Рішення № 84950491, 09.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 жовтня 2019 року № 640/9402/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу м

за позовомГоловного управління Пенсійного фонду України в м. КиєвідоГоловного територіального управління юстиції у місті Києві провизнання протиправною та скасування постанови від 20.05.2019р. № 57981466.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови винесеної державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві Бялим М.Г. по ВП № 57981466 про накладення штрафу в розмірі 10 200, 00 грн. від 20.05.2019р.

Ухвалою суду від 17.07.2019 р. суддею Амельохіним В.В. відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанови від 20.05.2019р. ВП №57981466 про накладення штрафу у розмірі 10 200,00грн., оскільки позивач листом від 26.02.2019р. №39553/07 повідомив відповідача про виконання судового рішення в добровільному порядку.

Відповідач відзиву на позов та витребовувані копії матеріалів виконавчого провадження до суду в зазначений строк не надав.

25.07.2019 року, у зв`язку з тим, що у судове засідання позивач, відповідач не прибули належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд, відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до висновку за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

20 травня 2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бялим Максимом Глібовичем прийнято постанову ВП № 57981466 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві за невиконання станом на 20.05.2019р. рішення суду у повному обсязі у справі №826/885/18.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ (далі по тексту - Закон № 1404-VІІІ) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VІІІ визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону №1404-VІІІ, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону №1404-VІІІ визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, постанова про накладення штрафу виноситься державним виконавцем стосовно боржника, у разі невиконання без поважних причин останнім рішення суду.

Судом з матеріалів справи встановлено, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бялим Максимом Глібовичем за результатом розгляду заяви стягувача ( ОСОБА_1 ) про примусове виконання виконавчого листа №826/885/18, виданого 28.08.2018р., відкрито виконавче провадження № 57981466 та встановлено строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Листом від 26.02.2019р. №39553/07, який відповідно до матеріалів виконавчого провадження отримано відповідачем 01.03.2019р., Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про те, що у квітні 2018р. Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 року відповідно до довідки від 15.03.2018р. №22/6-2982. За період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року нараховані кошти в загальній сумі 102502, 56 грн., які будуть виплачені ОСОБА_1 , в порядку передбаченому постановою КМУ №103. Різницю пенсії з 01.01.2018р. по 30.04.2018р. в сумі 17083,76 грн. виплачено ОСОБА_1 в квітні 2018 року.

Отже, факт, щодо невиконання в повному обсязі рішення суду позивачем не заперечується, оскільки в листі зазначається, що кошти будуть виплачені в порядку передбаченому постановою КМУ №103.

Посилання позивача на виконання рішення суду в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2018 № 103 є безпідставними, оскільки вищезазначена постанова не регулює порядок виплати пенсії на підставі рішення суду, а встановлює порядок перерахунку пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Також, суд зазначає, що матеріали даної адміністративної справи не містять жодних доказі в того, що позивач звертався до суду із заявами про роз`яснення рішення суду та встановлення способу його виконання, що могло б свідчити про вжиття заходів стосовно виконання рішення суду та можливу наявність поважних причин його невиконання.

Суд не бере до уваги посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої виплата грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки у листі, надісланого на адресу державного виконавця про виконання рішення суду, не зазначено про відсутність коштів, неможливості виплати останіх у зв`язку із недостатнім фінансуванням тощо.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що Головним управління Пенсійного фонду в м. Києві рішення суду від 26.03.2018р. у визначений постановою про відкриття виконавчого провадження від 28.12.2018р. в строк (10 робочих днів) не виконано, а тому у державного виконавця були всі підстави для винесення повторної постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, оскаржувана постанова, про накладення штрафу у розмірі 10 200 грн. від 20.05.2019р. у виконавчому провадженні ВП 57981466, є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята в межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією та законами України, у відповідності до приписів ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, вул. Бульварно - Кудрявська 16, місто Київ, код ЄДРПОУ 42098368) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені положеннями ст. 255, ч. 1 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 6 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому ст.ст. 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.В. Амельохін