Рішення № 84948086, 15.10.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року м. Житомир справа № 240/1093/19

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання перерахувати та виплатити щомісячне грошове утримання,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду 13 лютого 2019 року звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 19.03.2019 просить:

- визнати протиправним нездійснення відповідачем перерахунку та виплати їй щомісячного довічного грошового утримання судді Житомирського районного суду Житомирської області у відставці з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року з причин збільшення розміру прожиткового мінімуму з 01.01.2018 до 1762,00 гривень;

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити їй щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% від суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне грошове утримання судді у відставці, починаючи з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що вона перебуває на обліку в Житомирському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 19.12.2017 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди. Позивач вказує, що відповідно до положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці підлягає перерахунку у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, яка у свою чергу залежить від розміру мінімальної заробітної плати. Оскільки 22.07.2018 набрав чинності Закон України від 15.05.2018 №2415-VII "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (чи) суміжних прав", яким внесено зміни до Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIIІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та встановлено, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів і заробітної плати працівників і інших виплат, а до внесення змін щодо її незастосування вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017, то позивач вважає, що вона має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку з підвищенням з 01.01.2018 прожиткового мінімуму для працездатних до 1762,00 гривень в порівнянні з розміром прожиткового мінімуму для працездатних з 01.01.2017, який становив 1600,00 гривень.

Позивач зазначає, що в серпні 2018 року на особистому прийомі вона звернулась до відповідача із письмовою заявою про перерахунок її щомісячного довічного грошового утримання на підставі до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 27.07.2018 №1543/18 про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2018. Такий перерахунок було здійснено відповідачем, але не з 01.01.2018, а починаючи з 01.08.2018 та в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди. Оскільки підвищення прожиткового мінімуму для працездатних до 1762,00 гривень відбулося з 01.01.2018, то позивач вважає, що саме з 01.01.2018 вона має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 % від суддівської винагороди, зазначеної в довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 27.07.2018 №1543/18.

На думку ОСОБА_1 , відмова відповідача у перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 року є незаконною, порушує її конституційні права, а тому вона звернулась з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 18 лютого 2019 року позовну заяву залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 25 березня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання перерахувати та виплатити щомісячне грошове утримання було повернуто позивачу. Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою від 25.03.2019 ОСОБА_1 оскаржила її до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2019 у справі №240/1093/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено та скасовано ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 про повернення позовної заяви.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.09.2019 головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №240/1093/19 було визначено суддю Черняхович І.Е.

Ухвалою судді від 04 вересня 2019 року відкрито провадження у справі №240/1093/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання. Крім того, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

25 вересня 2019 року на адресу суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому управління зазначило, що на даний час Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" ліквідоване шляхом приєднання до Головного управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області. З огляду на вказане Головне управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило, що воно є повним правонаступником Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, а тому просило замінити відповідача по справі.

По суті заявлених позовних вимог Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначило, що в березні 2019 року позивачу відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 27.07.2018 №1543/18 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.01.2018 по 31.07.2018. При цьому, розмір щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 після перерахунку становить 25372,80 гривень. З огляду на зазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області просило відмовити позивачу в задоволенні позову (а.с.121-122).

Ухвалою суду від 15.10.2019 замінено відповідача у справі №240/1093/19 з Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Відповідно до норм ст.ст. 257, 263 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

У відповідності до частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 23 листопада 2017 року ОСОБА_1 була звільнена у відставку з посади судді Житомирського районного суду Житомирської області. Починаючи з 19 грудня 2017 року вона перебуває на обліку в Житомирському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 у справі №806/3003/18 розмір щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 становить 90 відсотків від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді (а.с.17-23). Розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача включно до жовтня 2018 року становив 20480,00 гривень, що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою з карткового рахунку ОСОБА_1 про зарахування пенсії (а.с.26).

03 серпня 2018 року позивач, у зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму для працездатних та зміною з 01.01.2018 посадового окладу працюючих суддів, звернулась до Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із відповідною заявою, в якій просила здійснити їй з 01.01.2018 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 27.07.2018 №1543/18, згідно з якою розмір суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді 3 01.01.2018 становить 28192,00 гривень (а.с.24, 25).

За наслідками розгляду вказаної заяви, Житомирським об`єднаним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у листопаді 2018 року був здійснений перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, в результаті якого розмір грошового утримання ОСОБА_1 було збільшено до 22553,60 гривень, що підтверджується випискою про зарахування пенсії на картковий рахунок позивача (а.с.27). Вказане свідчить на користь висновку, що грошове утримання було визначено відповідачем як 80 % від суддівської винагороди, зазначеної в довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 27.07.2018 №1543/18 (28192,00 грн. * 80 % = 22553,60 грн.).

Крім того, такий перерахунок було здійснено відповідачем не з 01.01.2018, а починаючи з 01.08.2018, оскільки у листопаді 2018 року на картковий рахунок позивача була зарахована доплата до нового розміру щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 6220,80 гривень (а.с.27), тобто за три попередні місяці (жовтень, вересень, серпень 2018 року), що передували перерахунку (22553,60 грн. - 20480,00 грн. = 2073,60 грн.; 6220,80 грн. / 2073,60 грн. = 3 ; де: 22553,60 грн. - розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача після перерахунку; 20480,00 грн. - розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача після перерахунку; 2073,60 грн. - сума на яку було збільшено розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача після перерахунку; 6220,80 грн. - сума доплати до нового розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача; 3 - кількість місяців, за які було здійснено доплату).

Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи питання застосування до спірних правовідносин норм матеріального права та надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує наступне.

Статтею 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, чинній на момент призначення позивачеві довічного грошового утримання) (далі - Закон України № 1402-VIII ) визначено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, довічне грошове утримання судді у відставці залежить від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 вказаного Закону України № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 статті 135 Закону України № 1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу (ч. 3, 5 ст. 135 Закону України № 1402-VIII).

При цьому, пунктом 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1402- VIІІ визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Відповідно до пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1402- VIІІ право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Згідно з ч. 3 та 4 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI (в редакції, яка була чинною на момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання) посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Посадові оклади суддів апеляційного суду встановлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом 1,1.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці підлягає перерахунку у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, яка у свою чергу залежить від розміру мінімальної заробітної плати.

Разом з тим, пунктом 3 розділу II Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIIІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

22.07.2018 набрав чинності Закон України від 15.05.2018 №2415-VII "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (чи) суміжних прав", яким було внесено зміни до Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIIІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та встановлено, що до внесення змін щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.

Таким чином, дію Закону України від 15.05.2018 №2415-VII "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (чи) суміжних прав" поширено на правовідносини, що виникли до набрання чинності цим нормативно-правовим актом, а саме: починаючи з 01 січня 2017 року.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року встановлено у розмірі 1600 гривень.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2018 року становить 1762 гривні.

З огляду на зазначене, з 01 січня 2018 року посадовий оклад суддів встановлюється, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 1762 гривні, а тому саме з цієї дати є підстави для проведення позивачу перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, у зв`язку з зміною грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Таким чином, суд вважає, що відповідач здійснюючи позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з серпня 2018 року та обґрунтовуючи момент виникнення права на перерахунок тим, що Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" набрав чинності 22 липня 2018 року, прийшов до неправильного висновку про виникнення у ОСОБА_1 права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.08.2018.

Крім того, слід зазначити про помилковість трактування відповідачем та, як наслідок визначення періоду за який підлягає перерахунку раніше призначене щомісячне довічне грошове утримання, пункту 4 ІІ Розділу Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Пенсійного Фонду України від 25.01.2008 № 3-1.

Відповідно до цього пункту передбачено, що перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Тобто, положення вказаного нормативного акту визначає період, в якому має бути здійснено відповідний перерахунок, що помилково ототожнюється відповідачем з періодом за який може бути здійснений такий перерахунок. Слід наголосити, що дата з якої у відповідача виник обов`язок здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача в даному випадку не є тотожним поняттям з датою, з якої позивач набув право на такий перерахунок.

Таким чином, перерахунок раніше призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, має бути проведений за період з 01 січня 2018 року, оскільки саме з цього моменту відбулося збільшення грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді та у судді у відставці виникло право на перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання.

Разом з тим, під час розгляду справи судом було безспірно встановлено, що за наслідками розгляду заяви позивача від 03.08.2018 відповідачем в листопаді 2018 року було проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 01.08.2018.

Крім того, внаслідок перерахунку розмір грошового утримання позивача був визначений як 80 % суддівської винагороди, зазначеної в довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 27.07.2018 №1543/18.

З даного приводу суд зазначає, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 у справі №806/3003/18 (а.с.17-23) підтверджено право ОСОБА_1 на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді, а тому згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України вказані обставини не потребують доказування при розгляді даної справи.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 01.08.2018 в розмірі 80% суддівської винагороди, зазначеної в довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 27.07.2018 №1543/18.

Таким чином, суд вважає, що відповідач, здійснюючи позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, не вірно тлумачив норми Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав та Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIIІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а тому суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 в проведенні з 01.01.2018 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% суддівської винагороди, зазначеної в довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 27.07.2018 №1543/18 та здійснено такий перерахунок з 01.08.2018 у розмірі 80% суддівської винагороди.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% від суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне грошове утримання судді у відставці, починаючи з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Разом з тим, під час розгляду справи встановлено та підтверджено наявною у матеріалах справи копією протоколу про перерахунок (а.с.124), що 15.03.2019 позивачу відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 27.07.2018 №1543/18 було проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.01.2018 по 31.07.2018.

При цьому, розмір щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 був визначений відповідачем як 90% суддівської винагороди, зазначеної в довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 27.07.2018 №1543/18, та після перерахунку становить 25372,80 гривень (а.с.124). Вказане свідчить на користь висновку, що на момент розгляду справи у суді порушені права позивача щодо перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2018 в розмірі 90% суддівської винагороди, зазначеної в довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 27.07.2018 №1543/18 поновлені відповідачем в добровільному порядку.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем під час розгляду справи не доведено правомірності своїх дій щодо непроведення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2018, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції №109 від 11.02.2019, позивачем під час звернення з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. (а.с.5).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та беручи до уваги положення ч.3 ст. 139 КАС України, суд приходить до висновку, що стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 384,20 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 258-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною відмови, зобов`язання перерахувати та виплатити щомісячне грошове утримання - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) щодо проведення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) у листопаді 2018 року перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.08.2018 в розмірі 80% суддівської винагороди, зазначеної в довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 27.07.2018 №1543/18.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 384,20 грн. (триста вісімсот чотири гривні двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович