Рішення № 84947028, 10.10.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2414/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Матящук Л.Р.,

за участю представника позивача Парфенюка А.С.,

представника відповідача Кушнір Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватної фірми “Скорпіон-Сервіс” до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2019 № 0008201401,

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма «Скорпіон–Сервіс» (далі – ПФ «Скорпіон-Сервіс», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2019 № 0008201401.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із викликом сторін, судове засідання призначено на 15:30 год. 04.09.2019 (а.с. 1). За клопотанням представника позивача розгляд справи було відкладено на 10:30 год. 23.09.2019, пізніше в справі було оголошено перерву до 12:45 год. 07.10.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПФ «Скорпіон-Сервіс» з питань дотримання-вимог податкового законодавства з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період діяльності 2016-2018 роки. За наслідками вищезазначеної перевірки був складений акт від 04.03.2019 №3745/14-01/30584471, яким встановлено порушення підпунктів 266.2.1 пункту 262.2, підпункту 266.3.3 пункту 266.3, підпункту 266.7.5 пункту 266.7, підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 1-Д на загальну суму 336885,77 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 28.03.2019 №0003301401, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в загальному розмірі 421107,21 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 10.06.2019 №26608/6/99-99- 11-06-01-25 за результатами розгляду скарги ПФ «Скорпіон-Сервіс» на вищезазначене податкове повідомлення - рішення, скаргу задоволено частково: податкове повідомлення - рішення від 28.03.2019 року №0003301401 скасовано в частині нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 69911,4 грн. та застосування штрафу в сумі 17477,85 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення залишено без змін. ДФС України застосовано статтю 102 ПК України в частині нарахованих зобов’язань за 2016 рік.

Враховуючи вказане рішення Головним управлінням ДФС у Волинській області винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 31.07.2019 №0008201401, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в загальному розмірі 333717,96 грн. (у тому числі: - 266974,37 грн. основний платіж; 66743,59 грн. - штрафні санкції).

ПФ «Скорпіон-Сервіс» не погоджується з висновками ГУ ДФС у Волинській області викладеними в акті №3745/14-01/30584471 від 04.03.2019, відповіді №9521/10/03-20-14- 01-11 від 25.03.2019, з висновками ДФС України, викладеними у рішенні від 10.06.2019 №26608/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарги та в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 31.07.2019 №0008201401, та просить скасувати це податкове повідомлення-рішення повністю, з таких підстав.

Як видно із оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 31.07.2019 №0008201401, відповідачем встановлено порушення підпункту 266.2.1 пункту 262.2, підпункту 266.3.3 пункту 266.3, підпункту 266.7.5 пункту 266.7, підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України. Висновки акту перевірки на підставі яких винесено оскаржуване податкове-повідомлення рішення ґрунтуються на тому, що приміщення загального користування площею 5556,8 кв.м., які перебувають у власності ПФ «Скорпіон-Сервіс» та знаходяться в торгівельному комплексі за адресою: м. Луцьк, вул. Конякіна, 1-Д є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України та вимог Державного класифікатора будівель та споруд (далі - ДК 018-2000).

ПФ «Скорпіон-Сервіс» зазначає, що такі висновки є хибними та такими, що не відповідають нормам матеріального права, і об’єктивно не відображають результатів проведеної перевірки. Обставини, на підставі яких ГУ ДФС у Волинській області зроблені такі висновки, встановлено неправильно, зокрема в акті перевірки вказано, що зазначені приміщення входять в категорію, передбачену абзацом «в» підпункту 14.1.129-1 статті 14 ПК України, а саме - будівлі торговельні, вказані в підкласі 1230.1 «Торгові центри, універмаги, магазини» ДК 018-2000. Однак, віднесення приміщень загального користування до будівель не відповідає дійсності, оскільки приміщення загального користування не є ні торгівельними будівлями, ні будівлями як такими. Крім цього, в переліку підкласу 1230.1 «Торгові центри, універмаги, магазини» ДК 018-2000 приміщення загального користування взагалі відсутні.

Отже, приміщення загального користування не входять в перелік об’єктів, вказаних в абзаці «в» підпункту 14.1.129-1 статті 14 ПК України і, відповідно не є об’єктом оподаткування.

При цьому, з метою оподаткування, типи об’єктів нерухомості були визначені не лише з переліку ДК 018-2000, а й вибірково з переліку що міститься в ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля», а саме: торговельний об’єкт, крамниця (магазин), торговий центр та комунікаційні приміщення. Позивач зазначає, що приміщення загального користування не є жодним з цих об’єктів, оскільки: згідно з пунктами 6.19, 6.20, 6.33, 6.46 ДСТУ 4303:2004 чітко визначено, що таке торговельний об’єкт, крамниця, магазин, торговельний центр, комунікаційні приміщення (крамниці) (магазину), під які належні позивачу приміщення не підпадають.

Крім того, зазначають, що в Національному стандарті №2 «Оцінка нерухомого майна», на який посилається ГУ ДФС у Волинській у листі «Про результати розгляду заперечення», міститься загальне визначення поняття «приміщення». Підпункт 14.1.129-1 ст.14 ПК України зазначає конкретні типи приміщень, які підлягають оподаткуванню. Зокрема, це приміщення визначені в абзаці «е» цього підпункту. За своїм функціональним призначенням приміщення загального користування не відносяться до господарських допоміжних нежитлових приміщень. А тому не можуть розглядатись як об’єкт оподаткування.

На підтвердження своїх тверджень, звертають увагу суду на те, що відносити приміщення загального користування до підкласу 1230.1 ДК 018-2000 відсутні, є відсутність свідоцтва про право власності на торговий комплекс в цілому, або його частки.

Як вбачається з документу, який підтверджує право приватної власності ПФ «Скорпіон-Сервіс» на приміщення загального користування - свідоцтва про право власності від 06.05.2005 (перший поверх №№І-ХУІ, другий поверх №№І-ІІ, третій поверх №1) загальною площею 5556,8 кв.м. (станом на сьогодні 5057,9 кв.м.), яке розташоване у м. Луцьку на вулиці Карпенка-Карого, 1-Д, це приміщення загального користування знаходиться в торговому комплексі.

З врахуванням викладеного, просить визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

У відзиві на позов (а.с.52-54) представник відповідача позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що висновки акту перевірки на підставі яких винесено оскаржуване податкове-повідомлення рішення ґрунтуються на тому, що приміщення, які перебувають у власності ПФ «Скорпіон-Сервіс» та знаходяться в торгівельному комплексі за адресою: м. Луцьк, вул. Конякіна, 1-Д є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України та вимог Державного класифікатора будівель та споруд (далі - ДК 018-2000).

Зокрема, згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Зазначає, що у нежитловій (комерційній) нерухомості виділяють промислову, складську, торговельну, офісну, готельну, рекреаційну нерухому власність, інституційну і нерухомість, призначену для змішаного використання. Відповідно до абзацу «в» підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, до об’єктів нежитлової нерухомості відносяться будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування.

Фактично позовні вимоги ПФ «Скорпіон-Сервіс» будуються на тому, що вищевказане приміщення на думку позивача, не є ні торгівельними будівлями, ні будівлями як такими, а в переліку підкласу 1230.1 «Торгівельні центри, універмаги, магазини» ДК018-2000 приміщення загального користування відсутні.

Разом з тим, говорячи про торговий комплекс, необхідно зауважити, що в законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала дане поняття.

Водночас відповідно до вимог ДСТУ торговельний центр - це група торговельних об'єктів, зосереджених в одному місці і керованих як одне ціле, які за своїми типами, розмірами та місцем розташування функціонально відповідають потребам торговельної зони, яку вони обслуговують.

Інструментом ідентифікації об’єктів нерухомості в частині їх приналежності до відповідних типів нерухомого майна є, зокрема, ДК 018-2000, як складова частина Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації, призначений для використання органами центральної виконавчої влади та всіма суб’єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.

ДК 018-2000, затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507, у класі 1230 «Будівлі торгівельні» відносить до різних підкласів «Торгові центри, універмаги, магазини» (підклас 1230.1).

За таких обставин, належний ПФ «Скорпіон-Сервіс» об’єкт повинен класифікуватись у підкласі «Торгові центри, універмаги, магазини» (1230.1).

При цьому, як зазначалося уже вище, згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об'єктом оподаткування є не лише об'єкт нежитлової нерухомості, а і його частка, у свою чергу належні ПФ «Скорпіон-Сервіс» приміщення загального користування знаходяться в торговому комплексі і відповідно є його часткою.

Зазначає, що підпункт 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України містить вичерпний перелік об’єктів нерухомості, які не є об’єктом оподаткування. При цьому, приміщення об’єкта нерухомості, позивача не підпадає під критерії об’єктів, зазначених в даній статті.

Враховуючи вищезазначене, вважає, що Головне управлінням ДФС у Волинській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а підстави для задоволення позовних ПФ «Скорпіон-Сервіс» відсутні.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, вказаних у відзиві на позов, просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, на підставі наказу від 13.02.2019 №531 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» Головним управління ДФС у Волинській області проведена, документальна позапланова виїзна перевірка ПФ «Скорпіон-Сервіс» з питань дотримання-вимог податкового законодавства з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період діяльності 2016-2018 роки.

За наслідками вищезазначеної перевірки був складений акт від 04.03.2019 №3745/14-01/30584471, яким встановлено порушення підпунктів 266.2.1 пункту 262.2, підпункту 266.3.3 пункту 266.3, підпункту 266.7.5 пункту 266.7, підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, буд. 1-Д на загальну суму 336885,77 грн. в тому числі: за 2016 рік в сумі 69911,40 грн. (за 1 квартал 2016 року - 17477,85 грн., 2 квартал 2016 року- 17477,85 грн, за 3 квартал.2016 року - 17477,85 грн., за 4 квартал 2016 року - 17477,85 грн.) , за 2017 рік. в сумі 81174,36 грн (за 1 квартал 2017 року - 20293,59 грн., 2 квартал 2017 року - 20293,59 грн за 3 квартал 2017 року - 20293,59 грн., за 4 квартал 2017 року - 20293,59 грн., за 2018 рік в сумі 185800,01 грн (за 1 квартал 2018 року - 47220,66 грн., 2 квартал 2018 року - 47220,66 грн., за З квартал 2018 року - 47220,66 грн., за 4 квартал 2018 року - 44138,03 грн. (а.с.9-20).

Висновки податкового органу базуються на тому, що належні позивачу нерухомі приміщення розташовані за адресою м. Луцьк вул. Карпенка-Карого, 1Д загальною площею 5076 кв.м. є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а відтак позивачем повинен сплачуватися відповідний податок.

Дані приміщення відносяться до об’єктів нежитлової нерухомості, визначених підпунктом 14.1.129-1 статті 14 ПК України і з врахуванням ДСТУ, Державного класифікатора будівель і споруд, затверджених наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 (ДК018-2000) підпадають у підклас 1230.1 «Торгові центри, універмаги, магазини».

При цьому зазначено, що приміщення, яке належне позивачу не підпадає під критерії визначені підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а відтак є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене та керуючись нормами підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України контролюючим органом було встановлено, що ПФ «Скорпіон –Сервіс» занижено податок на нерухоме майно за 2016-2018 роки.

Позивач, не погодившись з висновками перевірки, викладеними в акті від 14.03.2019 №3745/14-01/30584471 від 11.04.2019 подав письмові заперечення, однак листом від 25.03.2019 № 9521/10/03-30-14-01-11 ГУ ДФС у Волинській області повідомило, що висновки акту перевірки залишено без змін (а.с. 21-27).

На підставі даного акту перевірки Головним управлінням-ДФС у Волинській області винесено, податкове повідомлення - рішення від 28.03.2019 року №0003301401, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від, земельної ділянки в загальному розмірі 421107,21 грн. (а.с.28).

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням рішенням та оскаржив його в адміністративному порядку до ДФС України ( а.с.31-35).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 10.06.2019 №26608/6/99-99- 11-06-01-25 за результатами розгляду скарги ПФ «Скорпіон-Сервіс» на вищезазначене податкове повідомлення - рішення, скаргу задоволено частково: податкове повідомлення - рішення від 28.03.2019 року №0003301401 скасовано в частині нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 69911,4 грн. та застосування штрафу в сумі 17477,85 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення залишено без змін. ДФС України застосовано ст.102 ПК України в частині нарахованих зобов’язань за 2016 рік (а.с. 36-38).

Пізніше, за наслідками розгляду скарги відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 31.07.2019 року №0008201401, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в загальному розмірі 333717,96 грн. (у тому числі: - 266974,37 грн. основний платіж, штрафна санкція 66743,59 грн.) ( а.с. 39-40).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 31.07.2019 № 0008201401 позивач оскаржив його в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Згідно із статтею 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Пунктом 14.1.129 1 статті 14 ПК України визначено, що об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: будівлі готельні, будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; будівлі промислові та склади; будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; інші будівлі;

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначений вичерпний перелік об’єктів які не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

З матеріалів справи слідує, що ПФ «Скорпіон-Сервіс» відповідно до Свідоцтва про право власності від 06.05.2005, (перший поверх №№І-ХУІ, другий поверх №№І-ІІ, третій поверх №1), витягів із реєстру речових прав на нерухоме майно, технічного паспорту ПФ «Скорпіон-Сервіс» є власником нерухомого майна, а саме: приміщень загального користування, що розташовані у м. Луцьку на вулиці Карпенка-Карого, 1-Д, площею 5076 кв.м. (а.с.41, 67-80). Вказані приміщення - це коридори, сходові, кладові.

Згідно з висновками акту перевірки, дані приміщення відносяться до об’єктів нежитлової нерухомості визначених підпунктом 14.1.129-1 статті 14 ПК України і з врахуванням ДСТУ, Державного класифікатора будівель і споруд, затверджених наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 (ДК018-2000) підпадають у підклас 1230.1 «Торгові центри, універмаги, магазини».

При цьому зазначено, що приміщення яке належне позивачу не підпадає під критерії визначені підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а відтак є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Таким чином, податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України, в результаті чого ПФ «Скорпіон –Сервіс» занижено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2017-2018 роки.

Отже спірним питанням у межах даних правовідносин є встановлення того, чи є нерухоме майно, що належить позивачу об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінним від земельної ділянки.

У зв’язку з цим, суд зазначає наступне.

Позивач як власник нерухомого майна відмінного від земельної ділянки є платником податку визначеного статтею 265, пунктом 266.1.1 статті 266 ПК України.

Об’єктом оподаткування вказаним податком є як об’єкти житлової так і нежитлової нерухомості, в тому числі і його частка.

За своїм призначенням майно, яке належить позивачу відноситься до об’єктів нежитлової нерухомості.

Так, дійсно вказане нерухоме майно зареєстроване як приміщення загального користування. Однак, вказане майно розташоване у торговому комплексі та слугує для його обслуговування. Дане майно, виходячи із його функціонального призначення повинно розглядатися як таке, що забезпечує належне функціонування торгового комплексу в цілому, та не може існувати окремо поза межами конкретного об’єкту нерухомості.

Виходячи із його функціонального призначення воно повинно класифікуватися у підкласі «Торгові центри, універмаги, магазини» (1230.1) Згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 (Далі ДК 018-2000).

Суд звертає увагу, що і в свідоцтві про право власності (а.с.40), технічному паспорті, витягах з реєстру права власності на нерухоме майно вказані приміщення зареєстровані як- приміщення загально призначення в торговому комплексі.

Отже вказані приміщення відносяться до об’єктів нежитлової нерухомості, а відтак є об’єктом оподаткування, визначеного статтями 265, 266 ПК України.

Суд не приймає до уваги твердження представників позивача про те, що оскільки вказані приміщення не входять до переліку об’єктів визначених підпунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а тому не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Вказана стаття дає лише визначення загальних понять, які слід розглядати в сукупності із спеціалізованими актами. Крім того, даний підпункт містить поняття інші будівлі, що ще раз підтверджує, що цей перелік нежитлових приміщень визначений даною статтею не є вичерпним.

Також в контексті вищевказаного суд зазначає, що вказана норма не встановлює об’єкт оподаткування вказаним податком. Такою нормою є підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України де чітко зазначено, що об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Приміщення належні позивачу підпадають під дану категорію, оскільки є об’єктом нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено вичерпний перелік об’єктів нерухомості, які не є об’єктом оподаткування. До вказаного переліку приміщення належні позивачу не відносяться, а відтак з них повинен сплачуватися податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Таким чином, враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства та є правомірним.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач довів правомірності оскаржуваного в даній адміністративній справі податкового повідомлення-рішення від 31.07.2019 № 0008201401, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 295, 297, підпункту 15.5 пункту І розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Приватної фірми “Скорпіон-Сервіс” до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2019 № 0008201401 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Р.С. Денисюк

Повний текст рішення складено 15 жовтня 2019 року.