Рішення № 84950582, 24.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 вересня 2019 року 10:42 № 640/14712/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., при секретарі судових засідань Прокопенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ві Еф Консалтінг Сервіз»до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участі представників сторін:

від позивача - Мусієнко В.І.,

від відповідача - Івах Г.В., Грищенко Л.В.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ві Еф Консалтінг Сервіз» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, контролюючий орган), в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 липня 2019 року №00009781402, №00009791402; стягнути на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновки акту від 08 липня 2019 року №440/26-15-14-02-02/34796531 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ві Еф Консалтінг Сервіз» є безпідставними, оскільки позивач не складав та не реєстрував зведену податку накладну з огляду на те, що клієнти товариства не є платниками податку на додану вартість, розрахунки проводяться через банківську установу на рахунок товариства, отже податкові накладні складаються позивачем щоденно за підсумками операцій за день відповідно до пунктів 8, 12 Порядку заповнення податкової накладеної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року №1307, що, в свою чергу, не потребує складання та реєстрації податкової накладної на суми попередньої оплати (авансу). Додатково позивач вказує, що повернення коштів фізичним особам відбувалось у повному обсязі без будь-яких утримань, а відтак позивач мав право на зменшення суми податкових зобов`язань згідно з пунктом 192.2 статті 192 Податкового кодексу України.

Також позивач зазначає, що ним було зареєстровані розрахунки коригування кількісних показників від 28 лютого 2018 року №153 (реєстраційний номер 9043557437 від 14 березня 2018 року) та від 29 березня 2018 року №157 (реєстраційний номер 9066589285 від 12 квітня 2018 року), з огляду на що до рядку 7 податкових декларацій з податку на додану вартість «Коригування податкових зобов`язань» включена сума 762 734 грн., яка відповідає сумам складених і зареєстрованих розрахунків коригувань.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 03 вересня 2019 року закрито підготовче провадження та справу принадно до судового розгляду по суті.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач у відзиві на позов вказує, що перевіркою встановлено, що позивач на порушення пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України не складав зведені податкові накладні на попередню оплату (аванс), якій надійшов від неплатників податку на додану вартість та, відповідно, зведені коригуючи накладні. При цьому відповідач вказує, що позивачем не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування кількісних показників від 28 лютого 2018 року №153 та від 29 березня 2018 року №157, що має наслідком завищення показників рядку 7 податкових декларацій з податку на додану вартість «Коригування податкових зобов`язань» на суму 762 734 грн.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову, представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік, на підставі наказів Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 19 жовтня 2018 року №15754, від 06 листопада 2018 року №16433, від 04 червня 2019 року №7508 проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ві Еф Консалтінг Сервіз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2018 року, за результатом якої складений акт від 08 липня 2019 року №440/26-15-14-02-02/34796531 (далі - акт перевірки).

Так, перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема: пункту 192.1 статі 192, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 762 734 грн; пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого відсутня реєстрація податкових накладених за лютий, березень 2018 року.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 24 липня 2019 року:

-№00009781402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 953 418,00 грн (за основним платежем 762 734,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 190 684,00 грн);

-№00009791402, яким до позивач застосовано штраф в розмірі 381 367,00 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивачем укладено з Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» договір про приймання платежів на користь третіх осіб від 24 травня 2017 року №24052017/ID. Також позивачем укладено з Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» договір від 24 травня 2018 року №345-17/26 про переказ коштів.

Матеріалами справи підтверджено, що Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» та Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» здійснювали переказ готівки від фізичних осіб на користь позивача за надання послуг з оформлення віз та здійснювали повернення фізичним особам на підставі реєстру повернень сум переказів готівки, що була прийнята від них банком та перерахована позивачу з призначенням платежу «повернення переказу готівки за невикористані «консультативні послуги пріпей, згідно реєстру повернень переказів готівки».

Так, згідно з абзацом 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Абзац 4 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачає, що податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:

здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу / реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);

виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Форма податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307. Положеннями цих нормативних правових актів визначені вимоги до змісту та форми податкових накладних, до кожної із граф та розділів.

Відповідно до пункту 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307, при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» та зазначається тип причини: 01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку); 02 - Складена на постачання неплатнику податку; 03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку; 04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 05 - Складена у зв`язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку; 06 - Складена у зв`язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих; 07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов`язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; 11 - Складена за щоденними підсумками операцій; 12 - Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку); 13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності; 14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента; 15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до ст.188 і 189 ПК України, над фактичною ціною постачання.

В інших випадках у верхній лівій частині податкової накладної тип причини не зазначається (нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються).

Згідно з пунктом 12 Порядку у разі постачання товарів/послуг отримувачу (покупцю), який не зареєстрований як платник податку, та у разі складання податкової накладної за щоденним підсумком операцій у графі «Отримувач (покупець)» зазначається «Неплатник», а у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН « НОМЕР_1 ».

Відповідно до підпункту 6 пункту 16 Порядку до графи 8 податкових накладних вноситься код ставки податку на додану вартість, за якою здійснюється оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, що постачаються.

У графі 8 зазначається код ставки: 20 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою; 7 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за ставкою 7 відсотків; 901 - у разі здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 902 - у разі здійснення операцій з постачання на митній території України товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 903 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.

Судом встановлено, що позивачем були складені податкові накладні за щоденними підсумками операцій, що підтверджується копіями таких податкових накладних, які долучено до матеріалів справи.

При цьому матеріалами справи спростовано доводи контролюючого органу, що позивачем було складено зведені податкові накладні, що вказує на безпідставність доводів контролюючого органу про обов`язок позивача складати податкову накладну на суму коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця.

З матеріалі справи вбачається, що позивач протягом лютого 2018 року сплатив Публічному акціонерному товариству «Ідея Банк» - 623 160,00 грн платіжним дорученням №2 від 22 лютого 2018 року, 643 920,00 грн платіжним дорученням №4 від 12 лютого 2018 року та 956 300,00 грн платіжним дорученням №2 від 28 лютого 2018 року. Також позивач сплатив Публічному акціонерному товариству «Кредобанк» - 971 850,00 грн платіжним дорученням №2772 від 22 лютого 2018 року, 1 011 830,00 грн платіжним дорученням №2545 від 12 лютого 2018 року, 1 415 920,00 грн платіжним дорученням №2822 від 28 лютого 2018 року.

Протягом березня 2018 року позивач сплатив Публічному акціонерному товариству «Ідея Банк» - 1 033 795,00 грн платіжним дорученням №6 від 13 березня 2018 року, 964 630,00 грн платіжним дорученням №10 від 29 березня 2018 року, а також сплатив Публічному акціонерному товариству «Кредобанк» - 1 430 365,00 грн платіжним дорученням №2974 від 12 березня 2018 року, 1 239 555,00 грн платіжним дорученням №3339 від 29 березня 2018 року.

З акту перевірки вбачається, що названі банки здійснили повернення коштів фізичним особам на підставі поданого реєстру повернень сум переказів готівки, що була прийнята від них банком та перерахована позивачу з призначенням платежу «повернення переказу готівки за невикористані «консультативні послуги пріпей, згідно реєстру повернення переказу готівки».

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеного в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зменшення суми податкових зобов`язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов`язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору (пункту 192.2 статті 192 Податкового кодексу України).

Отже, у випадку повернення коштів фізичним особам за послуги, які не були надані позивачем, має правовим наслідком відповідне коригування суми податкових зобов`язань згідно з пунктом 192.2 статті 192 Податкового кодексу України.

Як встановлено судом, розрахунок коригування кількісних показників від 28 лютого 2018 року №153 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних - реєстраційний номер 9043557437 від 14 березня 2018 року, а розрахунок коригування кількісних показників від 29 березня 2018 року №157 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладених - реєстраційний номер 9066589285 від 12 квітня 2018 року, з огляду на що позивачем до рядку 7 податкових декларацій з податку на додану вартість «Коригування податкових зобов`язань» включена сума 762 734 грн, що повністю узгоджується із зазначеними нормами податкового законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ві Еф Консалтінг Сервіс» задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 24 липня 2019 року №00009781402, №00009791402.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ві Еф Консалтінг Сервіс» (01023, м. Київ, площа Спортивна, бізнес-центр «Гулівер» буд. 1А, 8 поверх, код ЄДРПОУ 34796531) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) судовий збір в сумі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко

Повний текст рішення виготовлено 11 жовтня 2019 року.