Рішення № 84949215, 15.10.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2019 р. № 400/2495/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 22.03.2019 року № 23/2 та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі – позивач) до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області з позовними вимогами про: визнання протиправним та скасування рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про відмову в призначенні пенсії за віком від 22.03.2019 року №23/2;

зобов`язання Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з 26.12.2018 року та виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію.

Ухвалою від 16.08.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/2495/19 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що загальний страховий стаж позивача дає право на пенсію за віком, їй виповнилось 58 років, а тому відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 має право на пенсію за віком. Рішенням Центрального ОУПФУ м. Миколаєва від 22 березня 2019 року №23/2 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком. Відмова обґрунтована тим, що її загальний страховий стаж становить 20 років 11 місяців 7 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком. Однак позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає його протиправним та просить скасувати з зобов`язанням відповідача призначити і виплатити пенсію за віком, оскільки відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу при призначені пенсії період роботи позивача з 2004 по 2009 роки.

06.09.2019 року за вх. № 13864 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивач сплачувала єдиний податок протягом наступних періодів: IV кв. 2004 року; з 01.01.2005 року по 31.03.2005 року; з 01.05.2005 року по 31.12.2005 року; І, ІІ Ш, IV кв. 2006 року; І, ІІ Ш, IV кв. 2007 року; II, ІІІ, IV кв. 2008 року; ОСОБА_2 . 2009 року, але згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дані, які необхідні для обчислення страхового стажу згідно вимог статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Отже, вказані періоди роботи не підлягають зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 при призначені пенсії. Відповідно, при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, страховий стаж позивача складає 20 років 11 місяців 7 днів, при необхідному страховому стажі - 25 років. Саме тому, оскаржуване рішення є правомірним.

В судовому засіданні 09.10.2019 року суд протокольною ухвалою замінив відповідача у справі № 400/2495/19 - Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області - його правноступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі - відповідач).

Представник позивача в судове засідання, призначене на 09.10.2019 року не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 09.10.2019 року не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістили. Заяв чи клопотань до суду не надходило.

Суд клопотання представника позивача задовольнив та ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась 26.12.2018 року до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області із заявою про призначення їй пенсії за віком.

До заяви надані документи: копію паспорту; копію картки фізичної особи - платника податків; копію трудової книжки; копію диплому; копію свідоцтва про зміну імені; копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища; копію свідоцтва про шлюб; копію свідоцтва про розірвання шлюбу; копію свідоцтва про народження дитини; архівні довідки про стаж роботи; копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань; довідку про заробітну плату від 05.02.2019 №212/36-927-355.

Відповідачем 22.03.2019 року прийнято Рішення № 23/2 про відмову в призначенні пенсії за віком, обґрунтоване тим, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 20 років 11 місяців 7 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком.

02.05.2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про зарахування до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 2004 року по 2009 рік та призначення пенсії за віком з грудня 2018 року.

Листом від 29.05.2019 року № 367-К-01 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що відповідно до довідки про сплату внесків до Пенсійного фонду України від 27.02.2019 року № 62/10 ОСОБА_1 працювала на спрощеній системі оподаткування та сплачувала єдиний податок протягом періоду 2004-2009 років, проте дані за вказаний період в індивідуальних відомостях про застраховану особу позивача відсутні. Згідно із довідкою відділу електронних реєстрів та підтримки інформаційно-аналітичних систем інформація про заробітну плату ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця, за період з 2004 по 2009 роки відсутня в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки ОСОБА_1 не звітувала до відділу персоніфікованого обліку за вищевказаний період. Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком, зокрема, жінки, після досягнення 60 років. До досягнення віку 60 років, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 30 вересня 1960 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років. Також, зазначив, що згідно із наданими до заяви від 26.12.2018 року документами з урахуванням індивідуальних відомостей про застраховану особу Ваш страховий стаж становить 20 років 11 місяців 7 днів, тому підстави для призначення пенсії ОСОБА_1 за віком відсутні.

Разом з тим, відповідно до наявного в матеріалах справи листа Головного управління ДФС у Миколаївській області від 20.03.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 з 01.01.2004 року взята на облік як фізична особа-підприємець та перебувала на таких системах оподаткування та сплачувала наступні суми податків, зокрема:

- з 21.09.2004р. по 30.09.2004р. загальна система оподаткування;

- з 01.10.2004p. по 31.12.2004р. спрощена система оподаткування (ставка 190,0грн.);

- з 01.01.2005р. по 31.12.2006р. спрощена система оподаткування (ставка 60,0грн.);

- з 01.01.2007p.no 31.12.2007р. спрощена система оподаткування (ставка 75,0грн.);

- з 01.01.2008р. по 31.03.2008р. загальна система оподаткування;

- з 01.04.2008р. по 30.06.2009р. спрощена система оподаткування (ставка 75,0грн.);

- з 01.07.2009р. по 31.12.2009р. загальна система оподаткування.

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 19.10.2015 року позивач здійснив припинення підприємницької діяльності та ОСОБА_1 знято з обліку в податковому органі.

Позивач не погодившись з Рішенням № 23/2 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідача звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), Положенням про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 р. № 794 (далі - Постанова № 794), Інструкцією про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 р. № 16-6 (далі - Інструкція № 16-6), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), Указом Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємства» від 03.07.1998 р. № 727/98 (далі - Указ № 727/98).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частинами 1, 2 статті 21 Закону № 1058-IV передбачено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.

У п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону № 1058-IV визначено, що відомості, які містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій; надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду; обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

У п.п. 1, 5, 6, 7 Положення № 794 закріплено, що персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях.

Уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови.

Уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.

Пунктами 9.1-9.3 Інструкції № 16-6 визначено поняття організації персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017 р., розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року доповнено пунктом 3-1, в якому встановлено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди, зокрема з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

У свою чергу до Порядку № 22-1 законодавцем також внесено зміни та встановлено, що періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

Разом з тим, органи ПФУ наділені компетенцією здійснювати перевірку відомостей про особу, зокрема при вирішенні питання щодо наявності правових підстав для призначення їй пенсії, і реалізація такого обов`язку покликана забезпечити непорушне конституційне право кожного на пенсійне забезпечення.

У свою чергу, законодавчо визначеною умовою для врахування періоду трудової діяльності особи, яка в проміжок часу з 2000 по 2017 рік займалася підприємництвом, для її страхового стажу є сам лише факт сплати нею страхових внесків, незалежно від їх розміру.

Водночас, вказаній законодавчій прерогативі кореспондують вищенаведені норми спеціального Порядку № 22-1, яким керується у своїй діяльності ПФУ та його структурні підрозділи.

Як було встановлено в процесі розгляду справи, відповідно до наявного в матеріалах справи листа Головного управління ДФС у Миколаївській області від 20.03.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 з 01.01.2004 року взята на облік як фізична особа-підприємець та перебувала на таких системах оподаткування та сплачувала наступні суми податків, зокрема:

- з 21.09.2004р. по 30.09.2004р. загальна система оподаткування;

- з 01.10.2004p. по 31.12.2004р. спрощена система оподаткування (ставка 190,0грн.);

- з 01.01.2005р. по 31.12.2006р. спрощена система оподаткування (ставка 60,0грн.);

- з 01.01.2007p. по 31.12.2007р. спрощена система оподаткування (ставка 75,0грн.);

- з 01.01.2008р. по 31.03.2008р. загальна система оподаткування;

- з 01.04.2008р. по 30.06.2009р. спрощена система оподаткування (ставка 75,0грн.);

- з 01.07.2009р. по 31.12.2009р. загальна система оподаткування.

Довідкою Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області від 27.02.2019 року № 62/10 підтверджено, що позивач сплачувала єдиний податок протягом наступних періодів: IV кв. 2004 року; з 01.01.2005 року по 31.03.2005 року; з 01.05.2005 року по 31.12.2005 року; І, ІІ Ш, IV кв. 2006 року; І, ІІ Ш, IV кв. 2007 року; II, ІІІ, IV кв. 2008 року; ОСОБА_2 . 2009 року.

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 19.10.2015 року позивач здійснив припинення підприємницької діяльності та ОСОБА_1 знято з обліку в податковому органі.

Таким чином, судом встановлено, що здійснюючи підприємницьку діяльність позивач сплачував у Пенсійний фонд страхові внески.

Отже, враховуючи обставини даної справи та відповідно до вищенаведених законодавчих положень, позивачка набула право на зарахування вказаних періодів до її страхового стажу та, відповідно, на призначення їй пенсії за віком, яке було порушено внаслідок протиправних дій відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач був зобов`язаний зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди: IV кв. 2004 року; з 01.01.2005 року по 31.03.2005 року; з 01.05.2005 року по 31.12.2005 року; І, ІІ Ш, IV кв. 2006 року; І, ІІ Ш, IV кв. 2007 року; II, ІІІ, IV кв. 2008 року; ОСОБА_2 . 2009 року, що як встановлено матеріалами справи відповідачем зроблено не було.

Разом з тим, суд відзначає, що відповідачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували, що маючи сумніви у наявності підстав для призначення позивачу пенсії за віком, він використав всі надані йому законодавчі інструменти для перевірки відповідних обставин та фактів і забезпечення реалізації конституційного права позивача на пенсію.

Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України» (RYSOVSKYY v. UKRAINE), в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пп.2-4 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про: - визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; - визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; - визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи те, що в досліджуваних правовідносинах встановлено, що відповідач не зарахував до загального страхового стажу підприємницьку діяльність ОСОБА_1 , та приймаючи до уваги необхідність ефективного захисту прав та інтересів позивача, що ґрунтується на чинному законодавстві України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача на підставі ч.2 ст.9 КАС України та встановити позивачу належний спосіб захисту порушених прав та інтересів шляхом: зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 такі періоди: IV кв. 2004 року; з 01.01.2005 року по 31.03.2005 року; з 01.05.2005 року по 31.12.2005 року; І, ІІ Ш, IV кв. 2006 року; І, ІІ Ш, IV кв. 2007 року; II, ІІІ, IV кв. 2008 року; ОСОБА_3 кв. 2009 року за час здійснення нею підприємницької діяльності.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив в призначенні пенсії за віком позивачу.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) про визнання протиправним та скасування рішення від 22.03.2019 року № 23/2 та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком від 22.03.2019 року №23/2.

Збов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди підприємницької діяльності: IV кв. 2004 року; з 01.01.2005 року по 31.03.2005 року; з 01.05.2005 року по 31.12.2005 року; І, ІІ Ш, IV кв. 2006 року; І, ІІ Ш, IV кв. 2007 року; II, ІІІ, АДРЕСА_2 кв. 2008 року; ОСОБА_2 . 2009 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з 26.12.2018 року та виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 768, 40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 15.10.2019 року.

Суддя Г.В. Лебедєва