження яких, на думку розсудливого спостерігача, викликає обґрунтовані сумніви (безпроцентна позика у значних розмірах на шкоду позикодавцю, отримання у подарунок, безкоштовне користування або зі значною знижкою ліквідного майна, отримання ліквідного майна від власника, щодо якого немає підтверджень легальності доходу для придбання такого майна, заниження вартості такого майна тощо).

У матеріалах справи наявні витяги з декларації ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_5 за 2015 та 2016 роки.

Так, із декларації ОСОБА_1 за 2015 рік вбачається, що останньою у графі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» вказано дохід від відчуження нерухомого майна від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у кількості чотирьох платежів по 167 833, 00 грн.

Чоловіком судді ОСОБА_6. у декларації за 2015 рік також у графі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» зазначений вказаний дохід.

У той же час, ОСОБА_1 у декларації за 2016 рік також у графі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» зазначений дохід від відчуження нерухомого майна від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у кількості чотирьох платежів по 167 833, 00 грн., вказаний нею у декларації 2015 рік.

У той же час, такі відомості у декларації ОСОБА_5 за 2016 рік відсутні.

Позивач зазначив, що до пункту 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації за 2016 рік ним були помилково внесені дані щодо отримання доходів у 2015 році від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за реалізацію квартири, яка фактично була реалізована у 2015 році.

З огляду на викладене, матеріалами справи встановлено, що дохід від відчуження нерухомого майна, отриманий ОСОБА_1 у 2015 році був зазначений нею помилково у декларації за 2016 рік.

Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 67 Роз`яснень щодо заповнення декларацій, що міститься на офіційному веб - сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, зазначення в декларації завідомо недостовірних відомостей може тягнути за собою дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність. Адміністративна відповідальність передбачена статтею 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації стосовно майна або іншого об`єкта декларування, що має вартість, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 прожиткових мінімумів.

Статтею 366-1 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації. При цьому відповідальність за цією статтею за подання суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації стосовно майна або іншого об`єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів.

У разі подання завідомо недостовірних відомостей стосовно майна або іншого об`єкта декларування, що має вартість, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму менше 100 прожиткових мінімумів, до суб`єкта декларування може бути застосовано дисциплінарну відповідальність. Слід звернути увагу, що адміністративна та кримінальна відповідальність передбачені виключно за подання «завідомо недостовірних» відомостей. Тобто відповідне діяння має бути вчинено суб`єктом декларування з прямим умислом. При цьому, для притягнення до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень необхідно довести наявність такого умислу, а саме те, що суб`єкт декларування усвідомлював не достовірність відомостей, які він зазначив у декларації.

Таким чином, у разі зазначення у декларації про майновий стан недостовірних даних стосовно майна або іншого об`єкта декларування, до суб`єкта декларування може бути застосована дисциплінарна, адміністративна або кримінальна відповідність.

Суд зазначає, що спірний висновок ГРД, а також матеріали справи не містять жодних відомостей про притягнення ОСОБА_1 до будь - якого із вказаних видів відповідальності за подання завідомо недостовірних відомостей стосовно майна або іншого об`єкта декларування.

Крім того, рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 лютого 2018 року №56 затверджено Порядок проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Порядок №56).

Порядок №56 визначає механізм проведення Національним агентством з питань запобігання корупції контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статей 48 та 50 Закону України «Про запобігання корупції».

У відповідності до пунктів 1 та 2 розділу ІІ Порядку №56 відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство проводить щодо декларацій такі види контролю:

1) щодо своєчасності подання;

2) щодо правильності та повноти заповнення;

3) логічний та арифметичний контроль.

Національне агентство здійснює контроль щодо своєчасності подання декларацій на підставі:

1) повідомлень, що надходять від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також юридичних осіб публічного права, які у встановленому Національним агентством порядку відповідно до статті 49 Закону перевіряють факт подання декларацій суб`єктами декларування, які в них працюють (працювали);

2) інформації, що надходить до Національного агентства від осіб, які надають допомогу щодо запобігання і протидії корупції (викривачів), стосовно можливого факту неподання або несвоєчасного подання декларації суб`єктом декларування;

3) інформації, що оприлюднюється у засобах масової інформації, у мережі Інтернет та вказує на можливий факт неподання або несвоєчасного подання декларації суб`єктом декларування;

4) самостійного виявлення Національним агентством факту неподання або несвоєчасного подання декларації суб`єктом декларування відповідно до даних Реєстру;

5) інформації, що надходить до Національного агентства від правоохоронних органів;

6) інформації, що надходить до Національного агентства від громадських об`єднань, їх членів або уповноважених представників.

Також, згідно з пунктами 1 та 2 розділу ІІІ Порядку №56 складовими предмета повної перевірки декларації є:

з`ясування достовірності задекларованих відомостей;

з`ясування точності оцінки задекларованих активів;

перевірка на наявність конфлікту інтересів;

перевірка на наявність ознак незаконного збагачення.

Повна перевірка проводиться на підставах, визначених Законом, у разі, якщо:

1) декларацію подано службовою особою, яка займає відповідальне або особливо відповідальне становище, суб`єктом декларування, який займає посаду, пов`язану з високим рівнем корупційних ризиків;

2) у поданій декларації виявлено невідповідності за результатами логічного та арифметичного контролю;

3) подана суб`єктом декларування декларація містить поле (поля), у якому (яких) суб`єкт декларування обрав позначку "Член сім`ї не надав інформацію" (у випадку, передбаченому частиною сьомою статті 46 Закону);

4) Національне агентство отримало від фізичних чи юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел інформацію про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей. Така інформація має стосуватися конкретного суб`єкта декларування та містити фактичні дані, що можуть бути перевірені;

5) Національне агентство встановило невідповідність рівня життя суб`єкта декларування задекларованим ним майну і доходам за результатами моніторингу способу життя такого суб`єкта декларування.

Повна перевірка декларацій (декларації) проводиться за рішенням Національного агентства, в якому надається доручення його члену провести повну перевірку декларацій (декларації) через працівників Підрозділів.

Відповідно до пункту 1 розділу ІV Порядку №56 за результатами проведення повної перевірки декларації Національним агентством приймається рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Пунктами 2 та 4 розділу ІV Порядку №56 передбачено, що якщо в результаті повної перевірки декларації було встановлено відображення у декларації недостовірних відомостей, неточну оцінку задекларованих активів, наявність конфлікту інтересів або ознак незаконного збагачення, в Рішенні про результати здійснення повної перевірки декларації додатково наводяться обґрунтування відповідних висновків, у тому числі посилання на матеріали, які стали підставою для висновку, та враховуються пояснення суб`єкта декларування. При цьому разом з Рішенням про результати здійснення повної перевірки декларації Національне агентство приймає рішення щодо направлення Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації до спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції з урахуванням положень статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

У разі виявлення за результатами повної перевірки декларації ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, уповноважена особа Національного агентства складає протокол про таке правопорушення відповідно до законодавства.

З аналізу вище викладеного вбачається, що перевірка декларацій здійснюється Національним агентством з питань запобігання корупції, шляхом, зокрема, їх повної перевірки, за результатами якої приймається рішення про результати здійснення повної перевірки декларації, яке, у разі наявності відповідних підстав може бути направлено до спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції з урахуванням положень статті 216 Кримінального процесуального кодексу України або, у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення уповноваженою особою Національного агентства може бути складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що у матеріалах справи не міститься жодних рішень Національного агентства про встановлення недостовірних відомостей, неточної оцінки задекларованих активів, наявності конфлікту інтересів або ознак незаконного збагачення за результатами здійснення повної перевірки декларацій ОСОБА_1 .

Також, відомості про притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, матеріали справи не містять.

Щодо інформації, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але має бути оцінена у сукупності з іншими обставинами, які характеризують суддю та можуть свідчити про невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики ОСОБА_1 , зазначеної у спірному висновку ГРД, суд зазначає наступне.

У висновку вказано, що:

- у щорічній декларації за 2015 рік суддя вказала, що її чоловіку на праві власності належить гараж, загальною площею 32,5 кв.м. (дата набуття права - з 14 січня 2009 року), проте у декларації за 2014 рік суддя задекларувала гараж, загальною площею 24 кв.м., а не 32,5 кв.м., у зв`язку з чим допустила розбіжності у відомостях, поданих у майнових деклараціях за 2014 та 2015 роки;

- у щорічній декларації за 2015 рік суддя вказала, що її чоловіку на праві власності належить причіп «Фермер» (дата набуття права - 21 квітня 2010 року), проте такий тип транспортного засобу як причіп у декларації за 2014 рік відсутній, у зв`язку із чим ГРД дійшло висновку про те, що ОСОБА_1 не задекларувала майно члена сім?ї;

- у декларації про майно за 2014 рік суддя вказала загальну суму доходу членів сім`ї у розмірі 188 821, 00 грн., проте до загального доходу не включено 110 000, 00 грн. страхових виплат, які були отримані членами сім?ї у звітному періоді;

- відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12 лютого 2015 року суддя здійснила повне відчуження квартири у АДРЕСА_1 , загальною площею 67 кв.м., проте квартира такої площі не відображалась у декларації судді за 2014 рік;

- відповідно до інформації, розміщеної в мережі Інтернет (розслідування «PROSUD» від 16 січня 2018 року) на фото ймовірного будинку, який належить на праві власності чоловіку судді, на подвір`ї знаходяться два катери, проте жодної інформації про них у деклараціях судді чи членів її сім`ї немає;

- попри те, що суддя декларує право користування будинком під Києвом, який належить її чоловіку, а також має у власності 2 квартири у м. Києві, вона та члени її сім?ї продовжують користуватися службовою квартирою у м. Києві.

Позивач, заперечуючи проти наведених доводів зазначив, що вказані ГРД підстави є надуманими, оскільки службове майно, квартира по АДРЕСА_1 та катери у її сім?ї відсутні.

При цьому, ані матеріали справи, ані висновок ГРД про невідповідність судді Дарницького районного суду м. Києва Щасної Т.В. критеріям доброчесності та професійної етики не містять жодних доказів на підтвердження наявності у позивача та членів його сім`ї зазначеного майна.

Крім того, слід зазначити, що висновок ГРД від 17 березня 2019 року містить у собі посилання лише на один додаток, а саме інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки: 159824007).

З огляду на викладене вище, суд зазначає, що висновок про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики зроблено без необхідної та достатньої перевірки інформації щодо судді, у висновку не вказано, що суддя ухилилась, чи відмовилась надати документи чи пояснення, водночас подані документи та наведені аргументи свідчать про передчасність висновків Ради без врахування пояснень та доказів, а тому суд доходить висновку про необґрунтованість такого висновку.

Не заперечуючи та визнаючи виключну компетенцію Ради щодо ухвалення висновків про відповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, такі висновки повинні бути обґрунтованими, враховувати право судді на надання пояснень, інформація, яка слугувала підставою для таких висновків чи надання інформації про суддю повинна бути перевірена.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України суд сприймає неподання ГРД відзиву на позовну заяву, як визнання позову.

У той же час, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що висновок не підписаний та автор висновку в тексті не зазначений, що є порушенням наказу Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року №55, яким визначені вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.1 Національного стандарту України Державна уніфікована система документації (Уніфікована система організаційно - розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту від 07 квітня 2003 року №55, цей стандарт поширюється на організаційно - розпорядчі документи - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності:

- органів державної влади України, органів місцевого самоврядування;

- підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності.

Згідно з пунктами 1.2 та 1.3 Стандарту цей стандарт установлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташовування реквізитів документів; вимоги до бланків та оформлювання документів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних засобів.

Вимоги цього стандарту щодо оформлювання реквізитів можна поширювати на всі класи уніфікованих систем документації.

Пунктом 1.4 Стандарту передбачено, що цей стандарт не поширюється на процеси створювання та обігу електронних організаційно - розпорядчих документів.

Таким чином, вимоги вказаного Стандарту не поширюються на документи, підписані електронним підписом.

У той же час, з тексту висновку встановлено, що він сформований координатором ГРД та у дужках зазначено, що документ підписано електронним цифровим підписом, відтак вимоги ДСТУ 4163-2003, на які посилається позивач, у даному випадку не підлягають застосуванню.

Суд звертає увагу на те, що правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов`язки суб`єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації визначаються Законом України «Про електронні довірчі послуги», проте на такі підстави для визнання протиправним та скасування висновку ГРД від 17 березня 2019 року позивач у своїй позовній заяві не посилався, а тому їх дослідження, у відповідності до приписів частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить за межі позовних вимог.

Крім того, позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що у порушення вимог пункту 4.10.1 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів №81/зп-16 від 13 жовтня 2016 року, висновок про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності було надано за день до визначеної Комісією дати засідання з проведенням співбесіди стосовно позивача, на що суд зазначає наступне.

Так, у відповідності до пункту 4.1.10 регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів №81/зп-16 від 13 жовтня 2016 року (зі змінами та доповненнями) інформація щодо судді (кандидата на посаду суддіабо висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності надається до Комісії Громадською радою доброчесності не пізніше ніж за 10 днів до визначеної Комісією дати засідання з проведення співбесіди стосовно такого судді (кандидата на посаду судді).

Інформація або висновок подаються до Комісії у паперовій або електронній формі безпосередньо чи за допомогою засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію подання документів.

Приймання Комісією інформації або висновку завершується о 18 год. 00 хв. (о 24 год. 00 хв. у разі направлення електронною поштою) дня, який передує першому з 10 днів до визначеної Комісією дати проведення співбесіди.

Інформація або висновок вважаються поданими, якщо отримані Комісією у строк, визначений абзацом третім цього пункту.

У разі недотримання Громадською радою доброчесності строку, визначеного абзацом третім цього пункту, питання щодо розгляду матеріалів, вирішується Комісією у складі колегії під час проведення засідання, про що ухвалюється протокольне рішення.

Висновок, що надійшов після початку засідання з проведення співбесіди, Комісією не розглядається.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних даних щодо дати направлення ГРД спірного висновку до ВККС, дати отримання ВККС такого висновку, а також, дати проведення співбесіди ВККС з ОСОБА_1 , відтак у суду відсутня можливість надати правову оцінку вказаним обставинам справи.

Окрім цього, встановлення обставин часу та дати подання ГРД оскаржуваного висновку до ВККС жодним чином не може впливати на оцінку його правомірності.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, ГРД приймаючи оскаржуваний висновок, діяла поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати висновок про невідповідність судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений Громадською радою доброчесності 17 березня 2019 року.

3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Громадської ради доброчесності (адреса: 03109, м. Київ, вул. Генерала Шаповала, 9) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко