Рішення № 84949291, 15.10.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2019 р. № 400/2377/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Міністерства освіти і науки України (надалі -відповідач) про зобов`язання Міністерства освіти і науки України повідомити ОСОБА_1 чи передбачена законодавством про освіту видача диплома спеціаліста з вказаною у ньому квіліфікацією освітнього рівня "Бакалавр".

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.06.2019 року позивач звернувся до Урядової гарячої лінії з проханням повідомити чи є правомірною видача Миколаївським національним університетом імені В.О. Сухомлинського йому дубліката диплома спеціаліста. Листом від 11.07.2019 р. відповідач повідомив, що Міністерством освіти і науки України неодноразово надавались грунтовні відповіді з роз`ясненнями з питань, що стосуються видачі ОСОБА_1 Миколаївським національним університетом імені В. О. Сухомлинського дубліката диплома про вищу освіту, здобуту ним у 1981 році в Миколаївському державному педагогічному інституті імені В. Г. Бєлінського, а також можливості отримання ним дубліката диплома відповідно до чинного законодавства. Позивач вважає, що лист від 11.07.2019 року не містить відповіді на поставлені ним в зверненні запитання. З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 05.08.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

13.08.2019 року на виконаня ухвали суду від 05.08.2019 року позивачем до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надано уточнену позовну заяву з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо не повідомлення ОСОБА_1 про те, чи передбачена законодавством про освіту видача диплома спеціаліста з вказаною у ньому кваліфікацією освітнього рівня "Бакалавр";

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України повідомити ОСОБА_1 чи передбачена законодавством про освіту видача диплома спеціаліста з вказаною у ньому квіліфікацією освітнього рівня "Бакалавр".

Ухвалою від 16.08.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/2377/19 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

16.09.2019 року за вх. № 14378 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що наразі відсутні нормативно-правові акти, що встановлюють еквівалентність документів про здобуття вищої освіти, виданих до 1991 року, освітньо-кваліфікаційним рівням вищої освіти (бакалавр, спеціаліст, магістр). Водночас, з аналізу нормативно-правових актів з питань оплати праці працівників освіти та Закону України "Про вищу освіту" відповідач дійшов висновку, що вища освіта, здобута до введення в дію Закону України "Про освіту" 1991 року, фактично відповідає вищій освіті освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста. Відповідач звертає увагу на зловживання позивачем своїми правами при неодноразових зверненнях з тотожними питаннями.

Позивач в судове засідання, призначене на 18.09.2019 року не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 18.09.2019 року не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістили. Заяв чи клопотань до суду не надходило.

Суд клопотання позивача задовольнив та ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.06.2019 року позивач звернувся на Урядову гарячу лінію з проханням повідомити, чи є правомірною видача Миколаївським національним університетом імені В.О. Сухомлинського йому дубліката диплома спеціаліста з вказаною у ньому кваліфікацією, яка відповідає кваліфікації освітнього рівня Бакалавр" та повідомити ОСОБА_1 чи передбачена законодавством про освіту видача диплома спеціаліста з вказаною у ньому квіліфікацією освітнього рівня "Бакалавр".

Вказане звернення зареєстроване за № ІЛ-9447073 та передано відповідачу.

Листом від 11.07.2019 року відповідач повідомив позивача, що Міністерством освіти і науки України розглянуто звернення позивача, адресовані на Урядову гарячу лінію ІЛ-9457277 від 29.06.2019, 1Л-9451493 від 26.06.2016, ІЛ-9447073 від 25.06.2019 щодо видачі дубліката документа про вищу освіту та додатка до нього Миколаївським національним університетом імені В. О. Сухомлинського; надання роз`яснень щодо того, у якому з листів Міністерства від 10.03.2015 № 1/11-3319 та від 03.05.2019 №? 3.4.3/8-19 є недостовірна інформація; можливості отримання дубліката диплома бакалавра тощо. Крім того, повідомлено, що Міністерством освіти і науки України неодноразово надавались ОСОБА_1 грунтовні відповіді з роз`ясненнями з питань, що стосуються видачі йому Миколаївським національним університетом імені В. О. Сухомлинського дубліката диплома про вищу освіту, здобуту Вами у 1981 році в Миколаївському державному педагогічному інституті імені В. Г. Бєлінського, а також можливості отримання Вами дубліката диплома відповідно до чинного законодавства. Зокрема, протягом тільки 2018, 2019 років Міністерством надіслано Вам такі відповіді від 16.01.2018 № 1/1 1-474, від 30.01.2018 №1/11-1034, від 05.04.2018 №1/1 1-3853, від 26.12.2018 № 1/11-14652, від 04.03.2019 № 1/11-2255, від 12.03.2019 № 1/11-2540, від 26.03.2019 № 1/11-3052 та №1/11-3053, від 03.05.2019 №3.4.3/8-19, від 18-06.2019 № 1/1 1-5654, від 19.06.2019 №3.4.3/87-19.

Стосовно надання роз`яснень щодо того, у якому з листів Міністерства від 10.03.2015 №1/11-3319 та від 03.05.2019 №3.4.3/8-19 є недостовірна інформація. У листі Міністерства від 10.03.2015 року №1/11-3319 ОСОБА_1 надано роз`яснення щодо неможливості видачі позивачу, випускнику Миколаївського державного педагогічного інституту 1981 року, диплома бакалавра у зв`язку з зідсутністю для цього законних підстав. Разом з тим, у листі зазначено, що у разі вступу до закладу вищої освіти для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра і за умови виконання програми підготовки бакалавра ОСОБА_1 буде видано диплом бакалавра.

Також, відповідач в листі зазначив, що Листом Міністерства від 03.05.2019 №3.4.3/8-19 надано роз`яснення щодо можливості отримання дубліката диплома у випадку, якщо первинний документ про вищу освіту було видано до набуття чинності постанови Кабінету Міністрів України № 354 від 16.04.1997 «Про внесення змін і доповнень до переліку і зразків документів про освіту та вчені звання в Україні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 1993 р. № 1058. Тобто, зазначеними листами Міністерства надано ОСОБА_1 грунтовні роз`яснення щодо можливості отримання диплома про вищу освіту та дубліката диплома про вищу освіту відповідно до чинного законодавства.

Позивач вважає, що відповідачем порушено норми Закону України "Про звернення громадян"№ 393/96-ВР (надалі - Закон № 393), оскільки відповідь на його звернення не містить відповідей на поставлені ним запитання, в зв`язку з чим звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України " Про звернення громадян " № 393/96-ВР від 02.10.1996 року ( далі - Закон № 393/96-ВР).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За змістом ст. 3 Закону України від 02.10.1996 року №393/96-ВР заявою (клопотанням) є звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Згідно із ч.ч. 1, 4, 5 ст. 5 Закону України від 02.10.1996 року №393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

Таким чином, цим Законом врегульовано питання практичної реалізації громадянами України своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів.

Порядок розгляду заяв (клопотань) врегульовано ст. 15 Закону України від 02.10.1996 року №393/96-ВР, відповідно до якої органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону України від 02.10.1996 року № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Разом з цим, статтею 19 Закону України від 02.10.1996 року № 393/96-ВР визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

У своєму позові позивач наголошує на тому, що лист відповідача від 11.07.2019 року не містить відповідей на поставлені запитання у його зверненні.

Як вбачається із звернення позивача від 25.06.2019 року, позивач звернувся з проханням повідомити, чи є правомірною видача Миколаївським національним університетом імені В.О. Сухомлинського йому дубліката диплома спеціаліста з вказаною у ньому кваліфікацією, яка відповідає кваліфікації освітнього рівня Бакалавр" та повідомити ОСОБА_1 чи передбачена законодавством про освіту видача диплома спеціаліста з вказаною у ньому квіліфікацією освітнього рівня "Бакалавр".

Разом з тим, у листі Міністерства освіти і науки України від 11.07.2019 року за результатами розгляду звернення позивача відповіді на питання ОСОБА_1 не надано, замість того в листі зазначено, що ОСОБА_1 неодноразово надавались відповіді з роз`ясненнями питань, що стосуються видачі йому Миколаївським національним університетом імені В. О. Сухомлинського дубліката диплома про вищу освіту, здобуту ОСОБА_1 у 1981 році в Миколаївському державному педагогічному інституті імені В .Г . Бєлінського, а також можливості отримання позивачем дубліката диплома відповідно до чинного законодавства.

Доказів на підтвердження того, що позивач вже звертався саме з таким запитом до Міністерства освіти і науки України до суду надано не було.

Відповідачем також не було надано до суду доказів на підтвердження надання Міністерством освіти і науки України розяснень на поставлені позивачем у зверненні від 25.06.2019 року питання.

Отже, суд доходить висновку, що відповідачем допущено порушення вимог Закону України "Про звернення громадян" щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.06.2019 року по суті, а відтак вказана бездіяльність відповідача є протиправною.

Не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні доводи відповідача щодо направлення позивачу відповіді по суті заданих запитань у зверненні раніше.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з ч.1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи, що обставини справи, які, відповідно до законодавства, повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд робить висновок, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з п.10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Вирішуючи питання щодо належного способу захисту порушених прав позивача, суд вказує про наступне.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Враховуючи спірність ситуації та обсяг визначених позивачем позовних вимог, з метою відновлення порушеного права позивача та керуючись ст.ст. 5 та 245 КАС України, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Міністерства освіти і науки України щодо не повідомлення ОСОБА_1 про те, чи передбачена законодавством про освіту видача диплома спеціаліста з вказаною у ньому кваліфікацією освітнього рівня "Бакалавр", та зобов`язання Міністерства освіти і науки України повідомити ОСОБА_1 чи передбачена законодавством про освіту видача диплома спеціаліста з вказаною у ньому квіліфікацією освітнього рівня "Бакалавр" підлягають частковому задоволенню, а саме, шляхом визнання протиправною бездіяльності Міністерства освіти і науки України, яка полягає в не розгляді заяви ОСОБА_1 від 25.06.2019 року по суті та зобов`язання Міністерства освіти і науки України розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.06.2019 року відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян".

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, то суд бере до уваги, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положень пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", а тому судовий збір з відповідача не стягується.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.

Керуючись статтями 77, 78, 139, 159, 162, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 260-263, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 паспорт НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (пр-т Перемоги, 10, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 38621185) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України, яка полягає в не розгляді заяви ОСОБА_1 від 25.06.2019 року по суті.

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.06.2019 року відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян".

В решті позовних вимог відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі №400/2377/19.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 15.10.2019 року.

Суддя Г.В. Лебедєва