Рішення № 84948916, 10.10.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2019 року м. Київ № 320/3052/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Колеснікової І.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ергопак"

до Київської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю "Ергопак" із позовом до Київської митниці ДФС, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 02.04.2019 №UA125200/2019/110009/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125200/2019/00096.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), про що заявлено у декларації митної вартості від 25.03.2019 №UA125200/2019/615649, до якої додано усі необхідні документи для підтвердження ціни. Втім, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), в результаті чого протиправно прийнято рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням методу 2-г (резервний) від 29.01.2019 № UA125000/2019/000086/2. Позивачем зазначено, що в якості причин для коригування митної вартості товару (що зафіксовано в оскаржуваному рішенні) митним органом безпідставно вказано про те, що документи, які було надано на підтвердження заявленої митної вартості, не містять належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числове значення заявленої митної вартості.

Так, позивач категорично не погоджується з зазначеними в рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а відповідачем всупереч вимогам законодавства не враховано наданих до митного оформлення документів, якими чітко підтверджено ціну товару. Крім того, на думку позивача, рішення не містить обґрунтування щодо неможливості застосування п`яти попередніх методів визначення митної вартості, відтак митним органом безпідставно застосовано резервний метод.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання.

Відповідачем позов не визнано, 07.08.2019 через канцелярію суду представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що під час митного контролю та митного оформлення позивачем надано документи, при здійсненні аналізу яких виявлено відсутність усіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також містять розбіжності. З метою усунення виявлених розбіжностей та підтвердження числових складових митної вартості від декларанта митним органом витребувано додаткові документи. Втім, з підстав ненадання позивачем додаткових документів щодо числових значень складових митної вартості митний орган позбавлено можливості визнати заявлену декларантом митну вартість та застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товару який імпортується, оскільки згідно норм чинного законодавства розрахунки можуть здійснюватися лише на основі достовірних та об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

З огляду на викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

14.08.2019 позивачем подано до суду письмові пояснення та відповідь на відзив, в яких зазначено про відсутність обґрунтованих пояснень щодо причин завищення митної вартості товару, а підстави, зазначені у відповіді, зокрема, про не включення витрат на доставку, не враховувалися митним органом під час митного оформлення товару та у спірному рішенні. Так, сертифікат якості наданий декларантом митному органу у паперовій копії разом з повним пакетом документів, а всі числові значення, за яким визначається митна вартість, вказано у графі 31 митної декларації.

Також позивачем зазначено, що відповідачем при посиланні на обов`язковість штампу та підпису уповноваженої особи банку на розрахункових документах не враховано, що між позивачем та АТ «Креді Агріколь Банк» підписано угоду згідно якого формуються платіжні доручення в електронному вигляді.

На підставі поданих представниками сторін клопотань про закриття підготовчого провадження, судом закінчено підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 09.09.2019 з огляду на надані представниками сторін клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів у передбачені Кодексом адміністративного судочинства України строки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю «Ергопак» (код ЄДРПОУ 31364122) є юридичною особою, яка зареєстрована 20.02.2001, номер запису 1 339 120 0000 001621 за адресою: 08150, Київська область, Києво – Святошинський район, місто Боярка, вулиця Соборності, будинок 36.

Видами діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак» за КВЕД згідно вказаного витягу є: виробництво пластмас у первинних формах (код 20.16); виробництво тари з пластмас (основний) (код 22.22); виробництво інших виробів із пластмас (код 22.29); оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення (код 46.44); оптова торгівля парфумними та косметичними товарами (код 46.45); оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (код 46.49); оптова торгівля хімічними продуктами (код 46.75); оптова торгівля відходами та брухтом (код 46.77); неспеціалізована оптова торгівля (код 46.90); виробництво іншої продукції, н. в. і. у. (код 32.99); відновлення відсортованих відходів (код 38.32); інша діяльність щодо поводження з відходами (код 39.00).

Матеріалами справи встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Ергопак» (Покупець) та «JIANGSU SHUANGXING COLOR PLASTIC NEW MATERIALS CO., LTD», (Продавець), 25.09.2018 укладено контракт №2509-18 (далі – контракт) (а.с.45 - 52).

Відповідно до п. 1.1 даного контракту, відповідно до умов та положень цього контракту продавець поставляє, а покупець приймає і оплачує Поліетилентерефталатну плівку (ПЕТ).

Згідно п.2.1 контракту кількість, асортимент кожної партії товару, що підлягає поставці за цим контрактом визначаються сторонами в інвойсах.

Згідно п.п. 3.1, 3.3, 3.5 контракту вартість даного товару складає сума всіх поставок товару. Базис поставки товару – CIF Одеса, Україна відповідно до правил Інкотермс 2010. Строк поставки на кожну окрему партію товару визначається в Інвойсі. Після закінчення цього строку, продавець зобов`язаний сплатити покупцю неустойку в розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення.

Пунктом 3.8 контракту зазначено, що спільно з товаром продавець направляє покупцю оригінали і копії наступних документів: 3 (три) оригінали коносаментів; інвойс (3 оригінал та 4 копії) із зазначенням країни походження; пакувальний лист (1 оригінал та 2 копії) із зазначенням країни походження; сертифікат країни походження із зазначенням країни походження; сертифікат країни походження із зазначенням найменування товару, номер цього контракту і дата його підписання, HS CODE товару – оригінал. Для контейнерних перевезень в сертифікаті також має бути вказано кількість вказано кількість місць; сертифікат якості заводу – виготовлювача (1 оригінал); експортну декларацію (копія).

Згідно п.п. 5.1, 5.1.1, 5.1.2 контракту покупець сплачує за товари, що поставляються відповідно до цього контракту, банківським переказом у доларах США на банківський рахунок продавця, зазначений у цьому контракті у такому порядку: авансовий платіж у розмірі 30% вартості товару сплачується протягом 4 банківських днів, з дати отримання та на підставі проформи інвойсу; 70 % вартості товару сплачується після надання факсом копії коносамента, транспортних документів та комерційного інвойсу продавцем.

Відповідно до п.6.4 контракту за порушення продавцем строків поставки товару, останній сплачує покупцю штраф в розмірі 30% від вартості невчасно поставленого товару протягом 10 банківських днів з моменту отримання письмової обґрунтованої вимоги від покупця.

Матеріали справи свідчать, що 25.03.2019 позивачем до Київської митниці ДФС подано декларацію митної вартості №UA125200/2019/615649, в якій у графі 31 для митного оформлення задекларовано товар, а саме: плівка з поліетилентерефталату в рулонах однослойна, неармована, непориста, шириною 600 мм, завтовшки 10-12 мкм: (12 мкм) – 15482, 88 кг (128 рулонів) призначена для власного виробництва по виготовленню виробів для господарчих потреб; виробник «JIANGSU SHUANGXING COLOR PLASTIC NEW MATERIALS CO., LTD», країна виробництва: СN; місць - 16 8А/16.

Відповідно до графи 44 МД від 25.03.2019 № UA125200/2019/615649, на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем митному органу подано: зовнішньоекономічний договір (контракт) №2509-18 від 25.09.2018; комерційний інвойс (інвойс та/або рахунок фактура) SX/ERGO1901 від 29.01.2019; CMR №6465 від 23.03.2019; Bill of Lading №6204031910 від 04.02.2019; Certificate of origin if the people’s Republic of Chine №19С3208С0040/00035 від 29.01.2019; пакувальний лист №SX/ERGO1901 від 29.01.2019; сертифікат якості від виробника №SX/ERGO1901 від 29.01.2019.

Так, позивачем визначено митну вартість за методом визначення митної вартості товарів за ціню договору, зокрема, 1,50 доларів США за 1 кілограм у загальній кількості за 15482, 88 кг, що в сумі становить 23 224, 32 доларів США або в перерахунку по курсу НБУ 626 456, 48 грн.

25.03.2019 позивачеві від відповідача надійшли електронні повідомлення, згідно яких декларанту необхідно надати до митного органу всі документи, що були підставою для декларування товарів за митною декларацією, а також, враховуючи наявність заниження на нафтопродукти, декларанту необхідно надати калькуляцію виготовлення готового продукту з відображенням числових значень складових митної вартості та вартість сировини в готовому продукті у процентному співвідношенні до загальної вартості товару для встановлення проценту падіння ціни товару пов`язаною з падінням цін на складові сировинних матеріалів.

За поясненнями позивача, на пропозицію відповідача надати додаткові документи, позивачем надано митному органу додаткові документи в електронному вигляді на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: інвойс-проформу за номером SX/ERG01901 від 22.01.2019, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що було фактично сплачено або підлягає сплаті за ці товари; експортну декларацію *230120190019519347* країни імпортера - КНР, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що було фактично сплачено або підлягає сплаті за ці товари; прайс-лист від виробника, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни; платіжні доручення в іноземній валюті №1785 від 23.01.2019 та №1804 від 06.02.2019, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що було фактично сплачено за товари; страховий поліс, в якому вказано вартість товару + 10% - страховим забезпеченням від вартості товару, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни; експертний висновок Київської ТПП № Ц-309 від 29.03.2019 про контрактну (ринкову) вартість товару; деклараційний лист від виробника про ненадання калькуляції, що є комерційною таємницею та його переклад; лист від ТОВ «Ергопак» №5008 від 29.03.2019 про надання усіх документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни товару.

Втім, відповідачем із врахуванням додатково поданих позивачем документів складено картку відмови №UA125200/2019/00096 та прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 29.01.2019 № UA125200/2019/110009/2, згідно якого завищено вартість за одиницю товару у розмірі 2,00 доларів США за 1 кг, що у сумі становить 31585,08 доларів США за всю партію товару, відтак, завищення митної вартості товару по відношенню до заявленої декларантом вартості 23 224, 23 доларів США склало 8 360, 76 доларів США.

Київською митницею ДФС у графі 33 спірного рішення зазначено причини, через які митну вартість імпортованих товарів не може бути визначено за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, зокрема, надані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме:

- відповідно до п.3.5 контракту 2509-18 від 25.09.2018 продавцем в інвойсі повинен зазначатися строк поставки на кожну окрему партію товару, в поданому до митного оформлення інвойсі зазначена інформація відсутня;

- відповідно до п.3.8 контракту 2509-18 від 25.09.2018 продавець повинен надати покупцю сертифікат якості заводу – виробника. Зазначений документ, що містить відомості про якісні характеристики товару, що має визначальне значення на загальну ціну товару митному органу не подано;

- з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів;

- у наданому висновку Київської ТПП від 29.03.2019 №Ц-309, згідно якого джерелом інформації яким користувався експерт під час визначення вартості імпортованих товарів є Інтернет ресурси, експертом вказану інформацію, а саме Інтернет пропозиції, не відображено у звіті та додатках до нього;

- наданий до митного оформлення прайс – лист від 29.01.2019 на конкретних умовах поставки, що за своєю суттю є комерційною пропозицією та не відповідає даті поставки, оскільки проформа датується 22.01.2019;

- копію декларації країни відправлення надано до митного оформлення без врахування вимог статті 254 Митного кодексу України;

- документ, наданий на підтвердження сплати від 06.02.2019 №1804, підготовлено без дотримання вимог, визначених Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті, що передбачає проставляння на платіжних дорученнях дати, підпису та відбитку штампу банку;

- банківські платіжні документи надано для підтвердження сплати за імпортований товар містять посилання лише на контракт та не містять реквізитів для ідентифікації оплати даної поставки товару.

Митним органом зроблено висновок щодо відсутності у поданих декларантом документах належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові митної вартості, а відповідно щодо неможливості підтвердження заявленої митної вартості товарів.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною 7 статті 55 МК України, декларантом, з урахуванням коригувань, подано нову декларацію №UA125200/2019/616419 від 03.04.2019.

В подальшому, позивачем подано відповідачеві скаргу на рішення Київської митниці ДФС щодо скасування рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125200/2019/110009/2 та повернення надміру сплачених митних платежів в загальній сумі 50517, 48 грн.

Листом Київської митниці ДФС від 18.04.2019 №5099//10-70 відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «Ергопак» у скасуванні спірного рішення про коригування митної вартості товару. Встановлено, що відповідно положеннями розділу 3 зовнішньоекономічного контракту від 25.09.2018 №2509-18, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Ергопак» та «JIANGSU SHUANGXING COLOR PLASTIC NEW MATERIALS CO., LTD, Китай», заявленого за ЕМД від 25.03.2019 №UA125200/2019/615649 встановлено умови поставки товарі згідно з «Інкотермс – 2010» CIF – Одеса. Втім, п.3.6 та розділ 4 вказаного контракту суперечать один одному в частині переходу права власності та обов`язків кожної сторони контракту. Дані положення зовнішньоекономічного контракту свідчать про не включення до вартості товару вартості транспортних витрат при доставці товару до місця призначення, що підтверджується заявкою від 15.03.2019 №6465. З огляду на викладене, митним органом не знайдено підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 02.04.2019 №UA125200/2019/110009/2 та визнання заявленої митної вартості товарів за вказаною митною декларацією.

Не погоджуючись із рішенням митного органу щодо коригування митної вартості від 02.04.2019 №UA125200/2019/110009/2 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125200/2019/00096, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі – МК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів частини третьої статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 МК України).

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно частини другої статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, що було здійснено або повинно бути здійснено покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Згідно частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частин першої – п`ятої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом частини шостої статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Так, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, виходив з того, що подані позивачем для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості та позивачем не надано в повному обсязі додаткові документи згідно частини третьої статті 53 МК України.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частин 1, 2, 5-8, 10 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Судом встановлено, що митну вартість імпортованого товару, а саме поліетилентерефталатної плівки визначено декларантом за основним методом за ціною договору: 1,50 доларів США за 1 кілограма, у загальній кількості за 15482,88 кг, що у сумі становить 23 224, 32 доларів США або в перерахунку по курсу НБУ 626 456, 48 грн.

Як слідує з матеріалів справи, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, підставою для висновку відповідача про неможливість визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору стало наявність у документах, наданих декларантом, розбіжностей, зокрема, відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та з доданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Суд не погоджується з позицією митного органу про те, що надані позивачем під час митного оформлення товарів документи, не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, з огляду на таке.

Аналіз вищевказаних норм свідчить про обов`язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити складові митної вартості та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтвердженим відповідними доказами.

Також, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору", зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Матеріали справи свідчать, що на виконання повідомлення від митного органу позивачем надано відповідачеві такі документи: інвойс-проформу за номером SX/ERG01901 від 22.01.2019, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що було фактично сплачено або підлягає сплаті за ці товари; експортну декларацію *230120190019519347* країни імпортера - КНР, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що було фактично сплачено або підлягає сплаті за ці товари; прайс-лист від виробника, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни; платіжні доручення в іноземній валюті №1785 від 23.01.2019 та №1804 від 06.02.2019, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що було фактично сплачено за товари; страховий поліс, в якому вказано вартість товару + 10% - страховим забезпеченням від вартості товару, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни; експертний висновок Київської ТПП № Ц-309 від 29.03.2019 про контрактну (ринкову) вартість товару; деклараційний лист від виробника про ненадання калькуляції, що є комерційною таємницею та його переклад; лист від ТОВ «Ергопак» №5008 від 29.03.2019 про надання усіх документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни товару.

Отже, декларантом на повідомлення митного органу надано вичерпний перелік документів, а тому суд не погоджується з посиланням відповідача на неподання декларантом додаткових документів в повному обсязі, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом в повному обсязі запитуваних митним органом документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі № 21-127а15 та від 02.06.2015 у справі №21-498а15.

Щодо посилань митного органу у спірному рішенні на відсутність зазначеного строку поставки на кожну окрему партію товару в поданому до митного оформлення інвойсі, що передбачено п.3.5 контракту 2509-18 від 25.08.2018 суд зазначає таке.

Згідно наданих позивачем пояснень строк поставки товару не зазначено у комерційному інвойсі оскільки вказані умови вказано у проформі інвойсу №SX/ERGO1901 від 22.01.2019, що по своїй суті є аналогічним комерційному інвойсу. Так, згідно умов проформи інвойсу строк доставки товару складає 30 днів з моменту отримання попередньої оплати за товар.

До митного оформлення надано інвойс, що є розрахунково-платіжним документом, в якому виставляються суми до сплати покупцю та в якому міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору.

Відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати та строки поставки безпосередньо ціни товару та складових митної вартості не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати, строки поставки товару не повинні братися митним до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак, суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Також, суд не погоджується із твердженнями відповідача у спірному рішенні про ненадання покупцю сертифікату якості заводу виробника, що передбачено п.3.8 контракту 2509-18 від 25.08.2018, оскільки вказаний сертифікат надано декларантом, про що вказано у графі 44 митної декларації від 25.03.2019 № UA125200/2019/615649.

Щодо наданого до митного органу висновку Київської ТПП від 29.03.2019 №Ц-309 суд зазначає таке.

Так, відповідачем зазначено про те, що у наданому декларантом висновку Київської ТПП від 29.03.2019 №Ц-309 джерелом інформації, яким користався експерт під час визначення вартості імпортованих товарів є Інтернет ресурси. Втім, експертом Інтернет пропозиції не відображено у звіті та його додатках, а згідно п.54 Національного стандарту №1 затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440 зібрані вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього.

Так, у відповідності до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгівельно-промислова палата в Україні має право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість (частина перша статті 11). Суд зауважує, що згідно частини другої статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України. При цьому, суд зазначає, що за відсутності інших підтверджень, методичні та експертні матеріали, не можуть бути єдиними підставами визначення митної вартості товару.

Дослідивши вказаний доказ, дійшов висновку, що він є додатковим документом, передбаченим пунктом 8 частини третьої статті 53 Митного Кодексу України, що подається декларантом на вимогу органу доходів і зборів, а саме: висновком про вартісні характеристики товарів, підготовленим спеціалізованими експертними організаціями. Даний доказ підтверджує ринкову вартість товару, та не містить розрахунку митної вартості товару з урахуванням її складових за конкретним декларуванням. У зв`язку із наведеним, даний доказ враховується судом на загальних підставах, а зауваження, надані відповідачем, не знайшли свого підтвердження.

Щодо посилання відповідача у спірному рішенні на те, що наданий до митного оформлення прайс – лист на конкретних умовах, що за своєю суттю є комерційною пропозицією та не відповідає даті поставки, суд зазначає таке.

Суд зауважує, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс - листа, який може оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд. Чинним національним та міжнародним законодавством не передбачений виключний необхідний перелік інформації, яку повинен містити прайс - лист, з огляду на те, що жодна інформація, викладена в прайс - листі не суперечить його суті.

Відповідач не довів того, що певні недоліки, які на думку відповідача мають місце, якимось чином вплинули на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.

Згідно частини другої статті 53 МК України, прайс - лист не є первинним документом, що підтверджує митну вартість товарів та може бути прийнятий до уваги виключно як додаткова інформація.

У зв`язку з тим, що законодавчо не передбачено форми прайс – листа, а також відомості, що підлягають включенню до нього, суд вважає, що Київською митницею ДФС безпідставно зроблено висновок про невідповідність прай-листа даті поставки.

Крім цього, як вбачається з постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 13.03.2017 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» зроблено такі висновки щодо прайс - листа, зокрема, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності органам доходів і зборів заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс - лист з мотивів його недопустимості у зв`язку з наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів).

Відповідно до загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Разом з цим, для підтвердження ціни, як "дійсної вартості" товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р., контролюючим органом можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців.

Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.

Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Натомість, виконуючи вимогу митного органу, позивачем, було надано прайс-лист виробника товару, який містить дату його складання, найменування товару, одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, із зазначенням валюти, інформацію щодо виробника/виробників, умови поставки, контактну інформацію про виробника - продавця, а також адресований необмеженому колу потенційних покупців, а отже такий документ є належним підтвердженням правильності зазначеної ним митної вартості товару із застосуванням основного методу.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що висновок відповідача про не підтвердження наданим позивачем прайс-листом заявленої митної вартості - є безпідставним, не об`єктивним, не обґрунтованим та суперечить матеріалам справи й положенням МК України.

Не знайшли свого підтвердження й посилання відповідача як на одну із причин коригування митної вартості, зокрема, надання декларантом декларації країни відправлення, оформленої без врахування статті 254 МК України.

Так, статтею 254 МК України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Втім, частиною другою статті 53 МК України не віднесено зазначений документ до переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів.

У свою чергу, відповідачем не обґрунтовано необхідності надання перекладу вказаного документу, складеного іншою мовою та потребує перекладу та доказів на спростування зазначеного, відповідачем до суду не надано.

Крім того, відповідачем у спірному рішенні не конкретизовано, які саме вимоги статті 254 МК України не враховано декларантом при наданні декларації країни відправлення.

Також, відповідачем у спірному рішенні зазначено про недотримання наданим документом від 06.02.2019 №1804 вимог, визначених Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що передбачає проставляння на платіжних дорученнях дати, підпису та відбитку штампу банку.

Втім, відповідачем не наведено відомостей про те, яким саме чином наявність або відсутність таких відміток впливає на визначення митної вартості товару, як і необхідності та обов`язковості їх наявності у наданій копії.

Разом із тим, суд зазначає, що доказів, які б свідчили про недійсність чи підробку платіжного документа від 06.02.2019 №1804, відповідачем до суду не надано.

Також суд не погоджується із посиланням відповідача як на одну із підстав для коригування митної вартості товару на те, що банківські платіжні документи, надані для підтвердження оплати за імпортований товар, містять посилання лише на контракт та не містять реквізитів для ідентифікації оплати даної поставки товару, оскільки законодавчо не встановлено обов`язковості зазначення інвойсу у призначенні платежу для ідентифікації платежу.

Суд зауважує, що спірне рішення не містить обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митним органом у рішенні, який свідчив би про обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, не зазначено також конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на його невідповідність вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У свою чергу, судом встановлено, що відповідачем не наведено обґрунтованих обставин, які б свідчили про наявні розбіжності, що не дають можливість підтвердити числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд також зазначає, що відповідачем не доведено неможливості застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові від 01.10.2013 по справі 21-354а13 «про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів». У зв`язку з чим, на час розгляду документів митницею не доведено обґрунтований сумнів у тому, що сплачені гроші за наданими платіжними документами не стосуються оцінюваного товару.

Відтак, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для визначення митної вартості товару.

Щодо посилання відповідача на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, суд вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення врегульовані статтями 57-64 Митного кодексу України.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

З аналізу вищенаведеної норми слідує, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів. Крім того, законодавцем обмежене право відповідача на визначення митної вартості товару шляхом застосування другорядних методів, зокрема, відповідач має право застосувати послідовно другорядні методи тільки у випадку, якщо неможливо визначити митну вартість попереднім методом (частина третя статті 57 Митного кодексу України).

Частинами 4-8 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Стосовно посилань митного органу на невиконання вимог митного органу про надання додаткових документів, суд звертає увагу на таке.

Відповідачем, в порушення частини третьої статті 53 Митного кодексу України не доведено, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В той же час, Верховним Судом України в постанові від 17.06.2014 у справі №21-148а14 зазначено, що митні органи у випадку наявності обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої митної вартості товару мають право витребувати додаткові документи для перевірки правильності цієї вартості товару. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, що дають можливість пересвідчитися у правильності або помилковості задекларованої митної вартості, а не всі документи. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митницею митної вартості самостійно, якщо подані документи не спростовують сумніву у правильності задекларованої митної вартості.

В спірному рішенні про коригування митної вартості зазначено, що з метою підтвердження числових складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари від декларанта було витребувано додаткові документи, що були підставою для декларування товарів за митною декларацією, а також, враховуючи наявність заниження на нафтопродукти, декларанту необхідно надати калькуляцію виготовлення готового продукту з відображенням числових значень складових митної вартості та вартість сировини в готовому продукті у процентному співвідношенні до загальної вартості товару для встановлення проценту падіння ціни товару пов`язаною з падінням цін на складові сировинних матеріалів.

Так, позивачем на вимогу повідомлення надано до митного органу: інвойс-проформу за номером SX/ERG01901 від 22.01.2019, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що було фактично сплачено або підлягає сплаті за ці товари; експортну декларацію *230120190019519347* країни імпортера - КНР, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що було фактично сплачено або підлягає сплаті за ці товари; прайс-лист від виробника, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни; платіжні доручення в іноземній валюті №1785 від 23.01.2019 та №1804 від 06.02.2019, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що було фактично сплачено за товари; страховий поліс, в якому вказано вартість товару + 10% - страховим забезпеченням від вартості товару, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни; експертний висновок Київської ТПП № Ц-309 від 29.03.2019 про контрактну (ринкову) вартість товару; деклараційний лист від виробника про ненадання калькуляції, що є комерційною таємницею та його переклад; лист від ТОВ «Ергопак» №5008 від 29.03.2019 про надання усіх документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни товару

Суд зауважує, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів в повному обсязі, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 (справа №826/25605/15).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, відповідачем невизнання митної вартості, заявленої декларантом, та визначення митної вартості за іншим, відмінним від першого методом, здійснено не обґрунтовано, без посилання на документи, надані декларантом та причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості. А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність у Київської митниці ДФС підстав вважати надану позивачем інформацію необ`єктивною, документально непідтвердженою та такою, що не піддається обчисленню або має розбіжності.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 18.01.2018 (справа №814/1204/15) та в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа №21-591а15).

Разом із тим, відповідачем не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому відповідач не обґрунтував та не довів неможливості визначення митної вартості за ціною контракту та неможливості її визначення за жодним методом, що передує резервному.

Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 по справі № 809/4367/15.

Беручи до уваги наявні у справі докази, суд дійшов висновку про безпідставність зазначення Київською митницею ДФС в рішенні про коригування митної вартості товарів, що використані декларантом, відомостей, не підтверджених документально.

Не знайшли свого підтвердження й доводи відповідача щодо відсутності у наданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв`язку з чим оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд також звертає увагу, що відповідач, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову та, відповідно, обґрунтовуючи правомірність прийнятого Київською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості, посилається на обставини та факти, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення на момент його прийняття; такі відомості не були зазначені серед покладених в основу рішення обставин, зокрема, в спірному рішенні лише формально зазначено, що у наданих до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, втім, жодним чином не зазначено, які саме.

Так, суб`єкт владних повноважень позбавлений можливості, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатись на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення.

Щодо вимог позивача про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125200/2019/00096, суд зазначає таке.

Згідно частини шостої статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки на час прийняття спірної картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, спірне рішення відповідача оцінюється судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведено митницею у спірному рішенні та вимог, які висунуті позивачеві у зв`язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 23 вересня 1998 року по справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства вказує, що усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Принцип правової визначеності є необхідним елементом принципу верховенства права. В свою чергу, вимоги державного органу, які адресовані суб`єкту господарювання під час проходження тих чи інших адміністративних процедур, повинні бути достатньо чіткими та зрозумілими, щоб їх можна було виконати.

Отже, зазначені відповідачем у запереченнях проти позову розбіжності, наявні на його думку у поданих до митного оформлення документах, які не були ним зазначені під час прийняття рішення, не можуть бути прийняті до уваги для з`ясування обґрунтованості оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, оскільки з урахуванням вищевикладеного таке рішення повинно бути обґрунтованим під час їх прийняття, а не під час оскарження в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, у зв`язку із чим спірні рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5302, 25 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2776780 від 07.06.2019 на суму 1921, 00 грн. та платіжним дорученням №2777114 від 02.07.2019 на суму 3381,25 грн.

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці ДФС, становить 5302 (п`ять тисяч триста дві) грн. 25 коп.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ергопак" (код ЄДРПОУ 31364122, адреса місцезнаходження: 08150, Київська область, Києво – Святошинський район, місто Боярка, вул. Соборності, будинок 36) до Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947, адреса місцезнаходження: міжнародний аеропорт «Бориспіль», м. Бориспіль, Київська область, 08307) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, - задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 02.04.2019 № UA 125200/2019/110009/2.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125200/2019/00096.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947, адреса місцезнаходження: 08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль») на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ергопак" (код ЄДРПОУ 31364122, адреса місцезнаходження: 08150, Київська область, Києво – Святошинський район, місто Боярка, вул. Соборності, будинок 36) судовий збір в сумі 5302 (п`ять тисяч триста дві) грн. 25 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 10 жовтня 2019 року