Рішення № 84947420, 26.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року Справа № 160/6158/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м.Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» (далі – ТОВ «АТБ-Маркет», позивач) з позовними вимогами до Одеської митниці ДФС (далі – Митниця, відповідач) та просить визнати протиправними та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості від 02.02.2019 №UA500000/2019/000224/2;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.02.2019 №UА500060/2019/00087.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що ним було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України. Відповідно до декларації митної вартості, до ціни товару за договором було додано витрати на страхування. Таким чином, митна вартість визначена шляхом додавання до ціни товару за контрактом таких складових митної вартості як витрати на страхування. Інших складових митної вартості, які б не були вже включені до ціни товару за договором не має. Отже, розбіжності відсутні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 23.07.2019.

В судове засідання 23.07.2019 сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

З метою повторного виклику сторін, розгляд справи було відкладено на 06.08.2019.

В судове засідання 06.08.2019 сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

З метою повторного виклику сторін, розгляд справи було відкладено на 12.09.2019.

Від відповідача 13.08.2019 надійшов відзив на позовну заяву в якій відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини, на думку відповідача, виключили можливість перевірки числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статті 54 Митного кодексу України (далі – МК України) та обумовили необхідність запитувати від декларанта додаткові документи та відомості. Відповідач зазначає, що декларантом подані документи згідно з переліком, а саме: виписка з бухгалтерської документації; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, каталоги, специфікації саме виробника товару, копію митної декларації країни відправлення та її переклад. Вказані обставини стали підставою для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Одночасно з поданням відзиву, відповідачем подано заяву про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 у задоволенні заяви відмовлено.

Від позивача 16.08.2019 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, за результатами розгляду якого, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2019 провадження у справі було зупинено до 10.09.2019.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 провадження у справі поновлено.

В судове засідання 12.09.2019 з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. Розгляд справи відкладено на 26.09.2019.

В судове засідання 26.09.2019 з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні судом було поставлено питання щодо закриття підготовчого засідання та перехід до розгляду справи по суті у той самий день, на що представник позивача надав свою письмову згоду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті в порядку письмового провадження.

Судом встановлено та матеріалами справи підтвердженог, що між позивачем та Besway (Hong Kong) International Limited було укладено контракт від 25.10.2017 №3121 – BW/CN на поставку продукції.

Позивачем 30.01.2019 подано до Одеської митниці ДФС для митного оформлення митну декларацію №UА500060/2019/02399 та визначено митну вартість товару №2, із кодом 63064000 (спорядження для кемпінгів: надувний матрац з ПВХ з одного боку покритий синтетичним текстильним матеріалом: - арт.67002 матрац надувний, 191х137х22 см., - 2000 шт. на суму 379 774,16 грн. або 13 674,68 USD). Відповідно до декларації митної вартості, до ціни товару за договором було додано витрати на страхування.

Для митного оформлення позивачем було надано наступні документи:

- Декларація митної вартості з додатковим аркушем А та з документами, що підтверджують числові значення;

- зовнішньоекономічний контракт від 25.10.2017 №3121 – BW/CN на поставку продукції та специфікація від 16.08.2018 №3;

- рахунок – фактура (інвойс) від 04.12.2018 №2018 ENT7770B;

- заява на страхування від 21.01.2019 №40-0197-18-00011/3153 та договір від 01.03.2018 №40-0197-18-0011.

На письмову вимогу відповідача, позивачем, листом від 31.01.2019 №3101-19, додатково було надано наступні документи:

- прайс-лист виробника товару від 27.07.2018;

- комерційна пропозиція від 01.08.2018;

- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару swift від 09.10.2018 та swift від 18.01.2019.

За результатами розгляду означених матеріалів відповідачем прийнято Рішення від 02.02.2019 про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно Рішення про коригування митної вартості відповідач збільшив митну вартість товару з 13 674,68 USD (379 774,16 грн.) до 20 196 USD.

В графі 33 Рішення, відповідачем вказано: «.. У зв`язку із спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості були опрацьовані подані декларантом документи, які підтверджують митну товарів, і встановлено, що вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові складові митної вартості товарів та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

- пунктом 3.1 зовнішньоекономічного договору від 25.10.2017 №3121 передбачена передплата за товар ,яка не надана для проведення митного оформлення;

- згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий сертифікат 40-0197-18-00011/3153 від 21.01.2019 не відповідає значеним умовам.

У Картці відмови вказані наступні причини: «У зв`язку з тим, що митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів зазначених у ст. 58, 59, 60, 61, 62, 63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (GATT), другорядним методом – за ціною договору щодо ідентичних товарів».

Надаючи правову оцінку відносинам та приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За правилами статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, міститься в частині 2 статті 53 МК України, а саме:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові, зазначені в цій частині, документи.

Згідно частини 6 статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Аналіз наведених норм свідчить, що право митного органу на витребування додаткових документів виникає тільки за наявності певних підстав: якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому у митного органу наявні повноваження щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числових значень, які стосуються складових митної вартості товару і які значаться у документах, що відповідно до частини 2 статті 53 МК України підтверджують цю митну вартість.

Тобто такі розбіжності (ознаки підробки, недостатність відомостей, невідповідність) повинні бути наявними саме у тих документах, що підтверджують митну вартість товарів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За правилами частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому згідно з пунктами 1 - 4 частини 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно частини 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 12 статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Таким чином, наведені правові норми в їх сукупності свідчать, що для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини, якими б обумовлювалась неможливість визначення митної вартості товару, що ввозиться, за визначеним декларантом методом, у спірному випадку за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 МК України.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, наведені у статті 57 МК України.

Згідно даної статті такими методами є 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до статті 60 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів полягає в наступному.

У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини 10 статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

При цьому, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений МК України, зокрема, частиною 6 статті 54 МК України, яка, як зазначено вище, визначає підстави, за наявності яких митний орган відмовляє декларанту у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

За визначенням, наведеним у статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами частин 1 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається декларантом відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 58 глави 9 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У відповідності до частини 4 вказаної статті митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

В свою чергу, за визначенням частини 5 статті 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно статті 58 МК України платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

З наведеної норми вбачається, що митною вартістю товарів являється по суті загальна сума всіх платежів, здійснених покупцем товарів, що імпортуються, продавцю таких товарів за контрактом.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи (стаття 58 МК України).

З наведених норм вбачається наявність у митного органу повноважень щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числового значення і саме складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, а також щодо перевірки достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вказаній нормі.

Як вбачається з вищенаведених обставин справи, позивачем для підтвердження митної вартості товару було надано всі необхідні документи в тому числі і документи щодо страхування, а саме: заява на страхування від 21.01.2019 №40-0197-18-00011/3153 та договір від 01.03.2018 №40-0197-18-00011.

Суд зазначає, що згідно міжнародних правил інтерпретації Інкотермс-2010, за умовами поставки CFR, продавець немає жодного зобов`язання перед покупцем щодо укладання контракту (договору) страхування.

Суд також звертає увагу, що ТОВ «АТБ-Маркет» здійснює добровільне страхування за генеральним договором добровільного страхування вантажів від 01.03.2018 №40-0197-18-00011. Згідно пункту 1.9 договору, страховий тариф складає 0,034 % від страхової суми.

Також, позивачем було надано відповідачу виписки з бухгалтерської документації від 12.04.2019 №63.2 та висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією Дніпропетровської ТПП від 05.04.2019 №ГО-827.

Таким чином суд доходить висновку, що надані декларантом документи містили всі необхідні відомості для митного оформлення товару, розбіжності в документах відсутні, а наведені відповідачем обставини не є свідченням неправильності визначення позивачем числового значення складових митної вартості заявлених до митного оформлення товарів.

Із наданих позивачем документів митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей.

Крім того, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем застосовано другорядний метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, але не надано жодних доказів неможливості застосування іншого попереднього другорядного методу, як того вимагають приписи частини 3 статті 57 МК України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 02.02.2019 №UA500000/2019/000224/2.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.02.2019 №UА500060/2019/00087.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Державної фіскальної служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» судовий збір у розмірі 3 824 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська