Рішення № 84948844, 15.10.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2019 року м. Київ № 320/3477/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

до Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області з позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь державного бюджету 111000,00 грн. в рахунок погашення податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що перед державним бюджетом у відповідача наявний податковий борг у розмірі 111000 грн., який виник внаслідок несплати останнім узгоджених сум грошових зобов`язань по фінансовим санкціям за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну.

Факти порушень, які дали підстави для застосування фінансових санкцій (штрафів), були зафіксовані у ході проведених перевірок в період 2017-2018 років. Винесені контролюючим органом податкові повідомлення-рішення, оскаржені відповідачем не були. При цьому, у добровільному порядку вказана сума грошового зобов`язання ФОП ОСОБА_1 також не сплачена, що в свою чергу завдає збитків державі, а тому підлягає стягненню на підставі статті 87 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 05.08.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін та проведення судового засідання і запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву, а у разі його не подання у встановлений судом строк, попереджено, що справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов не визнав та пояснив, що незважаючи на те, що правом на оскарження рішень податкового органу не скористався, не погоджується з їх законністю. Вважає, що позивач діяв протиправно, оскільки не надав копії наказу на проведення перевірки, а також, на думку відповідача, позивач пропустив трьохмісячний строк звернення до суду, отже у заявленому позові слід відмовити.

На час ухвалення рішення у даній справі, підтверджуючі документи щодо сплати податкового боргу, від відповідача до суду не надходили.

Дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у Київській області протягом 2017-2018 років проведено ряд фактичних перевірок у ФОП ОСОБА_1 , зокрема:

1) за наслідками проведеної 16 червня 2017 року фактичної перевірки, складено акт від 19.06.2017 № 271/10-36-40/2685303848, на підставі якого було винесено податкові повідомлення-рішення: від 09.08.2017 № 0003864001 про застосування фінансових санкцій на суму 10000 грн. за допущені порушення статті 11-1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР) з долученим розрахунком; від 09.08.2017 № 0003874001 про застосування фінансових санкцій на суму 17000 грн. за допущені порушення статті 15 Закону № 481/95-ВР з долученим розрахунком; від 09.08.2017 № 0003884001 про застосування фінансових санкцій на суму 17000 грн. за допущені порушення статті 15 Закону № 481/95-ВР з долученим розрахунком;

2) 13 липня 2017 року проведено перевірку із складанням акту № 1822/1000/14/2685303848. На підставі вказаного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 26.09.2019 № 0035961406 про застосування фінансових санкцій на суму 10000 грн. за допущені порушення пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" (далі - Постанова № 957);

3) 30 березня 2018 року складено акт перевірки, проведеної 29.03.2018 № 131/10-36-40/2685303848 з винесенням податкових повідомлень-рішень: від 21.05.2018 № 0005154001 про застосування фінансових санкцій на суму 10000 грн. за допущені порушення статті 11-1 Закону № 481/95-ВР з долученим розрахунком; від 21.05.2018 № 0005164001 про застосування фінансових санкцій на суму 17000 грн. за допущені порушення статті 11 Закону № 481/95-ВР з долученим розрахунком; від 21.05.2018 № 0005174001 про застосування фінансових санкцій на суму 10000 грн. за допущені порушення Постанови № 957 та статті 18 Закону № 481/95-ВР з долученим розрахунком;

4) 1 червня 2018 року проведено перевірку та складено акт від 04.06.2018 № 241/10-36-40/2685303848. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення: від 04.07.2018 № 0007064001 про застосування фінансових санкцій на суму 10000 грн. за допущені порушення Постанови № 957 та статті 18 Закону № 481/95-ВР з долученим розрахунком; від 04.07.2018 № 0007074001 про застосування фінансових санкцій на суму 10000 грн. за допущені порушення статті 11-1 Закону № 481/95-ВР з долученим розрахунком.

На підтвердження вручення документів, що були складені за наслідками проведених фактичних перевірок, позивачем надано суду копії листів поштової кореспонденції про направлення за адресою реєстрації ФОП ОСОБА_1 такої документації. Кореспонденція не була вручена адресату, про що свідчать відмітки поштового відділення та, відповідно, була повернута до податкового органу, з відміткою - "за закінченням терміну зберігання".

26 вересня 2018 року податковим органом сформовано податкову вимогу форми "Ф" № 131273-53 на суму 74000,27 грн. та надіслано на адресу відповідача.

Як слідує з матеріалів справи, податковий орган вважає, що оскільки податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржені та не скасовані, то грошові зобов`язання, визначені ним, вважаються узгодженими.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, суд виходить з такого.

За приписами статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Положеннями статті 21 Податкового кодексу України визначені обов`язки органів фіскальної служби, серед яких: - дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; - забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; - не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Отже, органи фіскальної служби та їх посадові особи при прийнятті рішень, зокрема про проведення перевірки платника податків, складання податкових документів, зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України.

Главою 8 Податкового кодексу України визначені види перевірок контролюючих органів та порядок їх проведення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, при цьому камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав перелічених у підпунктах пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

За пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до пункту 86.5 статті 86 Податкового кодексу України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Як слідує з пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

В матеріалах справи відсутня будь-яка інформація та письмові докази про висловлену незгоду відповідачем з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в актах перевірок..

Згідно пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Київській області винесено декілька податкових повідомлень-рішень на підставі яких ФОП ОСОБА_1 мала здійснити сплату утвореного боргу в розмірі 111000 грн. з урахуванням статті 57 Податкового кодексу України. Зазначені податкові зобов`язання виникли у зв`язку з допущеними порушеннями податкового законодавства відповідачем, які зафіксовані актами перевірок та за які застосовані фінансових санкції.

Згідно з пунктами 36.1, 36.2 статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

За пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Як зазначено у пункті 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Зі змісту пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України слідує, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Оскільки правом на адміністративне врегулювання питань щодо спірних грошових зобов`язань, які не заперечуються та не спростовуються відповідачем в частині виявлення правопорушень, останній не скористався, а тому, відповідно, був зобов`язаний сплатити визначені податковим органом суми податкового боргу в добровільному порядку.

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з підпунктом 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до положень пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України, строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов`язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Пунктом 113.3 вищевказаної статті встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Так, відповідно до частини 1 статті 17 Закону № 481/95-ВР, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

З положень статті 17 Закону № 481/95-ВР слідує, зокрема, що за порушення, які мали місце та зафіксовані під час фактичних перевірок позивачем у ФОП ОСОБА_1 , застосовуються фінансові санкції у разі, а саме:

за абзацом 5 частини 2 цієї статті - оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень;

за абзацом 14 частини 2 цієї статті - оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень;

- роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації через роздрібну торговельну мережу тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб`єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 10000 гривень, що визначено абзацом 15 частини 2;

- виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень, що вказано у абзаці 16 частини 2 зазначеної статті.

Тому, суми фінансових санкції, що застосовані позивачем до ФОП ОСОБА_1 із вказаних у податкових повідомленнях-рішеннях підстав, відповідають наведеним нормам законодавства, а отже вчинені ГУ ДФС у Київській області правомірно.

Згідно частини 5 статті 17 Закону № 481/95-ВР у разі невиконання суб`єктом господарювання рішення органів, зазначених у частині третій (четвертій) цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

Відповідачу податкові рішення, якими визначені суми податкового зобов`язання перед бюджетом, що підлягають сплаті, надсилались рекомендованою кореспонденцією, однак були повернуті з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Як встановлено пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Правом на оскарження податкових повідомлень-рішень відповідач не скористалась, грошове зобов`язання зі сплати фінансових санкцій (штрафу) за порушення норм в сфері обігу та реалізації спиртних напоїв (підакцизних товарів) у визначений законом строк не сплатила.

Згідно із пунктом 56.15 статті 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 статті 56 Податкового кодексу України, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків (абзац другий підпункту 56.17.5 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Як зазначено в підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

На підставі пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, відповідачу було направлено поштою податкову вимогу форми "Ф" від 26.09.2018 № 131273-53 на суму 74000,27 грн., яка направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням, проте конверт з вмістом поштового відправлення повернувся на адресу відправника з відміткою поштового відділення - "за закінченням терміну зберігання".

У визначений законодавством строк відповідач суму податкового боргу не сплатив, у адміністративному та судовому порядку суму боргу не оскаржував.

Як слідує з пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

На час розгляду справи та прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог, доказів про сплату відповідачем податкового боргу із податкових зобов`язань по фінансовим санкціям (штрафам) у розмірі 111000 грн. до суду не надано.

Беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості у розмірі 111000 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо пропуску строків на звернення до суду податковим органом, за твердженням відповідача, визначених частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України у три місяці, суд зауважує, що цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Так, відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Податковий борг у відповідача виник на підставі виявлених правопорушень позивачем в ході фактичних перевірок у 2017 та 2018 роках, а отже строки звернення до суду податковим органом не пропущені, що узгоджується з висловленою правовою позицією, щодо строків, у постанові Верховного Суду, зокрема, від 30 травня 2019 року по справі № П/811/871/17.

Також суд звертає увагу відповідача, що предметом цієї справи є заявлена податковим органом вимога про стягнення узгодженого податкового зобов`язання. Правомірність дій та прийняття рішень позивачем суд не досліджував, оскільки такі питання виходять за межі заявлених позовних вимог, тобто підстав і предмету позову, що кореспондується із висновками Верховного Суду, зробленими у постанові від 25 січня 2019 року по справі № 810/1760/17.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 по справі № 802/2236/17-а.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність своїх дій.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03151, Київська обл., м. Київ, вул. Народного ополчення, 5-а, код ЄДРПОУ 39393260) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) про стягнення податкового боргу задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь державного бюджету 111000 (сто одинадцять тисяч) грн. 00 коп. в рахунок погашення податкового боргу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 15.10.2019

Суддя Панченко Н.Д.