Рішення № 84947069, 30.08.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2019 року Справа № 160/5962/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу №Ф-342 від 14 травня 2019 року за платежем Єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму - 9828,72 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДФС у Дніпропетровській області як платник єдиного податку 2 групи та з серпня 2014 року є пенсіонером за віком. Подаючи 22 січня 2019 року Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік (форма № Д5) позивачем була допущена помилка, а саме, помилково внесено до Таблиці 1 «Нарахування Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» дані по ЄСВ на загальну суму - 9828,72 грн. у той час, коли вона, як пенсіонер за віком не повинна нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове держане соціальне страхування. Оскільки, відповідно до законодавства платникам податків не надано можливості самостійно вносити зміни (виправлення) у поданих ними звітах, вона звернулася з листом від 19 лютого 2019 року до ГУ ДФС у Дніпропетровській області з проханням скасувати вказаний звіт від 22 січня 2019 року. Відповідачем листом №10722/6/99-99-13-02-01-15 від 05 березня 2019 року, повідомлено, що немає причин вважати вказаний звіт недійсним. 14 травня 2019 року на адресу позивача надійшла вимога про сплату боргу (недоїмки) у сумі 9898,72 грн. Позивач вважає дані дії відповідача протиправними, оскільки вимога про сплату боргу була винесена на підставі заборгованості, якої не мало бути, адже позивач є пенсіонером за віком та знаходиться на спрощеній системі оподаткування у органах ДФС, що відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» звільняє її від сплати єдиного внеску. Договір між позивачем та Пенсійним фондом України на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладався, а помилка у звіті не може бути підставою для нарахування податковим органом зобов`язання від якого позивач звільнений відповідно до законодавства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

17 липня 2019 року відповідачем було подано відзив на адміністративний позов, в якому він вказує, що відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок. Звертає увагу суду на те, що згідно пункту 3 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2016 № 434 зі змінами та доповненнями (далі - Порядок) фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, члени фермерських господарств, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, формують та подають до органів походів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Відповідно до пункту 16 розділу ІІ Порядку відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник.

Крім того, зазначають, що Порядком не передбачена «скасовуюча» форма Звіту Відповідно до ч.7 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», сума недоїмки не підлягає списанню, зокрема в разі укладення з платником єдиного внеску мирової угоди відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлого та відсутності осіб, які відповідно до цього Закону несуть зобов`язання із сплати єдиного внеску, а у разі самостійного визначення платником бази нарахування єдиного внеску сплата єдиного внеску здійснюється на загальних підставах, отже вважати Звіт недійсним підстав немає, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

31 липня 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач спростовуючи доводи наведені відповідачем у відзиві на позов зазначає, що останній не заперечує, що відповідно до ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» особи що, є пенсіонерами за віком та отримують пенсію, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, а добровільна форма передбачає укладення договору, проте відповідач ігнорує даний факт у своєму відзиві.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 19 листопада 2008 року здійснює підприємницьку діяльність та перебуває на обліку в Покровському відділенні Нікопольської ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, як платник єдиного податку 2 групи.

Згідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого 29 липня 2014 року, ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком.

З матеріалів справи вбачається, що 22 січня 2019 року позивачем було заповнено та відправлено засобами електронного зв`язку до Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік (форма № Д5), що підтверджується квитанцією № 2 від 22.01.2019 року.

Вважаючи, що нею була допущена помилка при подачі Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік (форма № Д5), а саме, помилково внесено до Таблиці 1 «Нарахування Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» дані по ЄСВ на загальну суму - 9828,72 грн., ОСОБА_1 звернулася з листом від 19 лютого 2019 року до ГУ ДФС у Дніпропетровській області з проханням скасувати вказаний звіт від 22 січня 2019 року.

ГУ ДФС у Дніпропетровській області листом №10722/6/99-99-13-02-01-15 від 05 березня 2019 року, повідомлено позивача про те, що відсутні підстави вважати вказаний звіт недійсним.

13 березня 2019 року позивач ОСОБА_2 також звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з приводу скасування вказаного звіту, проте отримала лист за вих. № 6624/05-05/26 від 29.03.2019 в якому було зазначено, що прийняття рішення за її зверненням відноситься до компетенції ГУ ДФС України.

14 травня 2019 року на адресу позивача надійшла вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 9898,72 грн.

Не погоджуючись з вимогою органу ДФС позивач звернулась до суду із даним позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам, якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 08.07.2010 року (далі - Закон № 2464-VІ) .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) -консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку (абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону № 2464-VІ).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону № 2464-VІ, особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону № 2464-VІ особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію за віком і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі ч.4 ст.4 Закону № 2464-VІ, проте, не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільних засадах.

Суд зазначає, що твердження ГУ ДФС України у Дніпропетровській області відносно того, що позивачем добровільно подано звіт ЄСВ за 2018 рік, тому він вважається платником єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, є помилковим тлумаченням норм закону.

Оскільки, між ФОП ОСОБА_1 та Головним Управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області відсутній договір про добровільну участь ОСОБА_1 у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, суд вважає, що помилкова подача позивачем звіту за 2018 рік не свідчить про добровільну участь його у системі страхування.

Також, позивачем було подано лист до органу ДФС за для внесення змін (виправлення) у звіт від 22 січня 2019 року, проте, як вбачається з листа ДФС №10722/6/99-99-13-02-01-15 від 05 березня 2019 року, органом ДФС було відмовлено з формальних причин.

Крім того, суд також погоджується з позицією позивача, що діючим законодавством України платникам податків не надано можливості самостійно внести зміни (виправлення) у вказані звіти, а тому, позивач був позбавлений можливості виправити помилку.

За таких обставин, суд вважає, що поданий позивачем Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік (форма № Д5), не може бути підставою для нарахування податковим органом зобов`язання, від якого фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію за віком і які обрали спрощену систему оподаткування, звільнені.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 806/1575/16.

Порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску, формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску передбачений розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 № 449 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 травня 2015 року за № 508/26953) (далі Інструкція № 449).

Так, відповідно до пунктів 2-4 розділу VI Інструкції № 449 у разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції(для платника юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника фізичної особи). При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), 2 частина порядковий номер, 3 частина літера «У» (узгоджена вимога). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

З наведеного вище вбачається, що орган відповідача мав нарахувати штрафні санкції за несплату податкового зобов`язання, що відповідало порядку дій у випадку наявності заборгованості, проте відповідачем такі дії не здійснювались згідно наданих суду матеріалів, що також вказує суду на протиправність вимоги про сплату Боргу (недоїмки) № Ф-342 від 14 травня 2019 року.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що Вимога про сплату боргу № Ф-342 від 14 травня 2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесена з порушенням норм законодавства, у зв`язку із чим підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

В ході розгляду справи відповідачем не було доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення, у зв`язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 14 травня 2019 року № Ф-342 в розмірі 9828,72 грн.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 39394856) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 803,00 грн. (вісімсот три грн. 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева