Рішення № 84950548, 11.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 жовтня 2019 року № 640/17085/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменко А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавної служби геології та надр України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії - В С Т А Н О В И В:

Державна служба геології та надр України (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 13 серпня 2019 року у виконавчому провадженні №58323197; зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винести постанову про закінчення виконавчого провадження №58323197 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року у справі №826/2685/18 згідно з виконавчим документом.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він є боржником у виконавчому провадженні №58323197 відкритому з примусового виконання виконавчого листа виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 07 грудня 2018 року №826/2685/18.

Позивач зазначає, ним виконано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року по справі №826/2685/18, яким Державну службу геології та надр України зобов`язано розглянути заяву Спільного підприємства "Бориславська нафтова компанія" (в формі товариства з обмеженою відповідальністю) з доданими документами на продовження строку дії спеціального дозволу №1211 від 20.01.1998 року (переоформлено) на користування надрами Стинавського родовища, прийнявши за наслідками такого розгляду наказ з урахуванням принципу мовчазної згоди, встановленого частиною шостою статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", а саме: видано наказ від 12 грудня 2018 року №500 «Про відмову у продовженні строку дії спеціального дозволу №1211 від 20 січня 1998 року», про що листом від 01 липня 2019 року повідомлено відповідача. Не зважаючи на виконання позивачем судового рішення, відповідачем за відсутності підстав визначених Законом України «Про виконавче провадження» прийнято оскаржувану постанову від 13 серпня 2019 року про накладення штрафу за невиконання рішення суду та не прийнято постанову про закінчення названого виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням судового рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року відкрито провадження та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2019 року повторно витребувано від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження №58323197.

08 жовтня 2019 року відповідачем подано до Окружного адміністративного суду міста Києва належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження №58323197.

В судове засідання 08 жовтня 2019 року жодна зі сторін не з`явились, хоча і були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 08 жовтня 2019 року судом, згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року по справі №826/2685/18 задоволено позов Спільного підприємства "Бориславська нафтова компанія" (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) до Державної служби геології та надр України та зокрема, визнано протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України, яка полягає у нездійсненні розгляду заяви Спільного підприємства "Бориславська нафтова компанія" (в формі товариства з обмеженою відповідальністю) з доданими документами на продовження строку дії спеціального дозволу №1211 від 20 січня 1998 року (переоформлено) на користування надрами Стинавського родовища; зобов`язано Державну службу геології та надр України розглянути заяву Спільного підприємства "Бориславська нафтова компанія" (в формі товариства з обмеженою відповідальністю) з доданими документами на продовження строку дії спеціального дозволу №1211 від 20 січня 1998 року (переоформлено) на користування надрами Стинавського родовища, прийнявши за наслідками такого розгляду наказ з урахуванням принципу мовчазної згоди, встановленого частиною шостою статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської А.Л. від 08 лютого 2019 року відкрито виконавче провадження №58323197 з примусового виконання виконавчого листа виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 07 грудня 2018 року №826/2685/18 про зобов`язання Державну службу геології та надр України розглянути заяву Спільного підприємства "Бориславська нафтова компанія" (в формі товариства з обмеженою відповідальністю) з доданими документами на продовження строку дії спеціального дозволу №1211 від 20 січня 1998 року (переоформлено) на користування надрами Стинавського родовища, прийнявши за наслідками такого розгляду наказ з урахуванням принципу мовчазної згоди, встановленого частиною шостою статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

28 березня 2019 року до відповідача надійшло клопотання Спільного підприємства "Бориславська нафтова компанія" (в формі товариства з обмеженою відповідальністю) про накладення штрафу на Державну службу геології та надр України, яким повідомлено про прийняття останньою прийнято наказ від 12 грудня 2018 року №500 про відмову у продовженні строку дії дозволу, що не є виконанням згадуваного судового рішення.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Д.Є. від 04 червня 2019 року на бордника (Державну службу геології та надр України) накладений штраф в сумі 5100 грн.

Листом від 21 січня 2019 року позивач повідомив відповідача про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року по справі №8262685/18, а саме: прийняття наказу від 12 грудня 2018 року №500 «Про відмову у продовженні строку дії спеціального дозволу №1211 від 20 січня 1998 року»

15 липня 2019 року позивачем направлено відповідачу заяву про закінчення виконавчого провадження №58323197, у зв`язку з фактичним виконанням судового рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суд міста Києва від 22 липня 2018 року по справі №826/2685/18 задоволено заяву Спільного підприємства "Бориславська нафтова компанія" (в формі товариства з обмеженою відповідальністю), визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України від 12 грудня 2018 року №500.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Д.Є. від 13 серпня 2019 року за невиконання рішення суду на позивача накладено штраф в сумі 10 200 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016року № 1404-VІІІ (далі по тексту - Закон № 1404-VІІІ) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VІІІ визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону №1404-VІІІ, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону №1404-VІІІ визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, постанова про накладення штрафу виноситься державним виконавцем стосовно боржника, у разі невиконання без поважних причин останнім рішення суду.

Як зазначено вище, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року по справі №826/2685/18, зокрема, зобов`язано Державну службу геології та надр України розглянути заяву Спільного підприємства "Бориславська нафтова компанія" (в формі товариства з обмеженою відповідальністю) з доданими документами на продовження строку дії спеціального дозволу №1211 від 20 січня 1998 року (переоформлено) на користування надрами Стинавського родовища, прийнявши за наслідками такого розгляду наказ з урахуванням принципу мовчазної згоди, встановленого частиною шостою статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та встановлено, що Спільне підприємстве "Бориславська нафтова компанія" (в формі товариства з обмеженою відповідальністю) відповідно до частини 6 статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" з 05 грудня 2017 року (20 листопада 2017 року (останній день для прийняття рішення відповідачем за заявою про продовження строку дії спецдозволу) + 10 робочих днів) фактично набув право на користування надрами Стинавського родовища. При цьому, днем видачі спеціального дозволу на користування надрами відповідного родовища, в розумінні частини 6 статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", є останній день строку, передбаченого законодавством на розгляд заяви дозвільним органом - 20 листопада 2017 року, а строк продовження дії дозволу - не більш як на 20 років з дати припинення строку дії відповідного спеціального дозволу, тобто до 20 січня 2038 року (дата закінчення строку дії спецдозволу №1211 від 20 січня 1998 року припадала на 20 січня 2018 року).

Проте, Державною службою геології та надр України прийнято наказ від 12 грудня 2018 року №500, яким відмовлено Спільному підприємству "Бориславська нафтова компанія" (в формі товариства з обмеженою відповідальністю) у продовженні строку дії спеціального дозволу №1211 від 20 січня 1998 року.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що судове рішення про зобов`язання Державну службу геології та надр України розглянути заяву Спільного підприємства "Бориславська нафтова компанія" (в формі товариства з обмеженою відповідальністю) з доданими документами на продовження строку дії спеціального дозволу №1211 від 20 січня 1998 року (переоформлено) на користування надрами Стинавського родовища, прийнявши за наслідками такого розгляду наказ з урахуванням принципу мовчазної згоди, встановленого частиною шостою статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" позивачем не виконано, що відповідно до згадуваних статей Закону №1404-VІІІ є підставою для накладення штрафу.

Оскільки судом встановлено, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року по справі №826/2685/18, доводи позивача про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження №58323197 у зв`язку з фактичним виконанням згадуваного судового рішення є безпідставними.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено обґрунтованість позовних вимог, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 250, 285 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Державної служби геології та надр України відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко