Рішення № 84949404, 15.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4373/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Рижук В.І., учасники справи - не з`явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини А1892 про визнання дій протиправними та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини А1892, в якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини А1892 в частині не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року;

- стягнути з військової частини А1892 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року в сумі 83625,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, укладеного ним та Міністерством оборони України в особі начальника Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова Державного університету телекомунікацій в особі генерал-майора Даника Ю.Г. , який набрав чинності з 28.02.2015 року, на підставі наказу Міністра оборони України №137 від 28.02.2015 року упродовж з 28.02.2015 року до 25.04.2016 року він проходив військову службу на посаді начальника станції радіотехнічної розвідки берегової групи особливого призначення загону РіРТР військової частини А1892. Згідно наказу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України №52 від 25.04.2016 року, з 25.04.2016 року по 18.01.2018 року позивач проходив військову службу на посаді офіцера відділення аналізу та обробки даних командного пункту військової частини А 1892. Згідно наказу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України №11 від 18.01.2018 року, з 18.01.2018 року по теперішній час позивач проходить військову службу на посаді начальника напрямку інформаційно-аналітичного відділення військової частини А 1017.

Позивач вказав, що у період проходження ним військової служби, нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме: у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року неправильно виплачувалася індексація грошового забезпечення. Доказом невиплати індексації грошового забезпечення є роздруківка нарахувань та утримань за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.

Позивач вважав, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін, є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Позивач зазначив, що згідно листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 31.01.2018 року №248/3/8/85, у якому зазначено, що Міністерство оборони України зверталося до Міністерства соціальної політики України для надання роз`яснень з порядку виплати індексації грошового забезпечення, базовим місяцем для нарахування індексації є січень 2008 року.

Позивач вказав, що відповідно до Розрахунку індексації військовослужбовців за 2016-2018 роки, йому повинні були виплатити 83625,23 грн.

Ухвалою судді від 06 серпня 2019 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено перше судове засідання для розгляду справи по суті на 05 вересня 2019 року о 14:30 год.

Ухвалою від 05.09.2019 року витребувано від позивача ОСОБА_1 докази проходження військової служби та/або перебування його на грошовому забезпеченні в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року у військовій частині А1892, а також докази невиплати йому індексації грошового забезпечення за вказаний період. Оголошено у справі перерву до 30 вересня 2019 року до 10.00 год.

Протокольною ухвалою від 30.09.2019 року у зв`язку з ненаданням позивачем витребуваних ухвалою від 05.09.2019 року доказів у повному обсязі, суд продовжив позивачу строк для подання доказів до 04.10.2019 року включно, та оголосив перерву у судовому засіданні до 07.10.2019 року до 09:30 год.

У судове засідання, призначене на 07 жовтня 2019 року о 09:30 год., сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини А1892 (по стройовій частині) від 02.03.2015 року №40 лейтенанта ОСОБА_1 , призначеного наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 28.02.2015 року №137 на посаду начальника станції радіотехнічної розвідки берегової групи особливого призначення загону радіо і радіотехнічної розвідки військової частини А1892, який прибув з Житомирського військового інституту ім. С.П. Корольова Державного університету телекомунікацій, з 01.03.2015 року наказано зарахувати до списків особового складу частини, на речове забезпечення військової частини А 2238, фінансове забезпечення військової частини А 1220 і вважати, що з 01.03.2015 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 830 грн. на місяць, шпк «старший лейтенант» (а.с. 66).

Згідно витягу із наказу командира військової частини А1892 (по стройовій частині) від 09.02.2018 року №28, наказано старшого лейтенанта ОСОБА_1 , офіцера відділення аналізу та обробки даних командного пункту військової частини А1892, призначеного наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 18.01.2018 року №11 начальником напрямку інформаційно-аналітичного відділення військової частини А1017, вважати, що з 09.02.2018 року справи та посаду здав і вибув до нового місця служби (м. Одеса). Наказано з 09.02.2018 року виключити зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення. Наказано виплатити місячну премію за особливий внесок у загальні результати служби у розмірі 450% посадового окладу, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60% місячного грошового забезпечення за період з 01 по 09 лютого 2018 року (а.с. 60).

З наданої позивачем довідки Військової частини А 1892 від 30.09.2019 року №654 про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28.02.2018 року вбачається, що індексація грошового забезпечення позивачу не виплачувалася (а.с. 50).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з ст.1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Згідно з положеннями ст.8 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з ч.1 ст. 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Згідно ст.5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно ч.2 ст.6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року (далі - Порядок №1078).

Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з п.4 цього Порядку, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці.

Відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

При цьому нормами Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.

Згідно п.14 Порядку № 1078 роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Суд зазначає, що в роз`ясненнях Мінсоцполітики №252/10/136-16 від 09.06.2016 року (а.с. 36), №78/0/66-17 від 08.08.2017 року зазначено, що проведення індексації грошових доходів, зокрема, грошового забезпечення військовослужбовців, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, тобто у межах коштів, передбачених на ці цілі.

Разом з цим, у рішенні Конституційного суду України від 15.10.2013 року №9-рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати. В аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 09 лютого 2018 року включно.

При цьому, суд зазначає, що оскільки наказом командира військової частини А1892 (по стройовій частині) від 09.02.2018 року №28 позивача виключено зі списків особового складу військової частини А 1892 та усіх видів забезпечення з 09.02.2018 року, індексація грошового забезпечення з 10.02.2018 року по 28.02.2018 року нарахуванню та виплаті відповідачем - А1892 не підлягає.

Грошовим атестатом позивача, виданим військовою частиною А1892 09.02.2018 року, також підтверджується, що грошове забезпечення (без індексації доходів) виплачене позивачу по 09.02.2018 року, тобто по день виключення зі списків особового складу військової частини А1892, тому остання не може нести відповідальність за несплату позивачу індексації грошового забезпечення після 09.02.2018 року.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, суд зазначає, що протиправних дій відповідач не вчиняв, а тому в задоволенні цієї вимоги належить відмовити.

Натомість, як зазначено вище, відповідач, не нарахувавши та не виплативши позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 09.02.2018 року, допустив протиправну бездіяльність. Тому суд, з метою повного захисту порушених прав позивача, на підставі ч.2 ст.9 КАС України вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 09.02.2018 року.

Щодо позовної вимоги про стягнення з військової частини А1892 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року в сумі 83625,23 грн., суд зазначає наступне.

Як зазначено судом вище, з наданої позивачем довідки Військової частини А 1892 від 30.09.2019 року №654 про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28.02.2018 року вбачається, що індексація грошових доходів позивачу не нараховувалася та не виплачувалася (а.с. 50).

Разом з цим, в даному випадку, розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Суд зазначає, що стягненню підлягають лише ті суми, які були нараховані але не виплачені. Тому в задоволенні вимоги позивача про стягнення з військової частини А1892 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року в сумі 83625,23 грн. - належить відмовити.

Оскільки відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 09 лютого 2018 року включно, суд, з метою повного захисту порушених прав позивача, на підставі ч.2 ст.9 КАС України вважає можливим вийти за межі позовних вимог та зобов`язати військову частину А1892 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 року по 09.02.2018 року включно.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Військової частини А1892 (адреса: с. Великий Дальник, Біляївський район, Одеська область, 67668, код ЄДРПОУ 26614099) - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1892 в частині ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 09.02.2018 року.

Зобов`язати військову частину А1892 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 року по 09.02.2018 року включно.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15 жовтня 2019 року.

Суддя В.В. Андрухів

.