Рішення № 84947083, 15.10.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2451/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач - 1), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України, відповідач - 2) про визнання протиправними та скасування рішень комісії ГУ ДФС у Волинській області про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 19.06.2019 №1197573/1920103712 та від 19.06.2019 №1197562/1920103712; зобов`язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні №15 та №16 від 06.05.2019 з дати первинної подачі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем подано на реєстрацію через систему електронного адміністрування податкові накладні №15 та №16 від 06.05.2019 однак, згідно квитанцій №9112972995 від 30.05.2019 та №9113683377 від 31.05.2019 реєстрація вищевказаних податкових накладних була зупинена, оскільки обсяг постачання товару/послуг перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп.2.1. п.2 «Критеріїв ризиковості здійснення операцій». Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів на підтвердження реальності господарської операції. ФОП ОСОБА_1 були подані пояснення та копії документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивачем. В обґрунтування своєї позиції позивач зазначав, що придбав реалізовані товари у травні 2019 року у ТзОВ «Волпек-ТВК» за які сплачено аванс у квітні 2019 року на загальну суму 90 000,00 грн., а також зареєстровано податкові накладні згідно авансу у квітні місяці та залишок по факту поставки в травні 2019 року. Проте, рішеннями Комісії ГУ ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації №1197573/1920103712 та №1197562/1920103712 від 19.06.2019 позивачу було відмовлено у реєстрації в ЄРПН вищевказаних податкових накладних з підстав надання платником податку копій документів, а також додатково зазначено про відсутність підтверджуючих первинних документів щодо реалізації товару покупцю.

Позивач не погоджується із рішеннями Комісії ГУ ДФС у Волинській області, вважає їх незаконними та необґрунтованими, оскільки платником податків подано пояснення та весь пакет первинних документів, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, по яких було складено податкові накладні №15 та №16 від 06.05.2019, у реєстрації в ЄРПН яких безпідставно відмовлено оскаржуваними рішеннями. Крім того, вважає, що квитанції не містили ні чіткого, ні орієнтовного переліку документів, які необхідно надати платнику податку для розблокування та реєстрації податкових накладних, такий підхід є явно упередженим та завжди залишає фіскальному органу можливість послатися на ненаданий первинний чи будь-який інший доказ здійснення господарської операції.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін відповідно до приписів статей 12, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Також, ухвалою суду від 23.08.2019 відмовлено в задоволенні заяви представника відповідачів про розгляд справи в судовому засіданні за участю сторін.

Представник відповідачів (ДФС України та ГУ ДФС у Волинській області) у відзиві на позовну заяву від 22.08.2019 №3895/03-20-10-02-07 позовні вимоги не визнала (а.с.77-79). В обґрунтування своєї позиції зазначила, що податкові накладні №15 та №16 від 06.05.2019 відповідають вимогам підпункту 2.1 пункту 2 «Критеріїв ризиковості платника податку», однак платнику податків запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. В поясненнях позивача відсутній повний пакет документів, передбачених Порядком з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117, а саме: договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг1) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків

Тобто ФОП ОСОБА_1 не було подано підтверджуючих первинних документів щодо реалізації товару покупцю, згідно умов договору купівлі-продажу №01/02-19 від 01.02.2019, укладеного між ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) з ТзОВ «Реконбуд» (Покупець), на підставі якого позивачем було виписано та подано для реєстрації в ЄРПН податкові накладні №15 та №16 від 06.05.2019. З врахуванням зазначеного, в зв`язку із неподанням необхідних документів, комісією ГУ ДФС у Волинській області прийнято рішення №1197573/1920103712 та №1197562/1920103712 від 19.06.2019 про відмову в реєстрації податкових накладних №15 та №16 від 06.05.2019 в ЄРПН.

Представник відповідачів вважає, що вказані рішення комісії ГУ ДФС у Волинській області є обґрунтовані та прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, яке регулює дані правовідносини. З наведених підстав просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача у відповіді на відзив від 28.08.2019 вх. №13952 зазначив, що аргументи відповідача є неспроможними та такими, що не спростовують вимог позивача.

Стосовно тверджень представника ГУ ДФС у Волинській області та ДФС України про неможливість встановлення реєстраційної суми на електронному рахунку позивача в системі електронного адміністрування ПДВ на момент прийняття рішення судом в даній справі, представник позивача зазначив, що перевірка таких сум законодавцем не ставиться як умова для реєстрації на підставі рішення суду податкових накладних, реєстрація яких була зупинена. Крім того, перевірка наявності суми ПДВ відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 ПК України здійснюється після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі, тоді як у квитанціях від 30.05.2019 та 31.05.2019 невідповідність реєстраційної суми на електронному рахунку позивача сумі, зазначеній у відповідних податкових накладних, не встановлено.

Щодо виходу позивачем за межі предмету доказування представник позивача зазначив наступне.

Предмет доказування - це коло обставин, які належить встановити по конкретній справі і які необхідні для правильного вирішення справи по суті, тобто ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Частиною першою ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Таким чином, обсяг предмету доказування охоплює обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Також зазначає, що лист ДФС України від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18, яким визначені критерії ризиковості, не є нормативно-правовим актом, не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України.

Відповідно до ч.6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Згідно ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Спірне питання знайшло вирішення у правових висновках Верховного Суду викладених, зокрема, у постанові від 30 липня 2019 року у справі №320/6312/18, постанові від 2 квітня 2019 року у справі № 822/1878/18, постанові від 21 травня 2019 року у справі №815/2791/18, постанові від 9 липня 2019 року у справі №140/2093/18.

Отже, посилання позивача на відсутність нормативно-правового акту, який регулює спірні правовідносини, не може трактуватися як вихід за межі предмету доказування.

Підсумовуючи вищевикладене представник позивача вважає, що відзив ГУ ДФС у Волинській області та ДФС України є малозначним, абсолютно безпідставним та таким, що суперечить нормам законодавства.

03.09.2019 представником відповідачів подано заперечення на відповідь на відзив за вих. №4010/03-20-10-02-03 від 30.08.2019 (а.с.91-93), в якому остання підтримала позицію викладену в відзиві на позовну заяву та просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони скористались своїм правом щодо подачі письмових заяв по справі.

Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 22.02.2002 зареєстрований як фізична особа-підприємець та 26.02.2002 взятий на облік як платник податків у Нововолинській ДПІ. Основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 є Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (код 46.53 згідно КВЕД).

Як слідує з матеріалів справи між ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ «Реконбуд» укладено договір купівлі-продажу №01/02/19 від 01.02.2019 (а.с.15-16).

Згідно п.1.1 даного договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти і оплатити товар, найменування, кількість та ціна якої вказується в рахунках, які постачальник надає покупцю на підставі його заявок.

Відповідно до п.2.2., 2.3. договору ціна товару включає вартість товару, всі податки і збори передбачені чинним законодавством. Остаточна сума договору є сума всіх рахунків по даному договору.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що кожна партія товару, що поставляється постачальником покупцю оформляється наступними документами: рахунок-фактура; видаткова накладна.

Згідно п.6.1. договору розрахунки за продукцію здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно виставлених постачальником рахунків-фактур факсом або по електронній пошті.

Відповідно до п.6.2. договору покупець повинен здійснити оплату за отриманий товар протягом 30 календарних днів після моменту поставки.

Даний договір укладено між суб`єктами господарювання, що зареєстровані та здійснюють діяльність на території України.

На виконання умов договору ФОП ОСОБА_1 . виставив для оплати ТзОВ «Реконбуд» наступні рахунки-фактури: №9 від 12.04.2019 на суму 97 559,72 грн. з ПДВ; №10 від 12.04.2019 на суму 119 925,20 грн. з ПДВ (а.с.17-18).

В подальшому ТзОВ «Реконбуд» здійснило авансові оплати по рахунку №9 від 12.04.2019 згідно платіжних доручень: №4 від 16.04.2019 на суму 34 729,38 грн. з ПДВ; №240 від 16.04.2019 року на суму 10 000,00 грн. з ПДВ та відповідно зареєструвало податкові накладні: №9 від 16.04.2019 та №11 від 19.04.2019. По рахунку №10 від 12.04.2019 року ТзОВ «Реконбуд» здійснило авансовий платіж згідно платіжного доручення №6 від 16.04.2019 на суму 15 992,00 грн. з ПДВ та зареєструвало податкову накладну №10 від 16.04.2019 (а.с.19-27).

06.05.2019 за фактом поставки всього обсягу товару між ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ «Реконбуд» було оформлено наступні видаткові накладні: №11 від 06.05.2019 на суму 97 559,72 грн. з ПДВ; №12 від 06.05.2019 на суму 119 925,20 грн. з ПДВ (а.с.28-29).

Також 06.05.2019 за результатами здійснення вказаної господарської операції (поставки товару), позивач склав в електронній формі податкові накладні: №15 та №16 від 06.05.2019 та подав на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) (а.с.30, 32).

Згідно квитанцій №9112972995 від 30.05.2019 та №9113683377 від 31.05.2019 реєстрація податкових накладних №15 та №16 від 06.05.2019 в ЄРПН була зупинена, оскільки нібито обсяг постачання товару/послуг 7220, 7308, 8536, 8547 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп.2.1. п.2 «Критеріїв ризиковості здійснення операцій». Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів на підтвердження реальності господарської операції (а.с.31,33).

12.06.2019 згідно повідомлення №1 позивачем надано пояснення та документи на вирішення питання про реєстрацію податкових накладних №15 та №16 від 06.05.2019. В обґрунтування своєї позиції ФОП ОСОБА_1 зазначав, що придбав реалізовані товари у травні 2019 року у ТзОВ «Волпек-ТВК» за які сплачено аванс у квітні 2019 року на загальну суму 90 000,00 грн., а також зареєстровано податкові накладні згідно авансу у квітні місяці та залишок по факту поставки в травні 2019 року. На підтвердження даного факту позивачем було подано ряд документів, а саме: договір поставки №4 від 15.04.2019, видаткові накладні: №80 від 04.05.2019 на суму 88 115,40 грн. з ПДВ; №81 від 04.05.2019 на суму 71 387,51 грн. з ПДВ; №82 від 06.05.2019 на суму 55 874,60 грн. з ПДВ, товарно-транспортні накладні: №Р80 від 04.05.2019; №Р81 від 04.05.2019; №Р82 від 06.05.2019, платіжні доручення: №220 від 16.04.2019 на суму 75 000,00 грн.; №221 від 19.04.2019 на суму 15 000,00 грн.; №235 від 04.06.2019 на суму 99 891,68 грн., податкові накладні зареєстровані ТзОВ «Волпек-ТВК»: №97 від 16.04.2019; №12 від 19.04.2019; №6 від 04.05.2019; №7 від 06.05.2019 (а.с.34-68).

Проте, в подальшому рішеннями Комісії ГУ ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації №1197573/1920103712 та №1197562/1920103712 від 19.06.2019 позивачу було відмовлено у реєстрації податкових накладних №15 та №16 від 06.05.2019 в ЄРПН з підстав не надання платником податку копій документів, а саме: договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операцій; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладанні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків. Додатково зазначено про відсутність підтверджуючих первинних документів щодо реалізації товару покупцю.

Не погоджуючись із рішеннями контролюючого органу позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14 статті 14 ПК України Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2018 №117 (далі Порядок №177), якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Згідно із вимогами пункту 4 Порядку №177 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак, визначених у пункті 3 цього Порядку, такі податкова накладна/розрахунок коригування не підлягають моніторингу та підлягають реєстрації в Реєстрі.

Як вбачається із пункту 5 Порядку №177, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Згідно із вимогами пунктів 6 та 7 Порядку №177 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом було сформовано висновок про відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пп.2.1 п.2 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, оскільки обсяг постачання товару/послуги 7220,7308, 8536, 8547 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання.

Разом з тим, критерії ризиковості платника податку, на які посилаються відповідачі, наведені у листі Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018. Однак суд зазначає, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні ст.117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до ст.7 КАС України. Отже, законодавчо визначеного критерію ризиковості платника податків в даному випадку відповідачем1 не наведено.

Водночас, у вказаній вище квитанції фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

Відповідно до пункту 13 Порядку №117 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Проте, зі змісту квитанції вбачається, що ГУ ДФС у Волинській області не вказано конкретний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН. Лише запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію.

Відповідно до пункту 14 Порядку №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Пунктом 15 Порядку №117 визначено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктом 16 Порядку №117 визначено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Згідно із вимогами пунктів 18-20 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Як встановлено судом, позивач подав до контролюючого органу письмові пояснення та копії документів для здійснення реєстрації податкових накладних №15 та №16 від 06.05.2019.

Зокрема, позивачем до комісії ГУ ДФС у Волинській області подано: договір поставки №4 від 15.04.2019, видаткові накладні: №80 від 04.05.2019 на суму 88 115,40 грн. з ПДВ; №81 від 04.05.2019 на суму 71 387,51 грн. з ПДВ; №82 від 06.05.2019 на суму 55 874,60 грн. з ПДВ, товарно-транспортні накладні: №Р80 від 04.05.2019; №Р81 від 04.05.2019; №Р82 від 06.05.2019, платіжні доручення: №220 від 16.04.2019 на суму 75 000,00 грн.; №221 від 19.04.2019 на суму 15 000,00 грн.; №235 від 04.06.2019 на суму 99 891,68 грн., податкові накладні зареєстровані ТзОВ «Волпек-ТВК»: №97 від 16.04.2019; №12 від 19.04.2019; №6 від 04.05.2019; №7 від 06.05.2019 (а.с.52-68).

Таким чином, зважаючи на визначений контролюючим органом критерій ризиковості платника в частині перевищення обсягу постачання товару/послуги 46.53 (згідно КВЕД оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням) величини залишку обсягу придбання товару/послуги, ФОП ОСОБА_1 подав копії документів, які відображають наявність у позивача спецтехніки та трудових ресурсів для здійснення даної господарської операції.

Відповідно до вимог пункту 21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як слідує з пункту 22 Порядку №117, рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 2 підлягає реєстрації в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. Відповідне рішення набирає чинності після реєстрації його в такому Реєстрі.

Відповідно до пункту 23 Порядку №117 таке рішення приймається комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку.

Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначена Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117(додаток 2 до вказаного Порядку).

Форма такого рішення передбачає, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано (з тих, що визначені вказаною формою рішення), мають бути підкреслені.

Як слідує зі оскаржуваного рішення, підставою для відмови у реєстрації податкової накладної стало ненадання платником податків копій документів: договорів, зокрема договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг1) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків (а.с.69-70).

Тобто, ГУ ДФС у Волинській області прийняв спірне рішення у зв`язку з неподанням позивачем документів на підтвердження здійснення господарської операції із ТзОВ «Реконбут», за якою складені податкові накладні №15 та №16 від 06.05.2019.

Суд зазначає, що надані позивачем первинні документи для реєстрації податкових накладних в повній мірі підтверджують факт здійснення господарської операції з постачання товарів.

Таким чином, зупиняючи реєстрацію податкової накладної, відповідач1 не навів чіткий перелік документів, які повинен надати платник податку для прийняття позитивного рішення щодо реєстрації такої накладної. Разом з тим, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Порушення принципу юридичної визначеності в даному випадку зумовило позивача діяти на власний розсуд, з огляду на що до комісії ГУ ДФС у Волинській області був поданий пакет документів, що підтверджує можливість надання позивачем послуг/товарів відповідно до зазначеного у квитанції №1 критерію ризиковості.

Отже, за встановлених судом обставин справи, слід дійти висновку про те, що зупинення реєстрації податкових накладних як передумови прийняття спірних рішень Комісії здійснено відповідачем1 безпідставно, з посиланням на критерії ризиковості, які не є нормативно-правовим актом. У квитанції №1 про прийняття податкової накладної та зупинення її реєстрації відповідачем не вказано конкретного переліку документів, а лише запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, без уточнення їх переліку. Натомість платником податків надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарської операції.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення комісії ГУ ДФС у Волинській області від №1197573/1920103712 та №1197562/1920103712 від 19.06.2019, яким відмовлено у реєстрації податкових накладних №15 та №16 від 06.05.2019 є протиправними та підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені письмові докази, які свідчать про проведення господарської операції між позивачем та контрагентом, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, суд дійшов висновку, що останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних №15 та №16 від 06.05.2019, з огляду на що оскаржувані рішення Комісії ГУ ДФС у Волинській області слід визнати протиправними та скасувати.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №15 та №16 від 06.05.2019, то така теж підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків.

У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим.

Так, пунктом 28 Порядку №117, окрім іншого, визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

При цьому згідно із нормами пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДФС України.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачами, надані позивачем документи підтверджували реальність здійснення господарської операції по поданій податковій накладній. Документи складені з дотриманням вимог законодавства і були достатніми для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про зобов`язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні №15 та №16 від 06.05.2019.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу наданих робіт, суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята статті134 КАС України).

Отже, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, належать до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин необхідні договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені в установленому порядку.

В позовній заяві позивач та представник позивача зазначили попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи, а саме: у сплаті судового збору згідно доданих квитанцій та витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують оплату ФОП ОСОБА_1 за надання правової допомоги адвокатом Микулик В.М. коштів в сумі 5 000,00 грн. та станом на день розгляду справи, ні позивачем, а ні його представником, не надано документальне підтвердження оплати вартості наданих послуг в суму 5 000,00 грн. відтак, відсутні підстави для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач сплатив судовий збір у сумі 3 842,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 08.08.2019 №253 (а.с.2), який зараховано до спеціального фонду державного бюджету України.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області та ДФС України судові витрати при сплаті судового збору в загальному розмірі 3 842,00 грн., пропорційно, по 1 921,00 грн. з кожного.

Керуючись статтями 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1197573/1920103712 та №1197562/1920103712 від 19.06.2019.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України (04053, місто Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) зареєструвати податкові накладні №15 та №16 від 06.05.2019, складені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в Єдиному реєстрі податкових накладних з дати первинної подачі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня нуль копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський