Рішення № 84948109, 15.10.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року м. Житомир справа № 240/9530/19

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів UА101000/2019/200138/2 від 26.04.2019.

В обґрунтування позову вказує, що нею у Польщі було куплено автомобіль ФОРД ФОКУС, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , за 20800 PLN злотих, який мав пошкодження ЛКП (подряпини, сколи), а тому його вартість була меншою від вартості нового. Вважає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості, яке може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання на 12.09.2019.

Відділом документального забезпечення суду зареєстровано відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР) визначила форми контролю, такі як: "Митна вартість товару нижча наявної цінової інформації товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення митної вартості". Зазначає, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У зв`язку із неподанням декларантом договору, рахунків із третіми особами, прийнято рішення про коригування митної вартості №UА101000/2019/200138/2 від 26.04.2019. У подальшому транспортний засіб випущено у вільний обіг на підставі митної декларації №UА101070/2019/025342 від 26.04.2019 із застосуванням фінансових гарантій у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України (далі - МК України). Отже, дії посадових осіб митниці при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості відповідають приписам законодавства з питань державної митної справи

У підготовчому засіданні 12.09.2019 представники позивача та відповідача надали пояснення щодо своєї правової позиції.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 закрито підготовче провадження і призначено адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до судового розгляду по суті. Подальший розгляд справи суд здійснює у порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, приймаючи до уваги наявність заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Від представника позивача надійшла заява про долучення акту прийому-передачі послуг від 12.09.2019 №25 та банківської квитанції, з урахуванням яких просить прийняти відповідне рішення про розподіл судових витрат.

У відзиві на заяву про надання доказів відповідач зазначив, що даний спір не потребував значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 17.04.2019 придбано транспортний засіб марки FORD, модель FOCUS, номер кузова НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2015, вартістю 20800,00 злотих, що підтверджується рахунком-фактурою від 17.04.2019 №95/2019, банківським підтвердженням оплати банку AT "ПЕКАО" від 17.04.2019, підтвердженням оплати КР №02/04/2019 від 17.04.2019 MAR-AUTO, довіреністю від 08.01.2019 на придбання автомобілю.

Згідно Витягу з оцінки транспортного засобу SCHWACKE №163008/29912228 від 24.04.2019 пропозиція для продажу останнього становила 3250 євро, що становило відповідно 96200,00 грн. Крім цього, відповідно до висновку експертного товарознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу №04/24/01 від 24.04.2019 ПП "Житомирське експертне бюро" вартість автомобіля FORD Focus, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 GCC 5FU2 НОМЕР_3 для митного оформлення станом на 24.04.2019 становить 4800 євро, що становило відповідно 142080 грн. (курс НБУ станом на 26.04.2019 становив 29,60 грн. за 1 євро).

З метою переміщення через митний кордон транспортного засобу позивачем подано до Житомирської митниці ДФС електронну митну декларацію від 26.04.2019 UA101070/2019/025342 про декларування товару: транспортний засіб марки FORD, модель FOCUS, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна - немає даних, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна - 1499 куб.см., тип кузова - хетчбек, що був у користуванні, в якій зазначено ціну товару - легкового автомобіля 20800 PLN злотих, що становить 144870,54 грн.

Відповідач у відзиві вказує, що до митної декларації додано: рахунок-фактура (інвойс) від 17.04.2019 №95/2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 18.04.2019 №UA20501060/2019/317229; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 21.12.2015 №DR/ВАL4936849; довідку про транспортні витрати від 23.04.2019; копію митної декларації країни відправлення від 17.04.2019 №19РL301010Е0330617.

За результатами розгляду документів митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UА101000/2019/200138/2 від 26.04.2019. У графі "Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" вказано: "Оскільки документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме: у довідці про витрати на транспортування транспортного засобу від 23.04.2019 не вказано маршрут слідування, що позбавляє орган доходів і зборів можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що є складовою митної вартості оцінюваного товару. Додатково надана копія чеку від 17.04.2019 не може бути використана як документ, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару, оскільки не вказано, за який товар здійснено оплату. Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений ПП "Житомирським експертним бюро" від 24.04.2019 №04/24/01 не може бути використаний як документ, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару, оскільки в переліку аналогів автомобілів, що зазначено в додатку до даного висновку, ціни автомобілів перевищують ціни, що зазначені в таблиці 4, а також у зв`язку з неподанням декларантом на письмову вимогу органу доходів та зборів відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом). Проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості товару відповідно до вимог ст. 59 МК України. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 МК України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях МД від 26.03.2019 №UA901010/2019/4593 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року і становить 7900 €/шт.".

Вважаючи таке рішення необґрунтованим та протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи ( ч.1 ст. 257 МК України).

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Як встановлено судом, у графі 43 "Код методу визначення вартості" митної декларації від 26.04.2019 №UA101070/2019/025342 декларантом вказано "1", "6". Водночас, разом з митною декларацією надано перелік документів для визначення митної вартості транспортного засобу із застосуванням основного методу - за ціною договору.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частина 5 статті 54 МК України передбачає, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У Рішенні про коригування митної вартості товару згідно митної декларації №UА101000/2019/200138/2 від 26.04.2019 вказано: "Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях МД від 26.03.2019 №UA901010/2019/4593 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року і становить 7900 €/шт.

Відповідно до п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проаналізувавши наведені норми права у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч. 2 ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару за такою декларацією дійсно було імпортовано до України.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Разом з тим, згідно частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 цієї статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частина 5 статті 54 МК України передбачає, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митну вартість імпортованого автомобіля було визначено позивачем за рахунком-фактурою від 17.04.2019 на рівні 20800 PLN злотих, що становить 144870,54 грн.

Водночас, коригування митної вартості товару було проведено митним органом на підставі ст. 64 МК України за резервним методом визначення митної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, факт придбання автомобіля за заявленою митною вартістю підтверджується рахунком-фактурою від 17.04.2019 №95/2019, банківським підтвердженням оплати банку AT "ПЕКАО" від 17.04.2019, підтвердженням оплати КР №02/04/2019 від 17.04.2019 MAR-AUTO, довіреністю від 08.01.2019 на придбання автомобілю.

За таких обставин, суд вважає, що зазначений рахунок-фактура та квитанція є належним доказом на підтвердження оплати за придбаний автомобіль. Суд відмічає, що митний орган не вказав на будь-які розбіжності чи ознаки підробки документів, або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

При цьому, жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані позивачем документи не містили.

Щодо твердження відповідача, що у довідці про витрати на транспортування транспортного засобу від 23.04.2019 не вказано маршрут слідування, що позбавляє орган доходів і зборів можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, суд відмічає таке. Позивачем до Житомирської митниці ДФС було надано довідку про транспортні витрати, відповідно до якої транспортні витрати по доставці легкового автомобіля, FORD FOCUS, номер кузова НОМЕР_1 до кордону України, за маршрутом, Jozefkowo(PL)-Wroclaw(PL)-Chelm(PL)-Ягодин(UA)- складають 50 євро.

Аналізуючи норми ст. 53 МК України, суд приходить до висновку, що право органу доходів та зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 ст. 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Тому, неподання або подання декларантом додатково запитаних документів не в повному обсязі, не створює для нього негативних наслідків, оскільки, у даному випадку, були подані документи, які давали змогу органу доходів та зборів достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товару.

Позивачем зазначено, що враховуючи те, що ним були надані всі необхідні документи на підтвердження митної вартості, він відмовився від надання додаткових документів.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 (справа № 809/278/17) зазначив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом, визначеним в декларації митної вартості, оскільки надані для митного оформлення документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей, а їхні дані піддаються обчисленню та підтверджують вартість товару.

Крім того, стороною відповідача не доведено і обґрунтованість власних розрахунків, ні нормативно, ні фактично.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення судових витрат, судом враховується таке.

Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положеннями частини першої статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Представником позивача надано акт прийому-передачі послуг від 12.09.2019 №25, відповідно до якого загальна вартість послуг склала 5000,00 грн. за 10 годин, з розрахунку 500,00 грн. за 1 год.

Як вбачається з акту прийому-передачі послуг від 12.09.2019 №25, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом ОСОБА_2 Костянтиновичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 04.10.2012 № 709) на підставі договору від 18.07.2019.

З наданого позивачем акту приймання-передачі наданих послуг вбачається, що такі послуги, як збір та правовий аналіз інформації, документів та матеріалів; надання усних консультацій та роз`яснень щодо правових питань; складання процесуальних документів (скарг, претензій, заяв, листів, позовних заяв, тощо) надавалися тривалістю 9 годин. Проте, обставини даної справи вказують на те, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу загальною тривалістю 9 годин є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову.

Крім того, в акті приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 12.09.2019, який доданий до заяви, зокрема, вказана така послуга як участь у судовому засіданні. З протоколу судового засідання від 12.09.2019 встановлено, що судове засідання у справі №240/9530/19 тривало половину від заявленого часу, а саме з 10:37:03 до 11:03:12, тобто 26 хв., а не годину, як вказано у розрахунку.

Також суд звертає увагу, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 768,40 гривень, що підтверджується квитанцією від 19.07.2019.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI, відповідно до статті 1 якого адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність.

Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Поняття "витрати на правову допомогу" у даному контексті - це витрати, пов`язані з розглядом справи, тобто кількість годин, проведених у судових засіданнях та інші витрати, пов`язані з розглядом справи в суді.

Таким чином, суд оцінює усі обставини у сукупності, враховує заперечення відповідача щодо того, що частково зазначені послуги містять загальний характер, а тому вважає, що заява позивача підлягає частковому задоволенню у сумі 2500,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись положеннями частини першої статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати позивача з професійної правничої допомоги шляхом стягнення з Житомирської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судових витрат у сумі 3268,40 грн. (на професійну правничу допомогу у сумі 2500 грн. та 768,40 грн. на судовий збір).

Зважаючи на необхідність розподілу судових витрат за наслідками розгляду справи, а також враховуючи їх співмірність та документальне підтвердження, заява представника позивача про розподіл судових витрат є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 КАС України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UА101000/2019/200138/2 від 26.04.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці ДФС (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39421140) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) документально підтверджені судові витрати у сумі 3268,40 (три тисячі двісті шістдесят вісім гривень) 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено у повному обсязі: 15 жовтня 2019 року.

Суддя Н.М. Майстренко