Ухвала суду № 84948689, 15.10.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

15 жовтня 2019 року Справа № 280/3797/19 Провадження: м. ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., за участю секретаря Фесик А.В, розглянув у залі суду у м. Запоріжжя в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до Гуляйпільської районної ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна регуляторна служба України

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Гуляйпільської районної ради (далі- відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державної регуляторної служби України, в якому позивач просить суд скасувати рішення Гуляйпільської районної ради Запорізької області, 41 сесії, сьомого скликання №5 від 10 квітня 2019 року “Про створення комунального некомерційного підприємства “Гуляйпільська центральна районна лікарня” Гуляйпільської районної ради шляхом перетворення.

Провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Додатково було витребувано від Державної регуляторної служби України пояснення щодо того, чи є оскаржуване рішення Гуляйпільської районної ради Запорізької області, 41 сесії, сьомого скликання №5 від 10 квітня 2019 року “Про створення комунального некомерційного підприємства “Гуляйпільська центральна районна лікарня” Гуляйпільської районної ради шляхом перетворення - регуляторним актом.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

03.10.2019 провадження у справі було зупинено у зв`язку з необхідністю передати заяву позивача про відвід судді іншому складу суду.

Ухвалою судді Сіпаки А.В. від 04.10.2019 відмовлено позивачу у задоволенні заяви про відвід судді та повернуто справу на розгляд судді Стрельніковій Н.В.

15.10.2019 провадження у справі поновлено у відповідності із ст. 237 КАС україни.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Згідно із ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права.

У частині 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Цю конституційну норму необхідно застосовувати з урахуванням її офіційного тлумачення, наданого Конституційним Судом України. Зокрема щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи, Конституційний Суд України рішенням від 25.11.197 офіційно розтлумачив частину другу статті 55 Конституції України. Її необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Обгрунтовуючи свою позицію, Конституційний Суд зазначив, що стаття 55 Конституції України <…> не визнача[є], які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування чи посадових і службових осіб можуть бути оскаржені, і встановлюють принцип, відповідно до якого в суді можуть оскаржуватися будь-які рішення, дії та бездіяльність. Тим самим створено механізм реалізації конституційного права особи на судовий захист прав і свобод людини і громадянина. Звідси випливає, що Конституцією України гарантовано і забезпечено кожній людині і громадянину право на звернення до суду за захистом своїх прав чи свобод.

З наведеного офіційного тлумачення частини 2 ст. 55 Конституції України слідує, що право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, що якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Таким чином, право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, про яке йдеться у частині 2 ст. 55 Конституції України, має спеціальну мету і призначення - правовий захист порушених прав та свобод людини, усунення перешкод у їх реалізації.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).

У статті 5 КАС України взаємозв`язок між правом особи на звернення до суду і порушенням їх суб`єктивних прав знайшов остаточне закріплення. Зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, завдання адміністративного судочинства не можуть бути реалізовані у разі звернення особи до суду за захистом прав та свобод, які не належать їй особисто.

Проаналізувавши ч. 1 і 2 статті 55 Конституції України у взаємозв`язку та з урахуванням їх офіційного тлумачення, суд дійшов висновку, що конституційна гарантія права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб має на меті захист прав та свобод безпосередньо людини, яка вважає, що її права та свободи порушені, або порушуються, або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (має місце протиправне втручання).

Право на оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, складовою якого є право звернення до суду (право на доступ до судової процедури), не є абстрактним, а пов`язане з правом конкретної особи, в інтересах якої виникає судовий процес, і з її переконанням у тому, що держава (в особі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб) протиправно втрутилася у її права або свободи.

Конституція України закріплює гарантію для звернення до суду за захистом прав, але не має на меті гарантувати сам лише судовий розгляд (судове слухання). Для звернення до суду особа повинна мати матеріально-правову заінтересованість у вирішенні спору. Юридична зацікавленість у зверненні до суду повинна мати об`єктивну основу.

Право, свобода або законний інтерес може бути захищено судом лише у разі його порушення. З цього слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення права, свободи або інтересу. Позивач повинен довести, що він має право або законний інтерес і є потерпілим від порушення цього права та інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

Потерпілим від порушення є особа, яка безпосередньо зазнала або з великим ступенем ймовірності зазнає суттєвих негативних наслідків від стверджуваного порушення.

У справі, що розглядається, оскаржується рішення Гуляйпільської районної ради Запорізької області №5 від 10 квітня 2019 щодо реорганізації юридичної особи (створення Комунального некомерційного підприємства «Гуляйпільська центральна районна лікарня» Гуляйпільської районної ради шляхом перетворення).

Цей акт є індивідуально-правовим і не встановлює прав та обов`язків позивача.

Вказане також підтверджується поясненнями Державної регуляторної служби вих. №7164/0/20/19 від 05.09.2019, згідно якого рішення Гуляйпільської районної ради №5 від 10.04.2019 «Про створення комунального некомерційного підприємства «Гуляйпільська центральна районна лікарня» поширюється виключно на одного визначеного суб`єкта господарювання КНП «Гуляйпільська ЦРЛ».

У якості права, на захист якого звернувся позивач, він зазначив право на необхідну безкоштовну медичну допомогу. Порушення цього права позивач вбачає у тому, що спірне рішення несе великі загрози та ризики для медобслуговування населення, зокрема такі як: неотримання ліцензії на хірургічне та реанімаційне відділення; нестача кадрів, що фактично веде до їх закриття; під загрозою інфекційне, дитяче відділення та лабораторія забору аналізів; на думку позивача практично 26 тис. мешканців міста залишаться без вторинної ланки медичної допомоги.

При цьому позивач не повідомив суду, які саме у позивача виникли реальні перешкоди у реалізації прав на отримання необхідної медичної допомоги.

Посилання позивача на відмову йому в наданні безкоштовної медичної вторинної допомоги через що йому довелось лікуватися за власний кошти, суд не бере до уваги, оскільки доказів відмови позивачу у лікуванні не надано, а надані до позову копії чеків свідчать лише про придбання ліків (а.с.32,33). Крім того, як пояснює у відзиві відповідач, позивач дійсно звертався 10.05.2019 до КНП «Гуляйпільська ЦРЛ» за наданням медичної допомоги. Після огляду лікарем-хірургом ОСОБА_2 був встановлений діагноз, призначено лікування, лабораторні дослідження крові Відповідно до письмових пояснень лікаря – хірурга ОСОБА_2 (а.с. 81), ОСОБА_1 від запропонованого стаціонарного лікування відмовився, був попереджений про можливі ускладнення та пов`язані з ним наслідки, претензій не мав. Лікарем були надані рекомендації хворому щодо лікування та виписані рецепти на необхідні ліки.

Зазначені обставини не свідчать про порушення прав позивача на отримання медичної допомоги.

Також позивач вказує на закриття пологового відділення Гуляйпільської ЦРЛ у зв`язку з чим породіль направляють до Пологівської ЦРЛ (відстань 20 км) при цьому звертає увагу на незадовільний стан автодороги до Пологівського госпітального округу та відсутність громадського транспортного сполучення до м.Пологи.

Однак, з пояснень відповідача вбачається, що рішення про закриття пологового відділення відповідачем не приймалося. Згідно з розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації від 30.05.2016 №310 «Про оптимізацію ліжкового фонду закладів охорони здоров`я Запорізької області» та наказу Департаменту охорони здоров`я облдержадміністрації від 11.07.2016 №604 «Про реалізацію плану заходів щодо оптимізації ліжкового фонду закладів охорони здоров`я Запорізької області» КУ Гуляйпільська ЦРЛ у 2016 році здійснила відповідні заходи щодо оптимізації ліжкового фонду лікарні, так, як на другому рівні надання медичної допомоги породіллям держава передбачає створення міжрайонних акушерських відділень ЦРЛ з кількістю пологів не менше 400 на рік, у складі яких є відділення анестезіології та інтенсивної терапії, а також лікар – акушер-гінеколог та лікар педіатр-неонатолог цілодобово.

До того ж, із змісту згідно наданого до матеріалів справи листа ПАТ «Запоріжавтотранс» від 27.08.2019 (а.с. 82), вбачається що із м.Гуляйполе можливо дістатися до центру сусіднього району м.Пологи маршрутними автобусами «Гуляйполе-Бердянськ» та «Павлоград- Бердянськ» які здійснюють маршрути 4 рази на день. Також, як пояснив відповідач, додатково ще є маршрути які проходять транзитом через м.Пологи: «Гуляйполе- Мелітополь», «Гуляйполе- Енергодар».

Відтак, позивач не наводить обставин та не надає доказів у їх обгрунутвання, які б об`єктивно свідчили про те, що він має матеріально-правову заінтересованість у розгляді справи та наразі зазнав негативних наслідків, пов`язаних з оскаржуваним рішенням.

З огляду на вищенаведене, видання спірного рішення не порушує прав, свобод та законних інтересів позивача. Відтак, ОСОБА_1 не належить до кола осіб, які мають право на позов про визнання цього рішення протиправним та його скасування.

Таким чином, між позивачем і Гуляйпільською районною радою відсутній публічно-правовий спір (у розумінні КАС України) щодо рішення, яке оскаржується, а тому юрисдикція суду на ці відносин не поширюється. Це виключає можливість розгляду справи адміністративним судом.

Відповідно до підпункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відтак, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача підлягає задоволенню, провадження у справі слід закрити.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом частини 1 статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (ч. 2 ст. 239 КАС України).

Однак, у зазначених статтях не вирішено питання про правові наслідки звернення позивача з позовом, в якому відсутні ознаки публічно-правового спору та який на підставі частини 3 статті 124 Конституції не належить до юрисдикції усіх судів України. Суд вважає, що у такому випадку, закриваючи провадження у справі, позивачу слід роз`яснити, що його вимоги не належать до юрисдикції судів.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 11.09.2018 по справі №9901/441/18.

Керуючись ст.ст.238, 241, 243, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі № 280/3797/19 за позовом ОСОБА_1 до Гуляйпільської районної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державної регуляторної служби України про скасування рішення.

Роз`яснити позивачу, що на підставі ч.2 ст.239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 294, 295, 296 та 297 КАС України.

Суддя Н.В.Стрельнікова