Ухвала суду № 84950652, 15.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

15 жовтня 2019 року місто Київ №640/15491/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, провизнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки),ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху і встановлено п`ятиденний строк для усунення недоліків в позовній заяві з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху. Зокрема, позивачеві вказано, що з огляду на те, що ним заявлено одну вимогу немайнового характеру, то судовий збір має бути сплачений як із немайнової вимоги у відповідності із приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір".

На усунення недоліків позовної заяви, ОСОБА_1 до суду направлено заяву про звільнення від сплати судового збору.

Ознайомившись із вказаною заявою, суд звертає увагу позивача, що зазначені у ньому доводи не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Питання про звільнення від його сплати регулюється Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI.

Положеннями статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, підставою для звільнення, розстрочення, відстрочення від сплати судового збору та зменшення розміру судового збору є незадовільний майновий стан сторони, тобто фізичної або юридичної особи. Звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законом порядку.

Окрім цього, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

За посиланням позивача, неможливість сплати судового збору за звернення до суду, обгрунтовується тим, що майновий стан позивача не дозволяє сплатити вказаний розмір судового збору, оскільки останній має на утриманні двох неповнолітніх дітей, що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей, та велику сім`ю.

Однак, вказані доводи позивача не приймаються судом, оскільки крім вищезазначених копій свідоцтв, інших доказів, які б підтверджували скрутне матеріальне становище позивача та неможливість сплатити судовий збір, матеріали справи не містять.

Також, суд наголошує, що необгрунтоване звільнення від сплати судового збору утворює дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення за судовим захистом.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63- 64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»)

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 04.07.18 у справі № 686/114/16-ц, від 12.01.2018 у справах № К/9901/2132/18, № К/9901/2135/18, № К/9901/2131/18 та № К/9901/2134/18.

Позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру, пов`язану зі сплатою боргу (недоїмки). З огляду на зміст заявлених позивачем позовних вимог, пільги зі сплати судового збору для даної категорії спору статтею 5 Закону України "Про судовий збір" не передбачено.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, а тому заява позивача про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Згідно частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Повернути позовну заяву ОСОБА_1 .

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати позивачеві разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

3. Довести до відома позивача, що у відповідності до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.