Рішення № 84949373, 15.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5070/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: Деменчук Д.А. (представник за довіреністю)

відповідач: Мунтян Є.О. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області в особі заступника начальника Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області Попова Володимира Григоровича (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування рішення про нарахування транспортного податку, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.08.2019р. до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3 до Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області в особі заступника начальника Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області Попова Володимира Григоровича, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС в Одеській області про нарахування ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) транспортного податку за З місяця 2018 року - 6 250 гривень України;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору та інших судових витрат;

витребувати з ГУ ДФС в Одеській області матеріали які стали підставою для рішення про нарахування ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) транспортного податку за 3 місяця 2018 року - 6 250 гривень/

В обґрунтування позову зазначено, що 05.02.2019 року на ім`я ОСОБА_3 направлено ДФС в Одеській області повідомлення про необхідність сплати транспортного податку за 3 місяця 2018 року - 6 250 гривень, так як позивач є власником транспортного засобу марки "AUDI Q7" 2017 р.в., яке було зареєстровано 25.10.2018 року.

З вказаною вимогою позивач не погоджується та вважає що вона суперечать положенню пп.267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПКУ та постанові КМУ № 66 від 18.02.2016 року (зі змінами), відповідно до яких об`єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів МЗП. Середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою вказаною в п.2 методики визначення середньоринкової вартості, яка затверджена постановою КМУ № 66 від 18.02.2016 року, та складається з ціни нового транспортного засобу, коефіцієнта коригування. Вартість автомобіля "AUDI Q7" 2017 р.в. є меншою ніж зазначена у пп.267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПКУ.

Ухвалою від 02.09.2019р. позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху. Надано позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

Ухвалою від 10.09.2017р. відкрито провадження в адміністративній справі; встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Самойлюк Г.П. за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін); призначено судове засідання по справі на 03жовтня 2019 року о 12 годині 00 хвилин.

26.09.2019р. відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що податкове повідомлення-рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак відсутні підстави для його скасування та задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 03.10.2019р., яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву у судовому засіданні до 09.10.2019р.

У судове засідання 09.10.2019р. з`явилися представники сторін

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 є власником транспортного засобу марки AUDI, модель Q 7, тип легковий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , об`єм двигуна 2995 куб. см., 2017 року випуску, дата реєстрації транспортного засобу - 25.10.2018р., що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3

01.12.2018р. Чорноморським управлінням ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0022911-5307-1503, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за 2018 рік у розмірі 6250,00 грн.

Позивач, вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду для захисту своїх прав.

Ч.2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст.6 ПК, податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.8.1 ст. 8 ПК України в Україні встановлюється загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Згідно статті 10 ПК України, до місцевих податків належать: податок на майно та єдиний податок.

Відповідно до т. 265 ПК України (у редакції Закону України від 28.12.2014 року № 71- VIII, що діє з 01.01.2015 року) податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку, податку на землю.

Отже, транспортний податок згідно ПК України є місцевим податком.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Згідно положень пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Базою оподаткування відповідно до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті.

Згідно п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті.

Відповідно до пп. 267.5.1 п.267.1 ст. 267 базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Щодо об`єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 "Про затвердження Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів" Мінекономрозвитку:

- розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

- забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Відповідачу надійшла інформація про те, що 25.10.2018р. позивач став власником легкового автомобіля "AUDI Q7", 2017року випуску, з об`ємом циліндрів двигуна 2995куб.см. Вказана інформація, згідно ст. 267 ПК України, стала підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до Порядку визначення середньоринкової вартості автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403, середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою:

Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні;

Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1;

Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1;

Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Як встановлено судом, станом на момент розгляду справи, згідно інформації з офіційного сайту Мінекономрозвитку показник "Цн" становить 1 065 492,63 грн.

У відповідності до Постанови №66 показник "Г" = 74. Відповідно до примітки в додатку 2 до Порядку показник "Гк" визначається у тому випадку, якщо фактичний середньорічний пробіг відрізняється від нормативного на більше ніж на 2 тис. кілометрів.

У зв`язку з відсутністю відомостей про фактичний пробіг транспортних засобів та в зв`язку з тим, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено порядку збирання чи отримання від власників транспортних засобів такої інформації, тому при розрахунку "Сер" береться нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів затверджений Постановою № 66, який становить 27 тис. кілометрів.

Суд зазначає, що згідно до виписки з сайту audi.ua, ціна нового "AUDI Q 7" з технічними показниками, які співпадають з засобом ОСОБА_3 , становить 1 809 638 гривень, коефіцієнт коригування дорівнює 62. Таким чином, середньоринкова вартість автомобіля ОСОБА_3 дорівнює: 1 809 638 ( 62/100)= 1 121 975,56 гривень.

Згідно Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік від 23.11.2018р. №2629-VIII мінімальна заробітна плата з 1 січня 2019 року складає- 4173 гривні.

Згідно Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік від 07.12.2017р. № 2246-VIII мінімальна заробітна плата з 1 січня 2018 року складає- 3723 гривні.

Таким чином, об`єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів МЗП тобто на 01.01.2018 року середньоринкова вартість яких складала понад 1 396 125 гривень (з 01.01.2018 р.); з 01.01.2019 р. понад 1 564 875 гривень.

Оскільки середньоринкова вартість автомобіля позивача складає 1 121 975,56 гривень, що нижче 1 396 125 гривень (на 2018 рік), останній не є об`єктом оподаткування згідно пп.267.2.1 п. 267.2 ст 267 ПКУ.

Посилання відповідача на розрахунок від 21.11.2008р., відповідно до якого вартість автомобіля AUDI Q 7, 2017 р.в. становить 2 434 970,64грн., не беруться судом до уваги, оскільки даний розрахунок здійснено станом на 21.11.2018р., а податкове повідомлення-рішення складено 01.12.2019р. Крім того, як зазначено позивачем, податкове повідомлення-рішення відсутнє, що не спростовано відповідачем під час офіційного з`ясування обставин у справі, оскільки на вимогу суду відповідач не надав податкове повідомлення-рішення від 01.12.2018р., в той час як в матеріалах справи наявний лише корінець податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №0022911-5307-1503 від 01.12.2018р.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення відповідачем не надано, не зазначено, що слугувало підставою для його прийняття, а відповідно відповідачем не доведено правомірність винесення останнього.

Окремо суд зазначає, що відповідачем встановлено вартість автомобіля, який перебував у вжитку, вищою за вартість аналогічного нового автомобіля.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області в особі заступника начальника Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області Попова Володимира Григоровича (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування рішення про нарахування транспортного податку, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Чорноморського управління ГУ ДФС в Одеській області форми «Ф» №0022911-5307-1503 від 01.12.2018р. про нарахування ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) транспортного податку в розмірі 6 250 гривень.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Семінарська, будинок 5; код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення`КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено 15 жовтня 2019року.

Суддя Г.П. Самойлюк

.