Рішення № 84947452, 15.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року Справа № 160/6032/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколайчук С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить:

- визнати незаконною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2019 року основної пенсії у розмірі шестикратного розміру мінімальної пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі 50%мінімальної пенсії;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування ОСОБА_1 з 01.01.2019 року, інваліду 3 групи за наслідками Чорнобильської катастрофи, основну пенсію по інвалідності у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію, за шкоду заподіяну здоров`ю, у розмірі не менше 50% мінімальної пенсії за віком, застосовуючи мінімальну пенсію на рівні прожиткового мінімуму встановленого Законом для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату між виплаченою та нарахованою з 01.01.2019 року сумою пенсії, по момент її виплати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач повідомив, що він є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796) та відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.06.2011 року у справі № 2а-3517/11 головне управління ПФУ у Дніпропетровській області зобов`язано здійснити перерахунок основної пенсії та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров`ю, що були виплачені ОСОБА_1 в період з 12 листопада 2010 року, виходячи з того що розмір основної пенсії не може бути меншим шестикратного розміру мінімальної пенсії за віком у відповідний період, а розмір додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров`ю не може бути меншим за 50 % мінімальної пенсії за віком у відповідний період, та виплатити на користь ОСОБА_1 різницю між нарахованою та фактично виплаченою сумами. Рішення суду було виконано шляхом перерахунку пенсії позивача та виплати заборгованості за період з 12.11.2010 р. по 22.07.2011р. Проте, починаючи з 22.07.2011р., у зв`язку із зміною пенсійного законодавства виплата пенсії позивачу у розмірах передбачених рішенням суду припинилась, що є порушенням права позивача, що гарантується Конституцією України. Позивач вказує, що у період з 01.01.2019 відповідач відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII та судового рішення, яке набрало законної сили, зобов`язаний нарахувати держану пенсію у розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію, у розмірі не менше 50% мінімальної пенсії за віком.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року позовна заява ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

На виконання умов ухвали суду від 03 липня 2019 року представником позивача 10 вересня 2019 року надано до суду документи на підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року відкрито провадження у справі № 160/6032/19 за позовом ОСОБА_1 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності та згідно з ст. ст. 257, 263 КАС України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною другою статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з приписами ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалося.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року від відповідача було витребувано належним чином завірену копію пенсійної справи та запропоновано у разі невизнання позову протягом 15 днів з моменту отримання ухвали суду надати відзив на позовну заяву.

04 жовтня 2019 року на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року на адресу суду надійшла належним чином завірена копія пенсійної справи ОСОБА_1 та відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Відповідно до позову, позивач вказує про необхідність проведення йому перерахунку пенсії відповідно до ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.10.2017 року обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та виплатити різницю між належної до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.10.2017 року до моменту здійснення перерахунку та виплачувати в подальшому. Відповідач звертав увагу суду на те, що до позивача не може бути застосована ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої здійснюється перерахунок пенсії в п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, оскільки отримує пенсію за Законом України «Про забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року, для розрахунку (перерахунку) якої береться грошове забезпечення, а для здійснення перерахунку пенсії в п`ятикратному розмірі відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» береться мінімальна заробітна плата, що підтверджує різницю в зазначених Законах. У зв`язку з цим, відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 01.02.1997р. та довідки № 51/1/1017 від .1997р. був визнаний учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії.

Згідно з довідкою МСЕК серії 10ААА № 015858 позивачу встановлена ІІІ група інвалідності. Інвалідність пов`язана з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Інвалідність була підтверджена черговими медичними оглядами МСЕК. Втрата працездатності становить 30%. Експертним висновком від 08.02.2010р. №4574 підтверджено, що позивач має за захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до виписки з акту МСЕК від 22.01.2019 р. інвалідність встановлено безстроково.

02 червня 2011 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська, у скороченому провадженні відповідно до вимог ст. 1832 КАС України розглянув справу № 2а-3517/11 за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та прийняв рішення, відповідно до якого задовольнив позов частково, зобов`язавши останнє здійснити перерахунок основної пенсії та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров`ю, що були виплачені ОСОБА_1 в період з 12 листопада 2010 року, виходячи з того, що розмір основної пенсії не може бути меншим шестикратного розміру мінімальної пенсії за віком у відповідний період, розмір додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров`ю не може бути меншим за 50 % мінімальної пенсії за віком у відповідний період, та виплатити на користь ОСОБА_1 різницю між нарахованою та фактично виплаченою сумами.

На постанову суду першої інстанції головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було подано апеляційну скаргу, яку, за наслідками розгляду судом апеляційної інстанції, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013р. було залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.06.2011р. набрало законної сили 03.12.2013 року.

На виконання судового рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.06.2011р. у справі № 2а-3517/11 відповідачем було здійснено перерахунку пенсії позивача та виплати заборгованості за період з 12.11.2010р. по 22.07.2011р. Проте, починаючи з 22.07.2011р., у зв`язку із зміною пенсійного законодавства виплата пенсії позивачу у розмірах передбачених рішенням суду припинилась.

Позивач не погодившись з діями відповідача щодо припинення виплата пенсії позивачу у розмірах передбачених рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.06.2011р. у справі № 2а-3517/11 звернувся до суду з позовною заявою про зобов`язання головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування ОСОБА_1 з 01.01.2019 року основну пенсію по інвалідності у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі не менше 50% мінімальної пенсії за віком, застосовуючи мінімальну пенсію на рівні прожиткового мінімуму встановленого Законом для осіб, які втратили працездатність.

Суд, розглянувши справу по суті, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі з огляду на наступне.

Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу у період з 01 січня 2019 року основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до положень ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII.

Відповідно до ст. 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно із статтею 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, зокрема, інвалідам IІI групи у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, за III групою інвалідності - шести мінімальних пенсій за віком.

Водночас, перерахунок пенсії позивача та її зменшення відбулось з 22.07.2011 року, що було пов`язане з внесенням змін до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року № 3491-VI (далі - Закон №3491VI) розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" доповнено п. 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011).

Відтак, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст.50,54 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На виконання п.7 Закону № 3491-VI від 06 липня 2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" № 745, яка набрала чинності з 23 липня 2011 року, п. 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року № 1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з абзацом 8 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

З правового аналізу вказаних законів та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та роз`яснень Конституційного Суду України випливає, що визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

Проте, відповідно до ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Позивачем в позовній заяві зазначено, що відповідач самостійно, в порушення Конституції України, здійснив перерахунок пенсії позивача починаючи з 23.07.2011р., оскільки була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 23.07.2011р. № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок державного бюджету", а отже, коли обмеження застосування ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ не були прийняті у Закон України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", тобто дія обставини, яка обмежувала застосування закону припинилась, відповідач мав відновити нарахування основної та додаткової пенсії позивача у розмірах передбачених Законом №796-ХІІ, однак не здійснив цього.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

З 01 січня 2019 року Законом України від 28 лютого 2019 року № 2696-VII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" (далі - Закон № 2696-VII) не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених ст. 50,54 Закону № 796-ХІІ. Чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Порядок № 1210).

Тобто, враховуючи принцип пріоритетності Закону № 796-ХІІ над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком, з 01 січня 2019 року нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю, повинно було здійснюватись у розмірі та на підставі ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2016 року по справі №285/4300/14-а та постанові Верховного Суду від 21.02.2018 року по справі №619/2262/17.

Отже, з 01.01.2019 року включно відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу пенсію по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як інваліду 3 групи.

Суд звертає увагу на те, що у абзаці 6 п. 2.1 рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №1-42/2011 щодо відповідності Конституції України (конституційності) певних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» зазначено, що Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, враховує також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі ст. 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Airey проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Kjartan Asmundsson проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Оскільки пенсія є періодичним платежем, виплата якої за загальним правилом не обмежена у часі, тому у разі встановлення права на певний її розмір, вона виплачується у цьому розмірі до того часу, поки не відбудуться зміни у законодавстві.

Європейський суд з прав людини вже неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах «Arras та інші проти Італії», «Сухобоков проти Росії»).

У абзаці 10 п. 2.1 рішення від 26 грудня 2011 року №1-42/2011 Конституційний Суд України відзначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого останнім зроблено не було.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що викладені в позовній заяві докази позивача є обґрунтованими, та, відповідно, такими, що підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з даним позовом до суду позивачем судовий збір сплачено не було. Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 241-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язати вчинити певні дії - задоволити.

Визнати незаконною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2019 року основної пенсії у розмірі шестикратного розміру мінімальної пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування ОСОБА_1 з 01.01.2019 року, інваліду 3 групи за наслідками Чорнобильської катастрофи, основну пенсію по інвалідності у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію, за шкоду заподіяну здоров`ю, у розмірі не менше 50% мінімальної пенсії за віком, застосовуючи мінімальну пенсію на рівні прожиткового мінімуму встановленого Законом для осіб, які втратили працездатність.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату між виплаченою та нарахованою з 01.01.2019 року сумою пенсії, по момент її виплати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук