Рішення № 84948808, 07.10.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 жовтня 2019 року Справа № 808/8888/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Садового І.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державна організація «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб»,

про: визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

07.12.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі – третя особа), в якому позивач із урахуванням уточнень просить:

– визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

– зобов`язати відповідача включити дані про рахунки позивача (ІПН 268009413) до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Дельта Банк», за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і подати третій особі додаткову інформацію стосовно позивача (ІПН 268009413) як вкладника за Договором від 13.02.2015 № 001-07514-130215 банківського кладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок третьої особи;

– вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач обґрунтовує уточнені позовні вимоги тим, що у нього наявний банківський вклад на загальну суму 4 000,00 $, що розміщений у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» (далі – ПАТ «Дельта Банк»). 02.03.2015 Національним Банком України було прийнято рішення про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та, відповідно, розпочато процедуру його ліквідації. Позивач отримав лист відповідача від 23.09.2015 № 8821/2709, в якому його було повідомлено про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) від 13.02.2015 № 001-07514-130215 згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі – Закон України від 23.02.2012 № 4452-VI) з відповідними правовими наслідками, передбаченими ст. 216 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Позивач вважає оскаржувану діяльність відповідача протиправною, оскільки укладення Договору банківського вкладу (депозиту) від 13.02.2015 № 001-07514-130215 й зарахування коштів на рахунок відбулись до дати віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації. Отже, позивач вважає, що він підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ст. 26 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI. Крім того, позивачем було зауважено, що наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати жодних прав таких осіб внаслідок прийняття цього наказу.

З огляду на викладені вище обставини у їх сукупності позивач стверджує, що відповідачем була допущена протиправна бездіяльність щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а відтак, з метою поновлення порушеного права на отримання гарантованої йому суми вкладу, його слід включити дані про рахунки позивача (ІПН 268009413) до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Дельта Банк», за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і подати третій особі додаткову інформацію стосовно позивача (ІПН 268009413) як вкладника за Договором від 13.02.2015 № 001-07514-130215 банківського кладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок третьої особи.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 12.01.2016 (головуючий – суддя Каракуша С.М.) відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2016 провадження у справі було зупинено на підставі п. 3 ч. 1 ст.156 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) до розгляду Конституційним Судом України справи за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI положенням ст.6. ч.1 ст.8. ч.4 ст.13, ст.ст.21.22, ч.1,4,5 ст.41 Конституції України.

У зв`язку припиненням повноважень судді Каракуші С.М., згідно із розпорядженням тимчасово виконуючого обов`язки керівника апарату суду від 27.09.2016 №188 та відповідно п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи №808/8888/15.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2016, справу передано для подальшого розгляду судді Садовому І.В.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду Садового І.В. від 27.09.2016 справу прийнято до свого провадження.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.08.2019 поновлено провадження у справі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.08.2019 задоволено заяву представника позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та відкладено судове засідання на 19.09.2019.

09.09.2019 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки операції з перерахування грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб, відкриті у ПАТ «Дельта Банк», були здійснені в період дії постанови Національного Банку України від 30.10.2014 № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних». Тобто, Банку було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб третьою особою, крім договорів, укладених до набрання чинності постановою НБУ від 30.10.2014 № 692/БТ, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків. Також, представник відповідача зауважив, що умови, зокрема договору позивача від 13.02.2015 № 001-07514-130215 надають кредиторам – фізичним особам переваги перед іншими кредиторами, а отже такий Договір є нікчемним з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI. Крім іншого, приписами вказаного нормативно-правового акту визначено як обов`язок відповідача у визначені строки, скласти перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, так і обов`язок протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними. На обґрунтування власної позиції відповідача його представник додатково зауважив, що, як вбачається з реєстру договорів (додаток № 1 до Протоколу засідання комісії перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк» від 15.09.2015), кошти особисто позивачем не вносились, оскільки були перераховані безготівковим шляхом іншою фізичною особою, а саме ОСОБА_2 . Додатково було зазначено, що Законом України від 23.02.2012 № 4452-VI не передбачено подальше внесення змін або будь-яке інше коригування Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок третіх осіб. Із урахуванням викладених обставин у їх сукупності, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

17.09.2019 до суду надійшли пояснення третьої особи на позовну заяву, у яких її представник просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки третя особа не може затвердити доповнення до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, без надходження відповідної інформації від відповідача. Представник третьої особи зауважив, що на день розгляду даної адміністративної справи додаткова інформація (зміни та доповнення до Переліку вкладників) щодо позивача не надходила від відповідача. Крім того, у поясненнях третьої особи міститься обґрунтування нікчемності спірного правочину, оскільки Договір банківського депозиту від 13.02.2015 було укладено під час дії обмежень, запроваджених постановою Правління НБУ від 30.10.2014 № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних». Зокрема, було заборонено проведення будь-яких операцій за чинними договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума за вкладами фізичних осіб третьою особою (у тому числі перерахування грошових коштів з рахунку фізичної особи на рахунок іншої фізичної особи у цьому ж банку). Отже, представник третьої особи стверджує, що у ПАТ «Дельта Банк» були відсутні належні повноваження для здійснення таких операцій, тобто цивільна дієздатність була обмежена. По-друге, переказ коштів в іноземній валюті від громадянки ОСОБА_2 на користь позивача було проведено в порушення Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» та постанови Правління НБУ від 16.09.2013 № 365 «Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України». По-третє, кошти на банківський рахунок позивача фактично переведені від іншого кредитора банку – Лізунової ОСОБА_3 . При цьому, позивачем, як наголошує представник третьої оосби, не надавалось підтвердження про внесення ним особисто вкладу. Отже, кошти фактично належать і належали не позивачу, а третій особі, яка здійснювала переказ в іноземній валюті. Із урахуванням викладених обставин у їх сукупності, представник третьої особи просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

07.10.2019 судом отримано клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження.

Відповідач та третя особа, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не прибули, не повідомили суд про причини неприбуття.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зміст та обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.

В зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали і з`ясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

13.02.2015 між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкраший від Миколая» у доларах США № 001-07514-130215 (далі – Договір від 13.02.2015 № 001-07514-130215, а.с.7), відповідно до умов якого сума вкладу складає 4 000,00 $. Вклад залучається на строк із моменту зарахування Вкладу на рахунок, вказаний в п. 1.6 Договору від 13.02.2015 № 001-07514-130215, та по 12.08.2019 включно. Процентна ставка на суму вкладу становить 5,5% річних.

Згідно з п. 1.6 Договору від 13.02.2015 № 001-07514-130215 Банк відкриває позивачу як вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 . Пунктом 2.1 Договору від 13.02.2015 № 001-07514-130215 визначено, що його укладено у двох оригінальних примірниках українською мовою, які мають рівну юридичну силу, по одному для кожної із сторін, набуває чинності з моменту підписання його сторонами, скріплення печаткою Банку та внесення Вкладником суми вкладу, та діє до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (а.с.7).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» та призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк».

23.09.2015 представник Тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» Сичевська Ю ОСОБА_4 К. склала та направила позивачу повідомлення № 8821/2709 про нікчемність Договору від 13.02.2015 № 001-07514-130215 згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI (а.с.8). Також, у повідомленні зазначено, що відповідно до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

02.10.2015 Правління Національного Банку України прийняло постанову № 654 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» (а.с.68). У той же день, 02.10.2015, Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочала процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією відповідного Рішення від 02.10.2015 № 181 (а.с.69).

15.10.2015 позивач подав відповідачу заяву, в якій просив пояснити, що означає факт визнання Договору від 13.02.2015 № 001-07514-130215 нікчемним, де знаходяться гроші у розмірі 4 000,00 $ та як їх можна отримати (а.с.10).

29.10.2015 позивачу були виплачені відсотки за Договором від 13.02.2015 № 001-07514-130215 у розмірі 381,12 грн. (а.с.9).

Листом від 10.11.2015 № 05-3145159 відповідач повідомив позивача, що Договір від 13.02.2015 № 001-07514-130215 є нікчемним відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI. Єдиним документом, який відповідач повинен надати позивачу у випадку виявлення нікчемного правочину, є повідомлення про нікчемність, яке було попередньо надіслане позивачу у порядку, передбаченому законом. Таким чином, інформацію щодо вище зазначеного Договору не включено до Переліку вкладників АТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок коштів третьої особи. Стосовно надання довідки про залишки коштів на рахунках відповідач поінформував позивача, що така довідка не може бути надана у зв`язку з нікчемністю укладених між позивачем та АТ «Дельта Банк» договорів (а.с.11).

Аналогічним за змістом листу від 10.11.2015 № 05-3145159 є лист відповідача від 12.11.2015 № 05-3112830 (а.с.12), оскільки в ньому міститься обґрунтування нікчемності Договору від 13.02.2015 № 001-07514-130215.

Оцінюючи правомірність не включення відповідачем позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд виходить із такого.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, регламентовані Законом України від 23.02.2012 № 4452-VI.

Відповідно до ст. 2 Закону №4452-VI вклад – кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 2 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI передбачено, що під виведенням неплатоспроможного банку з ринку слід розуміти заходи, які здійснює Фонд стосовно банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, щодо виведення його з ринку одним із способів, визначених статтею 39 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 2 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI, називається тимчасовою адміністрацією.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

За приписами ч. 1 ст. 26 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

Фонд має право не включати до розрахунку гарантованої суми відшкодування коштів за договорами банківського рахунка до отримання в повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).

Виплата гарантованої суми відшкодування за договорами банківського рахунка здійснюється тільки після отримання Фондом у повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).

Перелік підстав, за наявності яких Фонд не відшкодовує коштів за вкладами зазначено у ч. 4 ст. 26 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право: вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вчиняти дії, спрямовані на виконання плану врегулювання, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.

Частиною 2 ст. 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Пунктами 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 (далі – Положення), уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Інформація про вкладника в Переліку повинна забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

У п. 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Отже, Уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями на формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в неплатоспроможному банку за рахунок коштів Фонду (з урахуванням положень ст. 26 Закону України № 4452-VI). Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Вкладником, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI є фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Отже, передбачені Законом України від 23.02.2012 № 4452-VI гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку (у розумінні ст. 2 Закону). Такий статус, з-поміж іншого, передбачає наявність вкладу, залученого, зокрема, на умовах договору банківського рахунка.

Судом встановлено, що між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір від 13.02.2015 № 001-07514-130215, відповідно до умов якого сума вкладу складає 4 000,00 $ (а.с.7). На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» та призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк».

23.09.2015 представником Тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» було складено та направлено позивачу повідомлення № 8821/2709 про нікчемність Договору від 13.02.2015 № 001-07514-130215 згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI (а.с.8). Листами від 10.11.2015 № 05-3145159 та від 12.11.2015 № 05-3112830 відповідачем додатково було поінформовано позивача стосовно нікчемності Договору від 13.02.2015 № 001-07514-130215 (а.с.11-12).

Отже, вклад позивача було розміщено на рахунку ПАТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ст. 26 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI. При цьому, представниками відповідача та третьої особи не наведено належних правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок третьої особи. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 802/351/16-а з подібних відносин.

Також, у контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що п. 7 ч. 3 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI як нормативна підстава для визнання Договору від 13.02.2015 № 001-07514-130215 нікчемним не може бути застосований, оскільки за наслідками його укладення у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов`язку банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім`я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Отже, суд робить висновок, що законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом за договором банківського вкладу. При цьому і положення ст. 2 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI визначають, що вкладом вважаються кошти, які надійшли до банку як безпосередньо від вкладника, так і для нього.

Суд відхиляє твердження представників відповідача та третьої особи на порушення при перерахуванні коштів на рахунок позивача положень пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», як на одну із підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки положення вказаного пункту (у редакції, чинній на час укладення договору банківського вкладу) забороняють зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третіх осіб, крім випадків, передбачених нормами діючого законодавства або Продуктами банку.

Також, суд вважає за доцільне зауважити, що зарахування коштів на депозитний рахунок позивача з поточного рахунку іншої фізичної особи, а саме ОСОБА_2 узгоджується і з положеннями пунктів 10.12, 10.19 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492, оскільки договором банківського вкладу з урахуванням укладеної до нього додаткової угоди передбачено зарахування коштів на депозитний рахунок вкладника з рахунку іншої особи.

Крім того, суд знаходить безпідставними посилання представників відповідача та третьої особи на укладення Договору від 13.02.2015 № 001-07514-130215 під час дії постанови Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», оскільки остання відповідно до положень ст. 75 Закону України від 07.12.2000 № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» (далі – Закон України від 07.12.2000 № 2121-III) є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача про встановлені для ПАТ «Дельта Банк» обмеження відповідачем не надано. При цьому невиконання посадовими особами Банку приписів постанови НБУ про віднесення банку до категорії проблемних не може бути саме по собі підставою для висновку про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) саме відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI.

Посилання представника відповідача на те, що переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання платником – ініціатором перерахунку коштів, як кредитором, за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отримання її позачергово та раніше за інших кредиторів банку, судом сприймаються критично, оскільки останні фактично є припущеннями Уповноваженої особи, в той же час, жодних доказів на підтвердження зобов`язання позивача повернути кошти ініціатору відповідного перерахунку після отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду, надано не було.

Поряд із цим, суд вважає за необхідне зауважити, що будь-який правочин за своєю суттю є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі закону (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ «Дельта Банк» із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №819/353/16.

Таким чином, оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.

Відтак і права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи. Встановлена правова природа зазначено наказу (повідомлення про нікчемність) унеможливлює здійснення у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах) вимог про визнання неправомірними дій та рішення уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем.

Аналогічна правова позиція у подібних відносинах, висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 802/351/16-а.

Таким чином, у діях та рішенні відповідача, що вплинули на права та інтереси позивача, відсутні ознаки бездіяльності, що виключає можливість задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Також, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок третьої особи, оскільки Законом України від 07.12.2000 № 2121-III встановлено чіткий термін його формування та передачі третій особі.

Натомість належним способом захисту порушеного права в даному випадку є зобов`язання відповідача подати третій особі додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем, на переконання суду, доведено наявність правових підстав для зобов`язання відповідача подати третій особі додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок третьої особи.

У свою чергу, відповідач не надав суду достатніх та переконливих доказів, які б могли слугувати законними підставами для визнання Договору від 13.02.2015 № 001-07514-130215 нікчемним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню, а саме у відповідній частині.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 974,40 грн., що підтверджується платіжними квитанціями від 01.12.2015 (а.с.3) та від 25.12.2015 (а.с.18-а).

Оскільки суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову, стягненню на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 487.20 грн.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Частково задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (01014, м. Київ, вул. Дружби Народів, буд. 38), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд.17, код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі та підписано 15 жовтня 2019 року.

Суддя І.В. Садовий