Рішення № 84949932, 10.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

10.10.2019р. справа №520/8640/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., за участі секретаря - Стрєлка О.В., представника позивача - Острицького А.О. , представника відповідача - не прибув, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_2 , у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про 1) визнання протиправною бездіяльності ГУПФУ в Харківській області щодо нездійснення виплати недоплаченої частини основного розміру пенсії ОСОБА_2 за період з 01.09.2008 р. по 18.04.2019 р. на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 р. по справі №520/495/19 та застосування до виплати зазначеної суми перерахунку порядку, встановленого постановою КМУ від 22.08.2018 р. №649; 2) зобов`язання ГУПФУ в Харківській області здійснити виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії за період з 01.09.2008 р. по 18.04.2019 р. однією сумою без застосування порядку, встановленого постановою КМУ від 22.08.2018 р. №649, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу, розрахувавши її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати", виконати рішення суду протягом 30 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що відповідачем протиправно не виплачується перерахована сума доплати до пенсії за спірний період.

Відповідач, ГУПФУ в Харківській області. з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень зазначив, що виплати доплати за перерахунком пенсії за період з 01.09.2008 р. по 18.04.2019 р. буде проведено у порядку постанови КМУ №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Питання повноти та своєчасності виплат за пенсійним забезпеченням заявника з 01.09.2008р. та з 01.01.2014р. було предметом судового розгляду по справі №520/495/19.

У цій справі заявник просив: - визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо реалізації права на перерахунок пенсії з дати виникнення права на нього без обмеження строком, а саме не перерахунку, не нарахуванні та не виплаті пенсії Антілікаторову ОСОБА_3 в розмірі якій обчислено 80% з усіх складових грошового забезпечення визначеного Харківським обласним військкоматом в довідках про грошове забезпечення ОСОБА_2 для обчислення пенсії від 02 листопада 2018 року №ФХ111583 з урахуванням наказу Міноборони від 28.07.2008 № 377 з 01.09.2008, наказу Міноборони від 27.11.2013 № 814 з 01.01.2014 протиправними; - зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати, нараховувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію розмір якої обчислений 80% з усіх складових грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу відповідно до наказу Міноборони від 27.08.2008 р. №377, наказу Міноборони від 27.11.2013 №814, здійснити виплату суми перерахунку протиправно своєчасно не виплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою, починаючи з 01.09.2008, з 01.01.2014 з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.09.2008 р. і з 01.01.2014 розрахував її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати"; - подати протягом 15 днів, з дня набрання рішенням суду законної сили, звіт про виконання судового рішення що передбачено ч. 1 ст. 382 КАСУ.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2019р. було визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо реалізації права на перерахунок пенсії з дати виникнення права на нього без обмеження строком, а саме не перерахунку, не нарахування та не виплати пенсії Антілікаторову ОСОБА_3 в розмірі, якій обчислено 80% з усіх складових грошового забезпечення, визначеного Харківським обласним військкоматом, в довідках про грошове забезпечення ОСОБА_2 для обчислення пенсії від 02 листопада 2018 року №ФХ111583 з урахуванням наказу Міноборони від 28.07.2008 № 377 з 01.09.2008, наказу Міноборони від 27.11.2013 № 814 з 01.01.2014; зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію, розмір якої обчислений 80% з усіх складових грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу відповідно до наказу Міноборони від 27.08.2008 р. №377, наказу Міноборони від 27.11.2013 №814; зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії, починаючи з 01.09.2008, з 01.01.2014 із нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.09.2008 р. і з 01.01.2014 розрахував її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати"; у задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Дане рішення суду набрало законної сили 19.04.2019р.

Таким чином, з 19.04.2019р. вимоги заявника відносно виплати суми одним платежем та нарахування і виплати компенсації втрати частини доходу набули юридичного статусу вирішених судом у рішенні, котре набрало законної сили.

На виконання названого рішення суду ГУ ПФУ в Харківській області було проведено перерахунки пенсії заявника, нараховано борг за період 01.09.2008р.-18.04.2019р. у сумі 56.135,35грн., обчислено і виплачено у червні 2019 р. доплату сумі 206,61 грн., нараховано і виплачено 05.06.2019р. компенсацію втрати частини доходу за період 01.09.2008р.-30.04.2019р. у сумі 143.503,64 грн.

Не погоджуючись з невиплатою утвореного унаслідок проведених перерахунків основного боргу по пенсії у сумі 56.135,35 грн., заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір, суд зазначає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Регламентуванню правовідносин з пенсійного забезпечення військовослужбовців у відставці (та прирівняних до них осіб) присвячені норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Так, положення названого закону запроваджують дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії особи, а саме: 1) за ст.43 згаданого закону у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 згаданого закону у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.

При цьому, ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено порядок обчислення розміру пенсії у разі її призначення вперше і саме у цій процедурі базовою розрахунковою величиною є виплати (як винагорода за працю), одержані особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення самого працівника (службовця) - власна винагорода особи за працю).

Натомість, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено порядок обчислення розміру вже призначеної пенсії шляхом її перерахунку у залежності від тих виплат (як винагорода за працю), котрі одержані третьою сторонньою особою - іншим працівником, який обіймає цю ж саму чи прирівняну посаду (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення іншого працівника - діючого службовця за аналогічною (прирівняною) посадою - винагорода третьої сторонньої особи за працю).

У силу положень ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

При вирішенні спору окружний адміністративний суд зважає на правовий висновок з приводу застосування ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" викладений Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 р. по справі № 336/4675/17, від 21.06.2018 р. по справі №523/1124/17 та від 03.07.2018 р. по справі №521/940/17, Верховним Судом України - у постановах від 18.11.2014 р. по справі № 21-518а14, від 11.07.2017 р. по справі № 21-2003а16, Верховним Судом - у постановах від 06.02.2018 р. по справі № 681/423/15-а, від 20.02.2018 р. по справі № 522/5664/17, суть якого полягає у тому, що нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Оскільки факт отримання заявником виплат за пенсією (як регулярного щомісячного платежу) не у повному обсязі внаслідок протиправного діяння владного суб`єкта було встановлено судовим рішення, то суд у даному конкретному випадку не знаходить правових підстав для звільнення тероргану ПФУ від виконання обов`язку за ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Проте, вимога про нарахування та виплату ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ; місце проживання - АДРЕСА_1 ) компенсації втрати частини доходу у порядку ст.3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку їх виплати" на недоплачену частину основного розміру пенсії, починаючи з 01.09.2008р. та 01.01.2014р., за період 01.09.2008р.-30.04.2019р. вже була розглянута та вирішена по суті у межах справи №520/495/19.

Тому провадження у справі в частині цієї вимоги слід закрити.

Водночас із цим, вимога про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу за платежами по недоплаченій частині основного розміру пенсії, починаючи з 01.09.2008р. та 01.01.2014р., за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2019р. по справі №520/495/19 за період 01.05.2019р.-по дату погашення заборгованості з виплати пенсії, підлягає відхиленню у зв`язку з відсутністю відмови тероргану ПФУ у нарахуванні і виплаті спірного платежу та ненастанням події, коли такий платіж має бути нарахований і виплачений, яка у часі повинна співпадати з подією виплати боргу.

Вирішуючи спір, в частині застосування норм постанови КМУ від 22.08.2018р. №649, суд зазначає, що відповідно до ст.8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" платежі за пенсійним забезпеченням проводяться за рахунок коштів Державного бюджету України.

Як передбачено ст.ст. 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

22.08.2018 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі за текстом - Порядок №649).

Пунктом 2 цієї постанови встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

Як визначено п.1 Порядку №649, цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Відповідно до пунктів 3 і 4 Порядку №649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.

Згідно з п. 5 Порядку №649, для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія) (п.6 Порядку №649).

За приписами п.8 Порядку №649 комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.

У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п`ятиденний строк комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови.

Пунктом 10 Порядку №649 передбачено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Підтверджений матеріалами справи факт виплати заявнику компенсації втрати частини доходу свідчить про те, що відповідною комісією владного суб`єкта (у даному випадку - комісією ГУ ПФУ в Харківській області) було здійснено волевиявлення управлінського характеру на користь громадянина.

Вчиненням такого діяння владний суб`єкт засвідчив, що держава визнала і взяла на себе зобов`язання по виплаті заявнику коштів на підставі рішення суду по справі №520/495/19.

Проведення у спірних правовідносинах платежів на виконання рішення суду без застосування процедури попереднього визначення бюджетних призначень суперечить як приписам ст.8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», так і приписам ст.116 Бюджетного кодексу України, адже утворює склад правопорушення у сфері бюджетного законодавства.

Тому виконання рішення суду в цій частині об`єктивно можливо лише у разі наявності відповідних асигнувань, тобто, за окремою бюджетною програмою згідно з Порядком №649.

Твердження позивача про протиправне (усупереч ст.ст. 92 і 124 Конституції України) застосування владним суб`єктом норм постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018р. слід визнати хибним, предметом цього акту права є порядок виділення коштів на фінансування витрат на виконання рішень суду, а не порядок виконання рішень суду.

При цьому видатки Пенсійного Фонду України, як органу влади, на фінансування пенсійних виплат, передбачених чинними нормативно-правовими актами, є об`єктивно прогнозованими, та держава має обов`язок щодо відшкодування розміру майбутніх виплат. Однак, видатки на виконання рішень судів, які будуть підлягати виконанню в майбутньому, не є об`єктивно відомими заздалегідь, тому встановлення механізму виділення коштів на виконання таких судових рішень є необхідним.

Відповідно до правових висновків рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011р. №20-рп/2011 передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу цієї норми Основного Закону України відповідач як владний суб`єкт зобов`язаний діяти виключно у межах чинного законодавства.

Відповідно до ст. 117 Конституції України акти Кабінету Міністрів України є обов`язковими до виконання.

Оскільки постанова КМУ від 22.08.2018р. №649 не визнана ані неконституційною, ані незаконною чи нечинною у порядку ст. 264 КАС України, то згадана постанова підлягає застосуванню до спірних відносин.

З огляду на викладене вище, суд відхиляє посилання позивача на протиправність норм Порядку № 649, якими, на думку позивача, поставлено в залежність гарантовані законом пенсійні виплати від бюджетних призначень.

Відповідач як територіальний орган виконавчої влади повинен у своїй діяльності керуватись Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, а відтак, зобов`язаний враховувати і приписи ст.116 Бюджетного кодексу України, котрі забороняють взяття бюджетних зобов`язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків за відсутності бюджетних призначень, та Порядку № 649, котрими узгоджено механізм практичного забезпечення виконання фінансових зобов`язань держави зобов`язань із приписами бюджетного законодавства.

З огляду на підтверджений матеріалами справи факт виплати заявнику компенсації втрати частини доходу за платежами по рішенню суду у справі №520/495/19 (що є об`єктивно неможливим без взяття терорганом ПФУ зобов`язань по виплаті заявнику боргу з недоплаченої частини основного розміру пенсії), суд доходить до переконання про те, що застосування владним суб`єктом у спірних правовідносинах норм постанови КМУ від 22.08.2018р. №649 не призвело до порушення прав та охоронюваних законом інтересів заявника у галузі соціального захисту.

Відсутність порушеного права зумовлює відмову у позові в цій частині.

Вимога про виплату одним платежем недоплаченої частини основного розміру пенсії ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ; місце проживання - АДРЕСА_1 ), починаючи з 01.09.2008р. та 01.01.2014р., була розглянута та вирішена по суті у межах справи №520/495/19.

Указана обставина зумовлює закриття провадження у справі в частині цієї вимоги.

Вимога про визнання протиправною бездіяльності у нездійсненні виплат за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2019р. по справі №520/495/19 підлягає відхиленню, у зв`язку із тим, що захист права на виконання рішення суду підлягає здійсненню особою у порядку ст.383 КАС України, а не у порядку позовного провадження за новим самостійним позовом.

Відсутність права, котре підлягає захисту у порядку позовного провадження, призводить до виникнення правових підстав для відмови у позові в цій частині.

Вимога про зобов`язання виконати рішення суду протягом 30 днів до задоволення не підлягає, позаяк суперечить положенням ч.1 ст.19 Конституції України у кореспонденції з нормами Закону України «Про виконавче провадження», котрими передбачено інший механізм виконання судових актів.

Посилання заявника на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2019р. по справі №520/8901/19 слід визнати юридично неспроможним, адже означений судовий акт не має жодного правового стосунку до спору у цій справі.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Закрити провадження в адміністративній справі в частині вимоги про виплату одним платежем недоплаченої частини основного розміру пенсії ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ; місце проживання - АДРЕСА_1 ), починаючи з 01.09.2008 р. та 01.01.2014 р.

Закрити провадження в адміністративній справі в частині вимоги про нарахування та виплату ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ; місце проживання - АДРЕСА_1 ) компенсації втрати частини доходу у порядку ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку їх виплати" на недоплачену частину основного розміру пенсії, починаючи з 01.09.2008 р. та 01.01.2014 р., за період 01.09.2008 р. - 30.04.2019 р.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України 15 жовтня 2019 року; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Суддя Сліденко А.В.