Ухвала суду № 84947665, 16.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

16 жовтня 2019 р. Справа № 1333вр-19/160 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., перевіривши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ГЕЛІОС» про заміну сторони у виконавчому написі нотаріуса, -

ВСТАНОВИВ:

11.10.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ГЕЛІОС» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просить:

- замінити стягувача - Публічне акціонерне товариство Банк «ТРАСТ» (код ЄДРПОУ 35371070, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул.. Прорізна, буд. 11) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ГЕЛІОС» (код ЄДРПОУ 42322556, місцезнаходження: 01042, м. Київ, бульвар Марії Приймаченко, будинок 1/27, офіс 304/6) у виконавчому написі вчиненого 12.02.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н.С. та зареєстрованого в реєстрі за №129.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що 23.09.2019 року між Публічним акціонерним товариством Банк «ТРАСТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛІОС» був укладений договір про відступлення права вимоги № БТ-ПВ-23/09, відповідно до умов якого право вимоги виконання боргових зобов`язань за кредитним угодою № 450 від 21.07.2008 року, та договором застави рухомого майна №450-31 від 21.07.2008 року, укладеними між Публічним акціонерним товариством Банк «ТРАСТ» та ОСОБА_1 , перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛІОС». Посилаючись на положення ст. 512, ст. 514, ст. 516 Цивільного кодексу України, ст. 12, ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 1 ст. 379 Кодексу адміністративного судочинства України, заявник зазначив, що станом на теперішній час ПАТ Банк «ТРАСТ» вже позбавлено можливості користуватися своїми правами в якості стягувача у виконавчому написі нотаріуса, оскільки змінився кредитор у зобов`язанні. Таким чином, заявник вважає, саме до нового кредитора - ТОВ «Фінансова Компанія «ГЕЛІОС», перейшли всі права та обов`язки первісного кредитора, в тому числі бути стороною виконавчого провадження - стягувачем.

Дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що спір між сторонами не має ознак справи адміністративної юрисдикції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Звернення до адміністративного суду реалізовується шляхом пред`явлення відповідного адміністративного позову, відкриття провадження у адміністративній справі та прийняттям адміністративним судом постанови, яка після набрання законної сили, підлягає примусовому виконанню шляхом видачі виконавчого листа та пред`явлення його до примусового виконання.

При цьому, розділом IV КАС України регламентовані процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Так, згідно із ч. 1 ст. 379 КАС України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Суд, аналізуючи вказані вище норми чинного законодавства України, дійшов висновку, що положення ст. 379 КАС України щодо заміни сторони виконавчого провадження застосовуються лише у разі, якщо таке виконавче провадження спрямоване на виконання судового рішення, прийнятого у відповідній адміністративній справі, яке набрало законної сили та за яким видано виконавчий лист.

Водночас суд звертає увагу на те, що заявник, окрім зазначеного вище, керується положеннями ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, яка зокрема у п. 1, закріплює те, що підставою правонаступництва у виконавчому провадженні є правонаступництво в матеріальних (майнових) правовідносинах, тобто перехід суб`єктивних майнових прав чи обов`язків від одного суб`єкта майнових правовідносин до іншого на підставі договору.

При цьому, суд зазначає, що положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України регламентовані загальні положення щодо зобов`язання, та, зокрема, зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Натомість суд зазначає, що зазначена норма Цивільного кодексу України не стосується порядку розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження в адміністративній справі. Тому відповідні посилання заявника на ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, не беруться судом до уваги.

Разом з тим, суд зазначає, що правовідносини, які стали підставою для звернення заявника до адміністративного суду з заявою про заміну сторони у виконавчому написі нотаріуса, є договірними та фактично має місце заміна кредитора у зобов`язанні.

Так, судом встановлено, що 23.09.2019 року між Публічним акціонерним товариством Банк «ТРАСТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛІОС» був укладений договір про відступлення права вимоги № БТ-ПВ-23/09, відповідно до умов якого право вимоги виконання боргових зобов`язань за кредитним угодою № 450 від 21.07.2008 року, та договором застави рухомого майна №450-31 від 21.07.2008 року, укладеними між Публічним акціонерним товариством Банк «ТРАСТ» та ОСОБА_1 , перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛІОС».

Отже, суд дійшов висновку, що заявник звернувся до адміністративного суду з заявою, в якій просить суд замінити стягувача у виконавчому написі нотаріуса, виконавче провадження за яким може бути відкрите не на підставі судового рішення, винесеного в адміністративній справі, а щодо виконання виконавчого напису, вчиненого 12.02.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н.С., зареєстрованого в реєстрі за № 129, яким запропоновано задовольнити вимоги ПАТ Банк «ТРАСТ» у розмірі 963 112,22 грн., за рахунок коштів, отриманих від реалізації ряду транспортних засобів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, таких виконавчих документів, як виконавчі написи нотаріусів.

Відповідно до ч. 1 ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

За приписами ч. 2 ст. 446 Цивільного процесуального кодексу України, процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

З аналізу вказаних вище норм вбачається, що в порядку цивільного судочинства передбачена можливість заміни сторони виконавчого провадження не лише при виконанні рішення суду у цивільній справі, але й при виконанні рішень інших органів та їх посадових осіб, тобто в тому числі і виконавчого напису нотаріуса.

Отже, вимога про заміну стягувача під час виконання виконавчого напису, вчиненого 12.02.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н.С., зареєстрованого в реєстрі за № 129, яким запропоновано задовольнити вимоги ПАТ Банк «ТРАСТ» у розмірі 963 112,22 грн., за рахунок коштів, отриманих від реалізації ряду транспортних засобів, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачено лише вирішення питань, пов`язаних саме з виконанням судових рішень в адміністративних справах, тоді як питання щодо заміни сторони у даному виконавчому написі підлягає вирішенню за нормами ч. 2 ст. 446 Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заява ТОВ «Фінансова компанія «ГЕЛІОС» про заміну сторони у виконавчому написі нотаріуса (стягувача), не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, згідно із положеннями ст. 379 КАС України.

З огляду на викладене, суд зазначає, що питання заміни сторони виконавчого провадження при виконанні виконавчого напису нотаріуса віднесене до юрисдикції місцевих загальних судів за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса в порядку цивільного судочинства за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням наведеного, змісту і суті заявленої заяви, суд дійшов висновку, що даний позов належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи те, що компетентним судом для вирішення вказаних правовідносин є суд цивільної юрисдикції, розгляд справи в порядку адміністративного судочинства суперечить ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначені межі компетенції адміністративних судів.

Враховуючи вищевикладене, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст. 19, 159, 170, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ГЕЛІОС» про заміну сторони у виконавчому написі нотаріуса.

Копію ухвали разом із заявою та доданими матеріалами надіслати заявнику за зазначеною у заяві адресою.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до ч. 5 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з такою ж заявою не допускається.

Роз`яснити заявнику, що дану заяву належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п. 15.1 п. 15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець